Романтизм як явище світової культури у кінці XIX ст.-на початку XX ст., Особливості американського романтизму - Романтизм як явище світової культури

Особливості американського романтизму

Цей пункт допоможе нам дізнатися про розвиток напряму романтизм у кожній з нижче зазначених країн, а зокрема у США. Ми спробуємо дослідити причини, які сприяли його розвитку, та який вплив вони мали на творчість письменників кожної з країн.

Романтизм -- це літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. й існував у літературах Європи й Америки у першій половині XIX ст. Виник він після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі XVIII--XIX ст. абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів -- балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм[13. C. 554].

Романтизм був універсальним художнім напрямом і в тому розумінні, що він охоплював літературу й мистецтво різних країн Європи та Америки. Найяскравішими країнами представниками були Франція, Англія, Німеччина та Америка.

Французький романтизм розвивався в країні, де відбулася велика буржуазна революція, де суспільно-політичне життя вирувало й відзначалося великою напруженістю, що проявилося в революціях 1830 і 1848 рр. Звідси більша втягненість французької романтичної літератури в суспільно-політичне життя й боротьбу, вищий рівень її заангажованості порівняно з німецькою чи англійською. Слід зазначити, що ця втягненість проявлялася в різних формах: як у формі прямої участі письменників у суспільно-політичному житті так і в гостроті реакцій на це життя, пристрасності його негацій. Представниками цієї течії були такі видатні письменники як Франсуа Рене де Шатобріан, Бенжамен Констан, Віктор-Марі Гюго, Жорж Санд [1. C. 44].

Одночасно з Великою Французькою в Англії відбувалася своя революція, набагато більш тихіша, але не менш трагічна, - революція індустріальна. Вмирала "old kind England" (стара, добра Анлія), "green wood's England" (Англія часів зеленого лісу), народжувалась "workshop of the world" (майстерня світу). Англія почала будувати суспільство буржуазної демократії іще у XVIII ст. Отримавши права, рівні з аристократами, буржуа ринулися до штурму суспільства. Аристократи не могли конкурувати із ними у плані винахідливості, діловитості, хитрості. Англійський романтизм розвився на грунті розгубленості людей художнього мислення перед світом буржуазного процвітання. Романтизм в Англії умовно розділявся на три покоління: старше (Блейк, Вордсворт, Кольрідж, Сауті, Скотт); середнє (Байрон, Шеллі, Кітс); молодше (Карлейль )[7. C. 46].

Німецька література, поряд з англійською, належить до тих європейських літератур, де романтизм склався найраніше і набув найпотужнішого розвитку. На німецькому грунті він був художнім напрямом, що розвинувся спонтанно, без великих сторонніх впливів, але саме він мав значний вплив на романтичний рух в інших країнах. Водночас романтизм у Німеччині триваліший час, ніж в Англії, зберігав свої позиції і в літературі, і в інших сферах духовної культури, зокрема в музиці й філософії. Без перебільшення можна стверджувати, що найвищі здобутки німецької літератури XIX ст. пов'язані передусім з романтизмом, чим вона відрізняється від французької чи англійської, в яких не менш значні досягнення пов'язані з реалізмом. Представниками романтизму в Німеччині були Ерист Теодор Амадей Гофман, Генріх фон Клейст, Крістіан Йоганн Генріх Гейне та ін.

Американський романтизм розвився як раз в період становлення США. Молода країна тільки почала усвідомлювати власну самобутність, і романтизм з його установкою на національне обличчя сприяв ствердженню американської культури як оригінальної. Не дивлячись на всі проблеми, які існували у суспільстві, письменники молодої країни вірили у великі можливості США, в їхній творчості існувала віра у "американську мрію". Навіть найтрагічніший з ранніх американських романтиків, Герман Мелвілл, не втрачав віри у можливості американської демократії. Цю оптимістичну віру зберігав й Емерсон, який говорив в одній із своїх лекцій: "Америка є країною майбутнього... країною, де усе тільки починається..." [9. C. 45].

Культура США формувалась на основі різних джерел, але головним джерелом все ж таки є культура Англії. Загальність мови споріднювала і споріднює американців з британцями, але письменники романтики, хоча і з прихильністю ставилися до англійської традиції, славетної своїм багатством, але все ж таки відстоювали право американської культури на самобутність [4. C. 20]. Яскравим прикладом синтезу європейської традиційності і американської самобутності можна вважати творчість Купера, який в романі "Слідопит" узяв епіграфами слова із творів Спенсера, Шекспіра, Мільтона, Драйдена, Томсона, Вордсворта, Байрона, Мура та інших британських поетів хвилі романтизму. Одночасно і мужній Чунгачгук, і благородний Натті Бумпо прийшли до творчості Купера з американського фольклору, який формувався на основі старовинних сказань індіанців, негритянської усної народної творчості і творчості білих піонерів, які встигли породити таких "американських Робін Гудів", як розвідник нових земель Даніель Бун, лісоруб Поль Беньян, мисливець Кіт Карсон, перевізник Майк Фінк. Більшість із них є історичними фігурами, оспіваними народом через силу їхніх особистостей, які стверджувалась у боротьбі із стихіями. Коли перед американським романтизмом повстала проблема осмислення національного характеру, на авансцену було виcунуто людину, яка створила себе сама (self-made man). Російський письменник Л. Андрєєв вважав мужність головною рисою американців: "Їхня діяльність у світі є діяльністю чоловіків, інколи безжальних до жорстокості, інколи широко й вільно великодушних, але завжди твердих, послідовних і сильних"[6. C. 20]. Але самі американці не були налаштованими до власного національного характеру настільки позитивно. Наприклад, Ірвінг у своїй "Історії Нью-Йорку" розподіляв американців на "відважну породу китобоїв, лісорубів, рибаків" і порівнював цю першу хвилю переселенців із витривалими кочовими арабами. Але на зміну піонерам йшла інша хвиля іммігрантів: "вслід за повозами йшла банда довгоногих, худорлявих мазуриків із сокирами на плечах й тюками за спинами, які твердо вирішили благоустроїти країну незалежно від бажання її первісних власників"[15. C. 55].

Даремно філософські налаштовані Емерсон і Торо оспівували життя на лоні природи і застерігали своїх співвітчизників від божевільної погоні за соціальним успіхом і багатством. Америка однозначно обрала своїм основним девізом словосполучення "to made money" і створила "суспільство споживачів", в якому добре живеться людині із обмеженими духовними потребами, і яке вимушує поетично налаштовані душі шукати притулку в маргінальних кварталах Нового Орлеану. Тому в американській літературі виник герой-одиночка, індивідуалізм якого традиційно тлумачиться як героїчний, хоча і не ідеальний стан особистості. Такою і зараз є концепція особистості в американській літературі.

Значну роль у становленні філософських засад романтизму США відіграли твори французьких просвітителів, ідеї Французької революції. Взагалі, американські романтики не поривали з Просвітництвом. В їхній творчості досить часто відбувався певний синтез просвітительських ідей і нових романтичних форм. З іншого боку, у творчості одного й того ж художника зустрічаємо періоди, наближені до просвітительського реалізму і суто романтичні. Зокрема, це стосується творчості першого великого романтика Сполучених Штатів Вашингтона Ірвінга. Вся філософія трансцендентпалістів на чолі з найбільшим мислителем того часу в Новому Світі Ральфом Волдо Емерсоном була якнайтісніше пов'язана з комплексом ідей революційної Франції і Просвітництвом[11. C. 18].

За часовими межами американський романтизм розвивався трохи пізніше від західноєвропейського. Він охоплює період з кінця десятих і до початку шістдесятих років XIX ст. Таким чином виділяють два періоди: ранній (20-30 рр.) і пізній (40-60 рр.). Ранній етап представлено іменами Вашингтона Ірвінга та Фенімора Купера; перехідним етапом вважається творчість трансценденталістів - Емерсона та Торо; пізній романтизм є пов'язаним з діяльністю Едгара По, Натаніеля Готорна, Германа Мелвілла, Гаррієт Бічер-Стоу, Генрі Лонгфелло та Уолта Уітмена.

Американський романтизм розвився на фоні видатних подій американської історії: буржуазна революція ХVІІІ ст. призвела до створення США; війна Америки за незалежність (1812-1814), яка призвело до визволення від англійського володарювання, рух за відміну закону про рабство, який отримав назву аболіціонізму. Фінальною подією, яка залишала по собі глибинний слід в літературі, стала війна між Північчю і Півднем (1861-1865), яка почалася через спір між промисловою Північчю і плантаторським Півднем за Дикій Захід, але згодом переросла в героїчне діяння мешканців північних штатів за демократичні перетворення, за знищення ганебного рабства. [7. C. 25]

Таким чином в літературі американського романтизму набули розвитку два напрямки: аболіціоністський, головним жанром якого стала "повість раба"; і "плантаторська традиція", головний представник якої, Вільям Гілмар Сіммс, писав у сентиментальному дусі про життя чорних рабів на плантаціях і прославляв плантаторів, порівнюючи їх із давніми римлянами.

Отже, ми можемо сказати, що становлення такого напрямку як романтизм відбувався з великими труднощами у кожній з країн. У Франції романтизм розвивався під час великої буржуазної революції, в той же час відбувалася і своя революція в Англії, яка також вплинула на становлення романтизму. Америка в якій проходила війна за незалежність, рух за відміну рабства, які залишили великий слід в літературі та мали не малий вплив на письменників того часу, зокрема Вашингтона Ірвінга.

Похожие статьи




Романтизм як явище світової культури у кінці XIX ст.-на початку XX ст., Особливості американського романтизму - Романтизм як явище світової культури

Предыдущая | Следующая