ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ - Франческо Петрарка

Франческо Петрарка народився і провів перші роки життя в мандрах. Його батько Пьєтро дісер Паренцо був вигнаний з Флоренції разом із Данте, тривалий час подорожував з родиною містами Тоскани, а в 1312 році, коли Франческо було близько 9 років, родина осіла у Франції. Тут майбутній поет закінчив школу та поступив до університету Монпельє, а в 1320 році закінчив правову освіту в Болонському університеті. Здобуваючи за батьковим бажанням освіту юриста, Петрарка все більше схилявся до літературної творчості, оволодів латиною та добре знав латинську класику. Страсна п'ятниця 1327 року стала днем, коли поет зустрів свою найголовнішу музу - Лауру, до якої крізь усе життя проніс нерозділене кохання. Не маючи змоги відкрито кохати, Петрарка обирає усамітнений спосіб життя в Воклюзі, але його поезія та політична активність зробили його відомим, і в 1341 році поет був вінчаний лавровим вінцем у Римі. Італія полонила поета, і подальше його життя пов'язане з нею - він мешкав у Римі, Пармі, Мілані, Венеції, Падуї, а закінчив своє життя в невеличкому селищі Арква, де й помер у 1374 році, не доживши один день до свого сімдесятиріччя.

Одним із головних і найбільш відомих творів Петрарки вважають його поетичну збірку "Canzoniere"("Книга пісень"). Ця книга складалася з творів, що були написані італійською мовою і вже до початку XVII століття витримала близько 200 перевидань. Коментуючи прижиттєві редакції тексту, Н. Томашевський вказує, що деякі твори автор знищив, як такі, що не були гідними виконати високу мету збірки (присвяченої коханій Лаурі).

Перша редакція збірки (1342-1347) нараховувала тільки 25 творів, але структурно могла бути доповнена пізніше. У 1347-1350 роках Петрарка робить другу редакцію збірки, де вже з'являється розподіл на дві частини - "На життя Мадонни Лаури" та "На смерть Мадонни Лаури".

Третя редакція, вже значно розширена, налічувала 215 віршів італійською, а сьома, створена близько 1372 року, - вже 366 творів.

Остаточна прижиттєва редакція, яка досі збереглася в так званому Ватиканському кодексі 3195,складалася вже не тільки з поезій до Лаури, а й містила політичні та релігійні, моральні та побутові за тематикою вірші. Петрарка ще в юності почав писати твори латинською мовою, вважаючи тоді віршування італійською не більш як не серйозною розвагою. Латинська ж його поезія є дуже складною, витонченою та майстерною. М. Гершензон писав у передмові до свого перекладу творів поета: "Латинська мова Петрарки - концентрований продукт романського духу: стилістика Цицерона, що ускладнена італійським перебігом думки; тому вона надзвичайно складна для перекладу будь-якою не романською мовою.

До латиномовної творчості Петрарки відносять, наприклад, його поему "Африка" (1339-1342), де автор описує події 2-ої Пунічної війни у стилі Вергілія. Також латиною написані дві автобіографії, етичні трактати, де Петрарка виступає проти надмірно аскетичного світогляду, а також проти схоластичних і псевдо цнотливих поглядів сучасного духівництва.

Крім того, Петрарка писав історичні, публіцистичні та полемічні твори латиною; збереглися його урочисті промови, еклоги, де він описував події сучасної політичної історії, тощо. Повне видання творів Петрарки було виконано в Базелі у 1554 .

Латиномовний спадок Петрарки перевищує вірші італійською майже у 15 разів. Якщо говорити про філософський доробок Франческо Петрарки, то слід відмітити, що, незважаючи на нечисельність відповідних творів, вони доповнюють авторитет автора як першого гуманіста - зразка для подальших митців Відродження. В. В. Соколов, наприклад, пише: "Якщо Данте - натхненник багатьох гуманістів, то загальновизнаний засновник гуманістичного руху в Італії - поет і філософ Франческо Петрарка".

Філософські твори Петрарки - це автобіографічний трактат "Про зневагу до світу", де Петрарка під іменем Франциск доводить Августину переваги неаскетичного способу життя; також сюди відноситься пізній трактат "Про невігластво власне та багатьох інших" (1367-1370), де автор критикує аристотелізм і схоластику. Отже, Франческо Петрарка є дійсно першим італійським гуманістом, який і своїми творами, і життям намагався затвердити ідеал людини, яка живе на землі, земними проблемами, не відрікається заради неба від кохання й щастя. Ліричні твори Петрарки спрямовані якраз на прославлення земного кохання, свободи та людини.

А в своїх філософських творах митець підводить підгрунтя гуманістичному руху, який значною мірою й починається з нього. Петрарка був одним із перших, хто писав лірику італійською, і його італомовні твори стали набагато популярнішими, ніж латинські трактати, пережили кілька сот перевидань і багато перекладів, а також визнання як світової класики.

Похожие статьи




ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ - Франческо Петрарка

Предыдущая | Следующая