Свої і чужі про велич Тараса Шевченка - Біблія у творчості Т. Г. Шевченка

Здається, жодна книжка і жодний автор в історії нашої літератури не викликали такого розголосу, стільки боротьби й літературознавчих праць, як твори Тараса Шевченка та його діяльність. Від виходу першого видання "Кобзаря" 1840-го року і до сьогодні надруковано стільки статтей про його геніяльну творчість та її вплив на інших письменників, стільки розвідок, спогадів, рецензій, відгуків так в самій Україні, як і поза її межами, що їх немає змоги навіть перерахувати. Для багатьох і досі мало відомо, що творчість нашого поета силою свого полум'яного мистецького слова, силою загальнолюдської правди відразу переступила кордон своєї батьківщини. Та окупаційні обставини довго не дозволяли зібрати як свої, так і чужоземні відгуки про Шевченка, підсумувати їх і видати, щоб ті відомості стали здобутком нашої культури.

Але боротьба за Шевченка невпинно тривала з непослабною силою, та протягом останнього десятиріччя наші науковці в Україні і у вільному світі зібрали багато маловідомого матеріалу і видали багато праць на цю тему.

Говорячи про місце письменника чи науковця в світовому маштабі, треба глянути на обставини, які сприяють появі таких великих постатей. Траплялися письменники, що завойовували серця читачів відразу своїми першими творами, і їхня слава геніїв линула по світу. Такі генії з'являлися переважно в час великих історичних змін в житті їх народів або в час найбільшого внутрішнього піднесення. А іншим доводилося чекати довгі роки, доки світ визнав їх загальнолюдську й мистецьку вартість.

Поява Шевченка пов'язана з дуже своєрідними обставинами. З одного боку, перша половина 19-го століття позначена відкриттям університетів у Харкові у 1805-му році, а в Києві 1834-му, а також поява таких талантів, як філософ і поет Григорій Сковорода та автор "Енеїди" й "Наталки Полтавки" Іван Котляревський, що випередили Тараса Шевченка, піднісши українські ідеї і мистецькі засоби на вищий ступінь. З другого боку, героїчна боротьба Козаччини. Потім руйнування Запорізької Січі, знесення Гетьманщини, заборона козацьких полків і решток українства. І, нарешті, щасливі обставини для Шевченка: його допитливість, незвичайна любов до всього рідного, його освіта і начитаність -- все це було грунтом для появи його геніальних творів. Найбільшу ж ролю, звісно, відігравала його вийняткова геніальність.

Звернемо увагу на те, як відгукувалися на його твори свої й чужі знавці літератури. Поперше, треба сказати, що обставини для творчости і друку українською мовою тоді були жахливі. Це бачимо з листа письменника Квітки-Онов'яненка, який писав Шевченкові: "Надрукував 600 примірників книжок, а продав усього 50, 200 роздарував, а 350 ніхто не хоче взяти й даром. Пани кажуть: хіба ми школярі? Пані кажуть: ми терпіти не можемо малоросійського язика" [3, с. 35-36].

Та Шевченка не спіткали такі труднощі з розповсюдженням "Кобзаря", який вийшов уперше 1840-го року, навпаки, його твори відразу пробили стіну байдужости й ворожости до українського слова, піднісши відразу нашу мову й літературу на нечувану досі височінь, і він сам відразу набув великої популярности, дарма, що російський відомий критик Віссаріон Бєлінський, висміюючи українську мову, писав: "Якщо й зможе в Малоросії появитися великий поет, то не інакше, як при умові, щоб він був "руським поетом... сином Россії" [2, с. 17].

У 1841-му році Шевченко друкує свою велику поему "Гайдамаки", і рецензент українець Микола Тіхорський написав у газеті "Маяк" 1842-го року: "Захоплення творами Шевченка по всій Малоросії, особливо останньою поемою "Гайдамаки", вже просто свідчить, що це обдарування не підроблене... Поема просто вилилась з душі поета. Душа радіє, що раптом, в один час, з'явилось стільки поетів на рідній Україні". Захоплюючись твором, рецензент закликає читачів і поетів: "Геть їх, москалів, з їхніми теоріями! Співайте..., співайте так, щоб москалі почали вчитися нашої мови..." [4, с. 49].

А письменник Квітка-Основ'яненко в листі до Шевченка так писав про "Гайдамаки" у бурлескному стилі, крізь який прозирало справжнє захоплення: "Ну, вже так що порадували нас своїми "Гайдамаками"! Як кажуть, читаєш і облизуєшся... Пан Артемовський (відомий український байкар -- Д. Н.) аж підскакує та хвалить. Як такого добра не хвалити".

Але сміливість і революційність творів Тараса Шевченка декого навіть лякала. Письменник і історик Микола Костомаров згадує про свою зустріч з Шевченком у Києві, де Тарас Григорович прочитав йому свої недруковані вірші. "Мене обдало страхом, -- пише Костомаров, я побачив, що Шевченкова муза роздирала завісу народного життя...

Сильний зір, міцні нерви треба мати, щоб не осліпнути або не знепритомніти від раптового світла істини... Горе відчайдушному поетові! Він забуває, що він людина..." [6, с. 130].

Похожие статьи




Свої і чужі про велич Тараса Шевченка - Біблія у творчості Т. Г. Шевченка

Предыдущая | Следующая