Художні ідеї - Мистецтво сарматів. Художні особливості

Мистецтво сарматів, як і більшості кочовиків, було прикладним. На різних етапах розвитку сарматської культури, відповідно до різного походження племен та мінливості зовнішніх впливів, витоки й художні особливості образів сарматського мистецтва були різними.

Образи власне сарматського мистецтва включені здебільшого в золоті прикраси. На жаль, час і земля не зберегли для нас речі з органічних матеріалів килими, ковдри, повсті, які, як показує приклад Пазирикських курганів, безсумнівно, були щиро орнаментовані та могли б явити нам образотворчу палітру сарматського мистецтва. На матеріалах Пазирикських курганів ми можемо стверджувати, що сармати використовували гаптування й аплікацію з фарбованої повсті та шкіри. Поодинокі знахідки в сарматських могилах різьблених дерев'яних речей й численні аналогії з тих же Пазирикських курганів дозволяють стверджувати, що серед видів сарматського прикладного мистецтва було й різьблення по дереву.

Основою образотворчої системи сарматського мистецтва був звіриний стиль, характерний для всіх іранських кочових суспільств Євразії. Найраніші вироби у цьому стилі походять з могил V--IV ст. до н. е. і належать савроматам. Савроматський звіриний стиль за набором образів, іконографією та технікою був подібний до скіфського. Звіриний стиль ранньосарматського часу (II--І ст. до н. е.) подібний до савроматського, хоча в цілому в цей період спостерігається зниження його популярності. Вироби савроматського та ранньосарматського звіриного стилю, знайдені на сході Сарматії -- у Приураллі та Поволжі, на Україні вони не відомі.

Після встановлення культурних і політичних контактів ранніх сарматів із греко-бактрійським світом наприкінці ІІ ст. до н. е. сарматське мистецтво зазнає близькосхідного або греко-бактрійського впливу. Вироби у цьому стилі із сарматських пам'яток становлять собою головним чином срібні золочені прикраси кінської збруї -- фалари. Зображені на типових для цієї стилістичної групи фаларах зі Старобільська звірі поєднують у собі реалізм еллінського мистецтва зі східною стилізацією та варварським спрощенням.

Наприкінці II ст. до н. е. у сарматів стають популярними фалари, декоровані рослинним і геометричним орнаментом. Речі виконувалися зі срібла у техніці карбування та гравірування. Готовий виріб золотився. Такі фалари знайдені в насипах курганів біля Балаклії (Харківська обл.), Янчокрака (Запорізька обл.), Старобільська (Луганська обл.), Булаховки (Дніпропетровська обл.).

У І ст. н. е. відбувається своєрідний ренесанс звіриного стилю, що знову поширюється у сарматському середовищі. Вироби цього стилю виготовлені зі щирого золота високої проби або складалися з бронзової чи залізної основи, плакованої товстою золотою платівкою з рельєфними зображеннями. Характерною рисою є інкрустація окремих частин тіла тварин (очей, вух, м'язів, хвостів) бірюзою або іншими мінералами блакитного кольору та сердоліком, гранатом або коралом, що створює дивну блакитно-зелено-червону гаму. Цей стиль влучно названий "бірюзово-золотим". В іконографії цих виробів є помітний вплив китайського (монголоїдні риси деяких персонажів, образ дракона) та центральноазійського мистецтва. Схоже, "бірюзово-золотий" стиль виник у кочовому суспільстві, що на рубежі нашої ери тісно контактувало з Китаєм, хунну (пізніше відомими як гуни) та культурами їхніх впливів. Найімовірніше, це були алани.

Своєрідним є асортимент предметів, прикрашених у "бірюзово-золотому" стилі. Це, насамперед, речі, пов'язані з інвеститурно-сакральною та культовою сферою і знайдені в похованнях представників найвищих верств населення: парадні зброя та вузда, атрибути влади (гривни, набірні пояси, коштовний посуд), вбрання жриць (діадеми, амулети). Всі речі "бірюзово-золотого" стилю справляють враження стародавніх реліквій, що походять із прабатьківщини сарматів у Внутрішній Азії. В Україні чудові зразки "бірюзово-золотого" стилю знайдені в Порогах (поясна гарнітура, гривна), Запорізькому (поясні пряжки) та Ногайчинському (гривна) курганах.

Із появою у другій половині ІІ ст. н. е. на території України пізньосарматських племен з'являються зразки іншого напряму у прикладному мистецтві. Нові прибульці принесли із собою традиції геометричної орнаментації, відомої переважно на металевих виробах. Популярним стає фацетування наконечників ремінців і рамок пряжок, прикрашання їх карбованими прямими або зигзагоподібними лініями. Цікаво, що у другій половині ІІ -- першій половині ІІІ ст. н. е. у могилах переважають срібні наремінні гарнітури та фібули, а нечисленні золоті поліхромні прикраси з них виготовлені десь на півстоліття раніше.

Новий яскравий стиль у прикладному мистецтві сарматів з'являється в середині III ст. н. е. Через застосування у центрі орнаментальної композиції вставок великих пласких сердоліків він отримав назву "сердоліковий". Вироби цього стилю (головним чином це срібні фалари вузди й поясні платівки) виготовлені з золоченого срібла та прикрашені карбованим геометричним орнаментом і вставками сердоліків та кольорового скла.

Наприкінці ІІІ ст. н. е. у сарматському ювелірному мистецтві з'являється стиль клуазоне або перегородчастої інкрустації: орнамент, утворений вставками емалі або камінців у маленьких гніздах між золотими перегородками. В Україні вироби у цьому стилі нечисленні (золота, інкрустована сердоліком фібула з могильника Фрікацей, обойма пряжки з могильника Кубей). З'явившись у пізньосарматський час, стиль клуазоне став пануючим у гунів дещо пізніше, в V ст. н. е. Відмінність гунського клуазоне від пізньосарматського - лише в матеріалі вставок: у гунів використовувалися виключно альмандин і гранат.

Фінал сарматської доби в Північному Причорномор'ї пов'язаний із навалою гунів на початку370-х рр. Згідно з АмміаномМарцелліном, вони, скоривши аланів-танаїтів, розгромили готську державу Германаріха. Сармати (алани) були почасти винищені, а почасти увійшли до складу гунської орди. Разом із гунами алани рушили на захід і дісталися берегів Атлантичного океану.

Похожие статьи




Художні ідеї - Мистецтво сарматів. Художні особливості

Предыдущая | Следующая