Декоративно-ужиткове мистецтво - Поділля як етнографічний район України

Подоляни займалися вишивкою, килимарством, писанкарством, гончарством.

Вишивали на Поділлі чорними з добавленням гранатового кольору, інколи в західному Поділлі біля Гуцульщини ще й жовто-оранжевого. Орнамент був густий геометричний, складений з окремих фігур, зв'язаних між собою. Рушники та скатертини вишивались фігурними смугами чорного, а також з додаванням жовто-оранжевого та червоного кольору. Найкраще збережені традиції подільської вишивки в Борщівському р-ні, Тернопільської області. На Поділлі відомі вишивальні майстерні в Клембівці, Яланці, Стіні та Городківці. Знаним центром вишивки на Поділлі є Стіна. Тут сорочки вишивають чорним кольором. Особливою славою користуються вишивки білим по білому села Клембівки. Кількість кольорів подільської народної вишивки обмежена. В орнаментах подільських вишивок переважає один колір -- чорний з великим або меншим украпленням гранатового, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (гранатові і чорні) вишиванки, рідше -- двох -- і триколірні. На Гусятинщині центрами вишивки були: Самолусківці, Яблунів, Глібів, Гримайлів, Копичинці, Базар, Джурин. Копичинці -- відомий центр вишивання, майстриня -- Марія Зарембська.

Подолянки прикрашали в сорочках не тільки комір, рукав, манжети, погрудки, іноді поділ, але навіть і спинку. Найпоширенішими на Поділлі були жіночі сорочки уставкового типу, додільні або такі, що складалися з станка 1 підточки, з бочками (клинами, що розширювали поділ), комір стоячий або викладений, жіночі сорочки тут частіше мали виложистий комір, цільнокроєний рукав, покритий вишивкою (виноград), чорними, синіми або металевими нитками (золото). Подільський народний костюм визначався також специфікою фактури доморобних матеріалів, яка полягала у більшій рельєфності порівняно з іншими районами України. На Поділлі до останнього часу зберігалися давні слов'янські традиції прикрашати одяг на основі зооморфного орнаменту. Класичною технікою Поділля є "низь" чорного й червоного кольорів, що лягають густими насиченими лініями. Ця техніка виконується з вивороту й на лицьовому боці має протилежний вигляд розміщення кольорів.

Подільський рушник був трьох типів: три гілки рорміщені в ряд; три вазони розміщені в 2 ряди і розділені смужкою; зірки різних комбінацій та інші геометричні фігури.

Подільські килими поділялись на дві групи: рослинні і геометричні. В основному великі рослинні мотиви (вазон) були розміщені по центру на чорному фоні або жовтому (золотому) з каймою іншого кольору та гирляндою по ній. На такому килимі були також фігурки людей вершників, птахів. Геометричні килими складалися з ромбів, зірок, хрестів. Поле килимів було розбите на частини.

Крім тканих килимів були ще вишиті, чорного або червоного кольору з вишитими на них шерстяними нитками геометричні узори та геометризовані квіти. Їх використовували на лави, столи, ліжка.

Писанки були чорного кольору з червоними та помаранчевими узорами. Фарби вживали рослинні. Орнамент писанок був простий геометричний (ромби, складні зірки) або рослиний (листя, квіти, гілки в вазонах)

Похожие статьи




Декоративно-ужиткове мистецтво - Поділля як етнографічний район України

Предыдущая | Следующая