Культура сарматів на території України - Мистецтво сарматів. Художні особливості

На межі ІІІ та ІІ ст. до н. е. сарматські племена мешкали на величезній території степів від Західного Казахстану до Дону. Осередки археологічної культури ранніх сарматів досліджені у Південному Приураллі, в степах між Волгою та Уралом, в пониззях Волги та Дону, в басейні Кубані.

Найдавніші відомості про назви окремих сарматських племен або племінних союзів містяться у праці Страбона "Географія", яку вчений написав наприкінці І ст. до н. е. та доповнював ще напочаткуІ ст. н. е. Вважають, що дані Страбона про племінний склад сарматів запозичені з більш ранніх джерел.

За Страбоном, на Танаїсі (Дон) мешкають аорси, а далі на схід, на Волзі та у Прикаспії, -- верхні аорси. "По Ахардею", тобто, на Кубані, живуть сіраки (Strabo, XI, 1, 2, 5, 8). На території України Страбон локалізує два сарматських угруповання -- язигів та роксоланів. У середині І ст. н. е. в полі зору античних авторів з'являється ще одне сарматське угруповання -- алани. Йосип Флавій (Ios. Flav., VII, 7, 4) називає їх "частиною скіфів, що мешкає навколо Меотійського озера" (Азовське море). Пліній Старший розташовує аланів вже на території сучасної України, разом з роксоланами. Проте власне алани не були племенем або якимось окремим народом. Скоріш за все, це назва міцного та заможного аристократичного роду або клану далекого східного походження (ймовірно, з районів Алтаю та північно-західної Монголії). Алани набули політичної гегемонії над рештою сарматських угруповань, і з кінця ІІ ст. н. е. в письмових джерелах фігурує тільки їхнє ім'я. У другій половині ІІІ ст. н. е. вони, за АмміаномМарцелліном, поділялися на "аланів-танаїтів", що кочували навколо Танаїсу, та "європейських аланів" -- мешканців Подунав'я.

Перша міграційна хвиля сарматів на територію сучасної України датується першою половиною ІІ ст. до н. е. До її складу входили роксолани та язиги. Ці угруповання перелічені у праці Страбона "Географія": "...найпівнічніші [племена], які займають степи між Танаїсом та Борисфеном, звуться роксоланами" (Strabo, VII, 3, 17).

Археологічними пам'ятками роксоланів вважаються впускні поховання ІІ ст. до н. е. -- середини ІІ ст. н. е., орієнтовані у північному секторі давніших могил. Поховання з такими ознаками, які датуються ІІ--І ст. до н. е., зосереджені в степах лівого берега Дніпра, лише кілька поодиноких могил розташовані одразу на правому березі.

Друга сарматська міграційна хвиля на територію сучасної України -- перехід роксоланів та язигів на правий берег Дніпра. Наприкінці І ст. до н. е. Страбон писав: "Уся країна, розташована вздовж узбережжя між Борисфеном та Істром, складається, по-перше, з пустелі гетів, по-друге, з області тірогетів, за якою йде область язигів, сарматів так званих царських та ургів..." (Strabo, VII, 3, 17). З середини І ст. н. е. могили роксолан з'являються у степах понизь Дністра та Дунаю, відбиваючи напрямок їхнього руху на захід. Просуватися далі сарматам заважала гетська держава Буребісти, який загинув 44 р. до н. е. "Царських язигів" у Північному Причорномор'ї, крім Страбона, згадує Аппіан (App., Mithr., 15), який називає їх серед союзників Мітрідата VI Євпатора у третій Мітрідатовій війні (74--63 рр. до н. е.).

Важливим джерелом для локалізації язигів є твори Публія Овідія Назона. Він був засланий до маленького містечка Томіс (сучасна Констанца в Румунії), куди прибув 8 р. н. е. У своїх "Листах з Понта" та "Сумних елегіях" Овідій постійно писав про язигів (називаючи їх то савроматами, то сарматами), що або нападали на місто, або загрожували нападом. Незважаючи на те, що тексти Овідія сповнені перебільшень, метафор та є, власне, "літературною фікцією", вони впевнено свідчать про мешкання язигів на дунайському кордоні Імперії вже напочатку нової ери.

Археологічними пам'ятками язигів вважають впускні та грунтові поховання І ст. до н. е. -- першої половини І ст. н. е., орієнтовані у південному секторі могил давнішого періоду. Але вони (могильники Острівець, Киселів, Буряківка, Товсте, поховання у Безенах, Біляївці, Холмському) розташовані переважно на півночі Молдови або в лісостепу між Дністром та Прутом. Скоріш за все, язиги приходили під мури Томіса та інших міст провінції Нижня Мезія зі степів на північ від Дунаю. Рядки Овідія свідчать, що, як і татари у XVI--XVII ст., язиги виходили в наїзди взимку, коли скуті кригою річки не перешкоджали переправі кінноти та возів.

У 50 р. н. е. цар германського племені квадів Ванній, що воював з сусідами на півночі сучасної Угорщини, звернувся до язигів по допомогу. Їхня кіннота перетнула Карпати та взяла участь у війні. За воїнами до Угорської низовини перекочувала й решта племені, і з середини І ст. н. е. язиги стали мешканцями західного кінця поясу євразійських степів в Угорщині. мистецтво сармат міграція повсякденний

В цей час етнічна мапа Північного Причорномор'я істотно змінилася. Відбулася третя міграція сарматів до Північного Причорномор'я -- перекочівляаорсів та аланів. Ось які відомості подає Пліній Старший (до 79 р. н. е.): "Загалом на північ від Істру усі племена скіфські, але місця, які прилягають до узбережжя [Понта], посіли різні народи: в одних знаходяться гети, яких римляни звуть даками; в інших -- сармати, грецькою -- савромати (серед них амаксобії або аорси), у третіх -- звироднілі скіфи-троглодити, що походять від рабів, а ще алани й роксолани" (Plin., NH, IV,80).

У знайденому біля підніжжя Мангупа у Криму мармуровому ольвійському декреті середини І ст. н. е. йдеться про посольство до "найвеличніших царів Аорсії". Ця Аорсія мала бути десь біля Ольвії -- декрет оповідає про події початку 60-х рр. І ст. н. е., а в цей час на колишніх землях аорсів у Подонні вже панували алани. Вперше в Північному Причорномор'ї вони згадуються, крім цитованої праці Плінія Старшого, у Сенеки (Thyest, 627--631): "Тут Істр, що надає шлях до втечі диким аланам". Треба зважити на поетичну специфіку джерела, але безсумнівно одне -- алани Сенеки мешкали на північ від Дунаю, через який "тікали" після наїздів на Мезію, - тобто, на території сучасної України.

Отже, міграційна хвиля середини І ст. н. е. спрацювала за "принципом доміно". Алани з Дону натиснули на аорсів; ті, просунувшись за Дніпро, змусили язигів відкочувати ще західніше, до Угорської низовини.

Археологічним відлунням цих подій стало різке збільшення впускних сарматських поховань другої половини І ст. н. е. на захід від Дніпра. В обряді та начинні деяких з них (переважно, могил знаті) фіксуються яскраві східні елементи, що свідчать про походження нових мігрантів з сарматського середовища Подоння. Ще одна зміна на сарматській археологічній мапі другої половини І ст. н. е. -- поява у басейнах Орелі та Самари, в Приазов'ї та на Запоріжжі курганних могильників з основними похованнями (Підгородне, Усть-Кам'янка, Виноградне, Ново-Пилипівка-Аккремень та ін.). Такі пам'ятки типові для середньосарматської культури Подоння-Поволжя, яку пов'язують з аланами.

У середині ІІ ст. н. е. з поволзько-донских степів до Північного Причорномор'я прибула четверта міграційна хвиля аланів -- носіїв пізньосарматської культури. Частина їх жила на сході України, ближче до кочівель донських родичів, а частина пішла до Криму, пониззя Дунаю й у Молдову. Там, перемішавшися з роксоланами, нові прибульці швидко втратили свою східну культуру й утворили своєрідний західний варіант пізньосарматської культури (могильники Аліяга, Холмське, Василівка, Петрешть тощо).Нарешті, п'ята міграційна хвиля зі сходу датується третьою чвертю ІІІ ст. н. е. Пізні сармати з Нижнього Дону (алани-танаїтиАмміанаМарцелліна) посунули на захід. Частина їх повернула до Криму, де у передгір'ях утворила своєрідну культуру зі склеповими могильниками типу Дружне-Нейзац. Інша орда аланів-танаїтів дісталася понизь Дунаю, де вони стали відомі як "європейські алани" (могильники Курчі, Владичень. Кубей та ін.). У цей час центральну частину України займали готи (черняхівська культура), тому пам'ятки фінальної фази пізньосарматського періоду групуються в Донбасі-Приазов'ї, передгірському Криму та Нижньому Подунав'ї.

Похожие статьи




Культура сарматів на території України - Мистецтво сарматів. Художні особливості

Предыдущая | Следующая