Різноманітні ритуали давніх слов'ян - Релігія давніх слов'ян
Ушановування язичницьких богів здійснювалося в різноманітних формах індивідуального і колективного культу. Матеріали археологічних досліджень Києва свідчать про наявність у житлах своєрідних домашніх вівтарів з дерев'яними ідолами, а повідомлення візантійських і арабських авторів засвідчують, що поклоніння цим ідолам полягало в обряді жертвопринесень, що супроводжувався молінням. Богів молили про дарування врожаю, щастя, матеріального добробуту, про захист від ворогів, хвороб, різних л их, просили поради і вказівок, у сумнівних випадках з їх допомогою намагалися зазирнути в майбутнє.
Досить часто колективні ритуали відбувалися просто неба, хоча давні слов'яни зі скіфських часів знали і тип закритого святилища -- капища (можливо, від "кап" -- ідол, бовван, кумир). Звичайно, такі святилища були обгороджені валом з частоколом, а в середині стояла дерев'яна статуя бога, розміщувалися жертовник і палав жертовний вогонь. Перепалені кістки жертовних тварин і попіл зносили у розташований неподалік зольник.
Яскравим прикладом подібного святилища може вважатися вже згадуване капище богів Володимира. Залишки цієї культової споруди язичницького часу були знайдені в 1975 р. неподалік від Андріївської церкви в Києві. У плані воно являло собою прямокутник (7 х 1,75 м) із шістьма закругленими симетричними виступами (діаметр двох великих дорівнював 2 м, малих - 1 м), що прилягали до святилища з півночі, сходу, півдня. Саме на цих виступах знаходилися постаменти богів.
Найвідомішим зразком язичницького кумира за правом вважається відомий Збруцький ідол, випадково знайдений у 1848 р. У водах притоки Дністру річки Збруч. Цей ідол являє собою вапняну колону 2,7 м чотиригранної форми з малюнками на кожному з боків. Капище цього ідола розташовувалося за 5 км від с. Городниця Гусятинського району Тернопільської області, в лісі, на найвищому у цій місцевості пагорбі Богиті.
Громадські богослужіння проводилися, скоріш за все, у дні свят, при надзвичайних подіях - виступ у військовий похід, повернення з походу, епідемії, ворожій навалі, посусі й неврожаї, окремо - на честь того чи іншого божества. За уривчастими фольклорними відомостями, колективні язичницькі обряди в основних своїх рисах дуже нагадували індуїстський ритуал ведичних часів. Його головним обрядом можна вважати жертвопринесення. Тут відбувалося заклання жертовної тварини старійшинами родів, жрецями-волхвами або князями, що виконували певні жрецькі функції. Частину жертовної тварини спалювали на вогняному вівтарі перед ідолом, її кров розбризкували -- чи для оборони від злих сил, чи на знак поваги до божественної життєдайної сили цієї рідини. На нутрощах жертовних тварин ворожили. Рештки кривавих жертв богам з'їдали учасники обряду. Ритуальне частування супроводжувалося необмеженим уживанням хмільних напоїв, звичайними у подібних випадках музикою, піснями, іграми.
Для шанування богів забивали биків, півнів, кабанів, іншу худобу і птицю. Іноді приносили й криваві людські жертви. Розповідь про одне з таких жертвопринесень, регулярних, проте, скоріш за все екстраординарних за значенням, зберегла нам "Повість минулих літ" (див. текст 9.1). Ця розповідь підтверджується численними повідомленнями давніх авторів, хоча археологічних підтверджень таким фактам під час дослідження язичницьких капищ досі не знайдено.
Більша частина безкровних жертвопринесень у вигляді хліба, меду, сиру діставалася Роду (можливо, і Велесу). Оскільки ці страви завжди фігурували і на весільному столі, можна припустити, що безкровні жертвопринесення супроводжувалися моліннями про врожай, приплід худоби чи поповнення родини дітьми.
Безумовним відгомоном подібних язичницьких ритуалів слід вважати трапезу, що її за народними билинами та літописними повідомленнями раз на тиждень влаштовував у себе на дворищі князь Володимир. Ці частування супроводжувалися грою скоморохів, музикою, боротьбою з ведмедями та іншою "культурною програмою", зображення якої зберегли для нас фрески Софійського собору у Києві, а також щедрою роздачею милостині.
Зрештою, і звичай колядування був звичаєм збирання жертв богові-сонцю, що народжується, і тому потребує матеріального підкріплення своїх сил. Зрозуміло, що левова частка жертв у вигляді зібраних наїдків та напоїв споживалися самим дарувальниками і збирачами. В описаних ритуалах був і певний практичний сенс: князю Володимирові, який збирав податки у натуральній формі, нікуди було їх подіти, а пересічному слов'янину трапеза на свято Коляди надавала рідкісну можливість досхочу наїстися вишуканого м'яса домашніх тварин і сподіватися, що він не забуде його смак у наступному році.
На жаль, наука має у своєму розпорядженні тільки фрагментарні відомості давніх авторів про особливу й авторитетну жрецьку верству ("волхвів") на Русі. Літописна легенда про "віщого Олега", використана О. С.Пушкіним, дозволяє говорити проте, що певні жрецькі функції виконував і князь. Логіка переходу від первісного суспільства до держави в сучасному розумінні цього слова також підтверджує цю обставину: правитель у ранньокласових суспільствах досить часто поєднував військове керівництво, адміністративно-виконавчу і законодавчу владу з виконанням жрецьких обов'язків, оскільки завдяки цьому він одержував на свої безмежні повноваження єдино зрозумілу для його підданих санкцію--божественну. На користь існування жрецтва говорить і розвинута термінологія щодо магії і людей, які її практикували. Однак різноманітна діяльність волхвів -- і як жерців, і як лікарів, і як чаклунів свідчить проте, що жрецтво в язичницький період у слов'ян так остаточно і не сформувалося. Після хрещення Русі його представники стали об'єктом жорстоких переслідувань з боку державної влади і змушені були шукати інші сфери прикладання своїх сил.
Різновидом слов'янського язичницького ритуалу може вважатися поховальний культ.
За кілька століть до хрещення Русі у давніх слов'ян переважали обряди кремації. Вони полягали утому, що небіжчика разом з речами та їжею, що повинні були знадобитися йому в потойбічному світі, спалювали в човні. Таким чином, як вважали давні слов'яни, душі померлих швидше досягнуть неба.
Однак найчастіше язичницькі поховання поєднували форми кремації та інгумації (закопування в землю). На місці поховального вогнища насипали курган, куди іноді клали урну з прахом. Горщик з прахом поміщали й у труну у вигляді невеликого будиночка на стовпах. (Цей прототип казкової "хатинки на курячих ніжках" більше був поширений у північних регіонах Росії). Напередодні хрещення Русі була помітною тенденція до поступового витиснення поховання померлих через спалення їх похованням у землі, хоча вона пояснювалася радше розвитком культу предків.
До християнських часів зберігався започаткований, можливо, ще скіфами, звичай супровідної кривавої жертви. У цьому легко переконатися, звернувшись до розповіді візантійського автора Лева Диякона, який був безпосереднім свідком війн князя Святослава з Візантією в середині X ст.: "І ось, коли настала ніч і засіяло повне коло Місяця, скіфи вийшли на рівнину і розпочали підбирати своїх мерців. Вони нагромадили їх перед стіною, розіклали безліч багать і спалили, заколовши при цьому за звичаєм предків безліч полонених, чоловіків і жінок. Здійснивши цю криваву жертву, вони задушили [декілька] грудних немовлят і півнів, топлячи їх у водах Істра [Дунаю. -- Диакон Лев. История.- М., 1988.- С. 78.}
Завершувалася поховальна церемонія тризною, відомою у праслов'янського населення У країні ще з І тисячоліття до н. е. У власному розумінні тризна мала вигляд військового турніру чи битви і була покликана відганяти смерть від живих; у широкому розумінні тризною можна вважати весь комплекс поховальних обрядів безпосередньо після кремації чи інгумації, які, крім військових змагань, включали в себе криваве жертвопринесення на жертовному вогнищі і жалобне частування з пияцтвом.
Обряд, що поєднував елементи кремації і закопування в землю, був докладно досліджений під час розкопок багатої Чорної могили під Черніговом. На горизонтальному огородженому майданчику було споруджено дерев'яний будинок мертвих. Після здійснення кремації на місці будинку виріс невеличкий курган. Родичі померлого поклали на його верхівку зброю небіжчика і справили по ньому тризну. І тільки після цього насипання кургану було остаточно завершено.
Похожие статьи
-
Пантеон давньослов'янських богів У найзагальнішому вигляді еволюцію слов'янського пантеону дослідники уявляють так: спочатку у праслов'ян були поширені...
-
Вплив язичництва на українську культуру - Релігія давніх слов'ян
Одним з найвпливовіших факторів формування української культури була язичницька релігійна система, яка панувала більш ніж півтора століття. Для неї був...
-
Визначення язичництва як релігії давніх слов'ян - Релігія давніх слов'ян
Язичництво (від давньослов. слова "язики" -- народи) -- досить невизначений термін, що свого часу виник у церковному середовищі для позначення всього...
-
Висновки - Релігія давніх слов'ян
1. Язичництво -- термін, що свого часу виник у церковному середовищі для позначення всього нехристиянського. У релігієзнавстві під "язичництвом"...
-
Втрата слов'янської етнічної релігії та її наслідки - Слов'янство та його історична доля
Охрищення окремих слов?ян почалося не раніше початку ІХ ст.: у 821 р. - охристився князь ободритів Славомир, у 831 р. - частина населення Моравії,...
-
ВНУТРІШНІЙ МИНУЛОГО - Слово у творчості актора
Прийом створення бачення був одним з найважливіших практичних прийомів Станіславського в роботі над словом. Не менш важливим прийомом Станіславського і...
-
ЗАНЯТТЯ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА - Слово у творчості актора
Пам'ятаю досі, як, приступаючи до перших занять по художньому слову в Студії, організованої Станіславським, я гарячково намагалася усвідомити все те, що...
-
БАЧЕННЯ - Слово у творчості актора
Поза образного мислення немає мистецтва. Але шлях до не му далеко не так простий, як нам іноді здається. Неред ко актор зупиняється на первинному процесі...
-
ТЕХНІКА І ЛОГІКА МОВЛЕННЯ - Слово у творчості актора
Говорячи про роботу Станіславського над словом, не можна забувати, яке значення він надавав питанню техніки мови, питання підготовки свого фізичного...
-
"Слово о полку Ігоревім" - історична пам'ятка давньоруської літератури, написана у 1185 році. Це найбільше мистецький витвір свого часу, в якому з...
-
ТЕМПО-РИТМ - Слово у творчості актора
Важливим розділом системи, ще дуже мало разрабо танним, є розділ "темпо-ритм". Костянтин Сергійович в останні роки свого життя приділяв цій сценічній...
-
Фен-шуй - що це: релігія або спосіб облаштувати квартиру?
Фен-шуй - що це: релігія або спосіб облаштувати квартиру? Китай - дивовижна країна, історія якої сповнена міфами і легендами. Одна з таких легенд...
-
ОЦІНКА ФАКТІВ - Слово у творчості актора
У процесі діючого аналізу перед актором вста ет виключно важливе положення Станіславського про "оцінці фактів". - Суть цього питання, - говорив мені...
-
СЛОВО - ЦЕ ДІЯ - Слово у творчості актора
Проблема слова займає чільне місце у творчій практиці російського театру. Не було, здається, жодного великого діяча в історії російського театру, який не...
-
Подунавські слов'яни започаткували західно-слов'янську гілку. - Слов'янство та його історична доля
Крім цих плем?яних культур можна назвати Лука-райковецьку культуру, яку ототожнюють з деревлянами, бужанами, волинянами, уличами, тиверцями і...
-
Танці - яскраві прояви фольклорної стихії. Вони органічно входять у складну драматургію традиційного весілля й в багатьох випадках разом з піснями...
-
Чорноліська археологічна культура переважною більшістю вчених визнана праслов?янською (Тереножкін А., Рибаков Б., Мелюкова А. та ін.). Вона посідає...
-
АНАЛІЗ ДІЄЮ - Слово у творчості актора
Вчення Станіславського про надзавдання і наскрізному дії є основоположним у процесі перевтілення актора в драматичний образ. "Від надзавдання народилося...
-
ПСИХОЛОГІЧНА ПАУЗА - Слово у творчості актора
Пояснюючи на одному з уроків природу психологічний ської паузи, Костянтин Сергійович навів такий приклад. - Припустимо, - сказав він, - що я завтра,...
-
Про історичне безпам'ятство слов'янства
Вже досить давно визрівав план підготовки циклу новітніх історико-графічних наукових матеріалів на шпальтах часопису " За Вільну Україну " на тему...
-
ВІД АВТОРА - Слово у творчості актора
У березні 1936 року Костянтин Сергійович Станіславський викликав мене до себе. Я знала, що він в ту пору напружено працював над завершенням книги "Робота...
-
ПРИСТОСУВАННЯ - Слово у творчості актора
Станіславський любив звертатися для пояснення своїх думок до прикладів з області образотворчого мистецтва. Розквіт російської реалістичного живопису...
-
Слов'янство та його історична доля - Слов'янство та його історична доля
Звідки ж узялися слов'янські племена? Їхні корені знаходять ще серед скіфських племен, наприклад, Геродот називає неврів, що мешкали на північ від...
-
Східні слов'яни (літописні племена) у VIII-X ст. - Колочинська культура
Відомості про східнослов'янські племена містяться на перших сторінках "Повісті минулих літ", складеної Нестором-літописцем у XII ст.: "...Ті ж слов'яни,...
-
Досить високого рівня досягло до Х віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали....
-
Східні слов'яни у давнину (І-VIII ст.)
Історична доля Східної Європи вирішувалася у чорноморських степах, зайнятих войовничими кочовиками, землі яких вимірювалися місяцями кінного шляху, та в...
-
Висновки - Слов'янство та його історична доля
1. Християнство здійснювало зовнішній тиск і зовнішнє втручання у внутрішні справи язичницьких держав, підкоряючи їх духовно і політично і було...
-
Пам'ятки архітектури Київської Русі
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Окинувши оком збережені до нас пам'ятки архітектури - дерев'яної у мурованої, різьби, малярства й т. зв. ужиткового...
-
Релігія, Література - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
Стаття 14 конституції Аргентини проголошує свободу віросповідання. Втім, одночасно основний закон називає державною релігією католицизм. Католицька...
-
Ставлення до дерев і рослин давніх українців - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках
Усе, що оточувало первісну людину, мало, за її переконаннями, живу, як і в будь-якої істоти, душу, котра здатна розуміти, відчувати, мати свої бажання і...
-
"Слово о полку Игореве" и языческие боги - Культура и верования древних славян
Жемчужина древнерусской литературы конца XII в. "Слово о полку Игореве" - произведение, созданное в эпоху двоеверия и сохранившее многие языческие...
-
Етнографічні особливості українського народу
ЕТНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ У культурі та побуті українського народу при наявності багатьох загальнонаціональних рис зберігаються деякі особливості, в тому...
-
Ритуали шанування - Особливості української ментальності
Будь-яка етнічна культура має ключове поняття. У східних слов'ян воно асоціювалося з порядком, ладом (семантика "ладу", до речі, широка: це і порядок, і...
-
Сімейна обрядовість - Традиційна культура українського народу
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які...
-
Обряды и праздники в исламе - Культура мусульманского мира
Важным семейным обрядом в жизни мусульманина является свадьба. Молодых обычно венчает один из служителей ислама, скрепляющий союз молодых в законный...
-
Народне мистецтво: ремесла й промисли
Розвиток ремесел та промислів Поряд із землеробством, скотарством та іншими галузями господарства українці здавна займалися різноманітними ремеслами й...
-
Сімейні обряди - Родинна обрядовість. Шлюбні звичаї
Усе сімейне життя в минулому супроводжувалась різноманітними обрядами та ритуалами, котрі в образно-символічній формі визначали певні етапи життя людини...
-
Архіви виникли з появою писемності й утворення держав. Археологічні дослідження свідчать про існування архівів у рабовласницьких державах - в Китаї,...
-
Поезія та музичне мистецтво стародавньої Греції - Афінська культура освіти і виховання
В основі грецького мистецтва лежать тілесні інтуїції. Мистецтво греків підпорядковане останнім у розумінні "мистецтва" і "ремесла". "Ідеалісти" - Сократ...
-
У вихованні дітей свою визначну роль відіграють і пісні. Вони є тими прадавніми живими скарбами, "що йдуть по землі, йдуть від покоління до покоління,...
Різноманітні ритуали давніх слов'ян - Релігія давніх слов'ян