Слово о полку ігоревім як шедевр давньоруської літератури, Значення слова про закон і благодать для давньоруської держави - Періодизація української культури

"Слово о полку Ігоревім" - історична пам'ятка давньоруської літератури, написана у 1185 році. Це найбільше мистецький витвір свого часу, в якому з великою точністю передано образ Давньої Русі. Головним почуттям, хвилювали автора "Слова о полку Ігоревім" була любов до Батьківщини, до російської землі, до народу. Автор сумує про роз'єднання Великої Русі. Він - великий російський мислитель - малює різні верстви народу XII століття. Він протиставляє сміливість, доблесть і працьовитість простих російських людей прагненню князів до відокремлення. Дружинники, куряне, їм описані як "досвідчені воїни", а воїни-богатирі чернігівці "без щитів, з ножами засапожнимі кліком полки перемагають, дзвонячи в продедовскую славу". У "Слові о полку Ігоревім" описані також страждання простого народу від набігів половців.

Головна ідея "Слова о полку Ігоревім" в тому, що вся Русь повинна бути єдиною, а не розділеної на безліч дрібних князівств. Така роздробленість неминуче призводить сильну державу до загибелі.

Значення слова про закон і благодать для давньоруської держави

"Слово про Закон і Благодать" митрополита Іларіона. Це твір за темою своєї звернено до майбутнього Русі. "Слово про Закон і Благодать" стверджує ідею про рівноправність всіх народів, що живуть на землі, підкреслюючи, що час вибраності одного народу пройшло. Бог не робить різниці між елліном, іудеєм і яким-небудь іншим народом, бо його вчення одно поширюється на всіх без винятку людей незалежно від раси, статі, віку та соціального стану. Іларіон засуджує претензії Візантії на гегемонію у всьому християнському світі.

У "Слові" автор прагнув показати міжнародне значення Московського царства, як рівноправного серед інших західних і східних країн. Князь Володимир володарював не в "худий землі", а в тій, яка "відома і чутна є всіма чотирма кінці землі". У Ярославі Іларіон бачить наступника великих справ Святослава і Володимира. Джерело верховної влади він він вбачає у божественній волі, тому сам великий князь сприймається як причасник Божественного царства.

Похожие статьи




Слово о полку ігоревім як шедевр давньоруської літератури, Значення слова про закон і благодать для давньоруської держави - Періодизація української культури

Предыдущая | Следующая