Етнографічні особливості Поділля, Етнотип подолян, подільський говір - Поділля як етнографічний район України

Етнотип подолян, подільський говір

Подоляни -- українці, населення Поділля. Поділля було відоме в літописах як Пониззя або Русь дольна. За часів Русі, Поділля належало до руських князів і народ його були русини. В 14-15 ст. на цих територіях існувало Подільське князівство, ще пізніше Поділля війшло в історію як Подільська земля, Подільське воєводство та Подільська губернія. Територія Поділля простягалася від Покуття до Чорного моря. Від Дністра до впадіння р. Буг в Дніпро (по сучасне місто Очаків). Столицею Поділля був Кам'янець-Подільський. Вирізняли також Західне Поділля та Східне Поділля (Брацлавщина), або також власне Поділля, Побужжя, Побережжя.

Волосся подоляни мали кольору льону, очі -- блакитні.

Подільський говір -- говір української мови. Належить до групи волинсько-подільських говорів південно-західного наріччя. Подільський говір неоднорідний, сформований під сильним впливом говорів південно-західного наріччя (наддністрянським, покутсько-буковинським, волинським) і меншим впливом південно-східного наріччя (середньонаддніпрянським і степовим).

Подільський говір поширений на території історичного Поділля. А саме: Хмельницька область, південні райони; Вінницька область, південні райони; Черкаська область, південно-західні райони; Кіровоградська область, західні райони; Миколаївська область, північно-західні райони; Одеська область, північно-західні райони.

На заході річкою Збруч подільський говір межує з наддністрянським. Наддністрянський говір від подільського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси подільського говору, другими -- наддністрянського): голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: відро -- видро; наявність і відсутність приставного голосного звука в дієслові іржати: іржати -- ржати і іржати; голосні звуки о і е після шиплячих приголосних: шостий, вчора -- шестий, вчера; голосні звуки на місці давнього носового e в числівнику десять: десять і десіть -- десіть; голосні звуки на місці давнього носового e в кінцевому складі: ягня -- ягнє; перехід голосного а після м'яких приголосних в е та і: фасоля -- фасоле і фасолі; звукова будова іменника цвях: цьвях -- цьвих і цьвех; звукова будова іменника коцюба: коцюба і коцюба -- кацюба; звукова будова іменника зозуля: зузуля і зазуля -- зазулє і зазулі; звукова будова іменника золото: золото -- злото і золото; звукова будова іменника війт: ві'йт -- віт; звукова будова дієслова мандрувати: вандрувати -- мандрувати; звукова будова іменника граната: граната -- граната звукова будова іменника гадюка: гадюка -- гадюга (з проривним другим г) і гадюка; словотвірна будова іменників -- назв листя картоплі, буряків: картоплиння, бараболиння, бурачиння -- бараболянка, бурачанка; форма орудного відмінка множнини іменника гість: гістьми і гостями та гостями -- гостема і гостіма; форма називного відмінка складених числівників: два з половиною, три з половиною -- півтретя, півчверта; форма називного відмінка числівника дев'яносто: дев'яносто і девиносто -- дев'ядесет, дев'їдесет, деведесєт; форма називного відмінка числівника двісті: двісті і двіста -- деїста; форми 1-ї і 2-ї особи однини теперішнього часу від дієслова лити: ляю, ляєш -- лею, леєш; особові форми дієслів II дієвідміни теперішнього часу з основою на губний приголосний: люблять, ловлять -- люб'ять, лов'ять; сполучник що: шо -- же і шо; сполучник щоб: шоб -- жеби і жиби; поширення словосполучень: взяв ножа, перекинув воза і взяв ніж, перекинув віз -- взєв ніж, перекинув віз; поширення конструкцій: у хлопця нема грошей -- хлопец не має грошей і у хлопцє нема грошей; вживання слів: на позначення будівлі для свійських тварин: хлів і обора -- стайне; кварти пити воду: кварта -- горне і банячок; скатерті: скатерка і обрус -- обрус; воза для зерна, картоплі: бестарка -- гара; райдуги: райдуга -- дуга; господині: хазяйка і господиня -- господине і газдинє; вагітної жінки: бережена, груба і вагітна -- груба і вагітна; короткозорої людини: близорукий і короткозорий -- короткозорий; почекати: почекати і підождати -- зачекати; захворіти: занедужати і заслабнути -- заслабнути; кумкають (про жаб): квакають -- рахкают; вигуки, якими кличуть коней: ксьов-ксьов і цонь-цонь -- цісь-цьов.

Говірки: західноподільська говірка (спільні риси з наддністрянськими говірками); східноподільська говірка (спільні риси з середньонаддніпрянськими та степовими говірками); північноподільська говірка (спільні риси з волинськими говірками); південноподільська говірка (спільні риси з покутсько-буковинськими говірками).

Фонетика: повне або часткове нерозрізнення ненаголошиних голосних и та о (сеилo, силo, шерoкий, тоуб'i, туб'i, доуп'iк, дуп'iк); відсутність переходу в е, і після м'яких приголосних (лише в західноподільських говірках спостерігається перезвук а>е) (з'ат', вз'аў, йагн'a); твердість p перед голосними (бурaк, радoк, раснимй, зорa, говору); твердість у південноподіліських говірках кінцевого ц (хлoпеиц, м'iс'ац); твердість передньоязикових приголосних т, д, н, с, з, л перед і, що походить з давнього о (ніс, сік, стіл, лій); наявність вставних л', н' після губних приголосних (рипл'aх, здорoўл'а, жaбл'ачий, корoўл'ачий, мн'aсо, мн'aта); перехід в у м у сполуці вн (р'iмний, дамнo); наявність протетичних приголосних в та г перед голосними (Гoс'ін', вoс'ін', горaти, ворaти, вор'iх, вoстрий, гострий); стягнення подвоєних приголосних (нас'iн'а, кор'iн'а, жит'a); твердість приголосного т у дієсловах 3-ї особи однини і мнножини теперішнього часу і 2-ї особи множини наказавого способу (рoбит, нoсит, рoбл'ат, нoс'ат, роб'iт, нос'iт); відсутність переходу зубних приголосних у шиплячі в дієслівних формах (хoд'у, нoс'у, крyт'у, вoд'у)

Лексика має багато спільного з сусідніми говорами. У його межах закінчуються ізоглоси ряду лексем, поширених у більшості говорів південно-західного наріччя (най 'хай, нехай', когyт 'півень', т'ічким (т'ічoк) 'пасіка', р'iшча 'хмиз', клaн'а 'півкола', комар'i 'мурашки', а-сa 'вигук, яким відганяють свиней', а-рйa 'вигук, яким відганяють овець', та ін.) а також у зворотному напрямі з південного сходу на південний захід (завoд'ат 'виють (про вовків)', чорногyз 'лелека', шматoк 'кусок'). У південноподільських говірках є деякі запозичення зі східнороманьських мов (папшoйа 'кукурудза', бурдeй 'землянка' та ін.)

Морфологія: відмінювання іменників м'якої та мішаної груп за зразком твердої групи (кон'oв'і, товaришов'і, кон'oм, товaришом, зеимл'oйу, долoн'ойу, грyшойу, пoл'ом); у західноподільських говірках іменники жіночого роду в орудному відмінку однини мають закінчення - еў або - оў, - ом (землeў, душeў, зеимл'oў, душoў, зеимл'oм, душoм); наявність у південноподільських говірках флексій - и у формі род. в. одн. іменників III відміни (сoли, смeрти) та - ох у формі місц. в. іменників сіни, груди (у с'iн'ох, у грyд'ох); усічення закінчень прикметників та присвійних займенників ж. р. в дав. і місц. в. одн. (зеилeн'і трав'i, на зеилeн'і трав'i, нaш'і бригaд'і, у нaш'і бригaд'і); відсутність розрізнення твердих і м'яких основ прикметників (симний, дивний); творення форм вищого ступеня прикметників за допомогою суффіксу - ішч (добр'iшчий, син'iшчий, чеивон'iшчий); творення майбутнього часу дієслів недоконаного виду аналітичними і синтетичними способами (робимтиму, бyду робимти і бyду роби мў); поширення у західноподільських говірках дієслівної складеної форми минулого часу (робимли-смо, робимли-сте); препозитивне вживання у західноподільських говірках частки с (де с'а ти д'iла). Синтаксис: поширення словосполучень типу п'ішoу за водoйу, п'ішoў водим (у західноподільській та південноподілській говірках), п'ісл'а (пoсл'а), об'iду та ін.

Похожие статьи




Етнографічні особливості Поділля, Етнотип подолян, подільський говір - Поділля як етнографічний район України

Предыдущая | Следующая