Формування традиції придворного бенкету в Гетьманщині (друга половина XVII - перша третина XVIII ст.)


Формування традиції придворного бенкету в Гетьманщині (друга половина XVII -- перша третина XVIII ст.)

Задоволення матеріальних потреб людини, серед яких на першому місці, без сумніву, перебуває харчування, завжди носить соціалізований характер. Дослідження проблеми харчування і його особливостей в різних суспільствах має давню традицію. Цей об'єкт досить рано потрапив у поле зору різних гуманітарних дисциплін -- антропології, етнології, соціології, історії, а роботи ряду дослідників (Ф. БроделяСтаття підготовлена за фінансової підтримки Канадського інституту українських студій Альбертського університету та Меморіального фонду ім. Михайла, Володимира й Олі Гальчук. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХУ-ХУШ вв. Т. 1: Структуры повседневности: возможное и невозможное. М., 1986. С. 203-285., Ж. Ле ГоффаЛе Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. М., 1992. С. 216-223. Элиас Н. Придворное общество: исследование по социологии короля и придворной аристократии. М., 2002. Монтанари М. Голод и изобилие. История питания в Европе. СПб., 2009.

Більшість робіт присвячені життю монархів та їх двору (Ленотр Ж. Повседневная жизнь Версаля при королях. М., 2003. С. 58-66). Придворні святкування та церемонії, в тому числі і бенкет, стали предметом досліджень сучасних російських істориків, див.: Захарова О. Ю., Пушкарев С. Н. От княжеского пира до кремлевского банкета. Старинное меню и рецепты. Симферополь, 2007; Захарова О. Ю. Власть церемониалов и церемониалы власти в Российской империи XVIII -- начала XX века. М., 2003; Романов П. В. Застольная история государства Российского. СПб., 2000; Хачатурян Н. А. Светские и религиозные мотивы в придворном банкете "Обет фазана" герцога Бургундского в XV в. // Королевский двор в политической культуре средневековой Европы. М., 2004. С. 177199., Н. Еліаса, М. Монтанарі ) на сьогодні вже вважаються класичними. Однак подібних досліджень на українському матеріалі, як загальних -- по історії харчування, так і окремих її аспектів, вкрай бракує. Це стосується, зокрема, і бенкету як соціального феномену з розгалуженими функціямиКотляр М. Церемоніал, етикет і розваги княжого двору Романовичів // Україна в Центрально-Східній Європі. К., 2006. № 6. С. 155-176; Ленченко В. Гетьманський двір Богдана Хмельницького в Чигирині за джерелами XVП-XVШ ст. // Архітектурна спадщина України, 1996. Вип. 3. Ч. 1. С. 74-81.. Тож метою даної роботи є дослідження особливостей побутування в Гетьманщині бенкету як елементу придворного життя. Бенкет здавна виконував функції взаємодії між правителем та його оточенням як спосіб легітимізації та репрезентації влади. Він був важливим елементом соціального простору, слугуючи налагодженню нових та актуалізації усталених зв'язків різного рівняГусарова Т. П. От застолья к столу переговоров: венгерское провинциальное дворянство в средине XVII века в дневнике Ласло Ракоци // Одиссей: человек в истории. М., 1999. С. 44.. Можемо припустити, що придворний бенкет у Гетьманщині виконував подібні функції, однак, мав певні особливості, обумовлені специфікою системи державного управління та особливостями політичного життя.

Зародження традиції придворного бенкету спостерігається у часи правління Богдана Хмельницького, при початку формування владної системи Гетьманщини та функціонування гетьманського двору. Бенкет, поза сумнівом, слугував засобом утвердження влади гетьмана в очах не лише козацької старшини та населення, а і представників іноземних держав, які приїздили в Україну з посольськими місіями. Описи придворних бенкетів Богдана Хмельницького, які фігурують у звітах послів, дозволяють досить повно реконструювати їх особливостіАкты ЮЗР. СПб., 1861. Т. 3: 1638-1657. С. 499. Ленченко В. Гетьманський двір Богдана Хмельницького... С. 78..

Доволі інформативним є опис бенкету, влаштованого в гетьманській резиденції Богдана Хмельницького на честь посольства шведського короля Карла Х Густава. Частування відбулося відразу після офіційної аудієнції. За відсутності в гетьманському домі окремого місця, призначеного для проведення учт, вони відбувалися у тому ж приміщенні, де проходила аудієнція (і яке, до речі, слугувало й спальнею гетьмана). Присутні на бенкеті (шведський посол Велінг, шотландський купець, генеральний писар Іван Виговський, козацька старшина, дружина гетьмана) розміщувалися за вузьким столом, в кінці якого, на чільному місці, сидів гетьман Хмельницький. Частували гостей стравами з м'яса, а серед напоїв згадується питний мед, пиво та горілка (останню гетьман пив з невеликої срібної чарочки)Там само. С. 78.. Відмова від уживання напоїв сприймалась як образа господаря дому, а тому непитущий шведський посол, як зазначається у джерелі, відгриз шматок скляного кубкаОлянчин Д. Опис подорожі шведського посла на Україну (1656-1657 рр.) // Записки НТШ. Львів, 1937. Т. 154. С. 55-56., аби лише не демонструвати свою неповагу до гетьмана.

Частування відбувалося у невимушеній атмосфері, що відповідає іншим свідченням про характер придворного життя за гетьманування Богдана Хмельницького. Наприклад, Петро Парчевич у своєму звіті цісарю Фердинанду про посольство до Богдана Хмельницького на початку 1657 р. зазначає, що після офіційного привітання гетьмана той запросив посла на обід, під час якого підніс тост на честь цісаря: "Всі гарно випили до дна, приємно з нами говорили, а після обіду досить величаво супроводжували нас аж до нашої гостинниці" Мацьків Т. Хмельниччина в тогочасних західноєвропейських джерелах. Острог; Нью-Йорк, 2007. С. 124.. традиція бенкет гетьманат церемонія

За подібним сценарієм відбувалося і частування московських послів, наприклад, посольства царського окольничого Федора Бутурліна влітку 1657 р. Однак у цьому випадку виявилася відмінність у посольському церемоніалі та традиціях обох держав. На обідах, влаштованих для послів, були присутні дружина гетьмана Ганна та його дочка Катерина. І якщо для шведського посла перебування жінок за столом було звичним, то царські посли сприйняли цей факт як вияв зневаги до себеЛенченко В. Гетьманський двір Богдана Хмельницького... С. 80., адже у тогочасній Московській державі жінки не брали участі в урочистих застіллях. Господар дому виводив свою дружину та дітей до гостей лише на знак особливої пошани, вона підносила гостю чарку горілки і відразу ж поверталася до свого покоюЗахарова О. Ю., Пушкарев С. Н. От княжеского пира. С. 44. Захарова О. Ю. Власть церемониалов... С. 110-112.. Натомість, для побуту гетьманського двору присутність жінок на частуванні була нормою, що пов'язано з близькістю світської культури Гетьманщини до річпосполитських, відповідно, європейських, а не східних норм.

Варто зауважити, що своєю невимушеністю і відсутністю чітких норм столового етикету придворне життя в Гетьманщині кардинально відрізнялося від Московської держави, де церемоніал остаточно формалізувався вже на початку XVI ст. Посольські обіди тривали там по п'ять - шість годин, що було зумовлено великою кількістю обов'язкових застільних церемоній. Кількість і якість посуду залежали від ставлення до посольства, а, відповідно, загальної політичної ситуації. Втім, на відміну від дипломатичних обідів ("столів") з їх жорсткою формалізацією, на звичайних учтах царя і його наближених панували значно вільніші звичаї.

Традиції посольського церемоніалу Гетьманату, закладені ще в середині XVII ст., з певними змінами продовжували існувати і в наступні десятиліття. Так, після офіційної аудієнції у Івана Мазепи посольства Федора Шакловитого, гетьман з послом побували на службі в церкві, а потім повернулися на обід, на якому гетьман пив за здоров' я великих государів, а на вулиці стріляли з 26 гарматВостоков А. Посольство Шакловитаго к Мазепе в 1688 г. // КС. 1890. № 5. С. 203.. Однак частування далеко не завжди мало подібний розмах і зазвичай влаштовувалося лише для найважливіших посольств та місій. Маємо згадки про аудієнцію у гетьмана іноземних послів, заради яких урочистий бенкет не влаштовувався, а прийом обмежувався частуванням горілкою під час розмовиКордуба М. Венецьке посольство до Хмельницького (1650 р.) // Записки НТШ. Львів, 1907. Т. 78. С. 61..

Окрім учт, які репрезентували гетьманський двір перед іноземними посланцями, провадилися також застілля з нагоди як загальнодержавних світських, так і традиційних календарних свят (РіздваОтрывки из дневника гетманской канцелярии за 1722-1723 годы // ЧИОНЛ. 1898. Кн. 12. Отдел ІІІ. С. 110., Нового року, Водохреща, ВеликодняНБУВ ІР. Ф. І, спр. 53763, арк. 87.). До першої групи належали дні народження та іменини гетьмана і членів імператорської родини, день перемоги під ПолтавоюХаненко Н. Дириушъ или журналъ, то есть повседневная записка. Рокъ 1722. М., 1858. С. 71., обрання нового гетьмана та публікування жалуваної грамоти на гетьманство, серед яких кількісно переважали свята, пов'язані саме з імператорською родиною. Прикладом бенкету, влаштованого з нагоди обрання нового гетьмана, може бути частування під час обрання Данила Апостола. Після офіційної церемонії присутні на ній духовні особи та світські урядники залишилися на бенкет у гетьманській резиденції, на якому "все и кушали при стрельбе пушечной"Маркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия генерального Якова Марковича / Изд. Александра Марковича. М., 1859. Ч. 1. С. 245.. Чернігівський літопис згадує про це святкування так: "цілий день вся старшина в домі гетьманськім приймована була, і з гармат на тріумф палили"Апанович О. Ще одне джерело з історії України XVIII сторіччя // Наука і культура. Україна. Щорічник. К. 1989. Вип. 23. С. 221..

Бенкет міг влаштовуватися і на честь надання жалуваної грамоти на гетьманство: існують згадки про учту 1 жовтня 1728 р. при дворі Данила Апостола у зв'язку з його поверненням з грамотою з Москви. Після завершення церемоніальних процедур, пов'язаних з церковним благословенням гетьманської влади та офіційним оприлюдненням надання, у "столовой избе" гетьманської резиденції відбувся бенкет, який тривав цілий день і супроводжувався грою військової музики та стрільбою з гарматСлабченко М. Е. Протоколъ отпускнихъ писемъ за гетмана Апостола 1728 года тутъ и по отезд - его велможности записки що деннія при конц - того жъ года 1728. Одесса, 1913. С. 100.. Подібним чином надання імператорських грамот святкували і в полкових містах. Наприклад, 26 жовтня 1730 р. після урочистого опублікування у Стародубі імператорської грамоти про скасування низки податків і молебна з гарматною стрільбою, місцева старшина пішла на бенкет до наказного полковника, де гуляла до ночіХаненко Н. Дневник генерального хорунжаго Николая Ханенка, К., 1884. С. 17..

Бенкети з нагоди свят традиційно завершували урочистості. Цікаві деталі містить опис "трактаменту" в день Св. Петра у Глухові 1722 р. На бенкеті були присутні представники російської адміністрації (глухівський комендант Б. Г. Скорняков-Писарєв, полковник Балцер та ін. офіцери), старшина та військові канцеляристи, які перебували на той час у Глухові. За відсутності хворого гетьмана Івана Скоропадського, головувала на бенкеті його дружина Анастасія Скоропадська, "въ строю н-мецкихъ суконь, при портрет-- одъ Ея Величества Государыни Императрицы". Сиділа вона за столом разом із запрошеними дамами, а не поряд з урядовцями-чоловікамиХаненко Н. Дириушъ... С. 72.. Подібні святкування з нагоди іменин правлячого імператора відбувалися і в полкових містах ГетьманщиниХаненко Н. Дневник генерального хорунжого... С. 37., однак були значно скромнішими.

Особливе місце серед церемоній гетьманського двору займало святкування іменин гетьмана. Документи періоду правління Данила Апостола засвідчують, що свято (а воно на той час припадало на 17 грудня) починалося церковною службою і завершувалося цілоденним бенкетом, на якому була присутня не лише козацька старшина, а й російські офіцери НБУВ ІР. Ф. І, спр. 53762 /13/, арк. 385; Маркович Я. Дневные записки Мало - российскаго подскарбия... С. 72. Маркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 253. Ханенко Н. Дневник генерального хорунжого... С. 32.. Як описує Яків Маркович, на такому частуванні запрошені "подпіяхом жестоко" . Участь вищих російських чинів у святкуванні сприяла налагодженню персональних зв'язків гетьмана з тими особами, що могли в майбутньому забезпечити підтримку його діям (особливо в умовах обмеження автономії Гетьманщини), та додавала ваги гетьманській владі, оскільки засвідчувала й одночасно піднімала зовнішній престиж. Іменини святкували не лише в столиці, а й по різних містах Гетьманщини, що слугувало виявом пошани місцевої старшини до особи гетьмана та демонструвало населенню його статус як правителя цієї території.

Особливе місце у церемоніалі гетьманського двору займали календарні свята -- Різдво, Новий рік, Водохреще, Великдень. Під час новорічних святкувань, які розпочиналися Різдвом, козацька старшина відвідувала гетьмана та вищого за статусом представника російської адміністрації (наприклад, у 1730 р. князя ШаховськогоМаркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 74., у 1731 р. -- ТургенєваТам же. С. 158.). Після привітань гості могли залишитися у гетьмана на обід чи вечерюТам же. С. 255. Там же. С. 75, 255-256.. Між Різдвом та Новим роком старшина влаштовувала низку бенкетів, серед яких -- традиційні візити з вітаннями та частування у гетьмана, яке могло тривати цілий день. Завершувалися урочистості 1 січня,

Під час святкування Водохреща поєднувалися релігійні обряди та світські заходи, що надавало дійству особливої урочистості. Свято розпочиналося освяченням водиТам же. С. 161. ("при отправленіи обикновенной на ліоду церемонен") за участі великого зібрання людей, що супроводжувалося урочистою стріляниною ("солеинетеръ на лыоду жъ можджировъ и зъ арматъ стриляно, а тимъ же сотня Глуховская близко на двесте козаковъ зъ дробного оружя палили"Отрывки из дневника гетманской канцелярии... С. 112.). А завершувалися традиційні церемонії бенкетом для козацької старшини і запрошених осіб у садибі гетьманаМаркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 161, 258..

Прикладом святкування при гетьманському дворі Великодня можуть служити урочисті заходи 6 квітня 1729 р., що розпочалися з вранішнього візиту до гетьмана генеральної старшини (обозного Якова Лизогуба, осавула Івана Мануйловича, писаря Михайла Турковського) та військових канцеляристів з привітаннями НБУВ ІР. Ф. І, спр. 53763, арк. 87.. Після візиту старшини Данило Апостол відправив Михайла Скоропадського до присутнього на той час у Глухові князя Олексія Шаховського з вітаннями, а Шаховський прислав до гетьмана свого ад'ютанта. Потому від гетьмана були направлені до князя генеральні обозний і осавул із запрошенням на бенкет, що відбувся після служби в церкві Святої Анастасії (де були присутні князь і гетьман). Учта супроводжувалася традиційною стрільбою з гармат і грою військової музики "и протчія были пристойніи церемоніи"Там само. Арк. 87..

Окрім бенкетів, які були необхідним елементом усталеної системи свят, приводом до учти могли стати найрізноманітніші події. Наприклад, 30 жовтня 1733 р. "у гетманскомъ двор-банкетъ билъ" з нагоди майбутнього одруження гетьманського слуги Максимовича з дочкою глинського сотника Опанаса ЖуковськогоМаркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 329; Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч. 1: Реєстр урядників гетьманської адміністрації, вид. 2-ге. К., 2005. С. 229..

У часи міжгетьманства, за відсутності гетьмана як центральної особи придворних церемоній, святкування розпадалися на кілька осередків. Після смерті Івана Скоропадського, коли наказним гетьманом був Павло Полуботок, у Глухові формуються два центри придворного життя: в садибі Полуботка та гетьманській резиденції, де на той час проживала вдова Анастасія Скоропадська.

Нормою придворного життя були візити російських вельмож та офіцерів і козацької старшини до гетьманаОтрывки из дневника гетманской канцеллярии... С. 99, 103, 112, 117. Там же. С. 121, 122, 123 і т. д. Там же. С. 152. чи його дружини на обід. На таких обідах гетьман міг приймати для розгляду окремі супліки від старшин, що значно прискорювало розгляд їхніх справ.

Святкування не обходилися без ексцесів. Так, Яків Маркович у своєму щоденнику згадує випадок, коли 12 вересня 1731 р. на обіді у гетьмана на честь прибулого до Глухова Київського архієпископа Рафаїла Заборов - ського Ніжинський архімандрит Шпаковський "для ссори съ ясневел., вщавшойся отъ него, высланъ вонъ з банкету"Там же. С. 133..

Існувало кілька різновидів частувань, які відрізнялися тривалістю та розмахом. Один із варіантів гостин у гетьмана -- "на водц-", зазвичай був недовгим (наприклад, дві години продовжувався візит до П. Полуботка С. Вельямінова з членами Малоросійської колегії 16 вересня 1722 р.)Отрывки из дневника гетманской канцеллярии... С. 99. Маркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 243.. Подібні відвідини "на водку" були характерні для побуту козацької старшини, яка під час зустрічей налагоджувала персональні контакти та заручалася союзниками в політичній боротьбі (прикладом можуть служити візити до Анастасії Скоропадської тих старшин, які були незадоволені спробами новообраного гетьмана Данила Апостола обмежити їхні майнові інтереси ). У деяких випадках такі відвідини супроводжувалися лише частуванням горілкою ("по служб - у генералш - по чарк - водки випили; об-дали в дому"Там же. С. 335.).

Другим різновидом частування при гетьманському дворі був бенкет, на який запрошувалося, зазвичай, значне коло осіб; він вирізнявся своєю тривалістю (за свідченням сучасника, "гуляли чрезъ ц-лый день и в ночь до-позна")Отрывки из дневника гетманской канцеллярии... С. 103.. На відміну від візитів "на водку", з'явитися на придворний бенкет можна було лише за запрошенням (принаймні, така практика була усталена в роки правління Данила Апостола)Маркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 332.. На означення урочистого частування поруч з назвою "бенкет" уживалося також слово "учта". Наприклад, 24 листопада 1722 р. відбулася "учта" у дворі Павла Полуботка в зв'язку з іменинами імператриці Катерини, на якій були присутніми "вс - господа великороссійскіе и малороссійскіе правящие". Вона завершувала святкування, які розпочалися молебнем у соборній церквіОтрывки из дневника гетманской канцеллярии... С. 106. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упор. С. О. Павленко. К., 2007. С. 651--

652. .

Важливе значення у придворному етикеті мало розташування запрошених за столом. Так, Киряк Ісарович, який очолював посольство від польського короля Яна ІІІ Собеського до Івана Мазепи, у своєму звіті наголошував, що за стіл його посадили недалеко від гетьмана, а це засвідчувало прихильне ставлення останнього до посольства.

Господарські порадники XVIII ст. дозволяють певною мірою реконструювати наповнення бенкетного столу. В них містяться численні рецепти медових пряників, бубликів, марципанів, мигдальних тортівРазновидности марципан и ганнусковой горелки // КС. 1883. № 7. С. 240-253., десертів з груш, дині, шипшини, порічок, слив, лимонів, зацукрованих суниць, малини, порічок, вишень, горіхів, сливТам же. С. 645-647..

Про обсяги споживання тих чи тих продуктів можемо судити з джерел, які демонструють поставки до гетьманського двору. Великою популярністю користувалися рибні продукти. Наприклад, 21 листопада 1727 р. переволочанському дозорцю було наказано надіслати до Глухова сім бочок щукНБУВ ІР. Ф. І, спр. 53762 /13/, арк. 176.. Значною була закупівля рибних продуктів у Москві та використання їх як жалування. Серед різних видів риб, які доставляли до гетьманської кухні, найчастіше згадуються білугаРГАДА. Ф. 229, оп. 2, д. 89, л. 188., осетер Там же. Д. 92, л. 181 об., стерлядь, лососьРГАДА. Ф. 248, оп. 29, д. 1737, л. 17, 91 об. та білорибиця. Вживався в їжу і кав'ярТам само. Арк. 186 об. НБУВ ІР. Ф. VIII, спр. 242 /103/, арк. 152, 192, 226 зв., 328..

Про асортимент м'ясних закусок та розмах частувань свідчить той факт, що на поминальний бенкет по смерті Данила Апостола з гетьманських маєтностей було надіслано 15 голів великої рогатої худоби, 14 кабанів, 9 баранів, 9 індиків, 61 гуску, 18 качок, 120 курей з каплунами, а також 13 кухв горілки на 52 відра. Як подарунки до гетьманського столу козацька старшина присилала дичину та птицю (дрохви, журавлі, хохотиЦДІАУК. Ф. 51, оп. 3, спр. 3004, арк. 2.). Крім того, дичину до гетьманського столу мали поставляти і гетьманські стрільці та пташники.

Широким був асортимент алкогольних напоїв на бенкетах. Значною популярністю серед козацької еліти користувався питний мед. У своєму листі до Івана Забіли Василь Дунін-Борковський, даючи поради щодо прийняття гетьмана, наголошує, що треба потурбуватися "о напитокъ, особъливе о мед добрий" Материалы по истории Малороссии. / Под ред. В. Л. Модзалевского. Чернигов, 1912. Вып. 1: Письма к Ивану Петровичу Забеле и его вдове (1687-1713). С. 15. Там же. С. 43. НБУВ ІР. Ф. І, спр. 53762 /13/, арк. 199. ЦДІАУК. Ф. 220, оп. 1, спр. 308, арк. 2. Маркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 327.. До інших часто вживаних напоїв належали пиво, горілка, вино (є згадки про кримське вино, виноградне, вишневе та сливовеУніверсали Павла Полуботка (1722-1723). К., 2008. С. 464.). Представники російської влади традиційно закуповували біле та червоне вино, мед і пиво для зустрічі та прийому гетьманів під час їхніх поїздок до столиці РГАДА. Ф. 248, оп. 29, д. 1803, л. 41; д. 1751, л. 59, 61. Там же. Ф. 229, оп. 2, д. 92, л. 180 об. Там же. Ф. 248, оп. 29, д. 1737, л. 17. Там же. Ф. 229, оп. 2, д. 92, л. 180 об.. А серед царських пожалувань під час цих візитів та у складі щорічного жалування зустрічаємо романею, рейнське та іспанське вино, алкан, збитень, пиво з малиною, ячний та вівсяний квасТам же. Л. 181 об.. Рейнське, французьке вино, канарський сект та романея входили у стандартний список покупок, які здійснювали в Москві посланці Івана Скоропадського для потреб його дворуТам же. Ф. 248, оп. 29, д. 1737, л. 91, 186 об., 210 об.. Серед покупок зафіксовані також чай і каваТам же. Л. 211. Маркович Я. Дневные записки Малороссийскаго подскарбия... С. 332, 335., які вживалися також козацькою старшиною.

Для приготування страв та напоїв широко використовували прянощі: шафран, корицю, гвоздику, мускатні горіхи, мускатний цвіт, імбир РГАДА. Ф. 229, оп. 2, д. 92, л. 180., перець, ягоди ялівцю, кардамонТам же. Ф. 248, оп. 2, д. 1737, л. 211.. Наприклад, горілка "мастихина" готувалася за таким рецептом: "взять цинамону, гвоздиковъ, мушкатовой галкы, кождого по два лота, мастиксу четырлоты, шкурки помаран - чевой лотъ, горілки доброй три гарц-, в которой корення намочить чрез сутки едны, потомъ перегнать и оцукровать" . Вживалися в харчування і лимони, які входили до річного жалування гетьмана (500 лимонів, на 1711 р. вони коштували 35 рублів)Разновидности марципан и ганнусковой горелки // КС. 1883. № 12. С. 638. РГАДА. Ф. 248, оп. 29, д. 1737, л. 18. Там же. Ф. 229, оп. 2, д. 92, л. 188. Там же. Ф. 248, оп. 29, д. 1733, л. 56. та часто надавалися під час поїздок до Москви.

При дворі служив значний штат кухарів, що засвідчують списки гетьманського почту під час візитів до Москви та Петербургу. Наприклад, у 1702 р. Івана Мазепу супроводжувало 11 кухарів, до щоденного раціону яких входили також "чарка вина, крушка пива", а за службу було пожалувано "по сукну амбурскому да по соболю"Там же. Ф. 229, оп. 2, д. 92, л. 186 об., 187 об.. Під час візиту 1703 р. штат їх був дещо скромнішим і налічував лише 7 осіб (Михайло Гаврилович, Пархом Черкес, Савка Федорович, Василь Немит, Грицько Іванович, Опанас Дудка та Іван Кириченко)Там же. Д. 115, л. 309; д. 92, л. 198 об.. У 1718 році разом з Іваном Скоропадським в Петербурзі перебувало 6 кухарівТам же. Ф. 248, оп. 29, д. 1737, л. 34 об. Там же. Д. 1751, л. 89. Мазепина книга / Упор. та вступ. ст. І. Ситого; ред. С. Павленко. Чернігів, 2005. С. 81.. Троє з них (Процко Шепель, Іван Горбатий та Савка Кухтик) були відправлені додому раніше, а інші залишилися з гетьманом до кінця його візиту. Вдалося також встановити імена кухаря І. Мазепи -- Павла та кухмістра І. Скоропадського -- ІлліЦДІАУК. Ф. 51, оп. 3, спр. 1384, арк. 3.. Високий рівень кваліфікації гетьманських кухарів засвідчує той факт, що у квітні 1702 р. Іван Мазепа послав служити до російського імператорського двору "породы немецкой" кухаря Яна РГАДА. Ф. 248, оп. 29, д. 1733, л. 73 об., який, вочевидь, до того працював на гетьманській кухні. Козацька старшина також дбала про добрих кухарів, особливо якщо йшлося про підготовку до сімейних урочистостей (наприклад, весілля)Приватні листи XVIII ст. К., 1987. С. 82.. Про розмах придворних бенкетів та вишуканість їх організації можна судити з опису рухомого майна гетьмана Івана Самойловича. Однак не слід забувати, що побут перших гетьманів був набагато скромнішим, ніж їх наступників, а значна кількість рухомого майна передавалася у спадок від одного гетьмана до іншого, особливо у тому випадку, коли попередника примусово усували з посади. Наприклад, у переліку срібного та позолоченого посуду Івана Самойловича значиться 77 кубків, 60 кружок, 196 достаканів, 9 солонок, 3 горщики, 46 тарелей, 60 тарілок, 181 ложка. Існували окремі чарки для меду і для вина, яких у гетьманському господарстві налічувалося 26 та 11 відповідноРГАДА. Ф. 229, оп. 2, д. 60, л. 9 зв. Опись движимого имущества, принадлежавшаго малороссійскому гетману Ивану Самойловичу и его сыновьям Григорію и Якову. 1690 г. // Русская историческая библиотека. 1884. Т. 8. С. 966-967.. Деякі чарки мали форму тварин чи міфічних істот: кота, сови, єдинорога. Такою кількістю посуду можна було забезпечити 181 персону запрошених (якщо орієнтуватися на кількість ложок). Використовували виделки та ножі зі срібними держа - лами, часто іноземного виготовленняМірза-Авакянц Н. З побуту української старшини кінця XVII віку // Записки Українського наукового товариства досліджування й охорони пам'яток старовини та мистецтва на Полтавщині. Полтава, 1919. Вип. 1. С. 55.. Опис майна наказного гетьмана Павла Полуботка налічує приблизно таку ж кількість посуду: 172 ложки, 152 олов'яних тарелей та 259 тарілокУніверсали Павла Полуботка (1722-1723). К., 2008. С. 448, 460.. Тож бенкети при гетьманському дворі могли влаштовуватися в середньому на 170-180 запрошених. Звичайно, побут козацької старшини, навіть наближеної до гетьмана, був скромнішим. Опис майна синів Івана Самойловича -- Григорія та Якова -- фіксує серед їх рухомого майна лише 92 та 46 ложок, 14 та 12 кружок, 22 та 34 кубки відповідноРГАДА. Ф. 229, оп. 2, д. 60, л. 10-11..

Іноземці у своїх повідомленнях про частування при гетьманському дворі часто звертали увагу на розмах гулянь та зловживання запрошених алкогольними напоями. Венеціанець Альберто Віміна згадує про нестриманість у споживанні спиртного гетьмана Хмельницького ("он чрезмерно предается напиткам")Молчановскій Н. Донесение венеціанца Альберто Віміна о козакахъ и Б. Хмельницком (1656 г.) // КС. 1900. № 1. С. 73.. У щоденнику Даніела Крмана є запис про те, як під час їх відвідин Івана Мазепи гетьман лежав "... цілком хворий від триденного бенкетування."Крман Даніел. Подорожній щоденник (Шпегапиш 1708-1709). К., 1999. С. 69. Ленченко В. Резиденція гетьмана Івана Мазепи в Батурині // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції з нагоди 295-ї річниці з дня смерті гетьмана України Івана Мазепи та 10-річчя заповідника "Гетьманська столиця". Ніжин, 2006. С. 123.. Та й Жан де Балюз вказував, що Мазепа відомий "розкішними прийняттями у своїй резиденції для козацької старшини", свідком одного з яких він був, зауваживши "багато дечого на польський манір" .

У пізніші часи гуляння при гетьманському дворі не стали скромнішими. На бенкеті, влаштованому гетьманом Данилом Апостолом під час перебування у Москві в 1728 році для імператора Петра ІІ, уже післявід'їзду монарха та міністрів "ясневелможній при той же капелл - императорской зъ своими Малоросіянами еще довільно изволилъ пить и веселитись; потомъ, не змогучи более пить, (ибо и при бьітію Его Императорского Величества довільно пили) пошолъ на впокой и положился спать, и такъ все будучи весели розійшлись и розехались"Материалы для отечественной истории. / Изд. М. Судиенко. К., 1853. Т. 1. С. 34.. Відповідно, саме відхід господаря дому був сигналом про завершення бенкету.

Таким чином, придворний бенкет в Гетьманщині представляв собою досить значне за своїми масштабами формалізоване дійство. Від початку він був засобом демонстрації влади гетьмана, насамперед перед запрошеними іноземцями та козацькою старшиною, однак з часом став нормою побуту регіментарського двору. Бенкет був не лише одним із елементів святкових урочистостей, який завершував цикл церемоніальних заходів, а й місцем формування та актуалізації соціальних зв'язків різних рівнів, а також лакмусовим папірцем, що відображав розстановку політичних сил.

Похожие статьи




Формування традиції придворного бенкету в Гетьманщині (друга половина XVII - перша третина XVIII ст.)

Предыдущая | Следующая