Логістичний підхід до керування й планування виробничих запасів - Розробка алгоритму планування запасів

Як відзначалося вище, створення виробничих запасів на підприємстві забезпечує безперервність виробничого процесу випуску продукції. При цьому, недолік виробничих запасів веде до несвоєчасного виконання договірних зобов'язань і відповідно до штрафних санкцій, недоодержанню частини доходів у результаті відмови від деяких замовлень. Разом з тим, їхня надмірна величина вимагає значних джерел фінансування, що негативно позначається на показниках ефективності функціонування підприємства. Тому важливо створити на підприємстві ефективну систему керування виробничими запасами.

У радянський час керування запасами зводилося до централізованого матеріально-технічного забезпечення. Кожному підприємству було відомо ким, що й у якій кількості йому поставляється. З переходом до ринкової системи господарювання підприємство стало вирішувати проблеми закупівель ресурсів самостійно, що зажадало освоєння такої галузі економіки, як логістика [3]

Логістика - оптимізація, планування, керування й контроль процесів руху матеріальних, трудових, енергетичних і інформаційних потоків у системах виробництва й обігу товару [6]

Ціль керування запасами з погляду логістики - забезпечення безперебійності й ритмічності процесу виконання замовлення.

До завдань керування запасами можна віднести наступні:

    - забезпечення підтримки ліквідності й поточної платоспроможності підприємства; - скорочення витрат на створення й зберігання запасів; - скорочення втрат робочого часу через недостачу матеріальних ресурсів; - скорочення витрат шляхом запобігання псування й розкрадання матеріальних цінностей [5].

Основним завданням логістики запасів є своєчасне, безперебійне й комплектне постачання виробництва всіма необхідними матеріальними ресурсами для здійснення виробничого процесу в точній відповідності із затвердженими плановими завданнями. При цьому сам процес постачання повинен здійснюватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні матеріальних ресурсів у виробництві [3]. Запаси, їхній обсяг, місце розташування, і динамічна залежність від потреб наступних стадій виробництва більшою мірою визначають ефективність матеріальних потоків усередині організації й у зовнішнім середовищі. Саме запаси сировини, матеріалів, що комплектують і готової продукції безпосередньо погоджують організацію з її постачальниками й споживачами, формуючи ланцюг логістичних систем (рис. 1.3).

Таким чином, логістика запасів займає ключове місце в логістичній системі, як окремої організації, так і економіки в цілому. Забезпечення єдиного й безперервного процесу постачання всіх стадій виробничого процесу необхідними запасами в оптимальній кількості й заданій якості - найважливіша гарантія ефективного функціонування організацій і економіки регіонів [7].

Використання логістичного підходу в керуванні запасами дає підприємству логістичні й маркетингові переваги.

ланцюг логістичної системи керування запасами

Рисунок 1.3 - Ланцюг логістичної системи керування запасами.

У якості однієї з найважливіших функцій керування запасами на підприємстві виступає планування запасів.

Планування запасів дозволяє оптимально розпорядитися ресурсами, одержати в постачальників і інших контрагентів максимально вигідні умови.

У рамках планування запасів повинні бути вирішені наступні завдання:

    - визначено об'ємні, просторові й тимчасові параметри запасів, вартості зберігання одиниці запасу; - налагоджено систему інформаційного моніторингу за станом запасів і безперервного контролю нормованих параметрів; - визначено реальні вартості й час виконання замовлень, налагоджений управлінський облік параметрів виконання замовлень і контроль ходу їхнього проходження; - розроблено правила визначення моменту й обсягу замовлення [8].

При керуванні запасами необхідно враховувати, що не завжди є можливість скласти прогноз із достатньою точністю. Ризики виникнення надлишкового запасу або виникнення дефіциту можуть бути знижені за допомогою вибору оптимального методу (політики або стратегії) керування товарними запасами. Багато керівників помилково вважають керування запасами частиною складської логістики й делегують рішення завдання відповідним фахівцям. Але основна мета створення виробничих запасів - страхування від непередбачених випадків сплеску попиту або затримки поставок. Тому й необхідно виробити стратегію компанії відносно запасів. А це прерогатива вже вищої управлінської ланки компанії, тому що менеджмент середньої ланки в силу відсутності повноважень не може приймати рішення, що вимагають додаткових інвестицій у виробничі запаси при необхідності, або, навпаки, про розміщення засобів, що звільнилися з виробничого запасу. Керівник середньої ланки не може прийняти рішення, що дозволить вплинути на політику компанії у відносинах з постачальниками й т. п.

Принципи й методи керування запасами готової продукції, сировини й комплектуючих матеріалів, запасних частин однакові. Але в кожному конкретному випадку (для даної номенклатурної позиції, для даної компанії, у даний сезон, на даному етапі життєвого циклу й т. п.) оптимальними, навіть у рамках однієї компанії, будуть різні методи [9].

Загальний порядок планування містить у собі формування план-графіків у наступній послідовності (рис. 1.4):

послідовність складання план-графіків

Рисунок 1.4 - Послідовність складання план-графіків.

На думку Якубовской Т., світова практика в цей час виробила досить успішні походи до рішення проблеми планування запасів, які умовно можна розділити на дві групи:

"Від складу".

"Від продажів".

Підхід "від складу".

В основі класичних західних складських систем керування запасами звичайно лежить технологія керування замовленнями SIC (Statistical Inventory Control), що використає статистичні методи для моделювання попиту й часу поповнення товарних запасів (для виробничих компаній - з урахуванням часу виготовлення).

Такий підхід заснований на розрахунку нормативних характеристик запасів по кожному виду товарних асортиментів виходячи зі спостережень за їхньою фактичною оборотністю протягом досить представницького періоду.

Основними розрахунковими величинами є:

    - страховий запас по кожній позиції - постійна, недоторканна в нормальних умовах частина запасів, призначена для безперервного постачання споживачів навіть у випадку непередбачених обставин (наприклад, відхилень у періодичності й величині партій поставок від передбачених договором; можливих затримок матеріалів або товарів у шляху; непередбаченого зростання попиту). - точка замовлення визначає нижню границю запасу, при досягненні якої необхідно організувати чергове замовлення на поповнення запасу по даній товарній позиції.

На підставі статистичних даних виділяються асортиментні групи, що харакетризуються різною значимістю в загальному товарообігу (категорії А, В, С) і різним ступенем передбачуваністю поводження (X, Y, Z). І для них застосовуються відповідні методи планування, обліку й контролю. Категорія А включає обмежену кількість найбільш істотних у вартісному відношенні позицій, які вимагають ретельного планування, обліку й контролю. Товари категорії В вимагають звичайного контролю й налагодженого обліку. Для категорії С припустимі спрощені методи планування, обліку й контролю.

Така розбивка дозволяє зосередитися на головному, а не мучиться, плануючи позиції, які становлять 0.001% обороту. Статистичні методи регулювання параметрів замовлення добре працюють при наявності масивів накопичених даних і стаціонарності процесу на досить тривалому інтервалі часу.

Таким чином, при використанні SIC рішення про закупівлю приймається в основному на підставі статистичних спостережень за динамікою запасів, а не на відомостях про плановані обсяги продажів, отриманих у результаті безпосереднього контакту із клієнтом, що, звичайно, вимагає додаткових і істотних зусиль.

Підхід "від продажів".

Більше точні прогнози збуту, які узагальнюють різні домовленості із клієнтами й спостереження за їхнім поводженням, дозволяють компанії істотно поліпшити якість керування запасами за рахунок доповнення "статистичних" ("тих що товкають") моделей планування замовлень так називаними, "витягаючими". Наприклад, типу моделі DRP (Distribution Requirements Planning), застосовуваної в системі BAAN - моделі поповнення запасів на основі обробки сукупностей заявок дистриб'юторів.

З іншого боку, чисто "тягнучі" моделі можливі тільки для компаній, що працюють "на замовлення". Тому практично для кожної компанії, виходячи з особливостей її торгово-закупівельної діяльності, доцільно будувати індивідуальну систему планування й керування запасами, що сполучає обидва походи.

Похожие статьи




Логістичний підхід до керування й планування виробничих запасів - Розробка алгоритму планування запасів

Предыдущая | Следующая