Простір і час. - Категорії як складові людського буття
Це основні форми (властивості, харак-теристики) матеріального світу, матеріального сущого. Са-ме вони відмежовують матеріальні речі від ідеального бут-тя (буття Бога, чисел, цінностей). Оскільки категорії не можна визначити через підведення під більш загальні по-няття, філософи розкривають їх зміст через вичленення суттєвих моментів (структур), з яких вони складаються.
Поняття "простір" охоплює дві фундаментальні риси матеріального сущого -- його протяжність і місце серед інших сущих. Протяжність є продовженням одного і того ж сущого. Кожне тіло має три виміри протяжнос-ті -- довжина, ширина і висота. Вони визначають вели-чину, розмір предмета. Місце -- це просторова визначе-ність предмета у відношенні до інших предметів. У цьо-му аспекті простір постає як середовище, утворене відношенням речей. Задавши розмір тіла і вказавши йо-го місце в середовищі, визначають його просторові харак-теристики.
Час також відображає дві фундаментальні риси проце-сів, які відбуваються з матеріальними тілами, а саме три-валість і черговість подій. Тривалість аналогічна про-тяжності. Вона охоплює продовження одного і того ж. Три-валість -- це фази одного і того ж (тривалість дня, існування дерева, землі). У ній розрізняються фази (мо-менти) -- сучасність, минуле і майбутнє. Черговість вка-зує на місце події серед інших подій в часовому просторі (те відбулось раніше, а це пізніше). Вказавши місце події серед інших подій та її тривалість, визначають її часову характеристику.
Як бачимо, між просторовими і часовими характе-ристиками існує подібність. І ця подібність (схожість) не випадкова. Простір і час взаємодоповнюють одне одного. Взаємодоповненість полягає в тому, що простір визна-чають через час і навпаки. Вимірювання простору в кі-лометрах і метрах, часу в годинах і хвилинах не є їх визначенням, а кількісним градуюванням. Щоб визна-чити час, потрібно співвіднести його з чимось відмінним і водночас подібним до нього, а таким якраз і є простір. Так визначають час через розташування шарів (у геології чи археології), через кільця дерев, зморшки на обличчі, місце сонця на небосхилі. Все це є просторовими характе-ристиками. Простір -- єдина категорія, через яку можна визначити час.
Аналогічна ситуація і з простором. Його визначають через час. Так, ще в давнину визначали довжину шляху в днях, а астрономи вимірюють відстань до зірок у парсе-ках (парсек -- відстань, яку промінь долає за 3,26 року).
Взаємодоповненість простору і часу стала очевидною в теорії відносності. Тут визначення часу події (раніше, пі-зніше, одночасно) пов'язується з місцезнаходженням спо-стерігача. Так, спалах зірки, зафіксований на Землі сьогод-ні, для спостерігача, що знаходився б поблизу, відбувся мільйон років тому. Тому для визначення часу події необ-хідно вказати місцезнаходження спостерігача.
Розрізняють дві основні концепції простору і часу -- субстанційну і реляційну. В фізиці субстанційна концеп-ція виражена в теорії Ньютона, реляційна -- в теорії від-носності Ейнштейна. Субстанційна розглядає простір і час як щось самостійне (як різновид субстанції). Навіть коли б матеріальні речі зникли, простір і час залишились би, вважали її прибічники. Реляційна розглядає простір і час як властивості матеріальних утворень. Матеріальні маси, їх величини вилпачаюті. характеристики простору і часу. Тут простір і час с похідними, відносними, визначеними матеріалі. пою масою. Сучасна фізична наука дотримуєть-ся релнціппої концепції.
Проблема простору і часу привертала постійну увагу мислителів. Так, Демокріта, який розглядав простір як пустоту, в якій рухаються атоми, можна вважати першим представником субстанційного уявлення про простір. Арі-стотель визначав простір як місце. В Новий час Декарт розглядав простір як протяжність, яку він визначив як атрибут матеріальності. Механіка Декарта, по суті, запе-речувала абсолютний простір. Ця думка підсилилась в концепції Лейбніца, який вважав простір і час властивос-тями, породженими монадами. Емпірики, зокрема Берк-лі, також прийшли до заперечення субстанціиної моделі на тій підставі, що абсолютний простір і час не дані в досвіді. До ньютонівського трактування простору і часу схилялись хіба що французькі матеріалісти, від яких ор-тодоксальний марксизм перейняв тезу, що матерія існує її просторі та часі. Але якщо прийняти цю тезу, то простір і час є відокремленими від матерії, чимось, що простя-гається за її межі. І. Кант розглядав простір і час як апріорні форми споглядання, що упорядковують подраз-нення, які йдуть від речей в собі. Філософія життя (Берг-сон), феноменологія та екзистенціалізм піддали різкій кри-тиці уявлення про час, які сформувалися на основі меха-ніки. Вони наголошували на особливій функції часу в культурі та внутрішньому житті особи (внутрішнє пере-живання часу). Філософія XX ст. значно більше уваги приділяла часу, ніж простору. Вона вказала на якісну від-мінність часу в природі та часу в культурі.
У розумінні простору і часу співіснують дві традиції -- натуралістична і культурологічна. Натуралістична тра-диція розглядає простір і час як визначення (властивості, характеристики, форми) речей самої природи (при цьому природа зводиться до неживої матерії), а науками, що ви-вчають просторово-часові властивості матерії, вважають гео-метрію та фізику. Так, у радянській філософії домінував погляд, згідно з яким справжній простір і час (фундамен-тальні риси простору і часу) вивчає теорія відносності, а філософії не залишалось нічого іншого, крім популяриза-ції просторово-часових уявлень цієї теорії. Це типовий вияв натуралізму (сцієнтизму) в розумінні простору і ча-су. Згідно з цією традицією, розуміння простору і часу в культурі повинно грунтуватись на уявленнях про простір і час, які задала натура, тобто природа (і наука).
Культурологічна традиція, навпаки, пов'язує розумін-ня простору і часу з практичною діяльністю людини (з культурою). Тут розвиток уявлень про простір і час роз-глядається в тісному зв'язку з розвитком культури. Так, уявлення про час в традиційному суспільстві пов'язува-лось з циклом сільськогосподарських робіт. І простір ми-слився в культурних визначеннях -- наш, упорядкова-ний, і чужий, варварський. Щодо натуралістичних уяв-лень, то в межах цієї традиції вони постають як уявлення про простір і час європейської культури, що виникли під впливом розвитку науки. Отже, вихідним у розумінні простору і часу в цій традиції є практика і культура, а не фізика (натура).
На жаль, ця суперечність двох традицій є нездолан-ною, вона характеризує суперечливе єство категорій, які поєднують об'єктивні властивості речей природи і суб'єк-тивні форми мислення, визначені культурою.
Для розуміння простору і часу важливе значення має також наголошування на їх особливостях в різних сферах буття -- неживій і живій природі, у сфері людини. Уже в геології час набуває якісних визначень (період девону, кар-бону тощо), які відрізняють його від безликого часу механі-ки. Це ще більшою мірою стосується біології. На думку деяких мислителів, час як незворотність подій взагалі мож-на пов'язувати тільки з виникненням органічного життя. Механічні та фізичні процеси зворотні, вони можуть розви-ватися в прямому і зворотному напрямах. Тільки життя, нважають вони, задає незворотності в цих процесах.
Час відіграє важливу роль й у сфері психічного життя. Психіка людини -- це потік переживань, організований па основі усвідомлення часу (події відбулись раніше, піз-ніше чи одночасно). Без цього усвідомлення людина не може нормально жити. Достатньо зіслатись на випадки, коли в неї зникає пам'ять.
Зі складними проблемами в розумінні часу стикають-ся також дослідники культури. Так, в межах одного аст-рономічного часу можуть існувати й існують різні історич-ні часи (епохи). В наш час існують племена, що живуть в кам'яному віці, рабовласництві, кріпацтві та ін. Вони є на-шими сучасниками у фізичному, а не культурному часі. І перевести їх в час нашої цивілізації, зберігши їх самобут-ність, завдання майже нерозв'язне. Про це свідчить сум-ний досвід з американськими індіанцями, аборигенами Ав-стралії, народами Півночі Росії.
Категорії простору і часу широко використовуються й у сфері духу. Зокрема, простір відіграє визначальну роль и архітектурі та скульптурі, час -- в музиці. Простір, і особливо час, є формами організації суспільного життя. Псе сучасне життя прив'язане до часу -- рух транспорту, початок і кінець робочого дня, суспільні заходи тощо -- все це регламентовано часом. Час став долею європейсь-кої людини. Поступово він стає таким для людства зага-лом, за винятком окремих острівців (відірваних від циві-лізації племен), які живуть поза часом. Людина живе з гострим відчуттям часу, в постійній турботі про час. Для того щоб панувати над часом (над майбутнім), вона постій-но вчиться і працює, а в результаті не вона панує над часом, а він над нею. І річ не в певному сприйманні часу, а н організації суспільного життя, яка нав'язує таке сприй-мання часу.
Отже, категорії простору і часу, будучи структурами сущого, по-різному виявляють себе на різних рівнях буття.
Похожие статьи
-
Проблема категорій в історії філософії. - Категорії як складові людського буття
До сфери онтології належить і вчення про категорії. Категорії (грец. -- вислів, вираз) -- загальні структури або властивості сущого -- речей, процесів,...
-
Основні категорії онтології. - Категорії як складові людського буття
Субстанція. Категорія субстанції (лат. зиЬзіапііа -- те, іі(іі покладено в основу) була провідною в онтології Нового *ті у її нагальних рисах субстанцію...
-
Людська свідомість є необхідною умовою виявлення буття, то нам не уникнути розгляду того, яким постає буття у людському пізнанні та усвідомленні. При...
-
Життєві коріння і філософський сенс проблеми буття
Життєві коріння і філософський сенс проблеми буття. "Буття" - поняття, що багатьма мислителями минулого і сучасності покладене в основу філософських...
-
Людина у своїй життєдіяльності постійно взаємодіє зі світом, з предметами та реаліями, які або сприятливі до неї, або ж ні. Людина спостерігає за появою...
-
В першому розділі ми вже розглядали деякі важливі аспекти людського буття, зокрема, такі, як людську неспеціалізованість, унаслідок якої буття людини...
-
Постмодерн і трансформація ціннісної основи людського буття - Ціннісні аспекти людського буття
Поняття "постмодерн" (або "постмодернізм"), що позначає сучасний цивілізаційний злам, "не стільки виявляється новою історичною епохою, скільки часом...
-
Філософський зміст категорії буття - Проблеми буття в філософії
Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтології. Онтологія -- це вчення про суще, про першооснови буття: система найзагальніших...
-
Складові Буття: Матерія і Дух - Онтологія як філософська наука про Буття
Логічне місце Матерії та Духу в Бутті. Буття, повторимося, - категорія найбільш широкого узагальнення. З цієї, логічної, точки зору Буттям охоплена вся...
-
Всі наші міркування про людину підводять до висновку, що основою буття людини постає діяльність як особливий, специфічний прояв людської активності....
-
Всі наші міркування про людину підводять до висновку, що основою буття людини постає діяльність як особливий, специфічний прояв людської активності....
-
Важливими аспектами людського буття, зокрема, є такі, як людська неспеціалізованість, унаслідок якої буття людини людиною не можна звести до життя її...
-
Висновок - Ієрархічна будова характеристик та проявів людського буття
У наш час поняття буття доволі глибоко розроблене, гнучке, внутрішньо диференційоване. Воно дає нам вагомі орієнтири для пізнання та практичної...
-
Вступ - Ієрархічна будова характеристик та проявів людського буття
Поняття буття є вихідним для філософії. По-перше, воно має найширший, граничний ступінь узагальнення і тому постає як наріжний світоглядний орієнтир....
-
Прості та складні судження, Прості судження, їх види і склад. Категоричні судження - Світові релігії
Прості судження, їх види і склад. Категоричні судження Ломгіка -- наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень....
-
Становлення та еволюція категорії "буття" в історії філософії - Проблема буття у філософії
Буття онтологія життя смерть Розвиток і диференціація світоглядно-філософських знань створили можливість і спричинили формування окремої філософської...
-
Вчення про причини і начала буття Перша філософія, що "має своїм предметом перші початки і причини" , викладена у творі, що одержав назву "Метафізика"....
-
Категорії діалектики Діалектика буття матерія рух закон З'ясовуючи закони діалектики, ми користувались такими поняттями, як зв'язок, взаємодія,...
-
Концептуальні підходи в онтології. - Одвічна тема буття у філософії спроба аналізу
Виходячи з цих засад, можна розглянути існуючі кон-цепції буття. Якщо під сущим розуміють тільки матері-альні речі (атом, камінь, рослина, тварина,...
-
Єдність матерії руху, простору, часу - Проблеми буття в філософії
Початкове поняття "матерія" ототожнювалось із конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і предмети (камінь, вода, земля, дерево, глина тощо)....
-
Поняття та проблеми буття - Поняття та проблеми буття
Більшість філософів проблему буття вважають основоположною при розгляді філософських проблем. Щоб зрозуміти її сенс і значення, потрібно з'ясувати, яку...
-
Проблема співвідношення і первинності духу і матерії є основоположною проблемою філософського мислення, а поставили її давньогрецькі філософи, чіткий...
-
Онтологічна перевага питання про буття - Онтологічні аспекти буття
Характеристика буттєвого питання по дороговказній нитці формальної структури питання як такого показала це питання як своєрідний, а саме тим, що його...
-
Метаконцептуальний рівень осмислення проблеми часу
МЕТАКОНЦЕПТУАЛЬНИЙ РІВЕНЬ ОСМИСЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЧАСУ Стаття присвячена розгляду передумов тих чи інших трактувань проблеми часу, питанням оцінки їхньої...
-
Верифікація культуротворчого буття в історії філософської думки до середини ХVІІІ століття
Верифікація культуротворчого буття в історії філософської думки до середини ХVІІІ століття Ключові слова: культуро творче буття, історія філософії, метод...
-
Комунікація у сфері політичного
Політичне неможливо розглядати відірвано від природи та дії фізичних законів, що впливають на всі системні рівні буття як такого. В роботі автором вперше...
-
Атрибутивні ознаки і властивості культури - Філософія культури
Культура як суще розгалужена в часі, просторі, перебу-ває у постійному русі (розвитку). Час культури -- це минуле, сьогодення та майбутнє люд-ської...
-
Буття людини як проблема філософії
Буття людини як проблема філософії "Що таке людина?" Філософська постановка проблеми. Проблема людини належить до розряду "вічних" філософських проблем,...
-
Концепція буття філософський Коли ми звертаємося до вивчення історико-філософських розв'язань проблеми буття, то це не є простою даниною визнаним...
-
Різноманітність сфер буття. - Одвічна тема буття у філософії спроба аналізу
Вихідним для конституювання всіх сфер є сприйман-ня. У сприйманні даються матеріально-просторові тіла -- камінь, будинок, дерево. Предмет сприймання...
-
Проблема буття є однією з найдавніших тем філософських роздумів і досліджень. "Чому взагалі є сутнє, а не навпаки -- ніщо?" -- це запитання М. Хайдеггер,...
-
Література - Ієрархічна будова характеристик та проявів людського буття
1. Філософія: Курс лекцій. - К., 1993.- Розд. III. 2. Філософія: Підручник для вузів. - К., 2000. 3. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук....
-
Російська філософія 19-20 ст. відрізняється тим, що філософські погляди цьогоперіоду будувалися саме на самобутності Росії і як один з критеріївцієї...
-
Буття людини - Поняття та проблеми буття
Щодо буття людини, то воно унікальне. Щоправда, є щось і таке, що притаманне іншим речам. Тому в тлумаченні старого матеріалізму людина є річчю серед...
-
Україна сакральна: ідеологія українського буття
Україна сакральна: ідеологія українського буття Категорія буття в філософії має прадавню історію, однак її актуальність жодним чином не зменшилася до...
-
Учення Парменіда про буття - Антична філософія
Ще один, досить суттєвий крок на шляху вивільнення філософії від елементів міфологічної свідомості зроблено представниками Елейської школи. Власне, саме...
-
Аврелій Августин: філософія буття
Аврелій Августин: філософія буття Найбільшим християнським мислителем періоду патристики і найбільш видатним з "батьків церкви" був Аврелій Августин...
-
Аксіологічний простір існування сучасного дитинства
Аксіологічний простір існування сучасного дитинства Глобалізаційні процеси, свідками розгортання яких ми сьогодні є, спричинили не лише динамічні зміни у...
-
Поняття та основні напрямки визначення буття. - Одвічна тема буття у філософії спроба аналізу
Проблема буття -- одна з перших проблем, які нама-галась розв'язати філософія. Поняття "буття" дуже часто фігурує в нашій мові. Бо кожне речення можна,...
-
БУТТЯ І СВІДОМІСТЬ Психогностична проблема охоплює якісно вищий рівень відношення психіки і поза психічних явищ. Останні у цьому разі характеризуються як...
Простір і час. - Категорії як складові людського буття