Концептуальні підходи в онтології. - Одвічна тема буття у філософії спроба аналізу

Виходячи з цих засад, можна розглянути існуючі кон-цепції буття. Якщо під сущим розуміють тільки матері-альні речі (атом, камінь, рослина, тварина, людина, тощо), тобто світ розглядають як сукупність матеріальних речей і буття приписують тільки такому сущому, то в такому разі буття стає тотожним матеріальності. Бути -- значить бути матеріальним. Єдність світу в його матеріальності, стверджував Ф. Енгельс, існує тільки матерія (Ленін). Звідси висновок, що нематеріальне суще (ідеї, духовні цінності тощо) мають несправжнє, меншовартісне буття.

Протилежна картина постає, коли під сущим розумі-ють насамперед ідеї, поняття, цінності1, коли їм надаєть-с)і ОПравжін: буття, п матеріальні речі розглядаються як небуття, ніщо (твої) у Плптопа). Така позиція об'єктив-ного ідеалізму, який ототожнює мислення і буття, зво-дить буття до мислення. Це ототожнення було наріжним каменем філософії Гегеля. З позиції об'єктивного ідеаліз-му буття ідеї -- абсолютне і необхідне, а буття речі -- відносне і випадкове, оскільки річ сьогодні є, а завтра її може не бути.

Дещо інші концепції буття характерні для суб'єктивіст-ських течій в філософії. Оскільки в них суще (речі) не існує само по собі, то його буття чи небуття ставиться у залежність від суб'єкта. В емпіричній традиції (Джордж Берклі, Девід Юм) статус абсолютного буття належить пси-хологічним переживанням, а в раціоналістичній філосо-фії Декарта абсолютним буттям наділяється свідомість.

У філософії І. Канта наявні два центри абсолютного буття -- "Я" і речі в собі. При їх зіткненні (накладанні форм розуму на подразнення від речей) виникає суще -- світ речей, який вивчає наука. Однак, якби І. Кант був послідовним, то він не назвав би джерело подразнень "ре-чами" , адже речі -- це щось оформлене, визначене, суще, а він заперечує "оформленість" речей в собі. Насправді ж речі в собі І. Канта -- це чисте буття, буття, яке немає визначень. Тому вже він міг розмежувати буття і суще так, як це зробили пізніше Е. Гуссерль і М. Гайдеггер. І свідомість (Я) мислилася ним як носій певних апріорних форм, тобто як щось конкретно визначене, як суще, як річ. Так пізніше охарактеризує Е. Гуссерль декартівсько-кантівську концепцію свідомості.

Якщо в попередній філософії один вид сущого (мате-ріального чи ідеального) протиставлявся іншому як справ-жнє і несправжнє буття, то в некласичній філософії буття протиставляється сущому. А. Шопенгауер, йдучи за Кан-том, різко розводить суще (світ в уявленні) і справжнє буття (світ волі). Воля втрачає риси предметності, оформ-леності, речі, вона не є сущим, до неї не застосовуються категорії сущого (причинність і т. ін.). Таке протистав-лення наявне у філософії Ф. Ніцше. У Керкегора екзис-тенція як справжнє буття також протиставляється сущо-му, світу.

Тенденція протиставлення буття сущому стає доміну-ючою у феноменології та екзистенціалізмі. У феномено-логії за абсолютне буття приймається свідомість, яка мис-литься як "жива діяльність", позбавлена предметної фор-ми. Ця діяльність свідомості, на думку Гуссерля, конституює суще і надає йому відповідний спосіб (модус) буття. Суще і спосіб його буття задаються відповідними актами свідо-мості. Так, у сприйманні дається ("конституюється") реаль-на річ, у вірі -- цінності, у фантазії -- казкові герої. Бут-тя розпадається на різні сфери, відповідно до актів, у яких воно конституюється.

М. Гайдеггер звинуватив всю попередню європейську філософію, починаючи з Парменіда в тому, що вона звела буття до сущого, розчинила буття в сущому. Буття, за Гайдеггером, це не щось поза людиною, протилежне лю-дині, що можна виразити в понятті й перевести в техно-логію. Воно як смислова єдність всього сущого існує в світі тільки через існування людини.

Отже, виходячи з історії філософії, можна вести мову про три основні концепції буття:

Матеріалістична, яка ототожнює буття з матеріаль-ним сущим;

Ідеалістична, що ототожнює буття з мисленням (іде-альним сущим);

Некласична, що протиставляє буття як процесуаль-ність, мінливість, незавершеність сущому як усталеному, оформленому, завершеному.

Матеріалістична та ідеалістична концепції тяжіють до об'єктивізму (прагнуть розглядати буття з об'єктивного погляду, з позиції близької до науки); некласична, яка в розвинутій формі представлена у феноменології та екзис-тенціалізмі -- до суб'єктивізму, до визначення буття че-рез свідомість та існування людини.

Очевидно, ототожнення буття з сущим, яке було харак-терне для класичної філософії, вело в глухий кут, ставило людину перед дилемою вибору між матеріальним чи ідеа-льним сущим. І якщо одному з них приписувалось вище буття, то інше зводилось до меншовартісного буття, до не-буття. Однак для людини в житті важливі як матеріальні речі, так і духовні цінності (честь, кохання). І якщо одні "люди гинуть за метал", то інші -- за честь і кохання, доводячи цим, що і те й інше має для них буття.

Для розуміння буття значно цікавішою є перспекти-ва, яку запропонували феноменологи та екзистенціаліс-ти, звівши буття до певного значення речей, сущого. "Бу-ти" означає "мати" певне значення в контексті культури. Так, речі сприймання мають значення "реального буття", речі уяви уявно буття, інтернетні "штучки" --віртуаль-не буття. Різним предметам надаються різні види (моду-си) буття відповідно до того, як вони даються людині. Як-що, наприклад, вчений висунув здогад про буття якоїсь мі-крочастки, то спочатку вона має модус "гіпотетичного буття". Для того щоб набути модусу "реального буття", вона повніти предстати за правилами, за якими даються реальні речі. Л це означає, що вона має прямо чи опосеред-ковано чуттєво зафіксуватись. Отже, людина приписує речі модус "реального буття" тільки за певних умов її даності. Це стосується, скажімо, і художнього твору. Щось набуває статусу художнього твору лише за умови, що воно дається людині за правилами, яким повинен відповідати худож-ній твір.

На підставі феноменологічної концепції в сучасній он-тології прийнято виділяти різні сфери буття. У різних мислителів вони мають різну структуру. Сам Е. Гуссерль відповідно до різних способів даності свідомості виділяє

Такі сфери буття: матеріально-просторовий світ, живі істо-ти, людина і соціальний світ, свідомість (психіка), формаль-но-логічні предмети, матеріально-змістові поняття, ціннос-ті, світ фантастичних утворень тощо. Всі вони разом утво-рюють світ людини як горизонт, у якому дається будь-який предмет.

Похожие статьи




Концептуальні підходи в онтології. - Одвічна тема буття у філософії спроба аналізу

Предыдущая | Следующая