Лінійна філософія нового часу. Марксизм - Лінійна філософія історії
У цьому контексті досконалішою є лінійно-стадійна схема розвитку людства К.-А. Сен-Сімона (1760--1825), який не лише ретельніше врахував соціально-економічні реалії історичного буття суспільства, а й звернув увагу на генезу релігійно-культурних, наукових систем. У зв'язку з цим ідея ступневості історичного розвитку, його неухильного прогресу стає більш переконливою, що дало підстави окремим дослідникам тлумачити стадії розвитку людства Сен-Сімона як прообрази майбутніх соціально-економічних формацій К. Маркса.
Такі судження не позбавлені раціонального зерна, якщо взяти до уваги, що тристадійна схема розвитку людства (теологічна, метафізична, наукова) О. Конта -- прихильника і певний час секретаря Сен-Сімона -- значною мірою абстрактна, а отже, збіднена, як і система Кондорсе. Очевидним є те, що Конт, інтерпретуючи історичний розвиток як прогрес розуму (в дусі Вольтера і Монтеск'є), боротьби протилежностей, що зумовлює розвиток як пере-хід на вищий щабель через їх подолання) розглядає як рушійну силу світового історичного прогресу, суть усіх антагоністичних формацій, головну причину переходу від однієї формації до іншої.
Апогею класова боротьба, за Марксом, набуває у капіталістичній формації, що неодмінно має призвести до проле-тарської революції та встановлення диктатури пролетаріату як перехідної ланки, неодмінної умови для становлення нового (комуністичного) суспільства, в якому не існуватиме приватної власності, експлуатації, а отже, й класів, настане соціальна та економічна гармонія.
Марксистську концепцію історичного процесу ідеологи колишнього СРСР визнавали єдино правильною, об'єктивною та логічно найдосконалішою, а поняття "суспільно-економічна формація" -- ключовою категорією соціальної філософії.
Усе це свідчить, що надбання Маркса у сфері філософії історії необхідно очистити від ідеологічних нашарувань і політично здогматизованих стереотипів.
Термін "суспільно-економічна формація" у Маркса не є єдиним і незмінним, найчастіше він вживає його щодо капіталістичного суспільства. Запозичивши з геології термін "формація" і застосувавши його до аналізу суспільних процесів, Маркс вживає його десятки разів (найчастіше у працях: "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта" -- вперше, "Економічні рукописи 1857--1859 рр.", "Маніфест Комуністичної партії", в передмові "До критики політичної економії", "Наймана праця і капітал" та ін.), але щоразу в різних словосполученнях: "суспільна формація", "суспільна економічна формація", "суспільно-економічна формація" залежно від вирішення конкретних політичних завдань, проблем свого часу, якими він переймався. Тому закономірною є й відсутність єдиного трактування змісту поняття "суспільно-економічна формація". Таких трактувань є принаймні п'ять: "історичне визначення сукупних виробничих відносин", "історично визначена сукупність суспільних відносин", "економічна структура суспільства взагалі", "історичний тип суспільства", "ступінь історичного розвитку суспільства". Це дає підставу стверджувати, що Маркс не переймався глибинним теоретичним аналізом змісту цього поняття, а використовував його, очевидно, як певний узагальнюючий термін пропедевтичного (ознайомчого, підготовчого) характеру, чим полегшував розв'язання конкретних не філософсько-історичних, а політичних проблем, до яких він тяжів. За словами Б. Рассела, Маркс був занадто практичною людиною, не покладав надій на переконування, а сподівався всього від класової війни.
Вразливим для критики є і твердження про особливу логічну стрункість марксистського формаційного підходу, який нібито охоплює реальні стадії розвитку суспільства. Адже ще ніхто не навів приклад конкретного суспільного утворення, яке б пройшло у своєму розвитку більшість стадій згідно з логікою марксистської концепції. І ніколи не наведе, оскільки в природі його не існує. А відсутність у Маркса єдиної концепції стадійного розвитку історичного процесу спростовує твердження про "логічну стрункість" його стадійної концепції. Наслідуючи Сен-Сімона, Гегеля, Моргана, Маркс постійно уточнював етапи суспільного історичного прогресу, залишаючи без змін хіба що майбутню утопічну формацію -- комуністичну. Так, первіснообщинну формацію він згодом поділив на два етапи розвитку -- дикунство і варварство, а антагоністичні формації -- на докапіталістичні та капіталістичні. Наприкінці свого життя Маркс взагалі залишив поза своєю стадійною концепцією "рабовласництво" і "феодалізм" як суспільно-економічні формації, найчастіше вдавався до тріадного поділу, що охоплював первісне (докласове), антагоністичне (класове) і комуністичне (безкласове) суспільства.
Усе це свідчить не про поверховість Маркса як дослідника (він аж ніяк не заслуговує такого докору). Сила його погляду на історію саме й полягає у проникненні крізь факти до логічного вузла понять, що перебувають в основі цих фактів. Скоріше, це переконує в тому, що історія людства досить строката, складна, багатоваріантна і її неможливо осягнути, опершись на методологію лінійно-стадійного прогресистського підходу, як і неможливо зве-сти до певної системи уніфікованих стадій. Саме тому Маркс постійно уточнював періодизацію всесвітньої історії, намагаючись уникнути глухого кута. Тому не є сталою і його концепція лінійності історичного прогресу, яку, як відомо, в останні роки життя він доповнив ідеєю паралельності зокрема щодо азійського, античного і феодаль-ного способів виробництва. Щоправда, це не допомогло Марксу розв'язати болючу проблему Сходу (а це переважна частина населення планети), що не вписується у ста-дійно-поступальний процес як квінтесенцію теорії філософії. І хоч Маркс виділив азійську формацію, Схід так і залишився на узбіччі цього процесу як закам'яніла глибинна старовина. Попри зацікавленість Сходом і загалом глибоке знання його (про що свідчать статті ученого), детальний аналіз сутності "азійського" способу виробництва, Маркс так і не дав відповіді, де місце Сходу в його генеральній схемі.
Тому на запитання, що таке "суспільно-економічна формація" -- поняття, універсальний закон чи соціальна реальність, -- можна відповісти, що це не буттєвий історичний процес, а скоріше одна з його робочих схем, різновид пошуку ідеальної моделі всесвітньо-історичного процесу як однієї-єдиної історії, до того ж моделі спрощеної, недосконалої. Маркс прагнув подати історію людства єдиною історією, і це певною мірою йому вдалося. Однак така єдність у нього, як і в його попередників, не є органічною цілісністю, в якій кожен елемент суспільного процесу, розвиваючись, зберігав би свою неперервність і тісний зв'язок з іншими складовими. У Маркса неперервний лише один елемент -- економічний, а інші (релігія, мистецтво, філософія, політика тощо) позбавлені власної неперервності, будучи в кожний момент свого розвитку простим відо-браженням конкретної економічної реальності, що є, за Расселом, симптоматичними свідченнями антиісторично-го натуралізму.
Другим найвпливовішим напрямом лінійної філософії історії, зорієнтованим на осмислення історичного процесу є позитивістський еволюціонізм і неоеволюціонізм.
Похожие статьи
-
Теологічні версії лінійної історії в середньовіччі - Лінійна філософія історії
Лінійний, або унітарно-стадійний (формаційний), підхід до вивчення історичного процесу виявляється в поглядах на всесвітню історію як на єдиний процес...
-
Єдність і багатоманітність історії - Філософія історії
Питання про єдність світової історії, розмаїття її утворень має характер основоположного для філософського осягнення історії. Відповідь на нього...
-
Вступ, Філософія історії: предмет і напрямки - Філософія історії
Осягнення особливостей історичного процесу в його єдності та невичерпному розмаїтті є основоположним завданням філософії історії. Його реалізація...
-
Філософські погляди А. Тойнбі - Нелінійна філософія історії
Система історико-філософських поглядів Шпенглера справила вагомий вплив на історичну свідомість західного суспільства загалом і на формування...
-
Формування та розвиток некласичної філософії історії
Вчення про суспільно-економічні формації як перехідна форма від класичної до некласичної філософії історії Перший начерк некласичної філософії історії...
-
Філософія історії в системі світоглядних форм осмислення історичного процессу
Філософія історії перебуває на стику філософії та історії. З одного боку, вона є беззаперечною і повноправною складовою системи філософського знання. З...
-
Проблема утворення теоретичної моделі історичного процесу - Філософія історії
В онтологічній проблематиці філософії одне з головних місць займає питання розчленування і послідовності основних історичних епох. Філософський...
-
Становлення сучасної філософії історії - Філософія історії
Філософія історії - область філософського знання, яка охоплює онтологічні питання історичного процесу (сенс і напрямок історії, розчленування і...
-
Нелінійна філософія історії Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає...
-
Філософські ідеї Володимира Ілліча Леніна. - Філософія марксизму та ленінізму
З розвитком економічної теорії марксизму формувалась і політична теорія з акцентом уваги на питання влади, стратегії і тактики пролетарського руху....
-
ВИСНОВКИ - Філософія марксизму та ленінізму
Марксистська теорія мала визначальний вплив на умови людського життя в ХХ ст.; вона не зійшла з історичної арени донині. Зокрема М. В. Захарченко і О. І....
-
Філософія марксизм відчуження тоталітарний Головна, фундаментальна філософська ідея Маркса складається в тому, що практика вихідна і первинна по...
-
Періодизація історії взаємодії системи "природа - суспільство" - Філософія природи
Всю історію взаємодії суспільства і природи можна поділити на кілька періодів і етапів. У науковій літературі зустрічаються різні підходи до періодизації...
-
Вступ - Антична філософія історії
Антична філософія, тобто філософія стародавніх греків і стародавніх римлян, зародилася в VI ст. до н. е. . в Греції і проіснувала до VI в. н. е. (коли...
-
Релігія і філософія в історії Російської держави - Взаємовідношення філософії і релігії
До прийняття християнства на території Київської Русі проживали племена полян, древлян, кривичів, в'ятичів, радимичів та інших слов'ян, які сповідували...
-
Філософія історії як галузь пізнання: об'єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання
Філософія історії як галузь пізнання: об'єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання Історія як об'єкт і предмет філософського осягнення:...
-
В концепції А. Тюрго (1727-1781 рр.), викладеній в "Роздумах про всесвітню історію", прогрес виступає як загальний історичний закон. Предметом...
-
Томас Гоббс - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Класичний представник англійської філософії періоду англійської буржуазної революції Томас Гоббс (1588-1688) послідовно розробляє систему...
-
Основні особливості античної філософії - Антична філософія історії
Виділимо деякі загальні ознаки, характерні для всієї Античної філософії. Антична філософія відрізняється розмаїтістю шкіл, напрямків, проблем. Це...
-
Цивілізаційна парадигма світової історії - Нелінійна філософія історії
Віко, на думку багатьох дослідників, значно випередив свій час, тому не всі його ідеї були сприйняті сучасниками. Однак згодом вони стали теоретичною...
-
Антична і середньовічна традиції нелінійної філософії - Нелінійна філософія історії
Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає існування множинності...
-
Остаточний поворот до затвердження автономії людського розуму, до визнання його основою поведінки і пізнавальної активності людини стався із зародженням...
-
Вступ - Філософія Нового часу: Р. Декарт, Д. Локк
Актуальність теми "Філософія нового часу: Р. Декарт, Д. Локк" полягає тому що найсуттєвіша особливість філософії Нового часу - принципова орієнтація на...
-
Висновки - Антична філософія історії
Серед авторитетних для неплатників текстів крім текстів Платона (коментарі на платонівські діалоги становлять основну частину спадщини цієї традиції)...
-
Христіан Вольф - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Послідовник Лейбніца видатний німецький філософ Христіан Вольф (1679-1754), який доопрацьовує лейбніцівську філософію до рівня раціоналістичної...
-
Основні напрями розвитку філософії історії: класичний етап
Основні напрями розвитку філософії історії: класичний етап Ще в процесі розвитку стародавніх суспільств розпочинається дуже повільний і поступовий, але...
-
Бенедикт Спіноза Раціоналізм, який сформувався в окремий напрям під впливом розповсюдження філософії Р. Декарта, після періоду послідовної критики...
-
Рене Декарт - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Рене Декарт (1596-1650) знаменує сформованість філософії Нового часу. Найбільш відомими його творами є: "Правила для керування розуму", "Міркування про...
-
Розвиток сенсуалістичної філософії, Джон Локк - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Джон Локк Джон Локк (1632-1704) відомий як творець класичного сенсуалізму, творець трактату "Досвід про людський розум" (1690). За своєю сутністю...
-
Проблема оцінки техніки - Філософія техніки
Ця проблема, породжена потребами адекватного управління довгостроковими інвестиціями у складні та велико-затратні технічні проекти, є надзвичайно гострою...
-
Г. С. Сковорода - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
У центрі уваги філософствування Григорія Савовича Сковороди (1722-1794) - релігійна і моральна проблематика. Він створив практичну філософію, не дбаючії...
-
Філософія Платона - Антична філософія історії
Платон Афінський (427-347 pp. до н. е.) - давньогрецький філософ, засновник платонізму, об'єктивного ідеалізму. Він народився на острові Егіна (недалеко...
-
Томас Гоббс та Джон Локк - продовжувачі ідей емпіризму - Філософія Нового часу
Одним з представників емпіричного напрямок у філософії Нового часу, який продовжив лінію Ф. Бекона, був Томас Гоббс (1588-1679), основні ідеї якого...
-
Засновник емпіричного напряму англійської філософії - Філософія Нового часу
Френсіс Бекон Філософія Нового часу історичними передумовами свого формування має утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову...
-
Періодизація історії античної філософії. Сократ - Платон - Арістотель - Антична філософія історії
Антична філософія - це філософія давньої Греції і давнього Рима; виникла в VI столітті до н. е. у давньогрецьких містах-державах (полісах) і розвивалася...
-
Клод Адріан Гельвецій - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Послідовний матеріаліст Клод Адріан Гельвецій (1715-1771) - автор праць "Про дух" (1758), "Про людину" (1793). Він визнає існування лише об'єктивної...
-
Вольтер - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Франсуа Марі Аруе (псевдонім - Вольтер) (1694-1778) багато сил доклав до розв'язання проблеми активності суб'єкта пізнання, діяльності. Маючи помітні...
-
Проблема пізнання історичного процесу - Філософія історії
На гносеологічні проблеми історичного знання вперше звернув увагу німецький історик культури і філософ В. Дільтей (1833-1911 рр.). На його думку,...
-
Філософія Просвітництва, Дені Дідро - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Дені Дідро Дені Дідро (1713-1784) - автор відомих праць "Думки про пояснення природи", "Розмова Д'Аламбера з Дідро", "Філософські принципи матерії та...
-
Давид Юм - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Давид Юм (1711-1776) продовжує лінію англійської школи сенсуалізму. На відміну від Локка (який вбачав джерело наших чуттів у реальності поза суб'єктом)...
Лінійна філософія нового часу. Марксизм - Лінійна філософія історії