Порівняльний аналіз етики ділової культури різних країн світу - Розвиток етики ділової культури в умовах глобалізації

В епоху глобалізації, завдяки широкій доступності ідей та товарів, локальні культури змінюються і кордони між ними стають прозорішими. Завдяки розвитку транспортних засобів, економічних зв'язків та засобів комунікації відбувається процес інтеграції окремих етнічних культур в єдину світову культуру, тобто процес глобалізації культури.

Розширення культурних контактів, запозичення культурних цінностей та міграція людей з однієї культури в іншу суттєво впливають на культуру ділових стосунків. З одного боку, розвиток сфери освітньої комунікації приводить до того, що китаєць чи японець, отримавши освіту у Франції, сприймають особливості французької поведінки. А з іншого, взаємопроникнення національних стилів формує відповідні загальні традиції, нормативи в сфері ділової культури. Тому, розглядаючи питання особливостей ділових стосунків в різних країнах світу, ми не повинні абсолютизувати вплив національних стилів на процес, наприклад, ведення переговорів.

Але, незважаючи на процеси глобалізації, питання вивчення і врахування в діловій сфері національних особливостей залишається важливим аспектом етики ділових стосунків.

Кожний народ має свою національну культуру, її неповторність та оригінальність виявляються як в духовній, так і в матеріальній сферах життя та діяльності. Культурні, психологічні, національні особливості народу не можуть не позначатись на його діловій культурі, не можуть не впливати на культуру спілкування та взаємодії. Відмінності культур можуть бути досить істотними і стосуватися мови, правил етикету, стереотипів поведінки, використання певних засобів спілкування. Взаємодія з іноземними партнерами - це завжди зіткнення різних національних культур. Саме через неусвідомлення цього при контактах представників різних країн відбуваються непорозуміння, а іноді й конфлікти. На стадії реалізації контактів виявляються певні національні особливості, притаманні окремим народам. Ці особливості слід враховувати, готуючись до будь-яких переговорів з іноземцями, і відповідним чином коригувати свої дії [8].

Проблема національного стилю ділових стосунків в нашій країні ще далеко не вивчена, при підготовці менеджерів цьому приділяється недостатня увага. Все це суттєво позначається на ефективності співпраці вітчизняного бізнесу з іноземними партнерами.

У сучасному порівняльному менеджменті виділяють різні класифікації ділових культур (Клукона-Стродбека, Хофстеде, Хола, Хампден-Турнера - Тромпенаарса, Лефевра та ін.). Однак найбільш системною є класифікація, запропонована Гердом Хофстеде [9].

Голландський дослідник Герд Хофстеде, працюючи менеджером у транснаціональній корпорації IBM, вивчав відмінності в ділових культурах різних країн. На основі анкетування 117 тис. працівників компанії IBM у 40 країнах світу він визначив чотири найважливіших параметри, за якими відрізняються ділові культури [10]. Ці параметри та критерії їх визначення систематизовано [11] та наведено в табл. 1

Таблиця 1

Результати дослідження ділових культур різних країн за моделлю Г. Хофстеде систематизовано [10] та наведено в табл. 2.

На основі проведеного дослідження Г. Хофстеде склав своєрідну "карту світу", об'єднавши країни за типами провідних цінностей у чотири групи [12], яка доповнена та наведена на рис. 2:

    1) США та Велика Британія, зазначивши, що в цих країнах визначальним є прагнення до особистісного успіху, благополуччя та самоактуалізації; 2) Японія, Німеччина, Греція, латиноамериканські країни, де найбільше цінуються особиста безпека, благополуччя та старанна робота; 3) Франція, Іспанія, Португалія, колишня Югославія, Чилі, азіатські країни, в яких індивідуальне благополуччя менш важливе, ніж групова солідарність; 4) Північна Європа та Нідерланди, особистісний успіх оцінюється як загальне досягнення і велике значення надається міжособистісним взаєминам. До цієї групи тяжіє Росія і України.

Загальні висновки, які отримані в результаті порівняння країн, що належать до різних груп (за Г. Хофстеде), такі:

1. Вплив індивідуалізму або колективізму характеризується граничною орієнтацією індивідуумів на особисті інтереси. Основними мотиваціями для країн з домінуванням індивідуалізму є зобов'язання перед самим собою, тобто самореалізація та самоповага. Соціальні потреби взагалі не розглядаються в їх шкалі мотивації (США, Велика Британія).

В Україні поки домінує колективізм, тобто для неї навпаки характерно розвиток соціальних потреб. У цих суспільствах співробітники лояльні по відношенню до свого начальства за умови відповідної лояльності у формі захисту свого колективи.

2. Вплив дистанції влади на діловій культурі країни позначається таким чином. У країнах з малою дистанцією влади (Данія, Швеція, Ізраїль) підлеглі схильні не чекати, поки начальство проявить ініціативу і допустить до прийняття рішення.

У країнах з великою дистанцією влади (Україна, Франція, Бельгія) підлеглі, як правило, не хочуть брати участь у прийнятті рішення.

3. Вплив неприйняття невизначеності та мужності виражено в таких культурах, як американська, японська, німецька. Так, у громадян США сильно розвинені ідеї досягнення і виклику. Це пов'язано з низьким неприйняттям невизначеності та мужністю. У Німеччині та Японії також "чоловіча" культура, однак вона характеризується більш сильним неприйняттям невизначеності. У чоловічих культурах гуманізація праці розглядається як фактор бути визнаним, мати можливість самореалізуватися і зробити кар'єру, тобто успішно і заплановано просуватися по службі.

У жіночих культурах гуманізація праці в першу чергу означає наявність постійної уваги до співробітників, хороших відносин між членами організацій і встановлення прийнятного єднання, що характерно саме для України. Вплив сильного неприйняття невизначеності у вітчизняній діловій культурі проявляється в низькій схильності приймати ризики та значній потребі відчувати захищеність.

На сучасному етапі розвитку науки модель Г. Хофстеда вважається однією з найбільш перспективних для аналізу ділової культури країни. Вона допомагає виявити не тільки зовнішні особливості тієї чи іншої культури, а й глибинні, психологічні зв'язки, що виникають між членами організації та впливають на продуктивність і ефективність підприємства найбезпосереднішим і сильним чином. До того ж правильна оцінка культури допомагає виробити відповідну для даної моделі політику з управління корпоративною культурою.

Діловий культура корпоративний етика

Розглянемо детально деякі національні стилі ділової культури.

Північноамериканська ділова культура

Північноамериканська ділова культура порівняно молода, але вже багатьма дослідниками, діловими людьми відзначаються такі її особливості, подібні з рисами національного характеру, як орієнтація на індивідуалізм в людських взаєминах, на сильну особистість в практичній діяльності, а звідси прагнення до одноосібних рішень. Американські бізнесмени відрізняються високою діловою активністю, великими здібностями в боротьбі за прибуток, прагненням затвердити свою перевагу, виключної упевненістю в собі, стійкістю, здатності до виживання, схильністю до ризику. У ділових відносинах на виробництві домінує беззаперечне підпорядкування і жорстка дисципліна. Американці ревно ставляться до дотримання прав людини, в конфліктних ситуаціях найчастіше вдаються до закону, до послуг адвокатів. У неформальних взаємовідносинах американці спілкуються один з одним просто. Вони досить відкриті, кілька фамільярні навіть з людьми, старшими за віком і положенням, вільно ставляться до правил світського етикету, усміхнені, уважно і дбайливо ставляться до свого здоров'я. Американський стиль ведення переговорів проявляється в прагненні обговорити не тільки загальні підходи, а й деталі, пов'язані з реалізацією домовленостей. Американцям імпонує не надто офіційна атмосфера, відкритість, дружелюбність. Однак вони нерідко проявляють егоцентризм, так як вважають, що при веденні справ їхні партнери повинні керуватися тими ж правилами, що й вони. Тому партнери по переговорам нерідко вважають американців занадто напористими, агресивними. Американський стиль ведення переговорів характеризується достатнім професіоналізмом. Рідко в американській делегації можна зустріти людину, некомпетентного в питаннях, по яким ведуться переговори (відповідно, американців лякає некомпетентність партнера). Члени делегації на переговорах відносно самостійні при прийнятті рішень. Американці досить наполегливо намагаються реалізувати свої цілі на переговорах, люблять торгуватися. Як правило, не терплять великих затягувань у веденні переговорів[13].

Європейська ділова культура

Європейська ділова культура набагато старша за американську. В тій чи іншій мірі для неї характерні відмічені риси північноамериканської ділової культури, але й тут є національні відмінності і особливості.

Так, німецькій діловій культурі властиві такі риси, як прагнення до порядку, дисциплінованість, пунктуальність, економність. Головна відмінність німецької манери вести справи - ступінь офіційності. Всі зустрічі призначаються завчасно. Дуже несхвально сприймаються раптові пропозиції, зміни. Одягаються строго, для жінок в діловому одязі виключаються брюки. Дуже високо цінується професіоналізм. Разом з тим німці достатньо комунікабельні, люблять повеселитися, розважитися. Для німців більш вірогідно вступати в ті переговори, в яких вони з достатньою очевидністю бачать можливості знаходження рішення. Зазвичай німці дуже ретельно опрацьовують свою позицію, в ході переговорів люблять обговорювати питання послідовно, один за іншим. Вони люблять наводити факти і приклади, небайдужі до цифр, схем, діаграм. Під час переговорів з ними потрібно бути логічним в аргументації і точним у викладі фактів. Цінуються чесність і прямота. При укладанні угод німці наполягатимуть на жорсткому виконанні прийнятих зобов'язань, а також виплаті високих штрафів у разі їх невиконання.

Англійці характеризуються діловитістю, шануванням власності, традицій, ввічливістю. У спілкуванні вони дуже стримані і педантичні, що іноді сприймається як замкнутість, манірність. В бесідах цінуються вміння слухати, в ділових відносинах - пунктуальність. В Англії панує правило "дотримуйся формальності". Звернення на "ти" до англійця абсолютно недопустимо, так як і звернення до кого-небудь по імені без спеціального дозволу. Британці дуже строго додержуються процедури знайомства. Обмін рукостисканнями прийнятий тільки при першій зустрічі. Говорити з англійцем про справи після закінчення робочого дня вважається дурним тоном, навіть якщо ви випиваєте чи вечеряєте зі своїм діловим партнером.

На відміну від німців англійці в меншій мірі приділяють увагу питанням підготовки до переговорів. Вони підходять до них з більшою часткою прагматизму, вважаючи, що в залежності від позиції партнера на самих переговорах і може бути знайдено найкраще рішення. При цьому вони досить гнучкі і охоче відповідають на ініціативу протилежної сторони. Англійці вміють терпляче вислухати співрозмовника, що, однак, не завжди означає згоду. Грубою поведінкою вважається, коли занадто багато говорять, тобто, як вважають англійці, силою нав'язують себе іншим. За традицією англієць стриманий в судженнях, уникає категоричних тверджень, старанно обходить в розмові будь-які особисті моменти, тобто все те, що було б розцінено як вторгнення в приватне життя. У них високо розвинуте почуття справедливості, тому при веденні справ вони ведуть чесну гру.

Французи, батьківщина яких вважається законодавицею в діловому протоколі і етикеті, дуже галантні, вишукані, прагнуть дотримуватися етикету, при цьому в поведінці розкуті і відкриті для співрозмовників. Вони дуже цінують інтелект, вміння пояснювати, точно формулювати умови контрактів і угод. Почуття задоволення у французів викликає інтерес до їх культури і мови (при цьому з досадою сприймається погане знання французької мови). У ділових відносинах цінуються особисті зв'язки. Багато важливих рішень приймаються на ділових прийомах (сніданках, обідах, коктейлях ).

При проведенні переговорів французи стараються уникати офіційних обговорень питань "один на один", прагнуть зберегти свою незалежність. У той же час їх поведінка може змінюватися самим кардинальним чином, в залежності від того, з ким вони обговорюють проблему. Французи велику увагу приділяють попереднім домовленостям. Люблять досконально вивчити всі аспекти і наслідки запропонованих пропозицій, тому переговори з ними проходять в значно більш повільному темпі. Будь-які спроби прискорити переговори можуть лише нашкодити справі. При обговоренні питань, аргументація французів традиційно орієнтується на логічні докази. Вони досить жорстко ведуть переговори і, як правило, не мають "запасної" позиції. Французькі партнери можуть перебивати співрозмовника, щоб висловити критичні зауваження або контраргументи, але вони не схильні до торгу. У порівнянні з американцями вони менш вільні і самостійні при прийнятті остаточного рішення. Підписані угоди - досить конкретні і не припускають різних варіантів. Французи негативно відносяться до компромісів і в якості офіційної мови переговорів воліють використовувати французьку мову[13].

Ділова культура Сходу

Відрізняється своєрідністю ділова культура Сходу. Так, японська ділова культура визначається в першу чергу колективізмом, заснованому на традиційній загальній свідомості, ототожненні працівниками себе з фірмою. Колективістський характер праці багато в чому обумовлює і стиль прийняття управлінських рішень "знизу-вгору". Колективізм проявляється в однаковому робочому одязі рядових співробітників і керівників, у спільному проведенні дозвілля. Майже всі фірми мають моральні кодекси, і хоча вони не є формальними атрибутами, їх вимоги добросовісно виконуються. Японці уникають суперечностей і конфліктів, прагнуть до компромісів. Конфлікти вирішуються не стільки з використанням юридичних законів і адвокатів, скільки за допомогою переговорів з метою знаходження згоди. У діловій етиці дуже цінуються працьовитість, старанність. Японці відрізняються пунктуальністю і майже ніколи не спізнюються на зустрічі. Характерною рисою японців є чутливість до громадської думки, гранична точність і обов'язковість. Рукостискання при знайомстві в Японії не прийнято.

При проведенні переговорів велику увагу японці приділяють розвитку особистих стосунків з партнерами. Під час неофіційних зустрічей вони намагаються по можливості докладніше обговорити проблему. В ході самих переговорів прагнуть уникати зіткнення позицій. Японці часто демонструють увагу, слухаючи співрозмовника. Часто така поведінка інтерпретується як вияв згоди. Насправді ж вони лише спонукають співрозмовника продовжувати. Прагнення японців не вживати слово "ні" і вживати слово "так" в значенні, що вас слухають, людину яка не знає про це може ввести в оману. Знайомий з Японським етикетом іноземець побачить відмову в словах "Це важко", в посиланні на погане самопочуття і т. д., а згоду - в словах "Я розумію". Механізм прийняття рішень у японців передбачає досить тривалий процес погодження та затвердження тих чи інших положень. Терпіння вважається в Японії однією з головних чеснот, тому обговорення ділових питань часто починається з другорядних деталей, і йде дуже неспішно. Японці не люблять ризикувати, і прагнення не програти може виявитися у них сильніше, ніж бажання виграти. Японці надзвичайно педантичні і дуже відповідально відносяться до прийнятих на себе зобов'язаннях.

Китайці звичайно чітко розмежовують окремі етапи переговорного процесу: початкове уточнення позицій, їх обговорення, заключний етап. На початковому етапі велика увага приділяється зовнішньому вигляду партнерів, манері їх поведінки. На основі цих даних робляться спроби визначити статус кожного з учасників. Надалі а значною мірою йде орієнтація на людей з більш високим статусом, як офіційним, так і неофіційним. Остаточні рішення приймаються китайською стороною, як правило, не за столом переговорів, а вдома. Велике значення китайська сторона надає виконанню досягнутих домовленостей.

У ділових відносинах з арабами слід пам'ятати про обов'язкове дотримання ісламських традицій. На місяць рамадан мусульманину не положено нічого їсти від сходу до заходу сонця. У перший місяць мусульманського нового року не слід влаштовувати прийоми. Усі справи п'ять разів на день перериваються для здійснення молитви, четвер або п'ятницю у мусульман - день відпочинку і служіння богу. Забороняється вживати свинину і спиртне. Не варто з представниками ісламського світу заводити розмову про релігію чи політику. Необхідно з'являтися у встановлене місце вчасно, хоча ваш господар може затриматися. Арабам, швидше за все, скрутно буде мати ділові відносини з представницями жіночої статі.

Для арабів одним з найважливіших елементів на переговорах є встановлення довіри між партнерами. Вони воліють попереднє опрацювання деталей обговорюваних на переговорах питань, а також "торг" за столом переговорів. Завжди намагаються залишити за собою можливість продовжити контакти, якщо на цей раз угоди досягти не вдалося (при цьому відмова від угоди супроводжується марнуванням похвал на адресу партнера і відкинутого угоди) [13].

Похожие статьи




Порівняльний аналіз етики ділової культури різних країн світу - Розвиток етики ділової культури в умовах глобалізації

Предыдущая | Следующая