Розробка проекту господарського договору - Качество кредитных портфелей коммерческих банков России

Перед укладанням договору необхідно чітко визначити, які функції він виконуватиме. Для цього слід заздалегідь продумати модель майбутньої операції: що вимагається від вас, а що від вашого контрагента, який потрібен термін виконання угоди та які будуть наслідки недодержання сторонами умов договору. Лише після цього можна розпочинати розробку проекту договору.

Кожен договір має свої структурні особливості, проте є загальна структура документа, встановлена законодавством та діловим звичаєм. Вона використовується як основа при розробці конкретного проекту договору.

1. Визначення сторін

З цього починається кожен договір - визначення сторін та їх повноважень укладати відповідний договір. У господарському договорі зазначають повні найменування сторін - суб'єктів підприємницької діяльності, ПІБ (за потребою - посада) особи, яка представляє інтереси СПД, та підстави, що підтверджують повноваження цієї особи укладати договір від імені СПД. Найчастіше від імені юридичної особи уповноваженою особою на укладення договору виступає директор підприємства, повноваження якого укладати договори прямо зазначені у статуті юридичної особи. Проте це можуть бути й інші особи, що діють на підставі доручення, де вказано, що дана особа має право укладати договір від імені СПД юридичної особи. Право підпису документів (наприклад бухгалтером) ще не означає, що ця особа має право укладати угоду від імені підприємства.

Крім того, в договорі обов'язково має бути зазначено податковий статус обох сторін. Його можна зазначити в цьому пункті.

2. Предмет договору

Предмет договору врегульовує ті правові відносини, заради яких, власне, і укладається договір. Наприклад, при продажу торговельного обладнання укладається договір купівлі-продажу, предметом якого є обов'язок сторони "А" належно продати торговельне обладнання, а сторони "В" належно прийняти та оплатити його. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також містити вимоги до їх якості.

3. Права та обов'язки сторін

В цьому пункті договору визначаються права та відповідні їм обов'язки сторін, що зазначаються окремими підпунктами. Праву однієї сторони відповідає обов'язок іншої. Наприклад, якщо одна сторона договору зобов'язана належно передати товар, то інша має право вимагати його належне передання. Цей пункт договору потрібно досконало розробити, тому що визначення прав і обов'язків сторін безпосередньо впливає на їх відповідальність за невиконання умов договору.

4. Ціна договору

Ціна у господарському договорі є істотною умовою. Зазвичай вона зазначається у гривнях, проте у зовнішньоекономічних договорах (контрактах), за згодою сторін, вона може визначатися і в іноземній валюті. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Після укладення договору зміна ціни допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у швидші строки, порівняно з нормативними.

5. Порядок здійснення розрахунків

Порядок здійснення розрахунків можна визначити в попередньому пункті, але якщо він ускладнений кількістю господарських операцій, бажано його виділити окремим пунктом.

6. Відповідальність сторін

Тут визначаються межі відповідальності сторін за невиконання (неналежне виконання) умов договору. Зазвичай до сторони, що належно не виконала умови договору, застосовуються санкції у вигляді штрафу та (або) пені. Слід зазначити, що пеня не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

7. Порядок вирішення спорів

Цей пункт є звичайною умовою господарського договору. Тут зазначається, що у разі неможливості досягнення згоди сторін шляхом проведення двосторонніх переговорів будь-яка з них вправі передати спір на розгляд господарського суду у встановленому чинним законодавством України порядку. Цим пунктом може бути регламентовано порядок вирішення спорів сторонами у досудовому порядку.

8. Форс-мажорні обставини

Також звичайна умова договору. Вона передбачає ненастання відповідальності сторони за невиконання своїх зобов'язань за договором у тій мірі, в якій затримку чи перешкоду виконанню таких зобов'язань спричинено виникненням і дією обставин непереборної сили (форс-мажор). Під ними маються на увазі стихійні лиха, епідемії, епізоотії, війна чи військові дії будь-якого характеру, блокади, ембарго, пожежа, страйки на підприємствах сторін, акти нормативно-правового характеру органів державної влади чи місцевого самоврядування та інші обставини надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити під час укладення та виконання договору та які перебувають поза контролем сторін і перешкоджають виконанню ними договірних зобов'язань.

9. Строк договору

Істотна умова договору, яка визначає термін, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки. При укладенні довготривалого договору в цьому пункті може бути зазначено, що у разі закінчення терміну дії договору, він може бути пролонгований (подовжений) на певний строк. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, що мали місце під час дії договору.

10. Додаткові умови (заключні положення)

Тут зазначаються всі додаткові умови. Приміром, це можуть бути положення про можливі додатки до договору (калькуляції, акти здачі-приймання виконаних робіт, звіти про проведену роботу тощо). Також тут може бути визначено, з якого часу договір набуває чинності, умови щодо можливості виконання зобов'язання за договором третьою особою, умови внесення змін до договору та розірвання договору та ін.

Підписаний договір скріплюється печатками усіх сторін. Деякі види господарських договорів підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. Наприклад договір оренди земельної ділянки, застави, найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше тощо.

Ділова практика склалася так, що СПД фізичні особи не зобов'язані мати печатку. А ось спеціальної норми, що прямо надає право СПД фізичній особі не застосовувати печатку при укладенні договорів, чинним законодавством не передбачено. Відповідно до п. 1 ст. 181 ГКУ, за загальним правилом господарський договір, який викладається у формі єдиного документа, повинен підписуватися сторонами та скріплюватися печатками. Питання обов'язкового використання печатки СПД фізичною особою при укладенні господарських договорів на сьогодні залишається відкритим.

На вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади договір може бути визнано недійсним повністю або в окремих частинах у випадках, якщо:

Договір не відповідає вимогам закону;

Договір укладався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;

Договір укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (не уповноваженою особою).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються (якщо інше не передбачено законом або договором). Сторона договору, яка бажає змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні за договором. Сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Похожие статьи




Розробка проекту господарського договору - Качество кредитных портфелей коммерческих банков России

Предыдущая | Следующая