Будова фототехнічної плівки - Особливість виготовлення фотоформ

Фототехнічна плівка являє собою багатошаровий світлочутливий матеріал, який складається з таких шарів:

1 - основа, 2 - підшар (адгезивний шар), 3 - контршар (протиореольний), 4 - емульсійний (світлочутливий шар), 5 - захисний шар.

Основою Фототехнічної плівки служить негорюча, прозора, розміро - та хімічностійка плівка на яку наносять наступні функціональні шари. Сьогодні для виготовлення основи використовують лавсан (поліетилентерефталат -- ПЕТФ). Товщина основи не є однаковою для всіх фототехнічних плівок. У більшості випадків вона знаходиться в діапазоні 50-350 мкм. Це пов'язано з двома взаємопротилежними вимогами: збільшення товщини основи позитивно впливає на розміру стійкість плівки при її обробці, монтажі та збереженні, але - зростає розсіювання випромінювання в товщі основи. Найуживанішими і фактично стандартними є плівки товщиною 100 мкм.

Тонкі плівки (товщиною 50-80 Мкм) Застосовують для особливих робіт з підвищеними вимогами до рівня світлорозсіювання, наприклад, при роботі з високолініатурними зображеннями (растр понад 100 Лін/см).

Для робіт середнього рівня складності, але з підвищеними вимогами до суміщенні зображень, наприклад, великого формату (плакати, афіші, настінні календарі) або при розташуванні на форматі багатьох малих зображень (етикетки, листівки, бірш, гнучке пакування і т. п.), можливим є застосування плівок товщиною понад 150 мкм.

Використання плівки неординарної товщини передбачає, що наявне експонуюче та обробне обладнанні допускає це. Адже при автоматичному позиціюванні, ручному чи автоматичному наведені на різкість, проведенні плівки, автоперфорації, обрізуванні та у деяких інших операціях обладнання має певний діапазон допусків на товщину, жорсткість, розміростійкість та твердість плівки. Вихід за межі допусків, може призвести до браку отримуваних фотоформ, або -- до передчасного чи навіть аварійного ремонту обладнання.

Підшар або адгезійний шар, товщиною менше 1 мкм служить для надійного з'єднання емульсійного шару з основою.

Контршар або протиореольний шар містить барвник, що поглинає випромінювання в зоні спектральної чутливості емульсійного шару. Цей шар поглинає ту частину випромінювання, що при експонуванні плівки дійшла до основи і, таким чином, запобігає виникненню ореолів, відбивання. Окрім того, контршар попереджає самочинне скручування фототехнічної плівки підчас сушіння.

Спеціальні домішки, що вводяться у контршар, надають йому деякої електропровідності, і запобігають накопичення статичної електрики.

Захисний шар, товщиною до 1-5 мкм, Оберігає емульсійний шар від механічних пошкоджень. Щоб одержати матову поверхню фототехнічної плівки, у захисний шар можуть бути введені дрібнодисперсні (0,5-1,5 мкм) частинки полімеру. Матова поверхня забезпечує кращий контакт при контактному копіюванні фотоформи на формний матеріал, що є необхідною умовою для отримання якісних зображень. Тому при відтворенні високолініатуриих або дрібноштриховнх зображень та при виготовленні друкарських форм за допомогою фотополімерів, наявність матової поверхні фотоформи, чи формного матеріалу є обов'язки вою умовою для отримання якісних результатів.

Емульсійний або світлочутливий шар являє собою суспензію -- полімерне (желатинове) середовище в якому розподілені мікрокристали галогеніду срібла. Для фототехнічної плівки, товщина емульсійного шару знаходиться в діапазоні 4-25 мкм.

Використання желатини як дисперсійного середовища є унікальною історичною знахідкою, що дозволила виготовляти більш зручні та практичні світлочутливі матеріали -- фотоплівки та фотопапір. Незважаючи на недоліки желатини (дорожнеча виготовлення та вплив вологи на фізико-механічні властивості.), сьогодні для неї ще не знайдено дешевого синтетичного замінника. Желатина служить дисперсійним та шароутворювальним середовищем.

Процес виготовлення світлочутливої емульсії є багатостадійним і у загальному випадку, відбувається за наступними стадіями:

1. Емульсифікація - одержання мікрокристалів галогеніду срібла у водному розчині желатини, відповідно до хімічних реакцій.

Желатинове середовище попереджає випадіння в осад та коагуляцію мікрокристалів.

Залежно від того в яких умовах, яким чином та з якою швидкістю відбувається : змішування реагентів -- отримують мікрокристали певної форми, а також певний розподіл мікрокристалів за розміром та кількістю. Форма мікрокристала є пластинка, куб, октаедр, тетрадекаедр або кристал неправильної форми. Форма мікрокристала серед іншого впливає а покривну здатність фототехнічної плівки мікрокристалами галогеніду срібла. Мікрокристали пластинчатої форми зменшують витрати срібла і забезпечують необхідну щільність покриття.

Розмір мікрокристалів впливає на репродукційно-графічні властивості фототехнічної плівки та загальну чутливість. Із збільшенням розмірів -- підвищується чутливість, проте зменшується роздільна та видільна здатність. Рівномірність розподілу мікрокристалів за розміром визначає контрастність фототехнічної плівки. Вузькій розкид розмірів обумовлює вищу контрастність, завдяки близькій чутливості мікрокристалів.

2. Фізичне дозрівання - перекристалізація мікрокристалів галогеніду срібла для отримання заданого розподілу мікрокристалів за розміром та кількістю.

Перехідні процеси - вилучення з емульсії речовин, що можуть викликати подальшу перекристалізацію мікрокристалів. Разом з цим виводяться й інші шкідливі домішки, що присутні в емульсії.

Для зберігання емульсію, охолодженням, перетворюють на драглі та розрізають на шматки. У такому вигляді вона зберігається, а для безпосередньої роботи з нею - її розплавляють.

3. Хімічне дозрівання - підвищення світлочутливості мікрокристалів за рахунок утворення додаткових центрів світлочутливості на мікрокристалах.

Незалежно від розмірів мікрокристали галогеніду срібла правильної геометричної форми не володіють світлочутливістю. Лише наявність дефектів кристалічної гратки на поверхні мікрокристалів, що створюють пастки для фотоелектрона, обумовлюють світлочутливість галогеніду срібла. Означені дефекти або центри світлочутливості у незначній кількості виникають природним шляхом під час формування мікрокристалів у емульсії.

    4. Підготовка емульсії до поливу - введення в емульсію речовин, що регулюють її фотографічні, фотохімічні та фотомеханічні властивості:
      -- сенсибілізатори -- для розширення або зміщення чутливості фототехнічної плівки в необхідну зону спектра; -- стабілізатори -- для забезпечення стабільності властивостей фототехнічної плівки (світлочутливість, прозорість, контрастність) при тривалому зберіганні; -- дубильні речовини, що утворюють міжмолекулярні зв'язки у желатині і таким чином підвищують температуру плавлення та ступінь набрякання емульсійного шару; -- пластифікатори --для підвищення еластичності емульсійного шару; -- антисептики -- для попередження гниття желатини; - змочувачі -- для рівномірного нанесення (поливу) емульсії на основу.

Після введення в емульсію додаткових домішок, та перемішуванні, її фільтрують, доводять до потрібної температури та подають на полив.

Рівномірне нанесення світлочутливої емульсії та інших функціональних шарів виконують в апаратах різної конструкції, деякі з них дозволяють одночасно наносити декілька шарів. Сучасні автоматизовані агрегати відзначаються високою швидкістю поливу (понад 30 м/хв), при цьому товщина вологого шару складає 15-50 мкм, А після сушіння вона зменшується до 1-10 мкм.

Після поливу плівка проходить через секцію охолодження де шари застигають. Сушіння матеріалу відбувається в тунельній або барабанній сушці при обдуванні чистім повітрям.

На виході із поливальної машини отримують рулони (ролі) плівки шириною від 550 до 1200 мм, які в залежності від подальшого використання, відповідно розрізають (на рулони або аркуші) та пакують.

При використанні рулонної плівки у фотовивідних пристроях важливим є бік змотування плівки в рулоні (емульсією всередину або емульсією назовні) та вид намотування (звичайне, на стандартну втулку або спеціальне, на втулку із певними розмірами або у спецкасеті). Окрім того, на упаковці або у технічній документації до фототехнічної плівки вказують вимоги до освітлення при якому її можна розпаковувати.

Зберігання фотоплівки. Фототехнічна плівка повинна зберігатися у добре вентильованому приміщенні, при температурі 14-22 °С і відносній вологості повітря 50-70%, на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів. У приміщення не повинні проникати сірководень, ацетилен, випари ртуті, на стелажі не повинне потрапляти пряме сонячне проміння. Фототехнічну плівку не можна зберігати разом із радіоактивними речовинами та фарбами, що здатні світитися.

З часом фототехнічна плівка старіє: зменшується світлочутливість, контрастність, зростає оптична щільність вуалі. Як правило, чим вища світлочутливість плівки, тим швидше вона старіє. Гарантійний термін зберігання фототехнічної плівки вказується виробником на упаковці, і складає не менше 6 місяців.

Похожие статьи




Будова фототехнічної плівки - Особливість виготовлення фотоформ

Предыдущая | Следующая