Вимоги до фотоформ - Особливість виготовлення фотоформ

Вимоги до якості фотоформ подаються в технологічних інструкціях. Ці вимоги належать до градаційних та технічних показників фотоформ і поділяються на дві групи: загальні вимоги, аналогічні у межах груп штрихових, растрових та тонових фотоформ, та особливі вимоги, які додають до фотоформ у кожному окремому випадку, і які випливають з особливостей оригіналу, даного способу виготовлення друкарських форм та поставленого репродукційного завдання.

Прикладом особливих вимог є наявність запасу площі растрових елементів на растрових фотоформах при звичайному хімічному травленні кліше, або відсутність цього запасу при виготовленні офсетних друкарських форм; відсутність непрозорих растрових крапок у тінях та прозорих у світлих ділянках растрового негатива, потрібного для виготовлення форм високого друку.

Загальними вимогами для всіх без винятку фотоформ є технічні вимоги, які торкаються відповідності розмірів зображення заданому, розмірів полів навколо зображення, вимоги відсутності вуалі, подряпин, плям, розташування зображення (пряме, обернене). При отриманні кольорової репродукції комплект фотоформ повинен мати однакові розміри зображення, при цьому допустимі відхилення 0,1 мм на довжині 500 мм. Загальні вимоги до штрихових та растрових фотоформ, які визначають їх копіювальну здатність, стосуються передусім густини непрозорих та прозорих елементів. Різниця оптичних густин цих елементів повинна становити біля 2,0 оптичних одиниць, при мінімальній оптичній густині в межах від 0,1 до 0,2 оптичних одиниць. Додержання цих вимог має суттєве значення для копіювального процесу. Штрихові елементи повинні мати різко окреслені краї. Розмитість краю штриха не повинна перевищувати 50 мкм. Растрові елементи також повинні мати різко окреслені краї. Додержання цих вимог необхідно для отримання постійних результатів на копії. Розмитість країв штрихових та растрових елементів, яка перевищує допустиму, призводить до того, що відхилення від нормальної експозиції будуть значно впливати на величину штрихових та растрових елементів на копії. У випадку збільшення експозиції ширина штрихів на копії при негативному копіюванні буде збільшуватися, а при позитивному - зменшуватися.

Пристрої фотомеханічного та електронного репродукування

Технологія фоторепродукування визначається операціями та процесами, необхідними для виготовлення фотоформ із заданими властивостями. Для виготовлення друкарської форми образотворча інформація повинна бути попередньо технічно підготовлена та перероблена. Кількість операцій, послідовність їх виконання та значимість визначаються в залежності від способу друку. При фотомеханічному репродукуванні окремі операції виглядають переважно як послідовні стадії роботи. При електронному репродукуванні вони утворюють комплексний процес, окремі стадії якого важко простежити. До найважливіших операцій при репродукуванні ставляться такі:

    - зміна розмірів зображення (масштабування); - одержання прямого або дзеркального зображення; - зміна оптичних густин і контрасту зображення; - коректура градаційних спотворювань (градаційна коректура); - перетворення істинних півтонів (оптичних густин) у растрові градації; - кольороподіл (виготовлення кольороділильних зображень); - регулювання зональних густин кольороділильного комплекту; - коректура кольороділильних спотворень; - видалення або додавання деталей зображення; - комбінація зображень і монтаж.

Ці операції різною мірою впливають на образотворчу інформацію. Усі операції можна розділити на три групи:

    1. Операції, що не впливають ні на зміст зображення, ні на градацію тону і колір. До них належать масштабування і технологічно необхідне одержання дзеркального зображення, а також монтаж, що визначає розташування зображень на сторінці або аркуші. 2. Операції градаційної та колірної корекції зображення без зміни його змісту, які включають власне кольороподіл та растрування. 3. Операції, що змінюють зміст зображення за бажанням замовника: видалення або додавання деталей зображення, комбінація зображень і свідома зміна кольорів оригіналу.

Великий теоретичний інтерес мають операції другої групи. Усі їх особливості дуже важко охопити, і тому довго не вдавалося використовувати в цих операціях вимірювальну техніку та програмування. Вони є основою основ у всіх питаннях потокового процесу репродукування.

Технологічний процес фотомеханічного та електронного репродукування

Кінцевий продукт репродукування - фотоформа - слугує для переносу образотворчої інформації шляхом копіювання на формний матеріал. Для цього фотоформа повинна бути розмірно точним прозорим носієм інформації.

Основний процес репродукування - це перенесення образотворчої інформації з оригіналу на прозорий носій, накопичення інформації зображення на фотоплівці.

При фотомеханічному репродукуванні для цього використовують фотокамеру або інші пристрої оптико-фотографічного переносу зображення. Передавачем інформації тут є винятково світло. При електронному репродукуванні також відбувається оптичне зчитування зображення і його фотографічний запис; найважливіша ж стадія процесу передачі здійснюється електронним шляхом (рис. 1).

схема процесу фотомеханічного

Рис. 1. Схема процесу фотомеханічного

(а) й електронного репродукування (б): х - вхідний сигнал "оригінал"; у - вихідний сигнал "фотоформа"; г - проміжний носій; е - електронна передача зображення; і - фотографічна передача зображення

Фотомеханічне репродукування неминуче викликає градаційні спотворення зображення. З цієї причини фотомеханічний процес виготовлення фотоформи частіше усього складається з декількох етапів. На кожному етапі здійснюється одне фотографічне перенесення, у результаті чого одержують фотографічний носій інформації. Кількість необхідних етапів є різною, залежно від технології. При електронному репродукуванні достатньо однієї передачі, незалежно від того, що потрібно виготовити - негатив чи діапозитив.

Необхідні перетворення виконуються на всьому шляху від оригіналу до фотоформи, включаючи часткові стадії і проміжні етапи. Чим довший шлях відтворення, тим різноманітніші технологічні можливості. Чим коротший цей шлях, тим більше операцій потрібно виконати одночасно і тим вищою повинна бути надійність процесів, тому що коректура відхилень на певному етапі роботи вже неможлива.

Виробничий процес при репродукуванні усе більшою мірою визначається рівнем техніки, яка використовується. Вимоги, що постійно зростають, до кількості і якості, до інформаційної цінності й актуальності продукції, не можуть бути виконані без використання вимірювальної техніки. В області фотомеханічного репродукування застосовуються пристрої відтворення зображення оптико-фотографічними засобами - репродукційні фотоапарати і' контактно-копіювальне устаткування. їхня продуктивність значно зросла за рахунок удосконалення конструкцій і використання додаткових пристроїв.

Поряд із репродукційними фотоапаратами усе більшого значення набувають електронні репродукційні пристрої. Хіміко-фотографічна обробка експонованої плівки сьогодні також виконується машинами. Вимірювальна техніка' та прилади керування стали звичайним устаткуванням фоторепродукційного відділення.

Сучасна репродукційна техніка відрізняється одною істотною ознакою: поистрої керування та регулювання, а також елементи електроніки служать цілям автоматизації її функцій, що забезпечує вищий ступінь точності результату. При їх використанні створюються цілком нові технологічні умови. Загальні відомості про прилади, їх технічні можливості і умови протікання виробничого процесу варто знати кожному репротехнику. Передумовою розуміння їх функціонування є певні знання в області електроніки, контрольно-вимірювальних приладів, автоматики та переробки даних.

Устаткування для фотомеханічного відтворення зображення.

Суть процесу фоторепродукування полягає в передачі образотворчих сигналів і їхньому записові; при цьому одержують прозорі носії інформації, а також виконують необхідні перетворення: масштабування, обертання зображення, кольороподіл, растрування. При фотомеханічному способі передають і записують інформацію оптико-фотографічними засобами. Особливості оригіналів і умови подальшого опрацювання інформації диктують певні технічні вимоги, які ставляться до репродукційного фотообладнання.

За функціональною ознакою це устаткування можна поділити на три основні групи: репродукційний фотоапарат, репродукційний збільшувач-кольороподілювач, контактно-копіювальний пристрій (рис. 2).

устаткування для фотомеханічного відтворення зображення

Рис. 2. Устаткування для фотомеханічного відтворення зображення

А - фотоапарат; б - збільшувач-кольороподілювач; в - контактно-копіювальний пристрій

Фотоапарат і збільшувач-кольороподілювач передають образотворчі сигнали проекційним способом (через об'єктив), що дозволяє змінювати масштаб. Контактний пристрій працює без об'єктива, передає образотворчі сигнали з оригіналу на плівку при їх безпосередньому контакті, але при цьому масштаб зображення не змінюється. Збільшувач-кольороподілювач використовується переважно для одержання кольороділильних зображень з оригіналів на прозорій основі, але може застосовуватися і для інших робіт. Він проектує зображення на фотоплівку, яка відкрито лежить під об'єктивом. Тому збільшувач-кольороподілювач має стояти в темній кімнаті, а лампи повинні знаходитися у світлонепроникному корпусі. Репродукційний фотоапарат, навпаки, оснащений відкритими лампами, що освітлюють також і робочу кімнату, а зображення проектується на плівку, що знаходиться в темряві. Є різноманітні конструкції репродукційних фотоапаратів для спеціальних областей застосування.

Несучим елементом кожного репродукційного фотоапарата (рис. 3) є штатив 1. Форма його може бути різноманітною: штатив на підлозі (рис. 3, а), підвісний штатив (рис. 3, б) і штатив на колоні (рис. 3, в.). Стійка об'єктива 2 є рухомою. Міхи 3 дають можливість змінювати розтяг камери, і тим самим змінювати масштаб зображення. У площині зображення (у площині його проекції) є пристосування для кріплення фотоплівки 4, частіше усього вакуумний плівкоутримувач.

Рис. 3

Образотворчий оригінал кріпиться на оригиналоутримувачі 5. Лампи 6 великої потужності освітлюють оригінал або просвічують його (якщо він на прозорій основі).

Крім основних елементів, кожний репродукційний апарат має додаткові пристрої. До них належать механізм настроювання, растрування, пристрій для обертання зображення. Кожний фотоапарат оснащений змінними об'єктивами і змінними діафрагмами. Сучасні фотоапарати мають також електронні пристрої керування.

Горизонтальний і вертикальний репродукційні фотоапарати. В основу цього поділу фотоапаратів покладений принцип розташування оптичної вісі (рис. 4).

Оптична вісь горизонтального апарата проходить горизонтально. Передача зображення можлива без додаткових оптичних пристроїв. Зображення дзеркальне (рис. 4, а).

У фотоапараті вертикального типу власне камера (стійки з міхами) розташована горизонтально на вертикальному цокольному штативі. Промінь з об'єктива проходить через обертаючий пристрій (дзеркало або призму), (рис. 4, б).

Об'єктив, розташований вертикально, оригінал - горизонтально. Вертикальна конструкція в порівнянні з горизонтальною вимагає менше місця. Обидва типи фотоапаратів використовуються в одно - і двокімнатному варіантах, можуть бути оснащені системами змінних дзеркал і дозволяють одержувати на вибір прямі або дзеркальні зображення.

Одно - і двокімнатні фотоапарати. Усі функціональні частини однокімнатних фотоапаратів знаходяться в одному помешканні. Фотоматеріал доставляють до апарату з темної кімнати у світлонепроникній касеті і помішають його для зйомки в площину зображення. Після експонування фотоматеріал у касеті повертають у темну кімнату для хімічної обробки. При великому форматі зображення транспортування важкої касети - велике фізичне навантаження.

Періодичний перехід із світлої кімнати в темну потребує повторюваної перебудови очей, робота стає стомливою та неефективною, тому що для адаптації очей необхідний час. Ритмічність роботи на однокімнатному фотоапараті неоптимальна. Тому на виробництві частіше використовуються двокімнатні фотоапарати.

У цих фотоапаратів оригиналоутримувач із лампами і передньою стійкою з об'єктивом знаходяться у світлій кімнаті, а задня стійка з плівко-утримувачем і елементами керування - у темній кімнаті. Касета в цьому випадку не потрібна, тому що фотоматеріал закріплюється в площині зображення на вакуумній плиті. Керування усіма функціями фотоапарата ведеться з центрального пульта в темній кімнаті. Обслуговують фотоапарат, як правило, дві особи. Продуктивність роботи при цьому підвищується.

Репродукційні збільшувачі-кольороподілювачі. Збільшувачі-кольороподілювачі являють собою репродукційні фотоапарати, що працюють за принципом звичайного фотозбільшувача. Характерною їхньою ознакою є вертикальний штатив, унаслідок чого площа, яка займається ними, не перевищує 1 м2. Горизонтально розташована площина зображення зручна для роботи. Фотоплівка кріпиться на вакуумній плиті, тому що кольоро-поділювач розташований у темній кімнаті. У збільшувачі-кольороподілювачі можна репродукувати оригінали на прозорій основі розміром до 30х40 см. Використовуючи об'єктиви з різноманітними фокусними відстанями, можна регулювати масштаб зйомки в широкому діапазоні. Максимальне збільшення, в залежності від типу пристрою, 20:1, зменшення - 1:4. Для растрування використовується контактний растр, що поміщається в площину експонування разом із фотоплівкою і присмоктується вакуумною плитою. Спеціальні пристосування дозволяють кріпити растр із певним кутом повороту растрових ліній. Оригиналоутримувач і вакуумна плита постачаються пристроями приведення для кріплення масок.

Похожие статьи




Вимоги до фотоформ - Особливість виготовлення фотоформ

Предыдущая | Следующая