Пам'ятки історії та культурної спадщини - Туризм в Надсянському регіональному ландшафтному парку

На території української частини біосферного резервату "Східні Карпати" добре збереглися пам'ятки історії та культурні традиції, які, поряд з природними цінностями, створюють реальні можливості для розвитку індустрії туризму.

Боберка

Село Боберка було засноване у 1537 р. краківським воєводою Петром Кмітом над притокою Сяну р. Боберка. Привілей на село отримав солтис Іван Вольоша. Перші тризрубні церкви бойківського типу у Боберці були споруджені протягом XVI - XVII ст.

У1913 р. в Боберці Долішній була споруджена церква Св. арх. Михайла, в якій збереглися запрестольна ікона Покрови Пр. Богородиці (1759 р) та "Євангеліє" львівського друку 1743 р. У Боберці Горішній в 1914 р. була споруджена церква Вознесення Господнього, де зберігаються церковні книги львівського друку, датовані 1623 і 1737 pp., а також предмети церковного вистрою із розібраних церков у Локіті та Дидьовій. У Боберці було велике муроване дворище (зараз тут знаходиться школа) і парк XIX ст., у селі збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, млин, старі мости, є багато придорожніх капличок та хрестів.

В околиці села є кам'яні розсипи та оліготрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відмінно від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції "очищення прикордонної смуги", проведеної СРСР після 1939р.

В околицях села є кам'яні розсипи та олі-готрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відміну від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції "очищення прикордонної смуги", проведеної СРСР після 1939 р.

Шандровець

Село Шандровець було засноване до 1580 р. над правою притокою Сяну р. Ріка. У XVI ст. село належало родині Кмітів, у XVII ст. - Тарнавським, Фредрам та Мнішкам. Перша тризрубна церква бойківського типу в Шандровці була споруджена до 1589 р. на високій горі у центрі села біля старої дороги, на її місці у 1755 р. було збудовано нову дерев'яну церкву Св. архангела Михайла, попередницю сучасної, яка повстала у 1924 р. і була переосвячена як церква Св. Івана Хрестителя.

У церкві збереглися фрагменти старого іконостасу XVIII ст. та літургійні книги львівського друку XVII ст. Коло церкви знаходиться цвинтар та дерев'яна двоярусна дзвіниця, споруджена у 1995 р.

У селі добре збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, залишки насипу для вузькоколійки, є багато придорожніх капличок та хрестів. Між Шан-дровцем і Верхньою Яблунькою проходить Головний Європейський вододіл.

Верхня Яблунька

Село Верхня Яблунька (Яблінка Вижня, Яблінка Дубова) було засноване над притокою Стрия р. Яблунька у 1559 р. на підставі привілею короля Зигмунта Августа, наданого братам Михальовичам - солтисам із с. Прислуп. З 1796 р. тут була невелика німецька колонія. Перша дерев'яна церква у В. Яблуньці була споруджена у 1568 р., поблизу неї, у 1788 р., було зведено новий храм бойківського типу - церкву Собору Пр. Борогодиці (пам'ятка архітектури), яка збереглася до сьогодення. У церкві є багато ікон та літургійних книгXVII-XVIII ст.

На піддашші храму знаходяться ікони, які походять із неіснуючих на даний час сіл - Тернави Вижньої, Тернави Нижньої та інших. На захід від церкви розташована дерев'яна триярусна дзвіниця, споруджена у 1797 р., в якій зберігаються старі ікони Риботиць-кої школи XVI-XVIII ст. На церковній території є кілька старих надгробних хрестів, а також могили російських і австро-угорських воїнів часів 1-ї світової війни. Тут збереглися традиційні дерев'яні бойківські забудови й загорожі, пилорами, мости, є багато придорожніх капличок і хрестів. У В. Яблунці в 2000 р. споруджено православну церкву. Між селами В. Яблунька і Шандровець проходить Головний Європейський вододіл.

Нижня Яблунька

Село Нижня Яблунька (Яблінка Нижня, Яблінка Чернецька) було засноване над притокою Стрия р. Яблунька у 1522 р. на підставі привілею краківського воєводи Петра Кміта, наданому Грічу Валашчіну Тарнавсь-кому. Тут була невелика німецька колонія. До 1565 р. в Н. Яблуньці була споруджена перша дерев'яна церква, яка у 1803 опинилася в аварійному стані, що не піддавався жодному ремонту. Протягом 1820-1830 рр було зведено нову муровану церкву Преображення Господнього (пам'ятка архітектури), яка збереглася до сьогодення. Добре зберігся бічний вівтар "Вознесення Господнього" зі старої церкви, датований 1786 р. На церковній території знаходиться цвинтар. У селі, поблизу із залізничною станцією, в 1911 р була споруджена дерев'яна римсько-католицька; каплиця (знищена в 1975 р). Перед 1-Ю світовою війною через Н. Яблуньку проходила унікальна підвісна дорога для транспортування деревини з Борині. До цього часу тут збереглися фрагменти несучої конструкції цієї дороги.

Нижній Турів

Село Нижній Турів (Турочка Матенчина, Турочки Нижні) було засноване над притоками р. Яблунька - р. Писана та потоками Ясен і Рощен у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли, наданого солтисам Павлу Івашковичу і Теодору Ячковичу. Це доручення у 1567 р. було підтверджене грамотою короля Сигізмунда Августа. Дерев'яна церква латинізованого типу в Н. Турові була споруджена у 1792 р. на місці старої церкви (1556 р). Ця церква була розібрана у 1913 р. (до цього часу збереглися сліди старих фундаментів) і поблизу неї, у 1914 р., було побудовано церкву Успення Пр. Богородиці в неоукр'аїнському стилі. У ній зберігаються ікона XVIII ст. зі старої церкви та Євангеліє львівського друку XVII ст. із церкви Св. Дмитра у Соколиках. Побли-зуцеркви розташована триярусна дерев'яна дзвіниця 1914 р., на прицерковній території є кілька старих надгробних хрестів* У селі збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Верхній Турів

Село Верхній Турів (Турочки Вижні, Туроч-ка Ступосянська, Турочка Регаліє) було засноване над притокою р. Яблінька - потоком Сколабан у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли. Перша дерев'яна церква у В. Турові була споруджена на початку XVIII ст., поблизу неї, на місці двірської каплиці, у 1890 р. було збудовано церкву Св. Пантелеймона латинізованого типу. В ній збереглися літургійні книги XVIII ст. та іконостас початку XX ст. На захід від церкви стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця, збудована одночасно із церквою, біля якої знаходиться цвинтар. У селі практично всі будинки побудовані з дерева, збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі з початку XX ст., старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Сянки

Село Сянки (Сянське) було засноване до1580 р. краківським воєводою Петром Кмітом над витоками р. Сян. Протягом XVII-XIX ст. у Сянках були збудовані три дерев'яні церкви бойківського типу, дві з яких (1645 і 1703 рр) були продані на Закарпаття у села Кострино та Сіль, де збереглися до сьогодення. Через село вже у 70-х роках XIX ст. проходила залізнична колія, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом, а у 1904 р. тут було побудовано залізничну станцію. Перед II світовою війною у селі було 10 будинків відпочинку, 6 пансіонатів та 3 туристичних притулки, у яких можна було розмістити майже дві тисячі відпочиваючих, тут також були театр, бібліотека, тенісні корти, лижний трамплін, санна траса і метеорологічна станція. Церкви Св. Стефана (1831 р), Св. пр. Іллі (1908 р) та католицький костел були зруйновані після II світової війни, а мурована двірська каплиця - висаджена у повітря в 1970 р. Частину Сянок називають "Ропою" (тут колись добували сіль). У 90-х роках XX ст. у Сянках було споруджено дві церкви - греко-католицьку Св. Юрія (1993 р) та православну Вознесіння Господнього (1996 р). У церкві Св. Юрія встановлено світильник-павук зі старої церкви Св. пр. Іллі та дзвін із церкви у Беньовій. Біля села знаходиться військовий цвинтар і кілька могил часів 1-ї світової війни, тут збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, пилорами, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Ужоцький перевал

Ужоцький перевал (852 м н. р. м) локалізований на Європейському Вододільному хребті, поблизу кордону між Ужанським НПП та РЛП "Надсянський", а також межі між українською та польською частинами МРБ "Східні Карпати". Поблизу Ужоцького перевалу знаходяться витоки Сяну. Через перевал у 70-х роках XIX ст. було побудовано залізничну колію, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом. На перевалі споруджено пам'ятник січовим стрільцям, є цвинтар та пам'ятник російським та австро-угорським воїнам, які загинули у І світовій війні. В урочищі "Бучок" Боринського ДЛГ збереглася лінія окопів з тих часів. З перевалу добре видно окремі вершини Західних Бещадів - Кінчик Буковський (1251 м н. р. м) та Галіч (1333 м н. р. м), які розташовані на території Бещадського Парку Народового у польській частини МРБ "Східні Карпати".

Діяльність РЛПН

Метою створення РЛПН було забезпечення екологічного балансу верхів'я ріки Сян, яке знаходиться в межах України та Польщі, шляхом встановлення межі міжнародного резервату біосфери по природному вододілу Сяну. Це призвело до покращання природної репрезентативності цієї території за рахунок додаткових площ у межах північного макросхилу Бескидів. Пріоритетними завданнями адміністрації РЛПН, яка знаходиться у Борині, є обгрунтування таких форм ведення лісового і аграрного господарства, які б забезпечували збереження біотичного різноманіття, сталий розвиток цієї території і, водночас, сприяли раціональному використанню ландшафтів парку через рекреацію і туризм. Цей "молодий" парк потребує проведення інвентаризації флори і фауни з метою встановлення меж поширення видів і оселищ, які охороняються в Україні та в Європейському Союзі. Тут потрібно визначити межі лісових резерватів та пам'яток природи, вивчити історичну й етнокультурну спадщину та, разом із органами місцевого самоврядування і мешканцями, встановити оптимальні шляхи збереження цієї унікальної території. Власне такий підхід створить підвалини і для економічного розвитку на території Парку шляхом запровадження стратегії сталого розвитку через підтримку традиційних способів землекористування, виробництво локальних продуктів, рекреацію та туризм (пішохідні, велосипедні і кінні маршрути).

Похожие статьи




Пам'ятки історії та культурної спадщини - Туризм в Надсянському регіональному ландшафтному парку

Предыдущая | Следующая