Висновки - Керівництво української греко-католицької церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля

Підсумовуючи катакомбний період діяльності греко-католицької ієрархії, важливо зазначити, що досвід підпільного церковного життя суттєво позначився на тотожності архієреїв. Екстремальні обставини підпілля вносили нові, невідомі раніше особливості у саму сутність єпископського служіння. Постійні переслідування та гоніння, загроза арешту, а то й небезпека самому життю однаково затуркали як владик, так і духовенство й мирян. Спільні страждання і взаємна підтримка у протистоянні режимові сприяли небувалому зближенню пастирів і пастви. Довоєнний образ єпископа -- "князя Церкви", що мав велику владу, освячену традицією, визнану і протеговану державою, підкріплену навіть зовнішніми ознакоми владарювання, і стоїть над клиром і вірними замінювався образом "духовного батька", який перебуває між своїми духовними чадами, і моральний та суспільний авторитет якого в першу чергу залежить від того, наскільки він здатний у нелегких умовах зберегти свою "родину". Стійкість та невтомна підпільна діяльність греко-католицького єпископату і духовенства були надихаючим прикладом для мирян у збереженні їх вірності переслідуваній УГКЦ та боротьбі за її легалізацію.

Похожие статьи




Висновки - Керівництво української греко-католицької церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля

Предыдущая | Следующая