Тенденції, які свідчать про небезпечність політизації релігії - Релігія та церква в політичних процесах України

Аналіз релігійної ситуації свідчить, що при наявності доброї воле церков i політичної волі державної влади негативні тенденції церковно-релiгiйних процесів можуть бути усунені й Церква в Україні зможе вiдiгравати властиву їй роль могутньої інституції громадянського суспільства та його політичної системи.

Участь релігії в суспільно-політичних процесах в незалежній Україні визначається за такими напрямками:

    1. активізація діяльності в державотворчому процесі (апеляція до ідеалів демократії, справедливості, гуманізму, виховання поваги до культури, мови українського народу); 2. орієнтація на вирішення актуальних проблем національного рівня (регламентація духовних i матеріальних запитів людини, рух за екологію, питання милосердя); 3. активізація зусиль у розв'язання мiжконфесiйних i мiжцерковних конфліктів, що мають неабиякий вплив на політичний клiмат України [9, 56].

Більш плідному функціонуванню релігії в українському суспiльствi буде сприяти:

    - визнання альтернативності різних конкретних засобів вирішення основних політичних та соціально-економічних проблем; - свобода думки й совісті, гарантом якої може бути лише Вiдсутнiсть державної релігії та церкви; - рівність усіх церков перед законом, відокремлення церкви вiд держави та школи вiд церкви; - реалізація принципів церковного плюралізму, з яким погоджуються релiгiйнi лідери та який проповідували прогресивні світські й церковні дiячi минулого; - втiлення лояльного ставлення церков до української державності, української громадськості; - сприяння релiгiйним органiзацiям у виконанні їхнiх статутних завдань (йдеться, зокрема, по змiцнення моральних пiдвалин суспiльства, розвиток доброчинної діяльності); - відокремлення церкви вiд будь-якої політичної влади та соціальної суспільної системи; - подолання дестабiлiзуючих впливiв церкви на суспiльство, деполiтизацiя релiгiйного середовища; йдеться в тому числi й про те, щоб блокувати спроби партiй, рухiв та iнших полiтичних формувань використовувати релiгiйно-iнституцiйнi структури пiд час виборчих кампанiй тощо; - вiдмова церкви вiд державних привiлеїв та використання у власних цiлях державної влади [9, 57-58].

Зростаюча полiтична активнiсть релiгiї та її iнститутiв за вiдсутностi стримуючих важелiв з боку держави може призвести до серйозних ексцесiв, оскiльки релiгiйнi почуття надiленi великою вибухонебезпечною силою, особливо якщо ця сила спрямовується в русло протистояння та конфронтацiї.

Можемо виділити найважливiшi тенденції, які свiдчать про небезпечність політизації релігії:

    - цей процес веде до порушення чинного законодавства про релігію та церкву, зокрема таких його основоположних принципів, як відокремлення церкви від держави, рівність релігій перед законом, невтручання релiгiйних організацій у вибори на боці тих чи інших політичних сил; - зазначений процес небезпечний своєю здатністю посилювати соціальну напругу та протистояння в суспiльствi як на політичному, так i на релігійному грунтi, живити мiжцерковнi конфлікти, якими ще й Досі охоплено в Україні чимало населених пунктів; - надмірна політизація релігії може сприяти перенесенню партійно-політичної та релігійної конфронтації на етнонацiональний грунт, виникненню етнонацiональних конфліктів, що, як свідчить досвід деяких країн, є затяжними й небезпечними за своїми наслідками; - політизація конфесійних відносин та оцерковлення політики здатні спричиняти й посилювати процес регiоналiзацiї України, що загрожує її територiальнiй цілісності; - вiдсутнiсть злагоди між політичним та релiгiйними лідерами дає можливість урядам i церквам інших країн втручатися у внутрішні справи України й у справи окремих віруючих з максимальною вигодою для себе [9, 59].

Таким чином, специфіку сучасних взаємовідносин релігії та політики в Україні визначають дві взаємопов'язані тенденції: глибока політизація церковного життя, яка обумовлена головним чином зростаючим рівнем політичної активності всього населення та не менш глибока релiгiзацiя політичного процесу.

Тобто зв'язок політики з релігією в умовах сучасних суспільно-політичних та конфесійних реалій в Україні, з одного боку, веде до посилення політичного й мiжцерковного протистояння та зводить нанівець iнтеграцiйнi можливості релігії в суспiльствi. З іншого боку, політизація релігії дає можливість вируючим та духівництву різних конфесій прилучатися до розбудови Української держави, відродження духовності та моральності. В умовах полiконфесiйностi релігія намагається вiдiгравати консолідуючу роль шляхом екуменізму, тобто єднання зусиль усіх конфесій в Україні для досягнення певних суспільних i політичних цілей.

Похожие статьи




Тенденції, які свідчать про небезпечність політизації релігії - Релігія та церква в політичних процесах України

Предыдущая | Следующая