Релігійний чинник в сучасному політичному процесі України - Релігія та церква в політичних процесах України

Релігія та політика є тими духовно-соціальними явищами, які в історії людства завжди були надзвичайно тісно пов'язані. Їхнє відокремлення можливе лише у сфері виключно теоретичній. Кінець ХХ століття вже вкотре виявляє тенденції впливу релігійно-церковного фактора на політичне життя багатьох країн світу. Цей вплив характеризується напруженістю, дуже складною динамікою, посиленням "зворотньої реакції" - втручанням політичних структур у релігійні справи.

Ці процеси часто набувають взаємодетермінаційного характеру, нерідко приводять до порушення прав людини, чинного законодавства, що регулює державно-церковні взаємини тощо. Наслідком стурбованості європейського співтовариства таким станом справ у сфері взаємодії релігії та політики стало прийняття Парламентською Асамблеєю Ради Європи 27 січня 1999 р. документа під назвою "Рекомендація 1396 з релігії та демократії ". У ньому, зокрема, із тривогою та застереженням зазначалося, що розв'язання релігійних проблем не є справою політиків ", а релігії, в свою чергу, "не повинні посісти місце демократії або домагатися політичної влади "[5, 24].

Саме така модель політико-церковних (релігійних) взаємин, на думку авторів документа, може запобігти використанню релігії для захисту інтересів світської влади, так само як і намаганню релігійних організацій контролювати політичну владу.

Проблема симфонічності (гармонійності) у співіснуванні релігійно-церковних та політичних структур, їх взаємовпливу, адекватності існуючим правовим нормам та церковним канонам залишається особливо актуальною для України. Ця актуальність не в останню чергу зумовлюється фактом заповнення релігією ідеологічного вакууму, що утворився внаслідок кризи комуністичної ідеології. Слід також брати до уваги історично сформовані в Україні традиції взаємозв'язку політичного та конфесійного. В історії нашої держави релігійний чинник неодноразово виконував етноформуючу, націозберігаючу, політико-консолідуючу (рівно як і етнодиференціюючу та політико-дезінтегруючу) роль [7, 28].

Таким чином, релігія поступово ставала одним із суспільних феноменів, який у масовій свідомості українства набирав не лише надреальних, але і політико-соціальних рис, асоціювався із політичною інфраструктурою. Відтак сьогодні можемо стверджувати, що релігія (у формі християнства з усіма його конфесійними різновидами) поступово набула рис явища, яке має політично утилітарне значення.

Похожие статьи




Релігійний чинник в сучасному політичному процесі України - Релігія та церква в політичних процесах України

Предыдущая | Следующая