Культ святих і свят в УПЦ КП - Українська Православна Церква Київського Патріархату як реалізація принципу автокефальності в українському православ'ї

Канонізація (причислення до лику святих) відбувається на підставі церковних подвигів та заслуг. Світські заслуги перед народом і державою вшановуються у світський спосіб, що не є підставою для канонізації. За померлих визначних людей Церква підносить заупокійні молитви, особливо у дні їхньої пам'яті та всенародного вшанування, але не молиться до них, як до святих. Богослужбові тексти можуть складатися виключно для прославлення святих, які відповідним чином канонізовані, тобто визнані святими для загального чи місцевого церковного шанування. Право на прийняття рішення про канонізацію в Київському Патріархаті мають лише Священний Синод, Архієрейський та Помісний Собори. Також Священний Синод своїм рішенням може включати у місяцеслов (церковний календар) Київського Патріархату дні пам'яті святих, канонізованих іншими Помісними Церквами [32 с.5]

Християнська концепція святості передбачає повну зміну людської особистості при участі Бога. Саме у святості оприявлюється єдність трансцендентності й іманентності Бога у християнському Його сприйнятті. Християнське розуміння святості людини, що означає вищу міру наділення моральними характеристиками й реалізації цінностей і підтверджується авторитетом церковної влади, активно заохочується як приклад для наслідування, згідно біблійно-теологічного концепту imitatio. Профетична роль мужів Старого Завіту й апостольська місія перших учнів Ісуса, обгрунтована в Павловому корпусі як органічне позачасове єднання людства (містичного тіла Христового), є виразним біблійним базисом категорії святості. Культові практики християнства за формою адаптували звичаї античного язичництва, зокрема ті, що стосувалися вшанування міфологізованих героїв, засновників міст і звичайних предків. В епоху теологічно-філософської апологетики й соціальних переслідувань неофітів основою у майбутньому культі святих став феномен мучеництва, що сформував дедикативно-патрональні, календарно-офіційні, літера - турно-фольклорні, мистецько-культурні особливості [33 с. 239].

У Київськомі Патріархаті канонізували ряд святих.

    - Йов (Борецький).Помісний Собор 2008 року Української Православної Церкви Київського Патріархату приєднав святителя Йова, Митрополита Київського і всієї Руси до лику святих для загального церковного шанування і заніс його ім'я у православний церковний календар. Пам'ять святителя Йова святкується 15 (2) березня, в день його блаженного упокоєння. - Йов (Княгиницький) і Феодосій Манявський.15 липня 2004 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату приєднав преподобних Іова і Феодосія Манявських до лику святих для загального церковного вшанування і вніс їхні імена в Православний церковний календар. Їхні мощі зберігаються у Воздвиженській соборній церкві. - Петро (Іванович) Калнишевський. 2008 р. Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Русі-України приєднав праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування, занести його ім'я у православний церковний календар, чесні останки праведного Петра вважати святими мощами та віддати їх на волю Божу. Собор благословив будівництво храмів на його честь. Пам'ять праведного Петра Багатостраждального -- 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки козацтва. - Арсеній (Мацеєвич). 2004 р. Українська Православна Церква Київського Патріархату причислила Арсенія (Мацієвича) до лику святих. - Меркурій Бригинський. 21 жовтня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні розглянув прохання єпископа Чернігівського і Ніжинського Іларіона про причислення до лику святих для місцевого шанування ігумена Меркурія (1870-1956), настоятеля парафії Святої Тройці в с. Бригинці Бобровицького району Чернігівської області. - Петро Могила. У 1996 році Священний Синод Української Православної Церкви Київського канонізував Петра Могилу як Святителя. - Костянтин Василь Острозький. Українська православна церква Київського патріархату на Помісному соборі 2008 року канонізувала князя як благовірного. - Павло (Конюшкевич) .14 травня 1999 р. на Архиєрейському соборі канонізований святитель Павло Конюшкевич, митрополит Тобольський. - Ярослав Мудрий. Помісний Собор 2008 року Української православної церкви ( Київський Патріархат ) у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар. Чесні останки благовірного князя Ярослава вважати святими мощами віддавати їм належне шанування. Пам'ять благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого святкувати 4 березня (20 лютого), в день його упокоєння [34 с.68-73].

Шанування святих і свят здійснюється Православною Церквою у незмінних традиціях. Святих вважають друзями Ісуса Христа, покладаючись, зокрема, на євангелиста Іоана Богослова: "А тим, які прийняли Його, що вірують в ім'я Його, дав силу дітьми Божими бути" (Ів.1:12). У Євангеліях Ісус Христос називає апостолів друзями. Згідно ідеалізму ортодоксії, Творець називається Царем царюючих, Господом володарюючих і Богом богів (Одкр.19:16;Пс.49:1), то, без сумніву, і святі є богами, володарями і царями не за єством, але тому, що святі володарювали над своїм єством і зберегли непошкоджеми образ Божий, за яким створені (бо царем називається і образ царя).Честь, що віддається святим, вказує на прихильність до спільного Владики. Що через розум Бог перебував і в тілах святих, говорить апостол Павло: "Хіба не знаєте, що тіла ваші - храм Святого Духа" (1.Кор.6:19).Тому Іоан Дамаскин наголошує : ""Господь є Дух"(2 Кор.3:17)."І якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог" (Кор.3:37). Як же тоді не шанувати одухотворені оселі Божі? Святі - живі і з відвагою предстоять перед Богом

[35 с.273-275].

Святі мають різні назви: пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, безсрібники, блаженні й праведні [33 с.147].

Пророками є ті святі, які за натхненням Святого Духа передбачали майбутнє, і переважно про Спасителя; вони жили до пришестя Спасителя на землю. Апостоли - це найближчі учні Ісуса Христа, яких Він під час Свого земного життя посилав на проповідь; а після зішестя на них Духа Святого вони проповідували по всіх країнах християнське віросповідання. Святі, які подібно до апостолів поширювали Християнство в різних місцях називають рівноапостольними. Перші, хто постраждав за сповідування християнської віри були: архидиякон Стефан і св. Фекла, і тому вони називаються першомучениками. Сповідники, яким мучителі писали на обличчі лайливі слова. Називають начертаними. Святителі - єпископи чи архиєреї, що догодили Богу своїм праведним життям. Святителі, що зазнали мук за Христа, називаються священномученниками. Святителі Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий називаються вселенськими учителями Християнської Церкви. Преподобні - праведні люди, які йшли від світського життя і догодили Богу, не вступаючи у шлюб, перебуваючи в пості і молитві. Живучи в пустелях та монастирях. Преподобні, які перетерпіли муки заради Ісуса Христа, називаються преподобномученниками. Безсрібники служили ближнім безкорисливо, без ніякої плати. Праведники провадили праведне, угодне Богу життя, живучи серед світських людей, будучи сімейними людьми [36 с.29-31].

Церковний ортодоксальний рік зображує панораму викуплення людського роду. Споглядаючи її віряни замислююються і заново переживають духовні таємниці. Церковний літургійний рік Української Православної Церкви починається 14 вересня. Така традиція затверджена ще Нікейським собором 325 року. Церковний рік складено так, що в центрі його перебуває Творець, Богородиця і осіб-світочів Православної Церкви, тобто всіх святих Старого та Нового Заповіту. Усі свята Церковного року поділяють на дві великі групи:свята рухомі та нерухомі [37 с.7].

Отже, Культи святих, з одного боку, були особливим типом соціальних і релігійних практик середньовіччя, що займали значне місце у повсякденному житті людей і в специфічно церковній діяльності. З іншого боку, вони виявлялися значимим, а інколи і провідним фактором в організації найрізноманітніших систем взаємодії, перш за все таких, як здійснення функцій політичної влади й соціальної інтеграції. культ святих в УПЦ КП є однорідним із Вселенським православ'ям. Православні святі - шануються незалежно від того, хто були вони по національності й у якій країні вони жили і подвизались. Святі -- особи, що відзначилися найвищими чеснотами християнської побожності і за життя чи після смерті були прославлені чудами. Церковна канонізація надає святим культу, якого не зазнають інші угодники з обмеженим ушануванням. Свято є особливий час вшанування і поклоніння Богові, Богородиці, святим, або певній церковній події.

Похожие статьи




Культ святих і свят в УПЦ КП - Українська Православна Церква Київського Патріархату як реалізація принципу автокефальності в українському православ'ї

Предыдущая | Следующая