Вступ - Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

Актуальність теми. Послаблення дії державних регуляторів на різні сторони суспільного життя та входження України у світовий релігійний простір у 90-х рр. ХХ ст. відкрили шлях до поширення в нашій державі нових та нетрадиційних для країни релігійних течій і напрямків, які значно урізноманітнили українську конфесійну карту. До них відносяться і неорелігійні течії, які кваліфікуються як "неохристиянські" і за кількістю своїх послідовників становлять в Україні найчисельніший неорелігійний напрям. Вони є симптомом суспільних змін, соціально-культурних трансформацій епохи, формою модернізації традиційного християнства у постмодерну добу. Відтак, актуальним є дослідження стану суспільства та історичних передумов, що викликали появу подібних явищ в українському релігійному полі.

Необхідність дослідження розвитку неохристиянських течій та напрямків посилюється й тим, що намагання цих церков знайти своє місце у суспільному житті України породило безліч проблем, пов'язаних із суперечливим, а подекуди й різко негативним ставленням до них значної частини громадськості, засобів масової інформації, традиційних конфесій та державних структур. Нормалізація релігійного життя, впорядкування державно-церковних та міжконфесійних відносин, подолання гострих і болючих міжцерковних конфліктів можливе лише за умови зняття певних пануючих у суспільстві стереотипів шляхом об'єктивного дослідження особливостей і тенденцій розвитку неорелігійних рухів взагалі, і неохристиянських зокрема.

В умовах, коли об'єктивно зростає роль релігії і церкви, їх вплив на соціальне середовище та формування світогляду населення, відчутною є потреба у грунтовних наукових дослідженнях з історії вітчизняної релігійності і, особливо, сучасних форм релігійної модернізації. Сьогодні практично відсутні наукові праці, у яких комплексно піднімалося б питання розвитку неохристиянських течій в Україні. Поодинокі узагальнюючі дослідження, які присвячені феномену новітньої релігійності, носять релігієзнавчий характер, в силу чого не приділяють необхідної уваги історичному аспекту. Поряд із недостатньою науковою розробкою зазначеної проблеми, варто вказати також на необхідність подолання оціночних суджень та термінології, які нерідко зустрічаються у науковій літературі в стосунку до новітніх релігійних течій. Відтак, спроба об'єктивно розглянути процеси і особливості зародження і поширення неохристиянських течій в Україні є актуальною і своєчасною.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є історичний аналіз особливостей та тенденцій зародження і розвитку новітніх християнських течій в Україні. Мета конкретизується у таких дослідницьких завданнях:

    - дослідити особливості релігієзнавчих та історичних інтерпретацій явища неохристиянства; - проаналізувати існуючий теоретико-методологічний інструментарій дослідження новітніх релігійних явищ та обгрунтувати доцільність використання певної термінології і методології; - з'ясувати причини появи та поширення неохристиянських релігій в Україні; - простежити процес і масштаби зростання релігійної мережі неохристиянських церков та особливості їх регіональної локації; - відтворити особливості розвитку найчисельніших неохристиянських течій на території України, зокрема різних харизматичних церков, Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормонів), Церкви Христа, Новоапостольської церкви та новітніх християнських місій; - простежити процес створення законодавчої бази щодо забезпечення свободи совісті й релігій у незалежній Україні та розкрити питання розвитку взаємовідносин між державою і новітніми християнськими течіями; - охарактеризувати неохристиянські церкви як суб'єкт міжконфесійних конфліктів, розглянути та дати оцінку протистояння по лінії "традиційних" - "нетрадиційних" церков.

Похожие статьи




Вступ - Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

Предыдущая | Следующая