Неохристиянські течії у суспільному житті України - Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

Проаналізовано стан законодавчої бази в Україні щодо забезпечення свободи совісті та релігій та розкрито питання розвитку взаємовідносин між державою та новітніми християнськими течіями. Неохристиянські конфесії, намагаючись віднайти і зайняти своє місце у суспільному полі України, попри загалом ліберальне законодавство стосовно новітніх релігійних утворень, часто не знаходять порозуміння із владою, особливо на місцях, традиційними церквами, місцевим населенням - іноді через об'єктивні обставини, іноді через пануючі в суспільстві стереотипи. Тому актуальним виглядає як вдосконалення українського законодавства у сфері свободи совісті та релігійних переконань, так і зняття певних стереотипів шляхом об'єктивного дослідження неорелігійних течій і поширення вірогідної інформації серед широких мас населення. Водночас очевидно, що в Україні до сьогодні не здайдено компромісу поміж процесами лібералізації церковно-релігійного життя в умовах глобалізації та необхідністю збереження традиційної національно-релігійної ідентичності. Дисертантом запропоновано ряд пропозицій щодо вдосконалення державної політики стосовно діяльності неорелігійних течій в Україні. Зокрема, необхідно відслідковувати дотримання неорелігійними течіями гарантованих чинним законодавством України прав громадян, традиційних морально-етичних цінностей, толерантних міжконфесійних відносин; проводити просвітницьку діяльність, зокрема інформування громадськості про неорелігійні течії та рухи, видання відповідної наукової та навчальної літератури, яка б об'єктивно висвітлювала історію, віровчення та культову практику новітніх релігійних об'єднань. Подібно до ряду європейських держав, варто було б увести часовий ценз для реєстрації релігійних об'єднань, а також впровадити в практику зустрічі з керівниками новітніх утворень та закордонними місіонерами, під час яких знайомити їх з чинним законодавством України про свободу совісті та релігійні організації, національно-культурними та релігійними традиціями українського народу тощо.

Розглянуто неохристиянські церкви як суб'єкт міжконфесійних конфліктів та проаналізовано основні аспекти протистояння по лінії "традиційних" - "нетрадиційних" церков. Наступальний характер місіонерської діяльності, політика прозелітизму, незвичний характер молитовних зібрань неохристиянских течій тощо викликають негативне ставлення з боку всіх без винятку традиційних церков України. Вони стали на позиції принципового несприйняття неохристиянських напрямків, про що свідчить конфесійна періодика та непоодинокі висловлювання перших осіб Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату та інших християнських конфесій. Заклики ієрархів традиційних церков заборонити діяльність т. зв. "сект" не тільки не дадуть бажаного результату, а й сумнівні з точки зору міжнародного права та суперечать українським конституційним принципам свободи віросповідання. Водночас, враховуючи суспільну активність ряду неохристиянських церков, нарощування ними місіонерської діяльності, а також безкомпромісну позицію традиційних конфесій та нейтральне українське законодавство у цій сфері, можна прогнозувати, що в найближчому майбутньому конфлікт по лінії "традиційні" - "нетрадиційні" церкви не буде вичерпано. Тому актуальним виглядає як вдосконалення українського законодавства у сфері свободи совісті та релігійних переконань у напрямку впровадженння механізмів та важелів захисту традиційних цінностей національно-релігійної ідентичності, так і зняття певних пануючих у суспільстві стереотипів шляхом об'єктивного дослідження неорелігійних течій і поширення вірогідної інформації серед широких мас населення.

Похожие статьи




Неохристиянські течії у суспільному житті України - Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні

Предыдущая | Следующая