Документознавство як наукова дисципліна - Основи документознавства

Проблеми документування діяльності організацій і керування документацією є настільки ж давніми, як і самі документи. На сьогодні питання різноманітні документознавства актуалізуються стрімким розвитком нових інформаційних технологій, прискореною інформатизацією суспільства.

Безперервне зростання обсягів документації в усьому світі, все більш широке застосування електронно-обчислювальної техніки при обробці інформації, використання непаперових носіїв та інші об'єктивні фактори приводять фахівців до висновку про необхідність пошуку нових можливостей оволодіння і керування документованою інформацією, а отже і про необхідність розвитку науки про документознавство.

Зараз спостерігається тенденція до поступового відновлення порушеного балансу і посиленню теоретичних досліджень в області документаційного забезпечення керування. Багато сучасних публікацій профільних журналів, збірників наукових конференцій спрямовані на вирішення актуальних проблем роботи з документами в сучасних умовах: захист документованої інформації, розвиток та вивчення термінології, історії діловодства, правове забезпечення документування діяльності управлінського апарату, вплив нових інформаційних технологій на організацію документообігу і документування, вирішення проблем документознавства, зокрема пов'язаних з електронними документами.

Темі документознавство присвячена велика кількість робіт, проте незважаючи на велику цінність, ці праці висвітлюють лише окремі аспекти керування документацією і можуть служити добротним дослідницьким матеріалом для наступної аналітико-синтетичної переробки.

Таким чином, сучасний стан документального середовища обумовлений не лише соціально-економічними перетвореннями, але й розвитком інформаційних технологій. Велике значення на сьогодні здобувають комп'ютерні технології і засоби, що забезпечують на базі діючого законодавства та інших правових норм оперативність фіксації, збору, обробки, пошуку і передачі інформації, надійність її збереження, вилучений доступ, надання інформації в потрібний час, на потрібному носії й у потрібній формі, з обліком психологічних і ергономічних вимог. Доступ, який відкрився, до світових інформаційних ресурсів, перехід на електронні документування, збереження і передачу документів, тобто перехід на принципово нові способи організації інформації і доступу до неї, ставлять перед документознавством, архівознавством, документалістикою та іншими науковими дисциплінами, що мають об'єкт дослідження документ, принципово нові наукові і прикладні проблеми. Їхнє вирішення вимагає осмислення багатого історичного досвіду еволюції документа як носія інформації, розвитку діловодства, зміни носіїв і технологій і формулювання відповідних залежностей.

Загальне документознавство або документологія - це наука, що вивчає історію, теорію документа, формує поняттєво-категоріальний апарат документознавства та розробляє методику роботи з документами.

Загальне документознавство є частиною документознавства. Воно існує поряд зі спеціальним, яке займається теорією, історією та методикою вивчення спеціальних видів документа.

Загальне документознавство виникло як результат усвідомлення архівістами значення добре організованої в установах документації для якості архівного фонду й одержало самостійне значення. Ще в 1914 р. Археолог-архівіст Ф. А. Ніневе відзначав, що пропозиції про проведення реформи діловодства були зустрінуті істориками позитивно, тому що вони "очікували для себе кращих часів - полегшена і прискорень у їхній кропітких і часто невдячних працях в архівах" [10].

Загальне документознавство представляється як певна метанаука щодо дисциплін, об'єктом (або одним з об'єктів) вивчення яких виступає документ. Поняття метанауки не є новим для документознавства. Зокрема, В. М. Автократов на початку 1970-х рр. показує наявність двох точок зору на зміст документознавства, перша з яких відповідала теорії і методиці документування управлінських процесів, а друга - вважала його як метанауку про способи фіксації реальної дійсності взагалі. Провідником останньої точки зору виступав К. Г. Мітяєв. Пізніше в публікації теж відзначається, що цей відомий вчений розглядав документознавство, як своєрідну метанауку, яка повинна розробляти загальні питання теорії документонакопичення і практику документування всіх сфер діяльності людини, узагальнювати результати досліджень документів в усіх гуманітарних і технічних науках [3, с. 45].

Ідея синтезуючої науки про документ є плідною і набула вже в наші часи нового змісту. Російський архівознавець Б. С. Ілізаров відзначає наявність ряду дисциплін, для яких документ є об'єктом дослідження: архівознавство, археографія, документознавство, інформатика, книгознавство, джерелознавство. Він зауважує, що в процесі міждисциплінарної інтеграції відбувається запозичення не стільки фактологічних, скільки методичних і методологічних знань. Галузь знань, що об'єднує ці дисципліни, він називає документологією, "тобто галуззю дослідження, в якій формується загальна теорія документа" [3, с. 45 - 46].

Отже, можна сказати, що документологія це і є загальне документознавство, яке розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми функціонування документів, практики їхнього створення і роботи з ними.

Пріоритетним для документології є вивчення комплексу характеристик документа, зокрема, характеристик змісту, зовнішньої форми, функцій, властивостей документа як засобу комунікації, джерела інформації тощо.

Серед характеристик змісту привертають увагу дослідження знакових форм фіксації інформації, способів структурної побудови тексту, внутрішньої форми повідомлення, лексико-семантичних прийомів організації тексту документа. Такі розробки базуються не тільки на теоретичних результатах, отриманих в інших галузях знань, а й на досвіді практично підготовки різних видів документі. Тобто, це забезпечує зв'язки загального документознавства з усіма науками документально-комунікаційного циклу, а також з семіотикою, інформологією, мовознавством.

Багатоаспектними є й напрями вивчення характеристик зовнішньої форми документа, його зовнішніх ознак, зокрема, способів фіксації інформації, різних видів носіїв інформації, організації їхньої матеріальної конструкції. Основна увага тут, безперечно, концентрується на загальнодокументознавчих проблемах теорії електронного документа, встановлюються безпосередні зв'язки з інформатикою, зокрема з тим напрямом, у межах якого розробляються нові автоматизовані інформаційні технології.

Розкриття проблеми виконання документами основних соціальних функцій, а також ролі як елементів соціальної пам'яті, сприяє використанню в загальному документознавстві методів філософського, культурологічного та соціологічного аналізу. Концепція документа як юридичного акту грунтується на положеннях правознавства, а результати його дослідження як засобу комунікації власне є складовою загальної теорії комунікації. Дуалістична природа документа як джерела інформації на різних стадіях буття зумовлює необхідність його вивчення в контексті інформологічного підходу, з одного боку, та як об'єкта історичного джерелознавства - з іншого.

Історичні дослідження в загальному документознавстві мають свої особливі завдання, що в основному зосереджуються на концептуальних питаннях розвитку документа. У їхньому числі проблеми генезису документа, періодизації його еволюції в цілому та у розрізі різних характеристик (змісту, форми, функцій, типо-видової тощо), виявлення закономірностей в процесах трансформації цих характеристик і формування сукупностей документів та систем, визначення ролі документальних джерел інформації в історії засобів соціальної комунікації та інформації. В результаті маємо широкий діапазон зв'язків з історією писемності та історією культури взагалі.

Дослідження еволюції способів класифікування та типологізації (як в теоретичному, так і у прикладному аспектах) створює підгрунтя для розроблення загальних принципів типології документа на основі використання різних критеріїв поділу документів. Тут проявляються зв'язки документознавства із загальною теорією класифікації.

Значна частина теоретичних проблем загального документознавства пов'язується з практичними питаннями створення документів і користування ними. Але комплекс таких питань через свою специфічність знаходиться переважно в полі зору інших наук документально-комунікаційного циклу чи відповідних розділів спеціального документознавства. Наприклад, важливою є загально-документальна проблема забезпечення збереженості фондів документів, що у своїй основі має фізичні, хімічні і біологічні аспекти. Це забезпечує зв'язок загального документознавства з відповідними галузями природознавства.

Таким чином, документознавство - це наука, що вивчає історію, теорію документа, формує поняттєво-категоріальний апарат документознавства та розробляє методику роботи з документами. Загальне документознавство існує поряд зі спеціальним, яке займається теорією, історією та методикою вивчення спеціальних видів документа.

Похожие статьи




Документознавство як наукова дисципліна - Основи документознавства

Предыдущая | Следующая