Історія розвитку документознавства як наукової дисципліни - Основи документознавства
З точки зору історії документознавства у XX ст. відбуваються три найважливіші події: по-перше, конституюється наукова дисципліна з назвою "документознавство"; по-друге, формується; інший напрям документознавства, базові концептуальні засади якого відмітні від попереднього; по-третє, усвідомлюється наявність наукових "дисциплін так званого документально-комунікаційного циклу". Вони поділяються на дві групи. Дисципліни першої групи вивчають переважно динамічні документи, тобто документи, що виконують ту основну асоціальну функцію, заради якої були створені; другої - статичні; документи, тобто ті, що перестали виконувати цю функцію і досліджуються вже як історичні пам'ятки. Ядро другої групи дисциплін складають, так звані спеціальні історичні дисципліни та галузі історичної науки.
Саме в контексті розвитку цих двох груп наук слід розглядати формування обох напрямів документознавства.
Автономізація наукових дисциплін та наукових напрямів, процеси, диференціації в синкретичних галузях знань не зняли універсалізм у підходах до розуміння документа, а навпаки, в концептуальних розробках деяких наукових шкіл навіть розширили межі трактування його сутності. Йдеться про підхід французьких істориків Ш.-В. Ланглуа та Ш. Сеньобоса до історичних пам'яток ("слідів") як до єдиних критеріїв у процесі відтворення історичної картини, що відбилося в їхній відомій формулі - "історія пишеться за документами, якщо ж немає, то немає й історії". Крім рукописних історичних документів (манускриптів), вони підкреслювали наявність "новітніх" (друкованих) документів і так званих "речових" документів: творів архітектури, скульптури, живопису, всіляких речей (зброї, одягу, начиння, монет, медалей тощо). І хоча ця позиція була у подальшому критикована, зокрема, представниками школи "Анналів", між тим, на думку О. М. Медушевської, вона отримала певне продовження у ще більш широкому трактуванні фундаментального для історичної науки поняття "документ" Ш. Самараном (зробленого у вступній статті до колективної праці "Історія та її методи", виданій у Парижі 1961 р.), де воно фактично ідентифіковане з поняттям "джерело". У даній інтерпретації і справді, зазначає вона, формула "історія створюється за документами" зберігає своє значення [3, с. 23].
Між тим, здається, розуміння поняття "документ" як будь-якої історичної пам'ятки - це чи не найбільш екстремальне його трактування, хоча підсвідоме воно продовжує тяжіти над сучасними джерелознавцями у світлі їхнього інноваційного підходу до аналізу процесу "отримання соціальної інформації" з історичних джерел як продуктів певних епох з "особливим інформаційним полем". Такі думки співзвучні з обгрунтуванням сучасних концепцій так званої "соціальної інформатики", зокрема в роботах А. Д-Урсула, хоча і раніше спорідненість досліджень інформаційних процесів в історичному джерелознавстві та інформатиці відзначалася, наприклад, в монографії В. В. Фарсобіна.
В історичному джерелознавстві, до речі, також існують два близькі поняття - "документальні писемні джерела" та "документальні пам'ятки". І якщо перше є класифікаційним поняттям на противагу оповідним писемним джерелам, то друге являє собою об'єднання різних писемних джерел.
У XX ст. дипломатика в позиціях деяких вчених зберігає свої ознаки синкретичності в площині об'єкта дослідження, оскільки вона, на їхню думку, вивчає всю "документальну писемність". Такі думки висловлювали у 1920-30-х рр. і деякі радянські дослідники, вони поширені і сьогодні в ряді країн Заходу. Це ілюструє текст еталонних таблиць Універсальної десяткової класифікації (УДК), де дипломатика визначена як наука, що "критично вивчає внутрішні характеристики, стиль та форми документів" [3, с. 24].
Безперечно, багато чого залежить від того, який зміст мають у даному разі поняття "документ", "документальна писемність". Найпоширеніша версія об'єкта дипломатики - це документ у значенні "акт", "історичний акт". Але трактування поняття "акт" теж неоднозначне. Як правило, акти розуміють як юридично оформлені документи. В статті, опублікованій 1974 р., український вчений О. А. Купчинський відзначає, що в центрі уваги дипломатики як науки знаходяться зовнішні та внутрішні ознаки актів, причому до зовнішніх ознак він також включає знаряддя письма, письмо та інші графічні знаки документа, художнє оздоблення, засоби засвідчення, тобто ті характеристики, що складають об'єкт дослідження палеографії та сфрагістики.
С. М. Каштанов визначає об'єкт дипломатики як акти правового характеру, що утворюють такі три групи: публічно-правові, публічно-приватні та приватні, хоча і зауважує, що під час розширеного трактування об'єкта дипломатики сюди можна додати ще деякі групи документів, зокрема, справочинні, приватно-публічні й приватні листи. Вітчизняний дослідник В. Й. Горобець в оригінальній класифікації українських актів XVIII ст., крім приватної виокремлює клас офіційної службової документації, який складає урядово-адміністративна, процесуально-юридична та канцелярська документація [3, с. 24 - 25].
Певні асоціативні зв'язки між дипломатикою і документознавством складаються впродовж першої половини XX ст., коли саме починає поширюватись термін "документознавство" і яким позначається не наукова дисципліна, а певна абстрактна сукупність знань про документальні пам'ятки і засоби отримання цих знань. Так, у 1930-50-х рр. "документознавство" виступає як умовний синонім дипломатики, останню називають галуззю спеціального документознавства.
Іншою екстремальною точкою зору в історичній науці XX ст. щодо розуміння поняття "документ" є трактування його тільки як офіційного документа. Остання позиція стала вихідною для остаточного розмежування двох груп дисциплін, що вивчали "документи" та "книги" і сутність якого випливала не тільки із спеціалізованого архівного та бібліотечного зберігання, а й з особливостей цих об'єктів як засобів комунікації та джерел інформації: "документи" - це першоджерела знань; "книги" - засіб розповсюдження знань.
Значною мірою такі погляди були переважаючими в теорії справочинства - основній галузі знань, що розробляла норми підготовки та обігу офіційних (управлінських) документів, і спорідненій з нею галузі історичної науки - архівознавстві. Саме у межах радянського архівознавства з теорії справочинства зароджується наукова дисципліна з назвою "документознавство" [3, с. 25].
У 1940-х рр. у Московському історико-архівному інституті і К. Г. Мітяєвим викладався навчальний курс "Теорія і практика архівної справи", розділом якого було "Загальне документознавство". Проблемну орієнтацію розділу він визначав як вивчення історії документальних матеріалів й норм, що відносяться до них, а у змісті подає історію справочинства і характеристику видів документації різних історичних періодів. У подальшому історичний аспект дослідження документів тут хоча і залишається, але він все більше поступається вивченню самої технології справочинства, яке, за словами цього дослідника, все більше стали розуміти як історично утворені системи документування та документаційного забезпечення окремих видів діяльності державних та громадських інститутів. Поступово вивчення документів та систем документування, розпочате в, архівознавчому аспекті, стало виокремлюватися в самостійну наукову дисципліну з назвою "документознавство". Тут документи стали вивчатися як об'єкти оперативної дії відповідно до їхньої основної соціальної функції, заради виконання якої були створені [3, с. 26].
Цей напрямок дослідження, сформований у межах радянського архівознавства, історично був пов'язаний з працями, присвяченими теорії справочинства. Чи не першою з них було "Коротке керівництво до ділової і державної словесності для чиновників, що вступають у службу" М. Л. Магницького (1778-1844). У ній з позицій, близьких до методів дипломатики, узагальнювалася справочинна практика першої третини XIX ст. і наводилася класифікація певних типів документації (законодавчої, військової, дипломатичної), а також їх аналіз. Значно вищій концептуальний рівень у цій галузі знань відбивають праці М. В. Варадінова, особливо перша частина ("Теоретичне діловодство") посібника "Діловодство. Керівництво до складання всіх пологів ділових паперів і актів за даними формам і зразкам", який вийшов у чотирьох частинах в Санкт-Петербурзі 1873 р. Автор виклав свою позицію щодо основних понять, які характеризують різні види документів ("акти", "прохання", "скарги" та ін.), здійснив їхнє класифікування, визначив структуру і мовну характеристику. Б. Г. Литвак відзначає, що теоретичне справочинство" у подальшому повинно було б еволюціонувати у дипломатику документації XIX ст., однак інтерес до справочинства все більше ставав чисто канцелярським або, у кращому разі, архівознавчим, а дипломатика як наукова дисципліна конституювалася на базі вивчення документації допетровської Русі [3, с. 26 - 27].
Найбільшим досягненням діяльності вчених та практиків 1920-х рр. вважається розробка ними правил організації архівної частини справочинства в державних, професійних та кооперативних установах і підприємствах РРФСР (1928р.) та проекту "Загальних правил документації і документообігу" (1931 р.), що передбачали впровадження єдиної організації справочинства для всіх установ.
Введення М. Г. Мітяєвим у програму курсу "Теорія і практика архівної справи" (1944 р.), що читався у Московському державному історико-архівному інституті. розділу "Загальне документознавство", а потім включення його у навчальний посібник. Пізніше він вважав, що стимулом розвитку документознавства стала розпочата з 1960 р. підготовка в МДІАІ організаторів державного справочинства, яким з 1963 р. читався курс "Загальне документознавство". Актуалізацію документознавства цей вчений пов'язував також з розробленням та реалізацією з 1965 р. Єдиної державної системи справочинства. Найбільше значення для формування документознавства як наукової дисципліни мала публікація у 1964 р. в "Питаннях архівознавства" його статті "Документознавство, його завдання і перспективи розвитку". К. Г. Мітяєв визначає тут документознавство як наукову дисципліну, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти і системи документування явищ об'єктивної дійсності і створювані в результаті документування окремі документи, їхні комплекси та системи. 1966 р. в Москві було засновано Всесоюзний науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи - провідну наукову установу в СРСР у галузі документознавства [3, с. 28].
1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавства як наукової спеціальності. У 1980-х рр., воно входило до блоку спеціальностей "Інформація та інформаційні системи" разом з архівознавством та документалісти кою [3, с. 29].
Становлення документознавства в статусі спеціальної історичної дисципліни слід розглядати також у контексті продовження процесів утворення галузей знань, що вивчають документальні пам'ятки.
Зокрема, у XX ст. формуються такі дисципліни як історична картографія, філігранологія, кодикологія, епістолологія, маргіналістика, історичне кінофотофонознавство та ін. В останні півстоліття підхід до комплексу цих дисциплін, як допоміжних в історичному дослідженні, змінюється, і вони визначаються як спеціальні історичні. Ряд з них - історичне джерелознавство, архівознавство, археографія, документознавство - не тільки не вважаються допоміжними, а й, на думку фахівців, набувають статусу спеціальних галузей історичної науки.
Збільшення уваги до процесу еволюції сучасних видів документів зумовило застосування під час їхнього вивчення методів палеографії та дипломатики, що забезпечило формування таких напрямів як неографія і неодипломатика.
Особливість документознавства полягає у тому, що воно належить до двох циклів дисциплін: з одного боку - спеціальних історичних, а з іншого - документально-комунікаційних. Сучасне документознавство цілком закономірно пов'язують з інформаційно-документаційним забезпеченням управління та організацією інформаційного менеджменту в установі.
За кордоном наука під назвою "документознавство" існує (або існувала) тільки в деяких східноєвропейських країнах, що наслідували форми організації науки в СРСР (наприклад, в колишній соціалістичній Болгарії). Є певна галузь знань, яка в англо-американській практиці називається "records management", тобто "управління документами" чи "управління документацією" [3, с. 31].
Іноді ця проблематика розглядається як дослідницький рудимент "документаційної науки" чи інформатики (зокрема, у Франції, Іспанії, Бельгії та ін.). Поширення електронних комунікацій зумовило значну інтеграцію проблематики дисциплін, пов'язаних із створенням, зберіганням та використанням електронних документів. Причому поняття "документ" тут вже має досить широке трактування, яке безвідносне до змісту, реквізитів або наявності чи відсутності юридичної сиди. Таке "електронне документознавство" вже і справді може розглядатися як управління записами в електронній формі.
Формування іншого напряму або, краще сказати, концепції документознавства пов'язані з розвитком наук про інформацію (наук інформаційного циклу). Витоки цієї концепції - у процесах генезису науково-інформаційної діяльності.
1934 р. П. Отле опублікував відомий "Трактат про документацію", де сформулював концепцію універсального розуміння поняття "документ" та засади теорії документації. Оскільки поняття "документ" в трактуванні П. Отле охоплювало носії інформації, з якими переважно працюють в бібліотеках, архівах і музеях, то цю науку класифікували також як "книго-архіво-музеєзнавство". Розуміння документа тут майже збігається з його трактуванням Ш. В. Ланглуата Ш. Сеньобосом, висловленим ще наприкінці XIX ст., які також основними сховищами документів вважали архіви, бібліотеки та музеї [3, с. 32].
Документація декларувала свої завданім вивчення процесів класифікації та розповсюдження, а з середині 1940-х рр. - і створення документів в усіх сферах соціальної діяльності Ця наука набула досить широкого поширення. У 1950-х рр. результаті досліджень різних її напрямів публікувалися в часописах "American Documentation" (США), "Revue de la documentation" (як орган МФД в Нідерландах), "Documentation" (Німецька Демократична Республіка) та ін. На ниві цієї науки працювали такі відомі вчені як С. К. Бредфорд (до речі, він 1948 р. опублікував працю під назвою "Документація", де сформулював і обгрунтував відому закономірність розсіяння статей у періодичних виданнях), Ш. Р. Ранганатан, О. Франк, Б. С. Віккері.
Наприкінці 1950-х рр. у зв'язку із впровадженням засобів обчислювальної техніки і початком нової інформаційної кризи формується новий науковий напрям - документалістика, який пов'язує документацію з технічними засобами оброблення, зберігання та видачі інформації, що міститься в документах, та інформації про самі документи. Поступово головним об'єктом в документації стає не документ, а інформація. Дослідження автоматизації і інформаційних процесів стимулювало розвиток інформатики [3, с. 32 - 33].
Відомий польський дослідник Ян Мушковський у статті "Документація і документологія", яка опублікована 1946 р. у журналі "Zycie Nauki", у межах документаційної науки (документації) виокремлює її наукові основи - документологію, яка у подальшому трансформується у інформатологію [3, с. 33].
Поняття "документація" використовується тепер у деяких країнах Західної Європи як певна сукупність документальних джерел інформації незалежно від їхнього характеру і виду (друковані, рукописні, електронні).
Документалістика досить активно розвивалася в СРСР у 1960-х рр. Найвідоміший провідник ідей документалістика - Г. Г. Воробйов опублікував 1973 р. монографію "Документ; інформаційний аналіз", яка відіграла помітну роль й у розвитку документознавства. Однак у подальшому документалістика не набуває поширення; найбільше про неї згадують у працях з архівознавства, джерелознавства та іноді з документознавства. Хоча Г. Г. Воробйов і зараз декларує наявність документалістики, однак вона фактично як наукова дисципліна не існує. 1973 р. була опублікована також монографія К. І. Рудельсон, де в контексті проблем архівної класифікації документів-було розглянуто досягнення у вирішенні подібних питань у межах, документаційної науки та інформатики [3, с. 34].
Між тим формується і поняття певного циклу або циклів інформаційних та документаційних наук виокремивши при цьому науку інформатику. Так, Й. Кобліц об'єднує в дисципліну про інформацію і документацію бібліотекознавство, архівознавство, музеєзнавство, журналістику тощо. Р. С. Гіляревський розглядає ці галузі знань також в одному циклі наук. Поняття циклів наук закладено в деякі класифікації галузей знань за кордоном, наприклад, в систематизацію наук, прийняту Північно-Атлантичним союзом.
Головні напрями дослідження впродовж 1960-80-х рр. знаходились у межах вивчення документальних інформаційних потоків, комплексу питань, пов'язаних з первинними та вторинними документами, зокрема, такими, що стосувалися підвищення їхньої якості (наприклад, для удосконалення процесів підготовки) тощо [3, с. 35].
Споріднені з "науковою інформатикою" бібліографознавство, бібліотекознавство та певною мірою книгознавство, пов'язані з комп'ютеризацією бібліотечної, науково-інформаційної та книговидавничої діяльності, стали відчувати все більшу потребу узагальненого розуміння і вивчення головного об'єкта їхнього дослідження, який став позначатися терміном "документ". Наприкінці 1980 - початку 90-х рр. тут активізуються дискусії щодо співвідношення категорій "книга" і "документ", трактування термінів "неопублікований документ", взагалі поняття "документ", його функцій та властивостей, особливо в контексті бібліотечно-бібліографічної діяльності. Найбільш відомі праці у цьому напрямі Ю. М. Столярова, А. В. Соколова, Г. М. Швецової-Водки, Г. С. Меркулова [3, с. 35 - 36].
Саме в їхньому осередку формується нове розуміння дисципліни "документознавство". Спочатку як навчальної, що читається у Московському державному технічному університеті ім. М. Е. Баумана, Московському інституті культури, а згодом і в інших інститутах культури Росії та України. В Україні, зокрема, впроваджується нова навчальна спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність", у межах якої документознавство стає базовою пропедевтичною дисципліною. 1997 р. Харківський державний інститут культури випустив перший в Україні підручник з документознавства. У ньому було узагальнене напрацювання російських та українських дослідників у даному напрямі документознавства, а також висловлені оригінальні думки його автора -- Н. М. Кушнаренко щодо теоретичних основ дисципліни [3, с. 36].
Отже, порівнюючи два трактування документознавства, що існують сьогодні, слід констатувати, що нова концепція грунтується на більш широкому значенні поняття "документа", внаслідок чого відбиває більш загальні підходи до аналізу його характеристик (складових, властивостей, функцій, класифікаційних і типологічних критеріїв тощо) і власне може стати базою для формування засад загального документознавства. Це споріднює його з документаційною наукою (документацією) 1930-50-х рр. Інший напрям документознавства, провідниками якого є науковці ВНДІДАСу та МДІАІ, є спеціалізованим, оскільки зосереджує увагу переважно на аналізі проблем різних типів документації.
Похожие статьи
-
Документознавство як наукова дисципліна - Основи документознавства
Проблеми документування діяльності організацій і керування документацією є настільки ж давніми, як і самі документи. На сьогодні питання різноманітні...
-
Структура астрономії як наукової дисципліни - Астрономія як наука
Сучасна астрономія підрозділяється на ряд окремих розділів, які тісно пов'язані між собою, і таке розділення астрономії у відомому сенсі умовне....
-
Вступ - Історія перукарського мистецтва. Напрямки розвитку
Історія перукарського мистецтва нараховується тисячоліттями. Як не звичайно, зачіска з'явилась у первісному суспільстві як умого раніше, ніж одяг. Вже у...
-
Постиж проходить певний розвиток від Стародавнього Єгипту аж до сьогодення. Він збагачувався новими технологіями, поступово вдосконалювалися вироби з...
-
Опис зовнішнього виду Ця вечірня зачіска по призначенню святкова, характеризується суворими чіткими формами. Схеми виконання зачіски та її опис 1....
-
Опис зовнішнього виду Дуже проста в виконанні чоловіча стрижка. Рекомендується для любого типу волосся. Схеми виконання стрижки, та її опис 1. На...
-
Історичні відомості з розвитку манікюрної справи Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині тисячоліть, що не може бути й мови про...
-
Вступ, Історія - Сімейство літаків Boeіng 737
Boeing 737 (русск. Боинг 737) - найпопулярніший у світі вузькофюзеляжний реактивний пасажирський літак. Boeіng 737 є самим масово виробленим реактивним...
-
Основне призначення операційної системи полягає у виробництві продукції або наданні послуг для задоволення конкретних потреб споживачів. Виробничий...
-
Суть і значення наукової обробки документів - Процес обробки документного фонду сучасної бібліотеки
Стиснення, згортання інформації здійснюється в ході наукової обробки документів. З первинного документа беруть потрібні користувачам відомості про його...
-
Історія - Космічні літальні апарати
Більшість перших запускаємих ракет, розроблених наприкінці п'ятдесятих років 20-го століття, була отримана з шляхом незначної модернізації військових...
-
Вступ, Захист від падіння. - Історія парашута
Усе частіше людина спростовує цю знамениту фразу. Людина скорила небо, космос і чим більше вона відкриває, пізнає, тим усе сутужніше уникнути катастроф....
-
Поняття космонавтики. Історія створення ракет - Космонавтика і Україна
Космонавтика (грец. кьумпт -- Всесвіт та нбхфйкб -- все, що стосується плавання), Астронавтика (грец. буфспн -- зірка), або зореплавання -- наука про...
-
Космічні дослідження. Друга половина XX сторіччя стала епохою освоєння космосу. Це грандіозне звершення сучасного людства обумовлено не тільки тим, що...
-
Способи документування документів та їх види За способом документування (або закріплення інформації на носії) виділяють рукописний, друкарський,...
-
Конт першим обгрунтував необхідність наукового підходу до соціології, виявив закономірний характер цього розвитку і можливість пізнання його законів,...
-
Охорона праці, Правові основи охорони праці - Технологія пошиву плаття
Правові основи охорони праці 1. Працюючий на швейній машині повинен строго дотримуватися безпечних умов праці. При невмілому і неуважному ставленні до...
-
Інституалізація, її ознаки. Способи розвитку соц. інститутів - Шпаргалки з соціології
Інституціалізація - процес визначення та закріплення соц. норм, статусів і ролей, приведення їх у систему, яка здатна діяти в напрямку задоволення певної...
-
Ковалевський: соц. - наука про порядок і прогрес людських суспільств, загальна теорія соціального розвитку, предмет - порівняльна історія суспільних та...
-
В основі соціального прогресу Конт поклав принцип інтелектуального розвитку людства, який він відобразив у "великому законі 3 стадій" і вважав його...
-
Програмні методологічні й світоглядні настанови позитивізму було сформульовано А Сен-Сімоном. Він писав, що вчення про людину слід вивести на рівень...
-
Важко сказати, хто перший винайшов телескоп. Відомо, що ще стародавні вживали збільшувальне скло. Дійшла до нас і легенда про те, що нібито Юлій Цезар...
-
Історія виникнення поняття - Небесна сфера
Уявлення про Небесну сферу виникло в глибокій старовині; у основу його лягло зорове враження про існування куполоподібного небесного зводу. Це враження...
-
Основи моделювання та конструювання зачісок
Основи моделювання та конструювання зачісок. Створення зачіски відбувається за певними законами композиції Створення зачіски відбувається за певними...
-
Зачіски Стародавньої Японії вражають своєю оригінальністю і складністю. У японців від природи чорне волосся, колір якого вони ніколи не змінювали. Всі...
-
Невирішені проблеми - Космологія. Проблеми космології
Релятивістська космологія пояснює спостережуваний сучасний стан Всесвіту, вона передбачила невідомі раніше явища. Але розвиток космології поставило і ряд...
-
Уявлення про бібліотечний фонд як про систему, теорія його формування реалізуються в практичній роботі бібліотекаря по створенню і розвитку фонду. Інакше...
-
Типологічна класифікація документів - Класифікація документів
Як відомо, типологія документа - це віднесення його до певного типу по сукупності ознак. Типологічний критерій також може бути встановлений в основу...
-
Розвиток класифікації документів - Класифікація документів
Класифікація документів - одна з найдавніших і дотепер остаточно невирішених проблем. Початкові етапи її пов'язані з організацією і систематизацією...
-
Технічна обробка документів - Процес обробки документного фонду сучасної бібліотеки
Перш ніж потрапити на полиці фондосховищ, усі твори друку та інші документи підлягають технічній бібліотечній обробці. До неї належить штемпелювання,...
-
Систематизація документів - Процес обробки документного фонду сучасної бібліотеки
Систематизація документів -- один з найдавніших і найпоширеніших методів їхньої аналітико-синтетичної обробки, оскільки вона відповідає потребам людей у...
-
Бібліографічний опис -- це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Бібліографічні дані є конкретними...
-
Вони несуть інформацію про соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві. Від виду документа залежить те, для чого його можна використати і якими...
-
Назва реферату : Походження всесвіту Зародження всесвіт маса протон Проблема зародження всесвіту, подібна старому питанню: Що було першим курка яйце....
-
Можна стверджувати, що склалася певна традиція пояснення соціальних конфліктів через об'єктивне протиріччя інтересів великих соціальних груп, які...
-
Сутність соціального механізму економічного розвитку - Шпаргалки з соціології
В житті суспільства надзвичайно велику роль відіграє соціальний механіз економічного розвитку, який являє собою складну взаємодію її внурішніх...
-
В лютому і березні 1744 р. у колах вчених Петербурзької академії наук панувало велике пожвавлення. У ці дні на небі спостерігалася чудово яскрава комета...
-
Передумови появи і етапи розвитку офіційної соціології - Шпаргалки з соціології
Поява соціології була викликана розвитком суспільства та розвитком соц. думки. Основними передумовами цього були такі такі фактори: 1. Соціально -...
-
Розвиток сусп. або перехід від однієї суспільної якості до іншої отримав назву модернізації. Виділяють два види: органічну - промислова революція в...
-
Емпіризм - напрям теорії пізнання, який визнає практичний досвід єдиним джерелом знань. Особливість ЕС в тім, що вона започаткувалася не в університетах...
Історія розвитку документознавства як наукової дисципліни - Основи документознавства