Індія. - Суспільно-політичні уявлення Давнього світу

Духовні вчення народів, що населяли Індостан з се-редини II тис. до н. е., були викладені у Ведах (знання), пі-зніше -- у Дхармасутрах (кодекси поведінки). Для ведійсь-кого періоду характерні релігійно-філософська система поглядів на суспільство, державу й особу, виправдання кастового ладу як встановленого Богом. Вона обгрунтовує панування космічного абсолюту -- Брахмана, поділяє владу на духовну і світську (царську), інколи формулю-ючи вимоги до царів і посадових осіб, що можна вважати першоелементами теорії державного управління.

Всесиллю брахманізму протидіяв буддизм, поставив-ши в центр свого вчення проблему буття особистості, заперечення кастового поділу суспільства, проповідь рів-ності людей (крім рабів), ненасильство, потяг до респуб-ліканізму. Він заперечував брахманістські погляди на засоби завоювання і збереження влади як аморальні, жорстокі, егоїстичні. А те, що згодом стали називати по-літичним мистецтвом, політичною наукою, буддизм вва-жав другорядним. Сам Будда -- Сіддхартха Гаутама (623--544 до н. е.), якого у Північній Індії іменували Ша-к'я Муні, -- став засновником "науки про праведність".

У Давній Індії ще з II тис. формувалися уявлення про управління господарством, військове мистецтво, зовніш-ню політику, форми і методи здійснення державної вла-ди, правила поведінки правителів і чиновників, організа-цію державного апарату, технологію судочинства тощо. Дотепер збереглася одна з праць -- "Артхашастра" (IV ст. до н. е.), авторство якої приписують міністрові Чанак'ї (Каутільї). У ній узагальнено попередні вчення про мис-тецтво державного управління і політики. Майже водно-час з працею постали філософські концепції Платона й Арістотеля, поширювалися ідеї Конфуція і Сократа, Демо-кріта і Геракліта, Горгія і Протагора, Сюнь Цзи і Будди. Саме IV ст. до н. є. можна вважати епохою зародження політології як самостійної галузі знань.

"Артхашастра", утверджуючи зачатки договірної тео-рії держави, концепції природної нерівності людей, охоплює три групи проблем: 1) вимоги, цілі й завдання діяльності освіченого монарха; 2) функції державного управління, правової політики і законодавства; 3) питан-ня війни і миру, дипломатії і міжнародних відносин. Го-ловні її ідеї: політика вільна від моральних застережень і моральних отримань; авторитет Вед високий, але полі-тики не завжди повинні керуватися релігійно-догматич-ними настановами; політичні знання спираються на уза-гальнення і систематизацію історичного та емпіричного досвіду; особистість керується чотирма головними при-значеннями: дхармою (праведність), артхою (користь), камою (бажання) та мокшею (звільнення); загальне бла-го ніяк не пов'язане з інтересами особи і досягається су-млінним виконанням кожним своїх обов'язків; люди від природи не досконалі, тому необхідно широко застосову-вати данду (примус, покарання); цар -- земний бог, батько для підданих; держава виникає з того, що народ обирає першого царя і призначає йому відповідне утри-мання за охорону миру і спокою, щоб вийти з первісно-го стану хаосу.

Приблизно тоді з'являється всеохоплюючий кодекс поведінки населення -- "Закони Ману" -- міфічного пра-батька людей, першого царя, який передав їм Божі на-станови про походження світу і суспільства, про касти, шлюб, регламент життя, вживання їжі, правила успад-кування, покаяння, покарання тощо.

"Закони Ману" засвідчили поступовий відхід індій-ського суспільства від буддизму і повернення до оновле-ного брахманізму. З II ст. до н. є. цей процес було відо-бражено в літературному зібранні "Махабхарата", дві книги з якого ("Бхагавадгіта" та "Шантіпарва") сповнені політичними ідеями про походження влади, республікан-ське правління, насильство як буденне явище політично-го життя, владу як засіб служіння загальному благу та за-хисту слабких; про божественне визначення долі кожної касти, кожної людини.

Похожие статьи




Індія. - Суспільно-політичні уявлення Давнього світу

Предыдущая | Следующая