Феномен політичної коректності в інтерпретації західних авторів - Політична коректність

Існує значна кількість робіт присвячених політичній коректності. Наприклад, пошукова система Бібліотеки Конгресу США на запит пошуку за ключовими словами "політична коректність" пропонує близько півтори сотні книг. З них майже сотню присвячено Сполученим Штатам. У тій чи іншій мірі усі вони стосуються феномена політичної коректності в американській політичній культурі. Цікаво відзначити, що перші книги, що з'явилися на цю тему в США, датуються 1991 роком. Серед них видана каліфорнійським університетом Берклі (Berkeley) брошура "Чи є ви політично коректними? 101 питання для того, щоб оцінити вашу політкоректність". У якості її укладача у вихідних даних зазначений якийсь "Комітет політичної коректності" (PC Committee) [106] ) [106] Are you PC? : 101 questions to determine if you are politically correct / by the PC Committee. - Berkeley, Calif.: Ten Speed Press, 1991. ). Серед вищих навчальних закладів США Берклі користується репутацією ліберального університету. Відповідно до дослідження фахівця в сфері комунікацій професора Т. Гілтіна (Todd Gitlin) [138] ) [138] Gitlin, Todd. The twilight of common dreams: why America is wracked by culture wars. - New York: Henry Holt and Company, 1996.), електронна система пошуку інформації NEXIS показувала просто вибухову динаміку використання терміна "політична коректність" і його варіантів за період з 1989 по 1993 роки (див.: таблицю 1). Слід відмітити, що в базі даних NEXIS знаходяться та аналізуються електронні ресурси місцевих та національних газет, журналів, телевізійних та радіо компаній США.

Таблиця 1. Динаміка використання терміна "політична коректність" і його варіантів (за даними NEXIS)

Рік

1989

1990

1991

1992

1993

Кількість згадувань

15

66

1553

2672

4643

Така статистика свідчить про стрімке зростання інтересу до проблематики на початку 90-х років минулого століття в США.

За словами американки Дебри Маскорейл (Debra Lucas Muscoreil) - автора енциклопедичної статті "Політична коректність", історичне походження терміна не є ясним. Вона пише: "Ця фраза використовувалася в 60-і роки, щоб описувати людей, які змінили свою поведінку і переконання, для того щоб відповідати вимогам поширеного політичного руху. Однак термін "політична коректність" набув своє сучасне значення тільки з 80-х років ХХ століття. Тоді консерватори з американських університетів почали використовувати цей термін для позначення лівацьких рухів, що виступали за підвищення ролі дослідження тем культурного плюралізму, сексуальних меншостей і жіночих питань, а також за встановлення кодексів поведінки, що виключали б вияви расизму, сексизму, гомофобії або інших неприйнятних форм поведінки. Таким чином, політична коректність була зневажливим терміном, яким користувалися консерватори для опису того, що змолоду сприймали як спробу зазіхнути на їхні цінності" [122] ) [122] St. James Encyclopedia of Popular Culture, Gale Group, 2002 // http://www. findarticles. com/cf_0/g1epc/tov/2419100970/print. jhtml. ).

Слід звернути увагу також на думку, яку висловили в статті "Маленький лист про велику "ліву ідею"" Олександр Бренер та Барбара Шурц: "Сам вираз "політична коректність" запущено в соціокультурний обіг американськими правими (Хілтоном Крамером та іншими авторами часопису "The New Criterion") спеціально для дискредитації "культурних лівих". Останні ніколи цей термін "автентично" не вживають, а ліше "цитують" його у власній критиці правих" [11] ) [11] Александр Бренер, Барбара Шурц. Маленькое письмо о большой "левой идее" // http://ihtik. lib. ru/philarticle/ihtik_philarticle_270.htm).

Суспільний інтерес до феномена підігріла критика політичної коректності з боку правих. На думку аналітиків [164] ) [164] Nola Kortner Aiex. Politically Correct on Campus // http://www. indiana. edu/~reading/ieo/digests/d108.html), одним з перших критичних виступів на цю тему стала публікація в жовтні 1990 року "Нью-Йорк Таймс" статті оглядача Річарда Бернстайна (Bernstein, Richard). Стаття носила красномовну назву "Зростання гегемонії політично коректного" ("The Rising Hegemony of the Politically Correct") і була присвячена обговоренню теми політичної коректності в університеті Берклі [108] ) [108] Bernstein, Richard, "The Rising Hegemony of the Politically Correct," New York Times, October 1990.).

Потім пішли з періодичністю в кілька місяців публікація в щотижневику "News Week" критичної статті "Поліція думки: політично коректний спосіб говорити на теми раси, сексу й ідей. Нова освіта або новий маккартизм?" (Thought Police: There is a politically correct way to talk about race, sex and ideas. Is this the new Enlightenment or new McCarthyism?). Публічне осудження "політичної коректності" з боку Президента США Джорджа Буша в Мічіганському університеті і публікація відомого експерта з питань внутрішньої політики, республіканського аналітика Дінеша Д'Саузи (D'Souza Dinesh) "Неліберальна освіта" ("Illiberal Education") [183, 129] ) [183] Taylor, "Are You Politically Correct?" New York, Jan. 21, 1991; [129] D'Souza, "Illiberal Education," excerpt, The Atlantic, March 1991; "Thought Police," Newsweek, Dec. 24, 1990. ). Усе це привернуло широку увагу до практики використання прийомів політичної коректності в освіті і суспільно-політичній лексиці.

У центрі дискусії навколо проблеми політичної коректності, на думку Девіда Дрога (Devid Droge) - критика і педагога з ліберальною репутацією, були питання про цілі і місії вищої освіти в Сполучених Штатах. До речі, ще на початку 90-х Д. Дрога звернув увагу на багатозначність терміна "політично коректний". Він вважав, що це "епітет, що поєднує у своєму значенні безліч ініціатив, таких як усунення расової дискримінації при прийомі на роботу і навчання, принцип культурного плюралізму в освіті, розширення канонів обов'язкових для вивчення в університетах класичних текстів із включенням художніх творів жінок і представників меншостей, протести проти непопулярних ідей, зміна словника суспільної лексики з метою врахування інтересів окремих соціальних груп" [164] ) [164] Kortner Aiex, Nola. Politically Correct on Campus // http://www. ericfacility. net/databases/ERIC_Digests/ed390094.html ).

Супротивники використання і поширення принципів політичної коректності для того, щоб продемонструвати їхні негативні наслідки, зверталися до аналізу окремих аспектів суспільної діяльності - мистецтво, журналістика, охорона здоров'я, освіта. Уже в останні роки були опубліковані ряд критичних досліджень під яскравими заголовками. Серед них Роджера Кембела (Kimball Roger) "Насильство над художниками: як політична коректність шкодить мистецтву" (2004) [145] ) [145] Kimball, Roger. The rape of the masters: how political correctness sabotages art. - San Francisco, CA: Encounter Books, 2004.), а також Вільяма Макговена (McGowan William) "Розфарбування новин: як політична коректність зіпсувала американські новини" (2003) [155] ) [155] McGowan, William. Coloring the news: how Political Correctness has corrupted American journalism. - San Francisco, Calif.: Encounter Books, 2003. ), Саллі Сейтл (Satel Sally) "ПіСі, ЕмДі: як політична коректність шкодить медицині" [179] ) [179] Satel Sally L. PC, M. D.: how political correctness is corrupting medicine. - Boulder, CO: Basic Books, 2000. ), Брюса Таммі (Bruce Tammy) "Нова поліція думки: сутність лівацької атаки на свободу слова і вільність думки" (2001) [111] ) [111] Bruce, Tammy. The new thought police: inside the Left's assault on free speech and free minds. - Roseville, Calif.: Forum, 2001. ).

Накал пристрастей часом досягав найвищого ступеня. Обговорення теми одержувало по-справжньому політичний характер. Деякими авторами ситуація з політичною коректністю представляється як гранична, така, що вимагає негайного втручання для порятунку самих суспільних підвалин. Так, на думку професора Девіда Тібодо (Thibodaux David) з університету Луїзіани, політична коректність - це рух, що "націлений у саме серце американської культури і традицій (іудейсько-християнська традиції, трудова етика, сімейні цінності), на яких ця культура заснована" [202] ) [202] Thibodaux, David. Beyond political correctness: are there limits to this Lunacy? - Lafayette, La.: Huntington House Publishers, 1994. - Р. 6. ). Джордж Зілбергельд (George Zilbergeld) - автор "Хрестоматії по політичній некоректності" вважає, що феномен політичної коректності являє собою найсерйознішу інтелектуальну загрозу Америці на початку XXI століття, тому що успішно підриває філософські основи західної цивілізації [101] ) [101] A reader for the politically incorrect / [compiled by] George Zilbergeld. - Westport, Conn.: Praeger, 2003. ). Тіматі Буашнен (Timothy Buchanan) обрав ще більш радикальний підхід. Він розглянув феномен політичної коректності в контексті протистояння "добра" і "зла" на Землі. Політична коректність, на думку Т. Бушанена, це прояв нової загрози людству. Цей різновид чуми він називає "чума, що оболванюває" ("bubonic plague"), що на англійській звучить майже як "бубонна чума" [112] ) [112] Buchanan, Timothy P. The bubonic plague: an American epidemic. - Baltimore: AmErica House, 2001. ).

Критика принципу політичної коректності не завжди набирає настільки агресивні форми. Так, запит на ринку розважальної літератури породив досить кумедні речі - перероблені в політично коректній редакції популярні дитячі казки. Мабуть, бестселером номер один тут є сатиричні здобутки письменника й актора з Чикаго Джеймса Фіна Гарднера (Garner, James Finn) [142, 143, 144] ) [143] James Finn Garner. Politically correct bedtime stories. - New York: Maxwell Macmillan International, 1994, [142] James Finn Garner. Once upon a more enlightened time : more politically correct bedtime stories. - Thorndike, Me.: G. K. Hall, 1996, [144] James Finn Garner. Politically correct: the ultimate storybook. - New York: Smithmark, 1998.). Він переписав популярні казки "Троє поросят", "Білосніжка", "Попелюшка", "Джек і бобове дерево", "Червона шапочка" і інші. Перше видання книги "Політично коректні казки на ніч" з'явилося в 1994 році [142] ) [142] James Finn Garner. Politically correct bedtime stories. - New York: Maxwell Macmillan International, 1994.). Згодом збірник неодноразово перевидавався і доповнювався. Авторські зміни нерідко здаються курйозними і викликають посмішку. Наприклад, Червона Шапочка замість пиріжків приносить бабусі "знежирені гостинці, які не містять нітратів" ("some fat-free, sodium-free snacks"). В описі Джека замість слова "бідний" використовується "економічно пригнічений" ("very economically disadvantaged"). Некрасиві сестри Попелюшки стали дівчатами "нестандартної зовнішності" ("differently visaged"), а красива Білосніжка навпаки описана за законами "недооцінки" - "зовсім не неприємна на вигляд" ("not at all unpleasant to look at") [142] ) [142] James Finn Garner. Politically correct bedtime stories. - New York: Maxwell Macmillan International, 1994.). У передмові до однієї зі своїх книг Дж. Гарднер жартівливо перепрошував у читачів: "Якщо через недогляд або пристрасть я ненавмисно виявив якісь сексистські, расистські, культуралістські, націоналістичні, регіоналістські, соціально-економістські, етноцентристські, фалоцентристські, гетеропатріархалістські погляди, а також будь-які інші, не згадані мною забобони, що стосуються можливостей, розмірів, роду, розумових здібностей, я приношу свої вибачення і закликаю усіх пропонувати мені свої уточнення" [142] ) [142] Там само. ). Фактично ця книга являє собою кумедну спробу висміяти ідею політичної коректності шляхом доведення її до абсурду.

Подібній редакції північноамериканські автори піддали біблійні тексти. Наприклад, Роберт Уолкер (Walker, Robert) у книгах "Політично коректні історії Старого Завіту" ("Politically correct Old Testament stories") і "Політично коректні притчі" ("Politically correct parables") [205, 206] ) [205] Walker, Robert Martin. Politically correct Old Testament stories. - Kansas City, Mo.: Andrews and McMeel, 1997, [206] Walker, Robert Martin. Politically correct parables. Kansas City, Mo.: Andrews and McMeel, 1996.) , а так само Едвард Мозер (Moser, Edward) у виданні "Політично коректний путівник по Біблії" (The politically correct guide to the Bible) [161] ) [161] Moser, Edward P. The politically correct guide to the Bible / Edward P. Moser. - New York: Crown Publishers, 1997.). Перу Е. Мозера так само належить сатирична обробка ключових епізодів американської історії. Події від подорожі Колумба і до скорення Дикого Заходу описані з урахуванням вимог принципу політичної коректності (зважуючи на гендерні, екологічні аспекти, принципи культурного плюралізму і т. п.) [160] ) [160] Moser, Edward P. The politically correct guide to American history. - New York: Three Rivers Press, 1999. ). У відповідь на критику правих прихильники принципу політичної коректності у свою чергу випустили ряд робіт з поясненням власних світоглядних позицій [135, 207, 180] ) [135] Feldstein, Richard. Political correctness: a response from the cultural Left. - Minneapolis: University of Minnisota Press, 1997, [207] Wilson, John K., The myth of political correctness: the conservative attack on higher education. - Durham, N. C.: Duke University Press, 1995, [180] Valeri L. Scatamburlo. Soldiers of Misfortune: The New Right's Culture War and the Politics of Political Correctness. Studies in the Postmodern Theory of Education, eds. Joe L. Kincheloe and Shirley R. Steinberg. New York: Peter Lang, 1998. ).

Суть суперечки між прихильниками і супротивниками політичної коректності зводиться до такого. Прихильники політичної коректності розраховували за допомогою цієї технології вибудувати нове безконфліктне суспільство. В ідеалі це, очевидно, повинне бути схоже на такий світ, про який йдеться в пісні Джона Леннона "Імідж" ("Imagine") . Супротивники цієї ідеї побачили в ній, насамперед, погрозу ліберальним цінностям - свободі слова і волі думки. Ця погроза, на думку критиків, підриває фундаментальні основи західної демократії, а раз так, то і не можна миритися з її поширенням.

Тим часом суспільний інтерес до теми створив попит на інтелектуальну продукцію з проблем політичної коректності. Були видані збірники статей різних авторів, що розглядали це явище [107, 167, 121] ) [107] Are you politically correct? Debating America's cultural standards / edited by Francis J. Beckwith &; Michael E. Bauman. - Buffalo, N. Y.: Prometheus Books, 1993, [167] PC war: politics and theory in the academy / edited by Jeffrey Williams. - New York: Routledge, 1995, [121] Debating P. C.: the controversy over political correctness on college campuses / edited by Paul Berman. - New York: Dell, 1992.).

З'явилися спроби об'єктивного дослідження політичної коректності як феномена суспільної думки. Серед них, на мій погляд, виділяється робота "Політика і філософія політичної коректності" (The politics and philosophy of political correctness) [198] ) [198] The politics and philosophy of political correctness / Jung Min Choi and John W. Murphy. - Westport, Conn.: Praeger, 1992.). Книга була видана ще в 1992 році, її автори - професор університету Майамі Джон Мьорфі (John Murphy) і дослідник Джанг Мін Чой (Jung Min Choi) з університету Торонто (Канада). У цій роботі автори спробували провести всебічний аналіз політичної коректності, її філософське обгрунтування й визначити історичні основи.

Ринкова кон'юнктура стимулювала складання і видання в США і Великобританії спеціальних словників. Такі словники в жартівливій або серйозній формі містять поради і рекомендації як бути політично коректним, тобто які слова і вирази, коли і як потрібно вживати, щоб не скривдити, не зачепити почуття інших людей [201, 197, 105] ) [201] The ten things you can't say in America / Larry Elder.: New York : St. Martin's Griffin, 2001, [197] The official politically correct dictionary and handbook / Henry Beard and Christopher Cerf; designed by Robert Bull Design; contributing illustrators, Lauren Attinello and Tom Brannon. - New York: Villard Books, 1992, [178] Rees, Nigel. The politically correct phrasebook : what they say you can and cannot say in the 1990s. - London: Bloomsbury, 1993, [105] Alphabet soup: a dictionary of homo sapiens Americanus / Leslie Woolf Hedley. - Cotati, CA: eXile press, 1997.). Мабуть, найбільш відомий з них - це "Офіційний словник політичної коректності" ("The official politically correct dictionary and handbook") [197] ) [197] The official politically correct dictionary and handbook / Henry Beard and Christopher Cerf; designed by Robert Bull Design ; contributing illustrators, Lauren Attinello and Tom Brannon. - New York: Villard Books, 1992.). Уперше це видання з'явилося в 1992 році. Його автори Генрі Бьорд (Beard, Henry) і Кристофер Серф (Cerf, Christopher). Книга являє собою гумористичний путівник по політично коректних словах і фразах, що були виявлені авторами в ході аналізу сучасної американської літератури і публіцистики. Поряд з цілком виправданими евфемізмами словник містить безліч курйозів. Наприклад, "ботанічний компаньйон" ("botanical companion") замість виразу "кімнатна рослина", "альтернативна зубастість" ("alternative dentations") - "зубні протези", "людина, що переборює фолікулярні виклики" ("follicularly challenged") - "лисий" і т. п. [197] ) [197] The official politically correct dictionary and handbook / Henry Beard and Christopher Cerf; designed by Robert Bull Design ; contributing illustrators, Lauren Attinello and Tom Brannon. - New York: Villard Books, 1992. - p. 4, 7, 11.).

Обговорення теми політичної коректності перетворилося в невід'ємний атрибут інтелектуального життя в США. Цієї теми неминуче торкаються при аналізі питань вищої освіти, філософії політики, ідеологічних позицій правих і лівих у країні, окремих ідеологічних течій (наприклад, фемінізм, лібералізм), соціальної структури американського суспільства. Навіть музейна справа стала предметом аналізу через призму політичної коректності. У США і Великобританії були опубліковані дослідження, у яких зачіпаються питання організації музейних експозицій з погляду принципу політичної коректності [152, 199, 130, 162] ) [152] Luke Timothy W. Museum politics: power plays at the exhibition. - Minneapolis: University of Minnesota Press, 2002, [199] The politics of display: museums, science, culture / edited by Sharon Macdonald. - London; New York: Routledge, 1998, [130] Dubin, Steven C. Displays of power: memory and amnesia in the American museum. - New York: New York University Press, 1999, [162] Museums, society, inequality / edited by Richard Sandell. - London; New York: Routledge, 2002.). Треба відзначити, що слідом за першими публікаціями в Сполучених Штатах тема "політичної коректності" привернула увагу інтелектуалів в інших західних країнах. Протягом 90-х років були видані роботи з аналізом дискусій у США, а так само з дослідженням різних сторін громадського життя (політики, літератури, ідеології і т. п.) з погляду принципу політичної коректності і, необхідно додати, з використанням самого цього терміна в Канаді [159, 137, 109] ) [159] Moral panic: biopolitics rising / John Fekete. Montreal: R. Davies Pub., 1994. [137] George Jonas. Politically incorrect. - Toronto, Ont.: Lester Pub., 1991, [109] Beyond political correctness: toward the inclusive university / edited by Stephen Richer and Lorna Weir. - Toronto; Buffalo: University of Toronto Press, 1995.), Австралії [128] ) [128] Double take: six incorrect essays / edited by Peter Coleman. Port Melbourne, Vic.: Mandarin, 1999, Goldsmith, Marlene Herbert. Political incorrectness / Marlene Herbert Goldsmith. Rydalmere, NSW: Hodder &; Stoughton. - 1996.), Новій Зеландії [120] ) [120] Cultural politics and the university in Aotearoa/New Zealand / edited by Michael Peters; [foreword by Bruce Jesson]. - Palmerston North, N. Z.: Dunmore Press, 1997.), Великобританії [131] ) [131] Dunant Sarah. The war of the words: the political correctness debate. - London: Virago Press, 1995, Littlejohn Richard. You couldn't make it up. - London : Heinemann, 1995.) .

Наприклад, британець Девід Рендалл - автор спеціалізованого посібника "Універсальний журналіст" для навчання працівників засобів масової інформації в СНД - відзначав, що зараз політична коректність стала об'єктом надмірної турботи в школах журналістики в багатьох країнах. Він, зокрема, пише: "В описі та сприйнятті різних груп суспільства - жінок, негрів, недієздатних, гомосексуалістів - відбулися величезні зміни. До всіх них відносилися - і дотепер інколи відносяться звисока, вважають їх людьми другого сорту і ставляться до них відповідно. Чи ледве не головною турботою писавших про них було: якою мовою писати. Проблема збільшується тим, що велика частина цих змін не може бути перекладена в іншу культуру і на іншу мову" [68] ) [68] Дэвид Рэндалл. Универсальный журналист / Пер. с англ. А. Порьяза; Под ред. В. Харитонова. - М.: Национальный институт прессы, 2000 // http://www. newsman. tsu. ru/library/main/the_universal_journalist/12.html).

Може скластись враження, що автор ставить під сумнів можливість і необхідність використання прийомів політичної коректності в нашому культурному середовищі, але в той же час Девід Рендалл замість "політичної коректності" пропонує користуватись відомими принципами журналістики:

    1). Не згадуйте про расу, стать і фізичні якості людини, якщо це не принципово важливо для статті; 2). Не практикуйте різні стандарти письма в матеріалах про різні групи суспільства; 3). Будьте точні і не користуйтеся евфемізмами [68] ) [68] Там само.).

Спроби дати оцінку феномену політичної коректності були зроблені в неангломовних країнах Європи, наприклад, у Франції [126, 146, 204] ) [126] Dictionnaire du politiquement correct Ю la franГaise / Philippe de Villiers. Paris : A. Michel, 1996, [146] La pensee unique: le vrai proces / Jean-Marc Chardon, Denis Lensel, editeurs. - Paris: Economica, 1998, [204] Veyron Martin. Politiquement incorrect / Аvertissement de Delfeil De Ton. - Paris: Hoebeke, 1995.), Іспанії [175] ) [175] Ramoncin. Politicamente correcto, o, como decir las cosas sin llamarlas por su nombre / Ramoncin. - Madrid: Temas de Hoy, 1997.), Швеції [172] ) [172] Politisk korrekthet pa svenska : en antologi / Pierre Kullbom och Per Landin (red.). Stockholm, Stehag: Symposion, 1998. ), Німеччині [100, 154, 181, 127] ) [100] "Politische Korrektheit" in Deutschland : ein Gefahr fЭr die Demokratie / Michael Behrens, Robert von Rimscha. Bonn: Bouvier, 1995, [154] Marres, R. Zogenaamde politieke incorrectheid in Nederlandse literatuur: ideologiekritiek in analyse. Leiden: Internationaal Forum voor Afrikaanse en Nederlandse Taal en Letteren, 1998, [181] Sind Gedanken noch frei? : Zensur in Deutschland / Claus Nordbruch ; mit einem Nachwort von Klaus Hornung. - Munchen: Universitas, [127] Diedrich Diederichsen. Politische Korrekturen. - Koln: Kiepenheuer &; Witsch, 1996.).

Сьогодні зростання інтересу до теми політичної коректності в західному світі нагадує розбіжні кола на гладкій поверхні води. У цьому зв'язку можна говорити про те, що США виступили свого роду законодавцями моди у формуванні тематики інтелектуальних суперечок. Тим часом не можна залишити без уваги той факт, що деякі автори, зокрема, у Німеччині, наполягають на власній національній першості у використанні технологій політичної коректності. Так, наприклад, можна зустріти твердження про те, що "німці активно практикували політичну коректність приблизно з 1965 року..." [169] ) [169] Political Correctness // http://www. germanculture. com. ua/library/weekly/aa080802a. htm). У підтвердження цієї тези приводять приклади широкого використання евфемізмів "єврейські співгромадяни" ("Jewish Co-Citizens") замість "євреї" або "турецькі співгромадяни" ("Turkish Co-Citizens") замість "турки". Крім того, до політично коректних дій відносять носіння кольорових стрічок на одязі в знак солідарності і виставляння палаючих свічок перед будинком у випадку якого-небудь нещастя в країні або світі.

Як би там не було, на рубежі 80-х і 90-х років, очевидно, що саме Сполучені Штати Америки стали місцем заклопотаності збереженням суспільної згоди і мирного співіснування різних соціальних і культурних груп, місцем появи самого терміну "політична коректність" та особливої технології як способу вирішення цієї проблеми.

Похожие статьи




Феномен політичної коректності в інтерпретації західних авторів - Політична коректність

Предыдущая | Следующая