Політика в Уанеті - Українській політичний Інтернет

Україна стала активним учасником комп'ютерної революції, але чи в усіх її аспектах? Інтернет з'явився в нашій країні вже давно, і, звичайно, першими з'являлися ресурси пов'язані з комп'ютерною технікою. З плином часу колекція тематичних ресурсів поповнювалася: З'являлися розважальні ресурси, фінансові, і згодом політичні. Поряд с цим з'являлися різні системи підрахунку кількості та аудиторії відвідувачів кожного типу ресурсів, і ця система показала, що про політику в Уанеті читає аж кожний сотий з тих піввідсотка населення України, що звуться "постійні відвідувачі мережі". Цьому феномену можна дати два пояснення. Перше: політизованість аудиторії Інтернету набагато нижча, ніж у середньому по Україні (що не зовсім правдоподібно). Друге: якість і форма подання політичної інформації на цих сайтах, м'яко кажучи, не сприяють лавиноподібному притоку громадян, які прагнуть політпросвіти (виглядає набагато переконливіше). Можливе третє пояснення -- народ і радий був би почитати, та не знає, де -- важко визнати спроможним: той, хто шукає, тут обов'язково знайде. Хоча, може, хтось не шукає внаслідок банальних лінощів або ж недостатнього знайомства з інформаційно-пошуковими можливостями Уанету. Аналогічна проблема слабкої відвідуваності характерна й для щоденних інтернет-газет, в яких, крім іншого, розповідається й про політику. Хоча тут, звичайно, картина дещо приємніша -- не політикою єдиною живуть їхні читачі. Наприклад на сайті ProUa з'явилися рейтинги провідних мережевих ЗМІ з "політичним ухилом" у період з 17 вересня по 5 листопада. За цими даними, за неповнi два місяці рейтинг у Кореспондент. Net зріс на 146%, ProUa -- на 55% і "Української правди" -- на 54%. Цифри вражають. Доки не переведеш їх у кількість реальних відвідувань. Виявляється, що максимальний результат -- це 1645 відвідувачів у Uatoday в один зі "щасливих" для неї днів. З 250 тисяч постійних відвідувачів мережі і 100--150 тисяч тих, хто періодично заходить. Отже спробуємо докладніше розглянути причину такого низького рейтингу саме політичних сайтів - саме тих які цікавлять нас як об'єкт дослідження. Політичні сайти та, з деякими обмовками, громадсько-політичні газети в Уанеті можна порівняти з "гуртками за інтересами", до яких входять самі видання та їхні читачі. В цьому сенсі наші проекти скоріше можна назвати камерними віртуальними театрами, ніж форумами для широкого спілкування. Це такі собі центри так званого інтернет-співтовариства, що формується й має свої принципи спілкування, свою аудиторію, цікаві для себе теми. Або, іншими словами, Інтернет-касти, слабо відкриті для широкого проникнення ззовні. У цьому, мабуть, полягає відмінність українських проектів від тих же російських: навіть у Gazeta. Ru аудиторія на один-два порядки більша, ніж у наших газет. І річ, мабуть, не лише в тому, що аудиторія Рунету набагато численніша, ніж Уанету: кількість 20--30 тисяч щоденних відвідувачів автоматично передбачає відмову від "камерного" принципу спілкування та вихід на якісно інший рівень. Головне -- це принцип: або створення проекту, націленого на вихід з мережевого простору й реальний вплив на реальне ж життя, або створення у віртуальному просторі "езотеричного" гуртка за інтересами, де головне -- виговоритися авторам, злити замовлений компромат, поспілкуватися з "близькими по духу" і т. Ін. Як приклад того, що з'являється на політсайтах в Уанеті, візьмемо кілька публікацій лідера -- видання Part. org. ua, яке по рейтингу Ping'а в розділі "Політика" посідає перше місце. Головною новиною для українських політичних інтернет-видань, звичайно ж, були вибори в Америці. Всі вони невтомно пояснювали своїм читачам значення окремо взятого штату Флорида для долі демократичної Америки та всього світу загалом. І України передусім. Але найбільш цікавий прогноз на тему "Україна та Америка" з'явився саме на сайті Part. org'а (http://www. part. org. ua/cgi - bin/wdbi. cgi/partorg2/arts-single/query? artsid=443). Автор -- експерт агентства гуманітарних технологій Василь Юрчишин -- передрік, що у разі приходу до влади Д. Буша на Україну чекають похмурі часи: "традиційно республіканці жорсткіші в підході до фінансової допомоги країнам, які не демонструють явно своєї прихильності до США або декларованих американських цінностей". А Україна, от бiда, "на жаль, не зорієнтована у своїй зовнішній політиці на США". Просто й значуще. Незрозуміло тільки, що там Президент і новий міністр закордонних справ постійно розповідають, що США разом з ЄС і Росією входять у трійку головних стратегічних партнерів України? Та ще декларують прихильність до американських демократичних цінностей. З другого боку, Україна, "що не орієнтується на США", якимось чином примудрилася посісти третє місце в списку країн-донорів американської допомоги. Гарно виходить: ми відкидаємо їхні цінності й повертаємося до них, скажімо так, спиною, а вони нам за це -- гроші. Напевно, так виглядає милосердя по-американському.

Проте в американців, на думку автора, є ще одна вагома причина посилити позиції: Україна -- корумпована країна, а допомогу таким треба урізати. Про що неодноразово зазначалося під час виборів. Звичайно, американські президенти і претенденти ніколи ще не боролися з корупцією. Просто вони передвиборні обіцянки виконували. Але, може, всі ці "аргументи" потрібні автору лише для того, щоб підтвердити свої теорії? Виявляється, "ми вже, нарешті, починаємо розуміти, що ніхто й ніщо нам не допоможе в нашому економічному відродженні, якщо ми самі, як свого часу перші американські піонери, не навчимося виживати в несприятливому, а часом і агресивному, навколишньому середовищі. Рецепти для "українського дива" автор винаходить такі: якомога скоріша чесна грошова приватизація, створення ринкових і неринкових інститутів (і, передусім, таких, що забезпечують захист прав власності і прав кредитора), стабільного законозабезпеченого інвестиційного середовища. Якщо зробимо так, авторитетно заявляє В. Юрчишин, то кредитори самі благатимуть нас взяти гроші й пропонувати умови одна вигідніша за іншу.

Сьогодні перемогти в боротьбі за владу, не маючи доступу до традиційних ЗМІ, - просто неможливо. Проте досвід Західних виборчих кампаній свідчить, що новий, менш містких спосіб здійснювати вплив на розум електорату - через Інтернет. Цей спосіб має багато преваг, найголовнішою серед яких є легкість і майже миттєва публікація будь якої інформації, відсутність часових меж, можливість тематичного пошуку і швидкого зв'язку для моніторингу ситуації. Частина віртуальної інформації в політиці сьогодні має стійку тенденцію до збільшення.

З найбільшою ймовірністю, цей процес буде продовжуватися й у майбутньому: кількість сайтів політичних партій та рухів збільшуватиметься, інформаційна роль Інтернету - зростатиме. Можливо навіть web мережа стане провідним джерелом політичної інформації, відтіснивши традиційні ЗМІ.

Важливою перевагою на користь цього твердження є те, що традиційні ЗМІ працюють переважно в режимі інформаційного монологу (односторонньої комунікації). Комп'ютерні ж технології відкрили можливість багатосторонньої комунікації. Кожен, хто має доступ до мережі, може бути як відправником, так і отримувачем інформації.

Крім того, хоча ми й не здогадуємося, але насправді ми перебуваємо напередодні великого стрибка в глибини світової цивілізації: "Україна більш готова до приходу англійської мови в країну, ніж Росія, оскільки в моральному плані українцеві легше пережити засилля англійської мови, ніж російської". Не інакше як найближчим часом на нас чекає хвиля вимог ввести в країні англійську мову як державну. Тому що морально підготовленому "пересічному українцю" незабаром набридне переходити сотні разів на день з чудової англійської на не менш чудовий суржик.

Все ж зростання аудиторії Уанету неминуче позначається на збільшенні кiлькостi відвідувань як мережевих, так і оф-лайнових ЗМІ, що мають web-версії. Так, за півтора року після створення мережевої версії "Дня" (3 квітня 1998 року) її аудиторія збільшилася з декількох сотень відвідувачів до двох тисяч. Максимальне число відвідувачів на сайті "Дня" було зареєстроване 26 жовтня 1999 року -- 2195. Цей показник тривалий час не могло побити жодне мережеве видання. Найцікавішим є те, що мережеву версію "Дня" більше читають у США, ніж в Україні: число відвідувачів із комерційних та освітніх установ Сполучених Штатів становить 19,62%, а з України -- 16,09%. "День" в Інтернеті читають не лише в Європі, Америці й Росії, але й в таких "екзотичних" країнах як Індонезія, Домініканська Республіка, Кувейт, Нігерія та інші. І так само стосовно рейтингу більшості політичних ресурсів. Отже виникає цілком слушне питання - якщо й створюється політичний ресурс, то яка є вірогідність того, що він знайде свою аудиторію, а якщо розглянути це питання в трохи вужчому аспекті - чи знайде відвідувач сайту присвяченого конкретній людині - політику ту інформацію заради якої він туди прийшов, і яке враження створить те, що він зможе там прочитати. Тобто наскільки впливає Інтернет на створення іміджу окремо взятого політика?

Переваги для Уряду:

Управління усіма видами урядової інформації, що сама собі стратегічне ресурсом;

Обробка і адміністрування даних про думку;

Можливість швидкою й економічної реалізації планів;

Економічний інструмент зв'язки з місцевими урядами і НКО;

Можливість поліпшити планування і управління на мікро - і місцевому рівні;

Засіб дозволу проблем пасивного ставлення населення до уряду та планам.

Переваги для громадськості:

Відчуття причетності до прийняття урядових планів і проектів

Прискорення процесу розгляду скарг

Можливість поширювати інформації і ідеї, вносячи внесок у досягнення конкретних політичних результатів

Підвищення ступеня громадського контролю над роботою уряду

Люди, тих, хто закордоном, з'являється можливість брати участь у справах своєї батьківщини і ставляться більш мері відчувати свою національну приналежність

Отже, інтернет може призвести до подоланню негативної тенденції до зниження рівня політичного участі (особливо це стосується молодого покоління, що у основному не виявляє інтересу до політики), спростивши прямий контакт громадян, і уряду. Інтернет знижує видатки узгодження можливих шляхів політичної дії між індивідами, дотримуються схожих поглядів, але з взаємодіючих у світі.

Похожие статьи




Політика в Уанеті - Українській політичний Інтернет

Предыдущая | Следующая