Аналіз результатів виборів Президента України 1999 та 2004 років - Змістовний аналіз виборів Президента України, які відбувалися в 1999 та 2004 роках

Згідно зі статтею 103 Конституції України, чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України. Тому перший тур, як виборів 1999 року, так і виборів 2004 року відбувався в останню неділю жовтня, а саме 31 жовтня.[15]

За офіційною інформацією Центральної виборчої комісії до списків виборців на виборах Президента України 1999 року було внесено 37 мільйонів 332 тисячі 819 осіб.

Спостерігати за перебігом виборів до України прибули офіційні іноземні спостерігачі із 37 країн світу. М. Рябець указував, що найбільше представників було від ОБСЄ (216 осіб). Посольство США в Україні представляли 80 осіб, Міжнародне товариство прав людини - 75.

Взагалом явка виборців по Україні в першому турі виборів Президента України 1999 року склала 69,81% від загального числа виборців. Шож до регіонів то найбільша явка спостерігалась в західних областях України. Так в Тернопільській області проголосувало 82% виборців, в Хмельницькій - 77,63%, в Львівській - 77,62%, в Івано - Франківській - 77,7%. Найнижчі показники було зареєстровано в таких областях, як Одеська - 58,06%, Автономна Республіка Крим - 58,83%, Закарпатська - 60,25%, а також в м. Севастополь - 52,76% та в м. Київ - 63%.[3, c.81]

Надвечір 1 листопада до бази даних ЦВК було передано інформацію про результати голосування на всіх виборчих дільницях 225 територіальних виборчкомів. На підставі цих даних, попередні підсумки виборів зазнали лише незначного коригування, як зауважив голова Центральної виборчої комісії. За Леоніда Кучму віддали свої голоси 9 мільйонів 555 тисяч 954 виборці, що становило 36,56%. За Петра Симоненка було подано 5 мільйонів 818 тисяч 510 голосів (22,24%). Олександр Мороз отримав 2 мільйони 953 тисяч 687 голосів (11,3%), Наталія Вітренко - 2 мільйони 872 тисячі 758 (10,98%), Євген Марчук - 2 мільйони 130 тисяч 363 голоси (8,13%); Юрій Костенко - 569 тисяч 193 голоси (2,17%) і Геннадій Удовенко - 318 тисяч 689 голосів (1,22%). Усі інші кандидати одержали менше одного відсотка голосів виборців. Недійсними було визнано 1 мільйон 36 тисяч 906 бюлетенів, що становило майже 4 відсотки.[13, c.243] Проте вражало голосування за умовного шістнадцятого кандидата виборчої гонки - у графі про непідтримання жодного з кандидатів зробили позначки 476 183 виборці.

Інформація з регіонів про результати голосування надходила занадто повільно. Симпатії українських регіонів здебільшого були віддані Л. Кучмі, другим за рівнем підтримки виявився П. Симоненко. Суттєву перевагу голосів на свою користь Л. Кучма одержав у 15 областях України, містах Севастополі та Києві, в українських представництвах за кордоном. П. Симоненку належали симпатії переважної більшості виборців Криму та шести областей - Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Харківської і Херсонської. О. Мороз здобув перевагу в двох областях - Вінницькій та Полтавській. Електоральна більшість в Сумській області висловилася на підтримку Н. Вітренко.[25]

Другий тур президентських виборів в Україні відбувся 14 листопада 1999 року. За результатами виборів першого туру до нього вийшло двоє кандидатів - чинний Президент України Леонід Кучма та лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко.

В другому турі виборів спостерігалося й таке доволі незвичне для всіх повторних голосувань явище, як зростання активності виборців. Цього разу загальнодержавна кількість громадян, що використали своє право голосу, зросла майже на чотири відсотки. І знову, як і в першому турі найбільше виборців проголосувало в західному регіоні: Львівська область - 85,73%, Тернопільська - 90.07%, Івано - Франківська - 88,36%. Найменш активнивними виявились виборці в Одеській області - 61,61%, Миколаївській - 66,53%, Автономній Республіці Крим - 63,39%, в м. Київ - 60,96% та м. Севастополь - 59.75%. Найбільший стрибок в явці в другому турі порівняно з першим здійснила Закарпатська область, якщо в першому турі явка складала 60,25% то вже в другому - 86% Складно сказати, що вплинуло на відповідну ситуацію - чи то популяризація тез про "червону загрозу", чи популяризація адмінресурсу. Що ж до результів виборів то за Леоніда Кучму віддали свої голоси 56,25% учасників виборів, або 15 мільйонів 870 тисяч 722 громадян. За його суперника, лідера Комуністичної партії Петра Симоненка, проголосували 37,80% виборців, або 10 мільйонів 665 тисяч 420 громадян і майже 3.4% або 970 тисяч виборців проголосували проти обох кандидатів.[13, c.244] Чинний Президент отримав перемогу в п'ятнадцятьох регіонах України, а також в м. Київ та м. Севастополь, тоді як його опонент лише в десятьох. Найбільшу підтримку Леонід Кучма отримав у Івано - Франківській області - 92,3% (або 859839 голосів), Тернопільській - 92,17% (727359 голосів), Львівській - 91,59% (1623941 голос) та Закарпатській - 84,53% (657314 голосів). Петро Симоненко залучився набільшою підтримкою виборців в таких регіонах: Вінницька область - 59,2% (628399 голосів), Полтавська область - 57,66% (582249 голосів) та Чернігівська область - 56,27% (440505 голосів).[25]

Результати голосування принесли й певні несподіванки. Так, у Донецькій області, виборчій вотчині комуністів, де вже в першому турі лідер комуністів випереджав усіх своїх суперників, в другому турі він зазнав відчутного фіаско - тут за Леоніда Кучму проголосувало 52,9% громадян.[3, c.93]

Таким чином за результатами другого туру виборів 1999 року на пост Президента України вдруге було обрано Леоніда Кучму.

На виборах Президента України 2004 року було зареєстровано близько 4 тис. міжнародних спостерігачів.

Явка виборців у першому турі, 31 жовтня 2004 року, по Україні склала майже 75%, що на більш, як 5% більше порівняно з першим туром виборів 1999 року.

Ситуація з явкою в регіонах виглядала наступним чином: області в яких прослідковувалась найвища активність виборців - це Тернопільська - 84,92%, Волинська - 82,91%, Сумська - 80,74%, Львівська - 80,83%; області в ких активність виборців була найменшою - Одеська - 64,79%, Закарпатська - 66,5%, Запорізька - 69,73.[25]

Близько 17:00 31 жовтня 2004 року було оприлюднено результати національного екзит-полу (опитування, яке проводилося біля виборчих дільниць). Це опитування проводили чотири найбільші соціальні служби, за його результатами, за Віктора Ющенка (кандидат від опозиції) проголосувало 44,8% виборців, за Віктора Януковича (кадидат від тодішньої влади) - 36,6%. Оскільки штаби головних кандидатів вели паралельний підрахунок голосів, вже наступного дня справдилися прогнози переважної більшості оглядачів та аналітиків - другий тур і участь у ньому "двох Вікторів". Остаточні результати виборів були оприлюднені Центральною виборчою комісією в останній відведений законом день: 10 листопада 2004 року В. Ющенко посів перше місце, набравши 39,87% голосів. За ним йшли В. Янукович (39,32%) та О. Мороз (5,81%). Лідер комуністів П. Симоненко, який на минулих виборах вийшов до другого туру, на цей раз зумів набрати всього-навсього близько 5% голосів виборців. Також бар'єр в один відсоток перейшла Наталія Вітренко (1,53%).[13, c.319-320]

Перемогу в регіонах зуміли отримати тільки двоє кандидатів - В. Ющенко та В. Янукович. Ющенко отримав перемогу в шістнадцяти областях і в місті Київ, а В. Янукович переміг в дев'яти областях та місті Севастополь. Опозиційний кандидат взяв гору в усіх західних областях та в центральній Україні, представник від влади переміг на сході та на півдні України. Наприклад за В. Ющенка в Івано - Франківській області проголосувало 89% від загального числа виборців, в Львівській - 87%, на Волині - 77,19%, на Тернопільщині - 87,52%.

В. Янукович отримав більшість голосів в Донецькій області - 86,74%, Луганській - 80%, в м. Севастополь - 73,54%.[9]

Вже після першого туру виборів можна прослідкувати розкол України на два табори: захід та центр - прихильники В. Ющенка, а схід та південь - прихильники В. Януковича.

21 листопада 2004 року о 8:00 розпочався другий тур виборів. На виборчих дільницях України було зареєстровано близько 37,6 млн. виборців, за її межами - 214,3 тис.[6, c. 415]

Активність виборців по Україні знову зросла. За повідомленням Центральної виборчої комісії вона становила 80,85% від загального числа виборців. Це майже на 6% більше порівняно з першим туром виборів того ж року і на 7% більше порівняно з другим туром виборів 1999 року.

Ситуація з активністю в регіонах порівняно з попереднім туром, а також з попередніми виборами майже не змінилась. Однак прослідковувалась надзвичайно висока явка виборців в Донецькій області - 96,65% (найвищий за всю історію незалежної України показник), в цьому регіоні вона й була найвища. Також високим відсотком активності відзначились Тернопільська область - 86,63%, Львівська область - 83,49%, Волинська область - 83,83%. Найнижча явка в другому турі була в Закарпатській області - 66,89%, Чернівецькій області - 71,95%, Херсонській області - 71,79%.[25]

Увечері 21 листопада було оприлюднено результати екзит-полів. За даними екзит-полу "Социс", перемагав Віктор Янукович - 48,2% голосів проти 46,8% у Віктора Ющенка (втім, керівник цього опитування сам поставив під сумніви ці дані, посилаючись на дуже велику кількість відмов відповідати (понад 30%).

За даними консорціуму соціологічних служб "Національний екзит-пол", пропорція була іншою, за В. Ющенка проголосувало 52,9% опитаних, за В. Януковича - 44,2%. Проти обох кандидатів за даними соціологів, проголосувало 2,8% виборців.

Утім ці результати дедалі більше розходились з данними Центральної виборчої комісії. 24 листопада, о 18:50 голова Центрвиборчкому Сергій Ківалов оприлюднив офіційні результати виборів: за В. Януковича - 49,46% голосів, за В. Ющенка - 46,61%. Таким чином Президентом України повинен був ставати В. Янукович, але штаб опозиції на чолі з В. Ющенком відмовились визнавати результати виборів, посилаючись на масову фальсифікацію. До прикладу представники комітету виборців України заявили, що в другому турі було сфальсифіковано 2,8 млн голосів. В. Ющенко заявив, що "бандитська влада" вкрала в нього більше 3 млн голосів, зокрема за відкріпними талонами вдалося сфабрикувати близько 700 тис. голосів на користь В. Януковича.

В результаті цих заяв та масових страйків Верховний Суд України заборонив офіційним друкованим органам уряду та парламенту ("Урядовий кур'єр" та "Голос України") оприлюднювати результати виборів доти, доки не буде закінчено розгляд скарги представників В. Ющенка.

    27 листопада Верховна Рада в Києві ухвалила постанову про недовіру Центральній виборчій комісії і цим оголосила результати виборів недійсними (хоча ця постанова не мала юридичної сили). 3 грудня 2004 року Верховний Суд України ухвалив: "Визнати дії Центральної виборчої комісії зі встановлення результатів повторного голосування на виборах Президента України і складання протоколу про результати повторного голосування по виборах Президента України від 24 листопада 2004 року неправомірними". Водночас суд ухвалив рішення провести повторне голосування 26 грудня 2004 року.

На повторне голосування 24 грудня було прийнято безпрецедентну кількість офіційних спостерігачів від іноземних держав (3285 осіб) та міжнародних організацій (9260 осіб).

Активність виборців під час "третього туру" по Україні склала 77, 32% або 29 068 184 виборці. Це на 3,5% менше ніж у другому турі. Щодо явки в регіонах то вона коливалась від 87, 81% в Тернопільській області до 65,25% в Закарпатській. Найактивнішими крім Тернопільщини виявились, Волинська область - 85,73%, Львівська - 85,22%, Івано - Франківська - 85,63% та Донецька - 83,85%. Найменша кількість виборців прийшла на дільниці в таких областях (крім Закарпаття): Херсонська - 67,45%, Одеська - 68%, Кіровоградська - 70,08%.

Під час підрахунку голосів, коли було опрацьовано 60% голосів виборців В. Юенко випереджав В. Януковича на 10%. Дещо пізніше за результатами опрацювання 90% бюлетенів стало остаточно зрозуміло, що В. Ющенко - переможець виборів. Остаточний підсумок виборів виглядав так - В. Ющенко отримав 51,99% голосів виборців (15,1 млн), В. Янукович - 44,2% (12,8 млн), кількість виборців, що не підтримали жодного кандидата 2,34% (682,2 тис).

[13, c.325]

Розподіл голосів у "третьому турі" майже не змінився. Як і в попередніх двох турах В. Ющенко отримав перемогу на заході та центрі, а В. Янукович на сході та півдні України. Зокрема найбільшу підтримку В. Ющенко отримав у Львівській області - 93,74%, Івано - Франківській - 95,72%, Волинській - 90,71% та Тернопільській - 96,03%. Щож до В. Януковича то за його кандидатуру найбільше віддали голосів у Донецькій області - 93,54%, Луганській - 91,24%, в Автономній Республіці Крим - 81,26% та м. Севастополь - 88,83%. Цього разу Ющенко отримав на 893 тис. голосів більше (переважно за рахунок центральних областей), а його суперник втратив майже 2,2 млн голосів, приблизно половину - на сході країни.

Таким чином новим Президентом України було визнано Віктора Ющенка. 23 січня 2005 року, він на Майдані Незалежності у досить помпезній атмосфері, що нагадувала виставу, склав присягу президента.

Не можна не відзначити застосування фальсифікації як при виборах 1999 року, так і при виборах 2004 року. Зокрема в 1999 році спостерігачі від європейських організацій, які були присутні на виборах, звернули увагу на два моменти - прямі фальсифікації (коли на деяких дільницях явка виборців перевищувала 100%) і безпрецедентно масштабне використання адміністративного ресурсу. Однак ані українські незалежні спостерігачі, ані західні не поставили під сумнів загальний результат виборів.

На виборах 2004 року ситуація змінилась, але в гіршу сторону. Спостерігачі від європейських та євроатлантичних організацій фіксували чиленні порушення законодавства й називали президентські вибори кроком назад порівняно з попередніми парламентськими (2002 року). Спостерігачі ж від країн СНД називали вибори "взірцевими". Втім, поняття "взірець" тоді можна було трактувати по-різному...

В 2004 році крім використання адміністративного ресурсу, був використаний такий вид фальсифікації, як голосування відкріпними талонами. Зокрема під час голосування з регіонів надходили повідомлення про колони автобусів, набитих людьми з відкріпними талонами, що організовано курсували від однієї виборчої дільниці до іншої, про десятки поїздів, які прибували до міст заходу і центру України і просто з яких пасажири поспішали з відкріпними талонами до виборчих урн.

Також в ході голосування використовувався такий вид фальсифікації, як вкидання до урн цілих пачок заздалегідь наготовлених бюлетенів. До Центральної виборчої комісії надходили й повідомлення про такі порушення, як напади на виборчі комісії, де передбачалась перемога В. Ющенка, або про виключення представників опозиції зі складу комісій тощо[23].

Ще одним способом за допомогою якого фальсифікувались вибори (як 1999 так і 2004 року) був підкуп виборців, людям пропонувалась певна кількість грошей, щоб вони проголосували за того кандидата, за якого їм скажуть.

Взагалі, підбиваючи підсумки, можна сказати, що організація виборів в Україні далеко не ідеальна, і потрібно вживати певних заходів на найвищому рівні.

Похожие статьи




Аналіз результатів виборів Президента України 1999 та 2004 років - Змістовний аналіз виборів Президента України, які відбувалися в 1999 та 2004 роках

Предыдущая | Следующая