Структура та соціальна база - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Складним залишається питання структури новоутворених політичних партій. Найбільше даних з цього питання нам відомо про РУП.
Детально проблема аналізується у праці Гермайзе: "Хоча РУП була заснована 1900 р., але сталих організаційних форм вона набула неодразу. В окремих містах існували і самостійно працювали ерупівські гуртки. Найактивнішими були групи в Харкові, Києві та Полтаві. У двох перших містах групи РУП складалися з студентів, а в Полтаві мало не вся організація була з семінаристів, де здавна існувала міцна революційна течія і де поруч з марксистськими ідеями дуже легко приймалась та ширилась ідея українського руху" [14, 29].
У кожній місцевій організації існував комітет, що носив назву "Вільна громада".
На час проведення Першого з'їзду, в основному, склалася стала організаційна мережа РУП, що з незначними змінами проіснувала до кінця 1905 р., коли Другим з'їздом був затверджений партійний статут. Вона охоплювала 6 Вільних Громад - Київську, Харківську, на Чернігівщині (Ніженську), Полтавську, на Полтавщині (Лубенську), на Чорномор'ї (Катеринодарську). Протягом 1903 - 1904 рр. виникли ще Донський комітет РУП, Волинська, Катеринославська, Одеська і Подільська організації [додаток 6], але тривалий час вони залишалися нечисленними і малоактивними. Завдяки зусиллям членів Ніжинської вільної громади РУП влітку 1903 р. вдалося організувати робітничі гуртки на цегельнях. Один із активістів Київської вільної громади. М. Галаган згадував про існування в місті у другій половині 1903 р. двох робітничих осередків РУП чисельністю 6-7 і 10-12 чол., через які підтримувалися тісні зв'язки з навколишніми селами, звідки ці робітники походили [13, 107].
Основною проблемою залишалася малочисельна соціальна база партії. Частка міських робітників серед членів рупівських осередків 1902 - 1904 рр. була незначною, оскільки партія тільки почала налагоджувати роботу серед них за ініціативою Харківської, Київської та Ніжинської громад. Однак не зважаючи на всі спроби заручитися підтримкою міських верств населення, особливо фабрично-заводського пролетаріату, у створенні міцної партійної організації, РУП не витримувала конкуренції з боку російських соціал-демократів і есерів, залишаючись напередодні загальноросійської революції порівняно малочисельною й ізольованою від мас партією [14, 35].
Під час І з'їзду було обрано Центральний комітет партії, до складу якого увійшли Д. Антонович, В. Козиненко та Є. Голіцинський.
Для керівництвом над видавничою діяльністю, яка проводилася за кордоном у Галичині, було обрано "Закордонний Комітет", що грав велику роль пізніше в організаційному житті партії.
3 грудня 1905 р. на ІІ з'їзді партії РУП було перейменовано в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП), прийнято програму і статут.
С. Телешун говорить, що саме слабка організаційна структура партії була основною причиною невеликої соціальної бази УСДРП [103, 42].
Черговий ІІІ з'їзд партії відбувся в березні 1907 р. в Києві, коли УСДРП досягла найвищої точки свого організаційного розвитку. На той час партія у своїх лавах нараховувала до 3 тис. членів та значну кількість прихильників, особливо серед студентської та учнівської молоді. УСДРП на час проведення з'їзду мала свої організації і групи в Полтавській, Чернігівській, Київській, Подільській, Катеринославській, Харківській губерніях та на Кубані. Всього - близько 20 організацій [103, 50].
Проте вибори до ІІІ Державної Думи показали, що партія втрачає свій вплив на робітничі і селянські маси.
Можна зробити висновок, що українська соціал-демократія в Наддніпрянщині пережила складну ідеологічну та організаційну еволюцію. Спочатку соціальним адресатом її діяльності було селянство, яке за своїми специфічними якостями не сприйняло ортодоксальний марксизм. Тому постало питання про переорієнтацію діяльності партії на захист інтересів міського пролетаріату. Та ці намагання були вороже зустрінуті головним монополістом у цьому питанні - РСДРП, єдиною соціальною верствою РУП-УСДРП, яка практично залишалася незмінною, була українська інтелігенція. Перед провідниками української соціал-демократії постійно стояла складна дилема: або спиратися на спролетаризовані верстви села та дрібнопромислового робітництва (що відповідало національним прагненням українських соціал-демократів), або йти у середовище міського, індустріального, здебільшого зрусифікованого пролетаріату (що мало б задовольнити соціально-політичні прагнення). Внаслідок затягування вибору власного шляху РУП-УСДРП виявилася неготовою до участі у революційних подіях 1905-1907 рр. Крім того процес формування української соціал-демократії відбувався за вкрай несприятливих соціально-політичних умов [103, 59].
1902 р. із РУП виходить група націонал-радикалів, на чолі з М. Міхновським, яка формує УНП. Вона проголосила себе партією міського та сільського пролетаріату. УНП була переважно інтелігентською організацією, в якій більшість складали військові та юристи, але намагалася претендувати на роль "єдиної захисниці українського робітництва" [103, 59]. З цією метою члени партії починають вести пропагандистську діяльність серед робітників дрібних та частково середніх підприємств, які ще тісно були пов'язані з українським селом і не русифіковані. Найбільш вагомий осередок УНП був у Харкові.
Соціальна база Української соціал-демократичної Спілки, яка вийшла з РУП, значною мірою залежала від її орієнтації на соціал-демократів Росії. "Спілка" вважала, що українська інтелігенція, яка зосередилась в РУП, тримається виключно на дрібнобуржуазному українському селянстві, бо це єдиний прошарок населення, який залишився українським. Український пролетаріат, твердили вони, вже русифікований і стоїть ближче до російських соціал-демократів, тому "Спілка" бачить своє завдання в очолюванні цього дійсно пролетарського прошарку, бо ідеологія РУП не мала в собі пролетарської ідеї [9, 12].
"Спілка" розпочала роботу серед українського пролетаріату й одразу ж зіткнулася з РСДРП та Бундом, з якими мала тісні стосунки. Чисельність "Спілки" швидко зростає, і скоро вона стала однією з найчисельніших партій в Україні.
За статутом "Українська соціал-демократична Спілка" складалася з громад, які по тих місцях, де нема комітетів партії, являються незалежними, по місцях же, де такі існують, входять в склад місцевої партійної організації як її складова частина, автономна щодо питань своєї внутрішньої організації, пропаганди і агітації.
Досить слабку підтримку мали партії, утворені після розпаду УДРП. Наприклад, в Одесі УРП не мала успіху. Стара Одеська громада розкололася на стару громаду (керівник Комар) та молоду (керівник Шелухін). Але обидві трималися УДП. До інших провінціальних українських громад, особливо Катеринославської, радикали внесли розкол і тим звели до нуля роботу цих громад. У Києві робота УДП майже завмерла, але й УРП не провадила ніякої політичної діяльності, крім культурницької. Молодь йшла до УСДРП і публічно ганьбила лідера УРП Грінченка. Останній викликав на суд честі представників молоді. Обвинувачем виступив молодий Д. Антонович [114, 390]. Суд ще більше поглибив антагонізм між соціалістами та радикалами. А тим часом в Україні набули популярності кадети, навколо яких згуртувалась уся поступова інтелігенція.
Коли більшість Революційної Української Партії пішла шляхом марксизму, тоді революційно-соціалістичні елементи вийшли з партії. Частина з них тоді подалася до російських есерів, а частина залишилася поза партією, взялася до організаційної праці в провінції, утворюючи українські гуртки соціал-революціонерів.
Спершу ці гуртки виявляли себе не дуже виразно. Лише деякі з них брали активну участь в організації аграрних рухів (Полтавщина, Харківщина, зокрема група у Золотоноші).
З 1904 р. починається виникнення українських соціал-революційних гуртків по селах. До революційної роботи залучаються селяни, що складали основну рушійну силу у світогляді есерів. У Харкові діяла соціал-революційна українська організація робітників (робітничий гурток) під назвою "Харківська вільна громада української революційної партії". Гурток займався розповсюдженням нелегальної літератури серед робітників. Головою гуртка в 1904 р. був Іван Мішин, що фактично організував роботу гуртка [19, 66].
До речі, під назвою "Українська революційна партія" діяли соціал-революційні елементи, що вийшли з РУП; в більшості це були саме робітничі гуртки, що автономно діяли на території України (в промислових районах). До 1905 року гуртки ще не утворювали революційної єдності. Щойно по революції 1905 р. почали вони в цьому напрямі активізуватися, зв'язуючись між собою та з Києвом. Протягом 1906 - 1907 рр. можна було помітити виникнення в різних місцях нових гуртків українських соціал-революціонерів.
У цей час у Сімферополі виник невеликий гурток з українців, які називали себе українськими соціал-революціонерами. 1905 р. виник подібний гурток в Одесі. Це були лише початки організації, і чогось певного, скристалізованого не було.
1906 р. діяльність цих гуртків починає поширюватися, і робляться спроби утворити українські гуртки есерів по різних селах. Так, заходами одного з членів Сімферопольського українського есерівського гуртка утворилась невеличка група з селян с. Великі Михайлівні Мелітопольського повіту. Коли виник конфлікт між українськими та російськими есерами у Сімферополі, українські соціал-революціонери зблизилися з татарськими соціалістами, які підтримали українців.
Восени 1906 р. заходами членів українського соціал-революційного Сімферопольського гуртка виникли відділення серед робітників, а також в тісній співпраці з Київським гуртком утворились філії по селах Чернігівської, Волинської, Подільської губерній.
Отже, можна сказати, що соціальна база політичних партій початку ХХ ст. значно залежала від її програмних положень. Тому, досить часто, з метою її розширення політичні діячі звертаються до соціалізації власних доктринальних положень, забуваючи про першочергову мету. Щодо структури нових політичних утворень на підросійській частині України початку ХХ ст., то в основному партії складалися із значної частини місцевих організацій, які іноді не зовсім точно відображали головну лінію партії.
Похожие статьи
-
Формування перших політичних партій на Україні На поч. ХХ ст. для українського національного відродження розпочався новий етап - політичний. Він...
-
ВИСНОВКИ - Багатопартійність України. Перші політичні партії
У результаті комплексного вивчення та аналізу наявної літератури і джерел можна зробити ряд висновків. Насамперед, з'ясовано, що історіографія проблеми є...
-
Моделі державного устрою - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Звертаючи особливу увагу на визначення проблеми національностей у програмах перших політичних партій на Україні початку ХХ ст., не можна залишити поза...
-
ВСТУП - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності і розбудова власної держави викликають значний інтерес до історії національно-визвольних змагань...
-
Національні аспекти у програмах - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Першим українським партійним документом, опублікованим на початку ХХ ст.. стала програма РУП "Самостійна Україна" (1900 р.). Написана юристом М....
-
Економічні питання у програмах партій - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Проблеми економічного розвитку та становища робітників і селян теж посідали значне місце у доктринальних основах перших українських політичних партій....
-
Джерельна база дослідження - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Специфіка теми дослідження передбачає оперування величезною джерельною базою даного періоду, доступ до якої не є обмеженим чи ускладненим, оскільки...
-
ДОКТРИНИ ПЕРШИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ - Багатопартійність України. Перші політичні партії
Національний відродження партія устрій Аналіз програмних положень перших політичних партій вимагає детального та уважного опрацювання цих документів,...
-
Історіографічний огляд теми ХХ століття було бурхливою епохою. Для України початок змін відчувся на його початку, коли почалося відродження національного...
-
Михайло Драгоманов - основоположник політичної науки України
Для України Драгоманов справді був тим "апостолом правди і науки", що його з такою тугою виглядав народ перед смертю Шевченка. Народ, що не шанує своїх...
-
Політичний партія статус відповідальність Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право...
-
Політична партія: поняття, структура, функції - Політичні партії і суспільно-політичні рухи
Політика - це специфічний спосіб взаємодії держави і суспільства. З'єднуючою ланкою між ними виступають політичні партії і суспільно-політичні рухи....
-
1. Перший трактує націю як суму якоїсь кількості людських одиниць, що відрізняються від інших спільними ознаками. Такими ознаками можуть бути мова,...
-
У структурі ідеології найпомітнішим є такий її різновид, як політична ідеологія, яка являє собою систему концептуально оформлених уявлень, ідей і...
-
Українська політична думка зародилась і розвивалась у контексті європейської політичної думки, яка справляла на неї визначальний вплив. Одним із важливих...
-
Зростання популярності ультраправих партій як загроза чинній моделі етнонаціональної політики України Результати виборів до обласних, міських, селищних...
-
Найчастіше в структурі сучасних суспільств виділяють три частини: багаті (вищий клас), заможні (середній клас) та бідні (нижчий клас). Кожна з цих...
-
Висновки - Вирішення аграрного питання політичними партіями
Таким чином, на початок першої російської революції в країні були створені або знаходилися в процесі формування політичні партії, що представляли...
-
Партія Соціалістів-революціонерів - Вирішення аграрного питання політичними партіями
Партія соціалістів-революціонерів займала одне з провідних місць в системі російських політичних партій. Вона була найбільш численною і найвпливовішою...
-
Висновки - Політична партія як правовий інститут
Політична партія - це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верстви, верств, яка виражає їхні інтереси....
-
На початку XIX ст. українські землі були поділені в основному між двома континентальними імперіями - Австрійською імперією Габсбургів та Російською...
-
Історично політичні партії складалися як об'єднані спільним інтересом групи людей, організації прихильників певних поглядів на шляхи розвитку суспільства...
-
На сьогоднішній день можна констатувати провал проекту російської громадянської нації. Посилюється етнізація свідомості пересічного громадянина РФ,...
-
Типи політичних партій - Політичні партії і суспільно-політичні рухи
Кадрові партії виникали тоді, коли виборче право ще було обмеженим. Ці партії: Ь були засобом виразу політичних інтересів пануючих класів, перш за все...
-
З більшою чи меншою долею вірогідності до партій лівого та лівоцентристського напряму, лише серед суб'єктів виборів 1998 року, можна віднести:...
-
Суть, функції та ознаки політичних партій Утворення партій, як і громадсько-політичних рухів, відбувається на установчих з'їздах або конференціях. Усні...
-
Функції політичних партій - Політичні партії і суспільно-політичні рухи
Партії виконують численні і різноманітні функції. Хоча вони тісно переплітаються, їх можна згрупувати по наступних п'яти головних напрямах: Соціальна...
-
У 1966р. Американські науковці Ж. Ла Паломбара та М. Вайнер у праці "Політичні партії і політичний розвиток" наводять чотири основних критерії, які...
-
Політична партія : "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Голова партії : Віталій Кличко Заснована/зареєстрована : 2005...
-
Структура політичної системи суспільства - Особливості елементів політичної системи суспільства
"Політична система суспільства розглядається у широкому та вузькому розумінні: в широкому -- система "матеріальних" та "нематеріальних" компонентів,...
-
Вступ - Політична партія як правовий інститут
Сучасним політичним партіям передували їх прообрази - протопартії. Існує думка, що партії виникли тоді, коли з'явилася політика, тобто в рабовласницькому...
-
Конституційно-демократична партія - Вирішення аграрного питання політичними партіями
Конституційно - демократична партія не була соціалістичною, як дві вище представлені партії. І в її складі була більше інтелігенції і ліберально...
-
Згідно чинного законодавства вибори Президента України регламентуються такими нормативно-правовими актами, як Конституція України, Закон України "Про...
-
Реформа 1861р з'явилася переломною віхою не тільки в економічному розвитку, але і у всьому суспільно політичному житті країни. Вона поклала початки...
-
Стаття 69 Конституції України зазначає, що "Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії."[16,...
-
Типи, структура і функції держави - Держава в політичній системі суспільства
Тип держави визначають на підставі ознак, притаманних усім державам. Економічною основою типології держав є певний тип виробничих відносин, які виражають...
-
Организация Объединенных Наций: структура, функции, проблемы реформирования - Основы политологии
Наиболее значительную роль в системе международных отношений играет Организация Объединенных Наций (ООН), которая была создана в 1945 году в целях...
-
На перший погляд поняття політичної партії є надзвичайно простим. Коли ми говоримо "політична партія" - то загалом всі добре розуміють, про яке суспільне...
-
Поняття політичної партії - Політичні партії і суспільно-політичні рухи
Термін "партія" (від лат. pars - частина чого-небудь) використовувався задовго до появи власне політичних партій для позначення груп громадян, які...
-
Наукова новизна - Політико-правові засади становлення державності України
- вперше у вітчизняній суспільній науці представлене органічне поєднання джерел, проблематики і головне - досягнень вітчизняної політичної і правової...
Структура та соціальна база - Багатопартійність України. Перші політичні партії