Наукова новизна - Політико-правові засади становлення державності України

    - вперше у вітчизняній суспільній науці представлене органічне поєднання джерел, проблематики і головне - досягнень вітчизняної політичної і правової наук, що дало змогу сформувати якісно нову ідеологію взаємодії політики й права та адекватний цій ідеології зміст реальних перетворень у сфері державно-правового розвитку України; - встановлено, що забезпечення державного суверенітету України як сучасної, незалежної, демократичної, соціально, правової держави включає діяльність органів державної влади та інститутів громадянського суспільства щодо: гарантування стабільності форми Української держави; розвитку всіх елементів правової системи України; підвищення ефективності організації і функціонування всієї системи державної влади, а не лише окремих її гілок чи органів; зміцнення економічного, культурного, соціального, політичного, екологічного та безпекового потенціалу держави; позиціонування України на зовнішній та внутрішній арені як активного суб'єкта, спроможного вирішувати складні завдання на національному та глобальному рівні; зміцнення демократизму Української держави, гарантування основ конституційного ладу України, зміцнення інститутів безпосередньої демократії, які забезпечать принцип народного суверенітету. - визначено напрями і шляхи подальшої оптимізації державно-владних інститутів, взаємодії органів законодавчої, виконавчої і судової влади, підвищення ролі правових та інших соціальних норм у регулюванні суспільних відносин, де б забезпечувався принцип верховенства права, людина, її права і свободи визнавалися найвищою соціальною цінністю, а держава підпорядковувала свою діяльність громадянському суспільству, людині; - концептуалізована суспільна трансформація України. Вперше у вітчизняній науці процес трансформації був досліджений крізь призму взаємозв'язку політичної та правової систем, що дало змогу комплексно підійти до проблем реформування Української держави, зробити важливі теоретико-методологічні узагальнення, встановити ієрархію чинників суспільної трансформації; - на основі узагальнення вітчизняної і зарубіжної політичної і правової думки, розвитку законодавства розроблено наукові основи конституційно­правового статусу територіальних громад в сучасних умовах та підготовлено пропозиції щодо вдосконалення конституційно­правового статусу означених соціальних спільностей як суб'єктів місцевого самоврядування. Доведено, що домінантною ідеєю вітчизняної доктрини місцевого самоврядування має стати те, що територіальна громада як первинний системоутворюючий елемент локальної демократії насамперед є "природною" корпоративною одиницею, автономність якої виходить не з державної влади, а із суверенітету народу; - встановлено, що сутність місцевого самоврядування та муніципальної влади можна повною мірою усвідомити лише на основі громадівської концепції. Лише за такого підходу воно оптимально виявляє себе як вид публічної влади, одна з основ конституційного ладу і форма народовладдя, право жителів на здійснення місцевого самоврядування і самостійна діяльність населення із вирішення питань місцевого значення. Це дало змогу визначити місцеве самоврядування як провідний інститут громадянського суспільства, що займає окреме місце у системі сучасного конституціоналізму в Україні та виконує власну роль у модернізації вітчизняної державності; - визначено, що у розвитку правової системи України, поряд з безумовними досягненнями, залишається багато невирішених проблем. Зокрема, діють застарілі нормативні акти, між діючими актами існують істотні суперечності, що руйнують системність законодавства та знижують його ефективність, наявні деструктивні явища "тіньового права", чимало нормативних актів не відповідають європейським стандартам та нормам; - встановлено, що адміністративно-територіальний устрій України має базуватися на таких принципах: ефективності й самодостатності місцевого самоврядування; дотримання принципів законності, субсидіарності й партнерства; збалансованості соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій, прав та законних інтересів громадян; забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання; взаємодоповнюваності: в адміністративно-територіальних одиницях, особливо вищих рівнів, повинні дотримуватися пропорції між розвиненими та слаборозвиненими складовими, вузькоспеціалізованими населеними пунктами і територіями з диверсифікованими функціями, що сприятиме територіальній справедливості, забезпеченню рівного доступу громадян до публічних послуг; забезпечення в адміністративно-територіальних одиницях належного співробітництва і чіткого розподілу повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; гарантування в адміністративно-територіальних одиницях достатності та виключності повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для ефективного вирішення місцевих справ; забезпечення в адміністративно-територіальних одиницях належного контролю за законністю діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та невідворотності політичної і юридичної відповідальності посадових осіб; - запропоновано вдосконалити законодавчу базу в сфері адміністративно-територіального устрою шляхом запровадження правового механізму об'єднання територіальних громад, прийняття Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України", який закладе правову основу розв'язання питань територіальної організації публічної влади; - доведено, що до основних тенденцій, які потрібно враховувати у розвитку національної держави, слід віднести формування відкритого громадянського суспільства, яке зосереджуватиме свої зусилля у міждержавних стосунках на плюралістичних принципах функціонування людства як цілісної системи; боротьба міжнародно-правовими засобами проти поділу народів на лідерів та підлеглих, утвердження як однієї з базових цінностей людства відмінності та самобутності народів; подолання емоційно-історичного погляду на розбудову державності; переорієнтація внутрішньополітичного розвитку на застосування соціально-ринкової моделі, що дає змогу забезпечити принцип соціальної справедливості; завоювання європейського простору шляхом поступового впровадження відповідних принципів і стандартів у соціально-політичне життя.

Похожие статьи




Наукова новизна - Політико-правові засади становлення державності України

Предыдущая | Следующая