Висновок - Програмно-цільове управління та управлінські рішення

Таким чином, обов'язковими ознаками цільової комплексної програми є наявність сформульованих цілей, розрахунок потрібних ресурсів і їх джерел, врахування обмежень ресурсів та розчленування програми на підпрограми.

Процес Формування програми складається з набору процедур:

    1. Попередній аналіз стану системи, що програмується. На цьому етапі виявляють тенденції, які склалися в розвитку системи, наявність ресурсів, структуру самої системи та її оточення, яке може впливати на її розвиток. Аналіз дозволяє сформулювати проблему, виділити провідні завдання програми, а після формулювання проблеми визначити учасників розробки програми і їх попередні завдання. 2. Складання прогнозу розвитку системи. На цьому етапі за даними попереднього аналізу та прогнозів розробляють узагальнений прогноз розвитку системи. В остаточному і деталізованому вигляді науково обгрунтованим прогнозом буде сама програма. Оскільки загальні завдання, що були сформульовані на першому етапі, можуть бути вирішені альтернативними шляхами, вже на стадії попереднього прогнозу визначають так звані програмні траєкторії, які будуть уточнятися та розвиватися на подальших етапах.

Розробка стану Формування Програми. Оскільки програма має комплексний характер, для її успішного складання залучаються спеціалісти різного профілю (можливо навіть з різних організацій).

У плані формування програми на основі попереднього аналізу і прогнозу розвитку системи визначають етапи проведення робіт, виконавців, строки завершення етапів та інформаційне забезпечення виконавців. Доцільно цей план подати у вигляді сітьового графіку для уточнення строків завершення робіт по складанню програми і поточного контролю координуючою організацією.

Інформаційне забезпечення розробників програми потребує вихідної інформації з різних джерел, тобто ця процедура потребує збору, обробки та групування інформації. Оскільки це трудомісткий процес, важливо використовувати необхідний мінімум інформації, джерела її надходження і форми подання. Потрібно враховувати, що максимум інформації не прискорює, а, скоріше, сповільняє роботу укладачів програми. Тому слід визначити оптимальний склад інформації.

Визначення цілей програми. Формулювання цілей програми, як підкреслювалось вище, розпочинається на першому етапі (попередній аналіз) функціонування системи. На цьому етапі зростають можливості і з'являється потреба у визначенні цілей розвитку системи. Цілі, які стають основою розробки програми, узгоджують з генеральною програмою розвитку об'єкта, з програмою економічного та соціального розвитку регіону та загальними напрямками розвитку країни. Загальна ціль програми деталізується на підцілі і для їх узгодження складається "дерево цілей".

6. Деталізація програми на підпрограми. Така деталізація необхідна для розподілу роботи між виконавцями і здійснюється на основі плану формування програми і відповідно до "дерева цілей". Разом з тим у процесі деталізації може виявитися, що при розробці плану не були враховані всі складові цілі або після його складання деякі підцілі були виключені. У цьому випадку слід внести відповідні зміни в план формування програми.

Підпрограми, в яких передбачаються заходи для досягнення відповідних цілей, ідуть паралельно від основи програми. Але деякі заходи можуть переплітатися і їх треба погоджувати у відповідних підпрограмах. У результаті сформується "дерево програми", основою якого буде генеральна ціль і загальні заходи програми, а підпрограми (або "гілки") створять крону цього дерева.

"Дерево програми" характеризується деякими особливостями, які справляють суттєвий вплив на ефективність діяльності програми. При повному здійсненні програми залучаються різні функціональні підрозділи і рівні управління. Тому для спільного здійснення заходів необхідна координація з боку керівництва програми. Проведення ізольованих заходів може дати певний ефект, але він може бути значно нижчим, ніж здійснений системно, крім цього, не виключаються негативні наслідки по інших показниках, оскільки локальний захід проводиться без погодженості з іншими.

7. Розробка варіантів досягнення цілей. По більшості заходів може бути декілька варіантів, кожний з яких забезпечує досягнення підцілі. Вони можуть відрізнятися характером дій, видом використовуваних ресурсів, нормативами витрат. Щоб досягнути цілі (або підцілі) з найменшими витратами, необхідно на цій стадії по кожній підцілі виявити можливі варіанти дій.

У зв'язку з тим, що сфера дій по виконанню різних програм практично не обмежена, а за своїм змістом ці дії дуже розрізняються, чіткого алгоритму генерації варіантів не вироблено. На практиці для цього проводять звичайний вибірковий перебір можливих варіантів, що може призвести до того, що поза увагою залишиться кращий варіант. Тому по найважливіших заходах слід уживати спеціальні методи генерації варіантів: метод "мозкової атаки" або метод Делфі.

    8. Розрахунок ресурсів і розробка варіантів їх використання. Здійснення цього етапу утруднено відсутністю нормативів споживання ресурсів по кожному варіанту заходів програми. Розробники програми стикаються інколи з таким фактом, що відсутні навіть поточні нормативи споживання ресурсів. У програмі, що складається на тривалий період, треба враховувати також динаміку нормативів у зв'язку з досягненнями науково-технічного і соціально-економічного прогресу. Тому виникає потреба у створенні нормативної бази розрахунку ресурсів, при розробці якої необхідна ретельна перевірка розрахунків, що проводиться експертним шляхом. Проте вона не виключає критичного аналізу ступеню обгрунтованості прийнятих до розрахунків нормативів споживання ресурсів по найбільш важливих заходах програми. 9. Системний аналіз варіантів дій і ресурсів. На цьому етапі процесу формування програми здійснюється комплексна оцінка варіантів дій та використання ресурсів з точки зору досягнення цілі при найменших затратах. Якщо вдається всі параметри дій програми виразити кількісно, то при аналізі можливо використати програмну матрицю. У літературі також рекомендується складання матриці дій і матриці споживання ресурсів.

При складанні великих комплексних програм розробка єдиної моделі оптимізації програми практично неможлива. Це обумовлено наявністю багатьох умов і дій, які не можуть бути вираженими кількісно, а також складністю моделі, яка не піддається вирішенню сучасними методами кількісного аналізу. Тому суттєву допомогу в досягненні кращого результату може надати системний аналіз.

При цьому слід враховувати ітеративний характер процесу, тобто послідовне наближення до цілі. Оскільки далеко не всі можливі варіанти підпрограм, цілей, дій та ресурсів можуть бути визначеними одразу, в міру здійснення аналізу і виявлення відхилень розробники змушені повертатися до попередніх етапів для пошуку і оцінки нових варіантів

    10. Вибір оптимальних варіантів. Після аналізу по кожній підпрограмі відбирають кращі варіанти дій і використовуваних ресурсів. Виходячи із цілей програми, виробляють часткові критерії і, при можливості, загальний. За основу критеріїв приймають розмір витрат на реалізацію програми, час її реалізації і ступінь досягнення поставлених цілей. 11. Узагальнення Матеріалів і складання програми. Розрахунки і аналіз по кожній підпрограмі здійснюють відповідно до попередньо розробленого плану формування програми з внесенням необхідних коректив у план у ході розробки програми. На основі відібраних оптимальних чи задовільних варіантів складають зведену програму, яка включає дві частини.

Перша частина являє собою власне програму і формується з табличного матеріалу, в якому виділяються переліки накреслених дій зі строками їх здійснення та використовуваних ресурсів по виділених підпрограмах. Крім того, складають зведений укрупнений перелік дій і ресурсів у цілому по програмі.

Другу частину оформляють у вигляді пояснювальної записки до програми. Вона складається з розділів: постановка проблеми, прогноз розвитку системи, обгрунтування розробки програми. У записці формулюють цілі, вказують принципи деталізації програми по підпрограмах і визначають зв'язок "дерева цілей" з "деревом програм", принципи розробки варіантів дій і ресурсів. У цій частині подають перелік опрацьованих варіантів, обгрунтовують прийняті критерії відбору варіантів, перелічують важливіші "гілки" відкинутих варіантів у "дереві програм". Слід також навести результати аналізу по окремих підпрограмах; обгрунтування змін підцілей, які були прийняті при складанні програми; ступінь використання ресурсів у цілому по програмі та дотримання обмежень по ресурсах; розрахунки економічної ефективності програми з аналізом соціальних та економічних наслідків; план реалізації програми, виконавців та відповідальних за виконання програми.

Похожие статьи




Висновок - Програмно-цільове управління та управлінські рішення

Предыдущая | Следующая