ВИСНОВКИ - Удосконалення державного управління пенсійною системою України

На сучасному етапі розвитку українського суспільства найважливішим напрямком реформування системи державного управління є створення ефективної системи органів державної влади. Це може бути здійснено лише на основі наукових підходів до організації управління, що передбачає створення науково обгрунтованих, комплексних, багатоаспектних методик оцінки стану та діяльності органів державної влади та розробки за результатами аналізу науково обгрунтованих пропозицій щодо реорганізації системи органів державної влади в цілому та удосконалення діяльності окремих її складових.

Формування сучасної парадигми функціонування державно-управлінської системи має базуватися на запровадженні якісно нових типів взаємовідносин між державними інститутами та громадськістю. Основу цих взаємовідносин покликаний забезпечити ефективний механізм надання якісних управлінських послуг органами виконавчої влади.

Сьогодні уряд України вирішує непросте завдання щодо здійснення пенсійної реформи. Як і багато інших країн світу, наша держава знаходиться в процесі пошуку майбутніх форм пенсійної системи.

Необхідно відзначити, що значна кількість країн планує створити багаторівневу систему, де на першому рівні буде саме умовно-накопичувальна система, на другому рівні - обов'язкова схема накопичувальних пенсійних рахунків з широкоплановим інвестиційним портфелем, на третьому рівні - добровільна схема додаткових пенсій через приватні пенсійні фонди.

У даній магістерській роботі опрацьовані матеріали щодо визначення шляхів та методів проведення пенсійної реформи спеціалістів Міністерства праці та соціальної політики, Пенсійного фонду, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, експертів Міжнародної організації праці, проекту TACIC, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та американської консалтингової компанії "ПАДКО". А також статті окремих депутатів, представників профспілок та об'єднань роботодавців, службові матеріали Пенсійного фонду.

На сьогодні пенсійна програма України і законодавчі акти мають всі переваги, які притаманні їм як концептуальним і основоположним документам. Однак в них не прописано конкретних механізмів по перетворенню поставлених завдань у життя. Завдяки цьому багато цікавих пропозицій залишилось на рівні теоретичних розробок та проголошених принципів. Тому сьогодні дуже важливо мати не тільки програми і закони, але й плани реальних дій щодо їх практичного впровадження.

Єдиним реальним кроком державної пенсійної програми є впровадження в Україні персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Персоніфікований облік є невід'ємною складовою, а іноді основою для деяких шляхів проведення пенсійної реформи. Однак, слід визначити, що впровадження системи персоніфікації оголило всі існуючи проблеми нормативно-законодавчої бази щодо пенсійного забезпечення.

Із втіленням програмних заходів у законодавчі акти створюються сприятливі передумови для позитивної зміни ситуації у пенсійному забезпеченні і подолання кризи. Конструкція Програми пенсійної реформи, законів про обов'язкове державне пенсійне страхування та недержавні пенсійні фонди не є надуманою і цілком життєздатна.

Необхідно, насамперед, привести у відповідність Закони України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення", тобто привести до єдиного переліку види оплати праці, на які нараховується збір до Пенсійного фонду, та які враховуються до середньомісячного заробітку для обчислення пенсії;

Відмовитися від обліку трудової діяльності працівників у трудових книжках та перекласти цю функцію на персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, щоб не було розбіжностей між загальним трудовим і страховим стажем застрахованої особи.

Удосконалити облік перерахувань до Пенсійного фонду фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування. Можливим виходом, може стати підписання спільної угоди про надання інформації (бажано в електроному вигляді) о перерахованих сумах підприємцями між Пенсійним фондом та Держказначейством;

Остаточно визначити перелік категорій осіб, що мають право на зарахування страхового стажу без сплати внесків до Пенсійного фонду;

Призначати пенсію і державним службовцям, і Президенту, і науковцям, і простим робітникам за однією нормою, виходячи тільки із суми заробітку, трудового стажу та відповідних нормативів.

У магістерській роботі визначено шляхи та методи проведення пенсійної реформи в Україні, які дадуть змогу відновити фінансову стабільність пенсійної системи, збільшити розмір пенсійних виплат відповідно до законодавства, підвищити довіру населення до пенсійної системи, забезпечити соціальну справедливість шляхом дотримання страхових принципів функціонування солідарної системи, запровадити накопичу вальну систему пенсійного страхування, забезпечити розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення.

Фінансова стабілізація пенсійної системи, розширення бази сплати страхових внесків, збільшення питомої ваги внесків застрахованих осіб забезпечить поступове зменшення суми страхових внесків роботодавців.

Можна із впевненістю сказати, що пенсійна реформа в України надасть певні переваги і сьогоднішнім пенсіонерам, і особам, які працюють, і державі.

Переваги держави: створення всеохоплюючої системи пенсійного страхування (включаючи, зокрема, найманих працівників у всіх галузях економіки; осіб які ведуть особисте підсобне господарство; осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю; державних службовців; військовослужбовців); можливість збалансувати демографічні та економічні ризики в системі пенсійного страхування, при функціонуванні солідарної системи, Накопичувального фонду та системи недержавних пенсійних фондів (солідарна система пенсійних виплат є більш чутливою до демографічних змін, але практично нечутлива до змін в економічній ситуації, а накопичувальна система - навпаки). Таким чином буде створено надійну основу для фінансової збалансованості та стійкості усієї пенсійної системи, що є, також, принципово важливим і вигідним для працівників; стимулювання громадян до праці через встановлення максимального ступеню залежності їх майбутньої пенсії від розміру заробітку, з якого сплачувались страхові внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались; сприяння процесам "детінізації" економіки та зростання заробітної плати у народному господарстві; створення цивілізованих механізмів залучення коштів роботодавців до формування пенсійних заощаджень їх працівників через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди; формування нових джерел інвестиційних ресурсів для інвестування реального сектору економіки. Причому, залучені до накопичувальної системи кошти будуть довготерміновими інвестиційними ресурсами, що дозволить їх вкладати максимально вигідно як для застрахованих осіб, так і для розвитку національної економіки. В залежності від розміру внесків, тільки через Накопичувальний фонд можна буде інвестувати протягом 10 років в економіку країни від 30 до 100 млрд. грн.; посилюючий позитивний вплив пенсійної реформи на реформування податкової системи, системи оплати праці, розвиток фондового ринку та ринку капіталів в цілому тощо; дозволяє зробити ще один крок до уніфікації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Переваги для громадян: можливість отримання пенсії з кількох джерел (із солідарної системи, обов'язкової накопичувальної та добровільної накопичувальної систем). Це страхує громадян від бідності у похилому віці (у разі, якщо виплати із солідарної системи під тиском демографічного навантаження суттєво зменшаться - залишаться ще відчутні виплати із накопичувальних складових пенсійної системи); встановлення соціальної справедливості через залежність майбутнього розміру пенсії від заробітку, з якого сплачуються пенсійні внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачуються (тобто від трудового внеску особи); можливість підвищити розмір пенсій громадянам за рахунок інвестиційного доходу, отриманого від вкладання коштів облікованих на персональних накопичувальних пенсійних рахунках у різні галузі економіки або відкладення терміну виходу на пенсію на більш пізній період, у разі бажання самої особи, і отримання актуарного підвищення розміру пенсії; можливість успадкування коштів, накопичених на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, спадкоємцями померлих осіб, що неможливо в умовах солідарної (розподільчої) системи; користування податковими пільгами, що розповсюджуватимуться на кошти, відраховані до накопичувальної пенсійної системи та інвестиційний дохід, отриманий від інвестування цих коштів; залучення коштів роботодавців до процесу формування пенсійних заощаджень їх працівників через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди. Тобто, створюючи, наприклад, корпоративний пенсійний фонд підприємство братиме на себе зобов'язання сплачувати до нього страхові внески на користь усіх без винятку своїх працівників; можливість для особи отримувати інформацію щодо використання перерахованих нею до пенсійної системи коштів (як до солідарної, так і до накопичувальної системи). Це створює систему громадського контролю над системою пенсійного страхування та дозволяє кожній особі планувати свій майбутній розмір пенсії і впливати на нього.

Переваги для сьогоднішніх пенсіонерів: недопущення зменшення, у майбутньому, реальних розмірів вже призначених пенсій або виникнення заборгованості з виплати пенсій, що могло б трапитись внаслідок очікуваного значного погіршення співвідношення між кількістю працездатного населення (яке сплачує пенсійні внески) та кількістю пенсіонерів (на виплату пенсій яким ці внески витрачаються); поява можливості економії коштів у діючій солідарній системі, які можна буде використовувати для підвищення розмірів вже призначених пенсій, що досягатиметься за рахунок: фінансування Пенсійним фондом із страхових внесків лише трудових пенсій. Виплати за іншими пенсійним програмами (соціальні пенсії, підвищення розміру пенсії окремим категоріям працівників) будуть здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету та інших джерел, що дасть можливість спрямовувати вивільнені кошти на фінансування трудових пенсій. Тобто, і Державний бюджет, і роботодавці оплачуватимуть соціальні пенсії а також різницю між розмірами трудових пенсій та підвищеними розмірами пенсій, які призначаються окремим категоріям осіб (такі витрати більше не будуть здійснюватись за рахунок коштів, які спрямовуються на виплату трудових пенсій); впорядкування ступеню диференціації розмірів пенсій (тобто різниці між їх максимальним та мінімальним розмірами) через встановлення однакового для всіх категорій громадян розміру заробітку, з якого сплачуються страхові внески та, відповідно, призначатимуться пенсії; здійснення обов'язкової щорічної індексації розмірів пенсій на повний розмір інфляції, а також підвищення купівельної спроможності пенсій шляхом їх підвищення на певний відсоток росту середньої заробітної плати в Україні; наявність права вибору: отримувати пенсію призначену за законодавством, що діяло до набрання чинності нового Закону чи отримувати пенсію, обчислену за нормами нового законодавства.

Звичайно, розвиток етапів пенсійної реформи тісно пов'язаний з вирішенням проблем економічного та соціального характеру, без нормалізації яких навряд можливо поліпшити "соціальне самопочуття" суспільства силами лише працівників окремої області чи регіону України. Реформа може бути успішною лише за умови усвідомлення усіма верстами населення її необхідності та незворотності, а головне - її позитивного впливу на умови життя і зростання добробуту людей. Не викликає сумніву, що здійснення пенсійної реформи дасть змогу подолати бідність серед людей похилого віку.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Удосконалення державного управління пенсійною системою України

Предыдущая | Следующая