Оснівні засади й принципи державного управління в ЄС, Основні засади та принципи адміністративного управління - Застосування принципів державного управління: умови раціональності, конструктивності, ефективності

Основні засади та принципи адміністративного управління

Під принципами державного управління у вузькому значенні розуміють сукупність принципів європейського адміністративного права та Європейського адміністративного простору, які виникли у процесі зближення регулювання суспільних відносин у країнах Європейського Співтовариства з єдиних позицій [20].

Європейські принципи адміністративного права, в яких фактично встановлені стандарти для державного управління мають на меті:

    - по-перше, запропонувати стандарти, за якими можна буде оцінювати прогресивний розвиток управлінського процесу; - по-друге, визначати та забезпечувати дотримання критеріїв, за якими держави-кандидати могли 6 здійснювати реформи в галузі державного управління; - по-третє, допомогти державам-кандидатам у досягненні стандартів в галузі державного управління, які встановлені під час зустрічей у Копенгагені та Маастрихті, та які є обов'язковою вимогою вступу до ЄС [12].

До основних принципів державного управління належать: надійність та передбачуваність, відкритість та прозорість, звітність, ефективність та результативність [21].

Принцип надійності та передбачуваності містить низку інших похідних принципів: верховенства права, субсидіарності та пропорційності, децентралізації та деконцентрації, процедурної справедливості.

Принцип верховенства права передбачає, що органи державного управління повинні виконувати свої функції та повноваження відповідно до законодавства, і ці функції, а також процедури прийняття управлінських рішень визначаються законодавчими актами. У ст. 2 Консолідованої версії Договору про Європейський Союз в редакції Лісабонського договору верховенство права визначається однією із цінностей ЄС [22].

Важливими принципами також є принципи субсидіарності та пропорційності. Суть принципу пропорційності полягає у тому, що заходи адміністративних органів повинні бути адекватними досягненню мети цих заходів. Окрім того, недоцільно застосування - законодавства, якщо наслідки такого застосування не передбачені законом і суперечать загальним принципам.

Принцип субсидіарності є дуже важливим для ЄС, оскільки дозволяє приймати виважені рішення, зважаючи на інтереси держав-члені в ЄС. Ст. 5 Консолідованої версії Договору про Європейський Союз в редакції Лісабонського договору, що "Згідно з принципом субсидіарності у сферах, що не належать до його виключної компетенції, Союз діє лише тоді й у такому обсязі, коли держави-члени не можуть належним чином досягти мети запланованого заходу... , натомість це краще здійснити на рівні Союзу з огляду на масштаби чи результати запропонованих заходів"[22].

Належне розуміння та використання принципів субсидіарності та пропорційності дозволяє ЄС у межах своїх повноважень розширити свої дії, коли це є необхідно, або навпаки, обмежити або припинити їх, якщо їх здійснення не є виправданим.

Принцип субсидіарості є провідною ідеєю функціонування ЄС і пов'язаний з принципом децентралізації та деконцентрації. Процес децентралізації сприймається як необхідна умова демократичного розвитку держав, а вдосконалення її інституційної будови є складовою частиною адміністративної реформи у країнах Західної Європи.

Принцип децентралізації на підставі європейської державно-правової доктрини грунтується на тому, що децентралізовані органи не повинні підкорятися ні один одному, ні центральній владі. Вони діють від свого імені, самі відповідають за свої дії та діють в межах визначених законом. Центральні органи влади контролюють децентралізовані органи тільки стосовно способів та механізмів, якими ці органи здійснюють свою діяльність.

Принцип деконцентрації владних повноважень полягає у передачі частини повноважень підпорядкованим структурам, залишаючи за собою всю повноту відповідальності. Отже, деконцентрація забезпечує спеціалізацію і являє собою технічний механізм управління для підвищення ефективності.

Для належного забезпечення децентралізації Комітетом Міністрів Ради Європи №R(95)19 підготовлено рекомендації щодо імплементації принципу субсидіарності, де вказується: "... з метою розподілу повноважень:

    - визначити у національних законодавствах належність повноважень кожного рівня влади відповідно до загальних компетенций та повноважень; - запровадити принципи організації влади, які урівноважують повноваження з можливостями місцевих та регіональних влад; - врегулювати на законодавчому рівні і провести експерименти щодо можливості делегувати від центральних органів влади визначені повноваження на нижчий рівень; створення багатофункціонального органу і можливість здійснювати ним владу; розподілу відповідальності місцевих та регіональних влад; - ввести постійний механізм залучення місцевих та регіональних влад у новий перерозподіл повноважень шляхом укладання контрактів між центральною та регіональними або місцевими владами; - розвинути систему програмних контрактів із визначенням відповідальності кожного рівня з метою реалізації владних повноважень влад різних рівнів, які мають бути скорочені до мінімуму; - врегулювати на законодавчому рівні необхідні процедури та механізми з метою прискорення впровадження принципів субсидіарності та їх імплементації; - застосувати всі ці запровадження не тільки у взаємовідносинах між центральною та місцевою владою, але також і між усіма рівнями влади"[ 10].

Принцип процедурної справедливості передбачає застосування нормативних актів однаково стосовно до всіх громадян. Цей принцип також не допускає будь - яких дій, які б порушували права та свободи громадянина.

Принцип відкритості та прозорості є необхідним інструментом забезпечення верховенства права. Застосування цього принципу дозволяє захищати інтереси суспільства та окремих осіб. Цей принцип дозволяє зменшити вірогідність зловживань владою, прийняття помилкових рішень та вчинення корупційних діянь і передбачає відкритість державного управління дія зовнішніх перевірок із будь-яких питань, за винятком національної безпеки.

У Постанові Єврокомісії, Європейського Парламенту та Ради "Про доступ громадськості до документів Європейського Парламенту, Ради та Комісії" №1049/2001 від 30.05.2001 р. наголошується на перевагах відкритості, яка:

    1) дозволяє громадянам брати активнішу участь у процесі підготовки рішень; 2) сприяє зміцненню демократії та поваги до фундаментальних прав передбачених ст. 6 Консолідованої версії Договору про Європейський Союз в редакції лісабонського договору; 3) сприяє прозорості прийняття рішень інституціями ЄС [23].

Пов'язаний з відкритістю прозорості принцип участі громадян у державному управлінні, застосування якого є однією з фундаментальних основ демократії, технологій громадянського суспільства.

Будь-яке залучення громадян для активної участі в обговоренні та прийнятті управлінських рішень має багато переваг та в кінцевому підсумку є засобом формування освіченого і зацікавленого громадянина. Перевагами залучення громадян до прийняття управлінських рішень є:

    1) отримання органами влади необхідної інформації від громадян; 2) визначення цінностей, які підтримують громадяни, та проблем, які хвилюють громадян; 3) підвищення легітимності прийнятих рішень; 4) залучення інтелекту громади до опрацювання можливих варіантів рішень; 5) створення позитивного іміджу влади; 6) виховання освіченого активного громадянина та інші.

Принцип звітності передбачає можливість перевірки діяльності всіх без винятку органів державного управління. Основною метою його впровадження є захист суспільних інтересів. В ЄС передбачаються різноманітні механізми забезпечення звітності:

    1) судовий розгляд; 2) оскарження до вищого адміністративного органу; 3) розгляд парламентською комісією чи на парламентському комітеті та інші.

Для забезпечення ефективності, надійності та передбачуваності державного управління, тобто належного використання органами державного управління своїх повноважень відповідно до законодавства та встановлених процедур, необхідними є ефективний нагляд та контроль.

Забезпечення нагляду і контролю містить конкретні заходи:

    1) розробку технологічних схем та засобів моніторингу діяльності органів державного управління; 2) розробку систем показників, методів для аналізу діяльності органів державного управління; 3) надання відповідних повноважень контролюючим та наглядовим органам; 4) впровадження принципу відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління.

Принцип ефективності і результативності передбачає, по-перше, аналіз та оцінку державної політики і, по-друге, перевірку її належного втілення системою державного управління. Суть ефективності полягає в отриманні максимально можливого позитивного ефекту за мінімальних затрат ресурсів. Результативність ж полягає у досягненні реального результату, запланованих цілей. Загалом ефективне державне управління є наслідком усіх вищенаведених принципів [15].

Щодо засад, то діяльність у цьому напрямі грунтується на таких засадах і з дотриманням наступних вимог і принципів:

    * Відкритість (openess) передбачає активну комунікацію із громадськістю стосовно завдань і обов'язків різних органів влади та державних установ, а також рішень, які приймаються ними. * Участь (participation ) передбачає сприймання громадян та їхніх організацій не як пасивних об'єктів (або суб'єктів) політики й адміністративних рішень, а як безпосередніх, активних і зацікавлених сторін, що мають право брати широку участь у процесі прийняття адміністративних рішень на всіх етапах політики - від початкових стадій і протягом усього циклу політики й управління. * Підзвітність (аccountability), що базується на засадах права європейців на "належне управління", окрім традиційних типів відповідальності (політичної та адміністративної) передбачає також обов'язок реагування влади на потреби громадян. Це вимагає чіткого розподілу обов'язків - не лише між органами й установами, що приймають рішення, але й між ними та інститутами громадянського суспільства. Також це передбачає й вищий рівень відповідальності з обох сторін. * Ефективність (еffectiveness): державна політика, законодавча й регуляторна системи повинні відповідати реальним суспільним потребам, мати чіткі цілі й прийматися із врахуванням оцінки їх очікуваного впливу та попереднього досвіду. Політичні й управлінські рішення мусять прийматися своєчасно й передбачати певну міру гнучкості в їх реалізації з метою врахування місцевих умов або специфічних особливостей сфери управління. * Злагодженість/зв'язок (coherence) потребує не лише політичного лідерства, а й більшої послідовності між різноманітними інструментами, механізмами політики та різними стратегіями впливу на одну й ту ж реальність [24].

Похожие статьи




Оснівні засади й принципи державного управління в ЄС, Основні засади та принципи адміністративного управління - Застосування принципів державного управління: умови раціональності, конструктивності, ефективності

Предыдущая | Следующая