Шляхи вдосконалення ефективності управління персоналом., Організація та оцінка діяльності вищої посадової особи підприємства. - Кадрова політика й системи управління персоналом
Організація та оцінка діяльності вищої посадової особи підприємства.
Спроби визначити, якими рисами характеру чи якостями повинен володіти ідеальний керівник, складають основу різноманітних теорій про стилі керівництва.
Дослідники зупиняються на персональних якостях, фізичних характеристиках та розумових здібностях.
Слід зауважити, що всі дослідники одностайно стверджують той факт, що ніяких фізичних відмінностей між лідером та звичайною, пересічною людиною не виявлено. Ні стать, ні вік, ні вага чи ріст, ні зовнішні дані не впливають на успіх чи фіаско будь-якого заходу.
Намагання визначити особливий набір рис характеру та розумових здібностей, притаманних керівнику, мали сумнівний успіх. Едвін Гізеллі, який присвятив аналізові цієї проблеми більше 20-ти років наукових пошуків дає таке скорочене резюме.
Схоже дослідження на цю тему було проведено Фредом Філдером. Він прийшов до висновку, що індивідуальні риси особистості керівника майже не впливають на успіх загальної справи, отже, вони не повинні грати роль критерію при виборі керівника.
Шкала найбільш суттєвих характеристик керівника за Гізеллі
Характеристики |
Ступінь важливості | |
А |
Авторитарні нахили |
100 |
М |
Професійні досягнення |
76 |
А |
Рівень освіти |
64 |
М |
Самореалізація |
63 |
Р |
Самовпевненість |
62 |
Р |
Рішучість |
61 |
М |
Відсутність потреб у захисті |
54 |
Р |
Походження із робітничого середовища (знання всіх його особливостей) |
47 |
А |
Ініціативність |
34 |
М |
Відсутність фінансової залежності |
20 |
М |
Бажання володіти владою |
12 |
Р |
Зрілість |
5 |
Р |
Фізичні дані |
0 |
Буквами позначено:
A - професійні навички; Р - персональні характеристики; М - мотивуючі фактори; 100 - дуже важлива характеристика; О - немає ніякого значення у створенні образу.
Проте оптимальне поєднання індивідуальних характеристик керівника та особливостей керованої ним групи дозволяє різко підвищити показники продуктивності колективу.
Песимістичне переконання щодо ставлення працівників до роботи грунтується на таких постулатах: людина не хоче працювати, вона байдужа та ледаща за природою і прагне при першій-ліпшій можливості уникати відповідальності.
Такі ідеї спричинили бурхливий розвиток організацій бюрократичного, традиційно авторитарного (патернолістського) типу, що приділяють багато уваги примусові і контролю.
Представимо ідею партнерства керівника та підлеглих. Така оптимістична точка зору заснована на припущеннях, що:
- - робота сама по собі не є чимось особливим. В нормальних умовах люди не тільки прагнуть уникнути зайвої відповідальності, а навпаки - розглядають її як засіб самореалізації; - колектив, який підпорядкований загальній меті, прагне через високу самосвідомість, самоорганізацію та внутрішній контроль раціоналізувати власну діяльність; - винагороди і трудові зусилля взаємозалежні, і зростають разом; - винахідництво і творчість тільки прагнуть бути поміченими, приховані резерви завжди поруч.
Кожен керівник відрізняється своєю індивідуальністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. Однак всю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до певних типів, користуючись такою класифікаційною ознакою, як відносини керівника з підлеглими. З цих позицій розрізняють три види керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.
Автократичний тип керівника відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими.
Керівник автократичного типу догматичний, прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегідь.
Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Дотримується думки, що адміністративні стягнення - найкращий засіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці. Працює багато, примушує працювати й інших, у тому числі в позаурочний час. Може йти на розрахований ризик.
Нікому не дозволяє "сісти собі на шию", однак вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібне, незважаючи на те, що його вимоги нерідко виходять за межі власне службових відносин і призводять до порушення трудового законодавства.
Демократичний тип керівника, на відміну від автократа, прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них.
Керівник демократичного типу особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Він намагається радитися з ними і прислуховується до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут. Однак, якщо цього вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахований ризик. Максимально обгрунтовуючи рішення, що розробляються, він твердо втілює їх в життя.
Керівник демократичного типу вважає своїм обов'язком постійно і грунтовно, з повною відвертістю інформувати підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. При такій системі спілкування набагато легше мобілізувати підлеглих на реалізацію поставлених перед ними завдань, виховувати в них почуття справжніх господарів.
Отже, керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження свого інтелектуального і професійного потенціалу. Тим самим стимулюються сприйняття ним цілей системи як своїх власних, його ініціативні дії в умовах самоуправління і самоконтролю. При такому підході функціональна діяльність керівника вдало поєднується з його роботою з виховання працівників, між ними зміцнюються почуття довіри і поваги.
Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник-ліберал мало втручається у справи підлеглих і не виявляє достатньої активності, виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими колективами. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке він займає в службовій ієрархії. Такий керівник несподіваний у діях, легко зазнає впливу оточуючих, схильний пасувати перед обставинами і миритися з ними, може без серйозних підстав скасувати раніш прийняте рішення.
У взаємовідносинах з підлеглими керівник-ліберал ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їхніх проблем. Готовий вислуховувати критику і міркування, але у більшості випадків виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих. Не бажаючи псувати з ними відносин, часто уникає рішучих заходів. Здатний нехтувати своїми принципами, якщо їх дотримування загрожує його популярності в очах вищих начальників чи підлеглих.
У намаганні набути чи зміцнити авторитет здатний надавати підлеглим різного роду пільги, виплачувати безпідставні премії, схильний зволікати та перестраховуватися, рідко користується своїм правом казати "ні", легко роздає нездійсненні обіцянки. Коли наражається на відмову підлеглого виконати його вказівку, радше змінить завдання, аніж буде домагатися виконання. В той же час не допускає думки про те, що має право заперечувати наказові вищого керівництва, навіть якщо такий наказ перевищує службові повноваження.
Не може захищати власну думку та позицію у складних ситуаціях. Керівник-ліберал не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих.
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що усі керівники різного гатунку, рангу та рівня, загалом, тяжіють до двох полярних способів поведінки чи впливу на підлеглих. Це знаходить відображення у відокремленні двох категорій керівників:
- 1) кращі серед кращих за професійною ознакою. Як правило, їх шлях до успіху був тернистим, але вони знайшли у собі сили здолати всі перешкоди. Їм притаманні такі риси:
- - ненавидять некомпетентність, миттєво звільняють працівників з посередніми та незадовільними професійними якостями, якщо таке стає очевидним; - у випадку необхідності, вважають за краще виконати складне завдання власними зусиллями, аніж довірити його особі, що може з ним не впоратися; - мало уваги звертають на своє реноме дипломата, завжди називаючи речі своїми іменами; - цінують у виконавців професіоналізм, ініціативу, власну думку (якщо вона краща за загальновизнану).
- - найголовніше завдання - не втратити власну репутацію, а тому, аби уникнути скандалу, можна використати недолугого працівника в іншій якості, де він, можливо, зможе себе виявити; - усіма зусиллями підтримувати добрий мікроклімат в колективі, а відповідальність за недоліки в роботі перекладати на підлеглих та на "об'єктивні причини", які завжди знайдуться.
Два зображених приклади - це дві крайності, а істина завжди знаходиться десь посередині. Ідеальний керівник повинен одночасно бути і професіоналом і адміністратором, але на практиці, на жаль, це вдається ліченим одиницям. Для того, щоб точно оцінювати ситуацію, керівник повинен добре уявляти можливості своїх підлеглих та свої власні, природу завдань, потреби, повноваження.
Керівник, що прагне працювати якомога ефективніше, отримувати максимум корисного ефекту від діяльності підлеглих, не може дозволити собі таку розкіш, як застосування лише якогось одного стилю керівництва протягом усієї кар'єри. Керівник повинен навчитися володіти усіма стилями, методами та типами влади і впливу, і вміти обирати серед них той, що найбільш пасує даній ситуації. Якщо вже визначати кращий стиль, то цей стиль - адаптивний, тобто орієнтований на реальність
Ренсіс Лайкерт та група його послідовників запропонували класифікувати стилі керівництва шляхом порівняння автократичного і демократичного континіумів.
Керівник, зосереджений на роботі (завданнях, виробничих досягненнях), перш за все, піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород для стимулювання продуктивності праці і трудових звершень.
На противагу йому, керівник, зосереджений на людині, концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, заохочує взаємодопомогу, надає підлеглим максимальну свободу і активно залучає їх до участі у прийнятті управлінських рішень, орієнтуючи на високий рівень продуктивності праці.
Лайкерт дійшов висновку, що будь-якій керівник обов'язково тяжіє до однієї з крайнощів. Обидві якості в значній мірі одночасно не продемонстрував жоден із керівників, які досліджувалися.
Американський дослідник Роберт Блейк і його помічниця-асистент Джейн Мутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів різних рангів, переконались, що їх діяльність відбувається у "силовому полі" між вектором "виробництво" (націленість на виробництво товарів) та вектором "людський фактор" (націленість на гуманне відношення до персоналу). Між цими векторами існує певне протиріччя:
- А) якщо прагнути максимально збільшити продуктивність праці, не зважаючи на людські потреби і бажання, результат виявиться незадовільним; Б) якщо всю увагу зосередити на людині, це не піде на користь виробництву.
Похожие статьи
-
В роботі В. П. Галицького, В. Я. Коркіна "Попередження конфліктів у колективі" (2), конфлікт визначається як "зіткнення протилежно направлених,...
-
Суть управлінської діяльності і особливості системи управління кадрами Управління здійснюється по загальних законах у всіх складних динамічних системах...
-
Таблиця 4 Назва заходу Методи здійснення заходів Цілі, що досягнуться 1. Допомога інвалідам Офопрмити на роботу декілька людей-інвалідів. Підвищиться...
-
При ринковій економіці головним орієнтиром у господарській діяльності підприємства стає забезпечення високої прибутковості виробництва, що неможливо без...
-
Поняття мотивації тісно пов'язано з проблемою керування персоналом. Нові економічні відносини, породжені перехідним періодом, висувають і нові вимоги до...
-
Нормування, організація та оплата праці. - Кадрова політика й системи управління персоналом
Наявність трудових ресурсів господарства являє собою суму фактичної чисельності постійних, сезонних і тимчасових робітників, керівників і фахівців....
-
Організаційно-економічна характеристика СВК "Колос". Об'єктом дослідження в роботі є сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос" яке знаходиться...
-
Загальна характеристика процесу оцінки персоналу Під оцінкою персоналу звичайно розуміють цілеспрямоване порівняння певних характеристик...
-
Поведінковий підхід заснований на висновках, зроблених на базі спостережень образів лідерської поведінки, тобто дій лідерів, а не успадкованих ними рис....
-
Загальна характеристика підприємства Державне підприємство "Готельний комплекс "Київ" (ДП ГК "Київ"), що має категорію 4 зірки, сьогодні є одним із...
-
Суть та зміст управління персоналом. - Кадрова політика й системи управління персоналом
Успішне подолання економічної кризи і розвиток економіки у вирішальній мірі залежить від кадрів. Поняття "управління персоналом" або кадрова політика,...
-
Проведене в даній роботі дослідження теоретичних аспектів мотивації праці на ПАТ "Вінницькаа харчосмакова фабрика" системі управління підприємства...
-
Правові аспекти діяльності філії Роменський молочний комбінат Правове забезпечення аграрних відносин є найважливішим інструментом діяльності агарних...
-
Сутність, види і типи кар'єри В умовах зростання конкуренції та збільшення ролі людського чинника, успішність управління організацією безпосередньо...
-
Оцінка основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства Вiдкрите акцiонерне товариство "Вінницький міський молочний завод" поновив свою...
-
Соціально-психологічна природа лідерства обумовила появу надзвичайно великої кількості різних концепцій лідерства, висвітлення яких в навчальній...
-
При проходженні практики мені було надано дуже багато інформації, але саму основну, яку я використовував була надана мені зі статуту підприємства,...
-
Оскільки готельний комплекс "Київ" - це державне підприємство, оплата праці його персоналу проводиться за тарифною системою. Більшість працівників працює...
-
Базова характеристика туристського підприємства Туристська фірма "Ленд - Тревел" - є одним з туроператорів України, також займається турагенською...
-
Ідеологія початку XXI століття відводить центральне місце продукту, що має попит, забезпеченню його швидкої розробки і узгодженню дій людини, організації...
-
Як стверджують В. П.Галицький та В. Я..Коркін у роботі "Попередження конфліктів у колективі" (2) серед умов, що будуть об'єктивно сприяти профілактиці...
-
Загальна характеристика діяльності підприємства ПАТ "Вінницька харчосмакова фабрика" Приватне акціонерне товариство "Вінницька харчосмакова фабрика"...
-
Сутність ефективності зовнішньоекономічної діяльності Головною умовою проведення зовнішньоекономічної операції є її ефективність. Підприємства нерідко...
-
Дослідження шляхів підвищення ефективності управління виробничою діяльності підприємства
Вступ Постановка проблеми . Розвиток ринкової економіки в Україні вимагає впровадження керованого організаційно-економічного механізму, що дасть...
-
Організація управління маркетинговою службою - Створення підприємства й розробка системи керування
Для ухвалення рішення про стратегію й програму розвитку підприємства необхідно базуватися на результатах комплексних маркетингових досліджень ринку....
-
Кадрова політика ЗАТ КБ ПриватБанку - Економічний аналіз управління персоналом організації
Кадрова політика є основним нормативним документом ЗАТ КБ ПриватБанку, яким повинні керуватися менеджери всіх рівнів при управлінні найважливішим...
-
Правові умови управління підприємством. - Кадрова політика й системи управління персоналом
Кожне підприємство чи організація є складною соціально-економічною системою, яка поєднує у виробничому процесі різноманітні матеріальні елементи, людські...
-
Корпоративною культурою Бен Горовіц називає такий спосіб роботи, який відрізняє бізнес від конкурентів, гарантує наявність різних операційних цінностей...
-
Основою поведінки та активізації зусиль працівників підприємства, які спрямовані на підвищення результативності своєї діяльності, є мотивація праці....
-
Як вже йшлося раніше, на відміну від змістовних теорій мотивації, які базуються на тому, що поведінка людини визначається потребами, процесуальні теорії...
-
Характеристика господарської діяльності ЗАТ КБ ПриватБанк Заснований в 1992 році, ЗАТ КБ ПриватБанк є одним із найбільш динамічно процвітаючих банків...
-
Дальше вдосконалення системи управління персоналом на вітчизняних підприємствах (в організаціях) має спиратися на накопичений зарубіжний досвід. Ідеться...
-
Загальні положення Організаційна структура підприємства по суті є одним з елементів механізму господарювання, вона відображає насамперед процеси...
-
Планування результативності діяльності підприємства Необхідність регулювання результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у...
-
Удосконалення роботи відділу кадрів підприємства ВАТ "Луцький автомобільний завод" З розвитком і ускладненням виробництва, прискоренням...
-
Аналіз структури корпоративної культури організації Loudcloud та її цінностей Засновник Loudcloud Бен Горовіц чітко розумів поняття корпоративна культура...
-
Розробка і впровадження операційної системи, включаючи розробку операційного (адміністративно-державного) процесу, рішення про Місцеположення необхідних...
-
Одним з ключових елементів економічної політики держави та зокрема підприємств є кадрова політика. Нажаль багато керівників-менеджерів сприймають кадрову...
-
Реалії життя вимагають проведення змін у культурі організації. Здійснення цих змін базується на світогляді і політиці керівництва підприємства, а також...
-
Етапи розвитку колективу організації - Управління трудовим колективом підприємства
Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу...
Шляхи вдосконалення ефективності управління персоналом., Організація та оцінка діяльності вищої посадової особи підприємства. - Кадрова політика й системи управління персоналом