Рікардо Давид - Видатні постаті англійського менеджменту

Давид Рікардо (17721823) - англійський економіст, представник класичної політичної економії.

Народився у Лондоні у родині багатого комерсанта. З 1788 р. почав працювати у торговельній конторі батька і на біржі, з 1793 р. здійснював самостійну комерційну діяльність, з 1802 - член керівного комітету Лондонської біржі. Завдяки грі на біржі став мільйонером. У 1812 р. припинив комерційну діяльність, став багатим рантьє і землевласником, поринув у наукову роботу. Захоплювався не лише політичною економією, а й фізикою, хімією, математикою та іншими природничими науками. У 1819 р. Д. Рікардо було обрано до парламенту. Його перші економічні праці (1809) присвячено проблемам грошового обігу та валюти. У 1817 р. побачила світ головна праця вченого - "Начала політичної економії та оподаткування", що складається з трьох частин: "Основи економічної теорії"; "Теорія і практика оподаткування"; "Аналіз окремих економічних проблем і теорій А. Сміта, Т. Мальтуса, Ж. Б. Сея". За життя Д. Рікардо вийшло три її видання, у кожне з яких він вносив суттєві доповнення.

Найважливішою є перша частина, що починається зі з'ясування сутнос ті вартості. Автор уперше в історії світової економічної думки доводив, що єдиним джерелом вартості є праця, тому критикував концепцію А. Сміта, згідно з якою вартість товарів визначається працею, яку можна обміняти на ці товари (що було характерно для простого товарного виробництва), а також доходами різних класів суспільства. Проте він не спростовував тезу Сміта, що вартість розпадається на доходи. Положення теорії Рікардо про єдине джерело вартості стосується лише відтворюваних товарів (що постійно виготовляються і кількість яких може бути збільшена працею людини). Водночас, на його думку, існують деякі товари, вартість яких визначається лише їх рідкісністю (раритетні статуї та картини, монети, книжки, особливі вина, виготовлені в обмеженій кількості) і не залежить від кількості праці, необхідної на початку для їх виготовлення, тобто необгрунтовано відмовився визначити залежність вартості рідкісних товарів від праці (як одного з факторів). Він заперечував твердження Ж. Б.Сея, згідно з яким вартість товарів та її величи на визначаються корисністю, що відповідало б дійсності, якби вартість товарів регулювалася лише покупцями. Проте, це не означає, що джерелами мінової вартості товарів, які мають корисність, є їх рідкісність та кількість праці, необхідна для їх виробництва.

Третім ціноутворювальним, але опосередкованим джерелом є корисність товарів. Цей висновок випливає з таких основних положень теорії вартості Рікардо:

    - від доводив необгрунтованість визначення міри вартості ступенем корисності, зазначаючи, що "корисність - основа вартості, але ступінь корисності не може бути мірою вартості"; - вважав корисність суттєвою для формування мінової вартості; - критикуючи позицію Сея, заперечував тезу про корисність як регулятор вартості лише в тому разі, воли вартість товарів регулюється тільки покупцями, тобто співвідношенням попиту та пропозиції, конкуренцією між самими споживачами; - наголошував на впливі на вартість товару якості праці. Оцінка праці різних якостей, на його думку, значною мірою залежить від порівняльного мистецтва робітника, напруженості його праці, ступеня її складності та вправності робітника. Якість праці - характеристика не абстрактної, а конкретної праці.

Визначаючи вартість товарів, Д. Рікардо встановив її залежність від продуктивності праці, вперше підняв і частково розв'язав проблему суспільно необхідної праці у її співвідношенні з індивідуальною працею (і відповідними витратами), розкрив вплив процесу перенесення вартості зношених засобів виробництва на вартість новоствореного продукту. Він розрізняв "абсолютну" і "відносну" (порівняльну) вартість, яка є синонімом мінової вартості. Критикував тезу А. Сміта, що вартість складається з доходів, оскільки вартість є первинною щодо доходів, які потрібно попередньо створити. Водночас помилково стверджував, що регулятором величини вартості товарів є індивідуальні витрати товаровиробників за найгірших умов (поширюючи цю особливість сільського господарства на всі галузі), не зміг розрізнити двох видів праці (абстрактної і конкретної), не розкрив механізму перенесення вартості, плутав поділ капіталу на основний і обіговий з поділом на постійний і змінний, вартість товару - з його ціною.

Похожие статьи




Рікардо Давид - Видатні постаті англійського менеджменту

Предыдущая | Следующая