Кейнс Джон Мейнард - Видатні постаті англійського менеджменту

Джон Мейнард Кейнс (18831946) - всесвітньо відомий англійський економіст, який зробив вагомий внесок у розвиток економічної думки 20 ст.

Народився 5 червня 1883 р. в м. Кембриджі. Здобув вищу освіту в Ітоні (в галузі філософії) і в Королівському коледжі м. Кембридж (математика, філософія, етика). З 1905 р. працював і Управлінні у справах Індії. Повернувшись до Кембриджа (1908), до початку Другої світової війни викладав економіку. В 1918 р. - головний представник Британського казначейства на Празькій мирній конференції; в 1942 р. отримав титул пера; в 1944 р. був англійським представником на БреттонВудській конференції.

Основні праці: "Економічні наслідки Версальської угоди" (1919), "Трактат про імовірність" (1921), "Трактат про грошову реформу" (1923), "Трактат про гроші" (1930). В 1936 р. побачила світ його відома праця "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей", в якій викладено одну з провідних макроекономічних теорій, згідно з якою економічна система країни неспроможна існувати без суттєвого розширення функцій держави і активного її втручання в розвиток соціальноекономічних процесів.

Предметом дослідження Дж. Кейнса стали закони функціонування капіталістичної економічної системи, з'ясування комплексу методів активного впливу держави на процес відтворення суспільного капіталу в масштабі національної економіки. Заслугою його є макроекономічний аналіз національної економіки в нових умовах, на вищій стадії капіталістичного способу виробництва, комплексне дослідження впливу держави на розвиток сукупного попиту та сукупної пропозиції, споживання, нагромадження, рівень цін, прибутки. Він уперше послідовно розглядає економічні явища і процеси як відображення масової психології суб'єктів господарювання, аналізує суб'єктивні фактори в економічній системі. Результат такого підходу - сформульований ним психологічний закон, згідно з яким люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не такою мірою, як зростає дохід.

Дж. Кейнс намагався з'ясувати кількісні взаємозв'язки між об'єктивними факторами, що впливають на "схильність до споживання" (кількість грошей в обігу, величина заробітної плати, норма відсотка), з одного боку, і суб'єктивними факторами (передбачливість, ощадливість), залежними змінними (масштаби зайнятості, величина національного доходу) - з іншого. На відміну від своїх попередників він стверджував, що рівноваги в економічній системі неможливо досягнути лише через механізм вільної конкуренції. Центральна ланка теорії Кейнса - "принципи ефективності попиту" в органічній єдності з проблемою досягнення повної зайнятості. Оскільки причиною безробіття він вважав недостатньо ефективний ( або платоспроможний) попит на засоби виробництва і предмети споживання, то економічна політика держави, на його думку, має спрямовуватися насамперед на розв'язання цієї проблеми.

Важливим елементом концепції Кейнса є теорія мультиплікатора, пов'язана з державними інвестиціями, що впливають на економічну активність. У своїх працях він розглядав і такі важливі інструменти регулювання сукупного попиту, як грошово-кредитна і бюджетна політика. Головним інструментом економічної політики держави для управління сукупним попитом вважав державний бюджет, у тому числі збільшення витрат самої держави. Держава повинна регулювати різницю між доходами та витратами бюджету залежно від конкретних умов, що дає змогу підтримувати баланс між нагромадженням і використанням у процесі виробництва капіталу, забезпечувати рівновагу в економіці. Так, під час економічної кризи держава має скорочувати податки і збільшувати державні витрати навіть за рахунок зростання державного дефіциту, тобто посилювати додатковий попит, а за економічного зростання, навпаки, збільшувати податки і обмежувати витрати.

Сучасні прихильники Кейнса відмовляються від ортодоксальних положень його вчення, наголошуючи на необхідності державного регулювання сукупного попиту в органічному взаємозв'язку з пропозицією і доходами, посиленні методів монетарного регулювання. Багато його послідовників обстоюють довготермінове регулювання економіки у формі національного планування, активну участь держави у структурній перебудові економіки, в координації економічної політики у міжнародному масштабі.

Похожие статьи




Кейнс Джон Мейнард - Видатні постаті англійського менеджменту

Предыдущая | Следующая