Чинники успішності та невдач нововведень - Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту

Визначенню чинників успішності й невдач нововведень присвячено чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновки яких дають схожі результати. Перш за все відзначається висока "смертність" нових ідей. Із 100 ідей до розроблення береться 26,6 %, до стадії випробувань доходить 12,4 %, уведеними і комерційне успішними виявилось 9,4%. Французький дослідник Купер вивчав причини успіху і провалу 195 промислових товарів. З них 102 випадки фірми вважали успішними, а 93 -- провалом.

Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських підприємствах 33,1 % започаткованих ідей дійшло до стадії технічного розроблення і 47,1 % з них до стадії комерційного розроблення. Із цієї частини повністю були прийняті, матеріалізовані у зразках, дійшли до масового виробництва і споживання 55,9 % ідей. Загальна питома вага повністю реалізованих ідей дорівнює, таким чином, 8,7 %, (0,331 * 0,471 * 0,559) = 0,087. За розрахунками автора, для успіху одного нововведення потрібно спродукувати 18 нових ідей.

На рис. 5 показана "смертність ідей".

На успішність нововведень впливають такі чинники:

    * наявність в організації джерела творчих ідей; * ефективна система відбору та оцінки ідей нових виробів; * орієнтація на ринок; * перевага товару над товарами конкурентів; * маркетингове ноу-хау; * відповідність інноваційної стратегії меті організації; * доступ організації до ресурсів; * глобальна концентрація товару.
криві

Рис. 5. Криві "смертності" ідей нових товарів

У конкретному середовищі організації (фірми, підприємства) намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з дифузією інновації попит на неї зменшується. Крім того, керівництво підприємства зацікавлене у створенні продукції, яка б істотно перевершувала за своїми споживчими властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла стати базовою для подальших модифікацій. Тому ключовим чинником успіху нововведення є: 1) перевага товару над своїми конкурентами, тобто наявність у нього унікальних властивостей, що допомагає кращому сприйманню споживачем. Цей чинник відзначають усі дослідники як головний; 2) маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще розуміння поведінки споживачів, психології сприйняття новинок, тривалості ЖЦТ і розмірів потенційного ринку; 3) висока синергія НДР і виробництва, або взаємодія всіх підрозділів підприємства як одного цілого -- технологічне ноу - хау.

Усі три чинники перебувають під контролем підприємства, що виключає всякий фаталізм в інноваційній діяльності. Успіх тут визначається якістю інноваційного менеджменту.

Дослідження Буза, Аллена і Хемілтона у США виявили такі основні чинники успіху нововведень:

    * адаптивність товару до вимог ринку; * технологічна перевага товару; * підтримка інновації керівництвом фірми; * використання оцінних процедур; * сприятливе конкурентне середовище; * відповідність організаційної структури.

Головними чинниками є: з одного боку, товар, який відповідає вимогам ринку, а з іншого -- можливості фірми.

Нововведення бувають не лише успішними, а й невдалими. невдачі -- це невід'ємна частина інноваційного процесу, менеджерам необхідно постійно аналізувати причини, які ведуть до фіаско нововведень, що дасть змогу уникнути багатьох проблем або значно знизити ризики.

Похожие статьи




Чинники успішності та невдач нововведень - Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту

Предыдущая | Следующая