Принципи та елементи розробки та впровадження стратегії - Впровадження системи збалансованих показників на підприємстві (на прикладі ТОВ ДП "ДЗ "ДНЦЛЗ")

На думку більшості дослідників, взаємозв'язок між фірмою і її зовнішнім середовищем -- це головна характеристика стратегії. Так, Томсон А. розглядає стратегію як "інституційну сферу, яка має справу головним чином з відношенням між організацією і її середовищем". Г. Мінцберг пише, що "формування стратегії включає інтерпретацію середовища і розвиток послідовних моделей в процесі вироблення організаційних рішень". М. Портер вважає, що "основою розробки конкурентної стратегії є співвідношення компанії з її середовищем".

Таким чином, стратегію можна розглядати як взаємозв'язаний перспективний план дій, який розробляє фірма для досягнення довгострокових цілей з урахуванням власного потенціалу [16].

Розробляючи стратегічний план дій, необхідно відзначити, що стратегії мають декілька відмінних рис.

    1. Процес розробки стратегії не завершується негайною дією. Зазвичай він закінчується встановленням загальних напрямів, просування по яких забезпечить зростання і зміцнення позицій фірми. 2. Істотну роль грає посилення зворотного зв'язку. Оскільки в процес-се вироблення стратегічних рішень постійно з'являються нові альтернативи, і здійснюється пошук найбільш переважних рішень, спочатку організація цілі стратегічного розвитку згодом можуть коректуватися. 3. В ході формулювання стратегії не можна передбачати всі можливості, які відкриються при складанні конкретного стратегічного проекту. По-цьому доводиться користуватися неповною, не точною інформацією про різні альтернативи. Тим самим стратегія виробляє своєрідну "зону невизначеності". 4. Необхідність в стратегії відпадає, як тільки реальний хід розвитку виводить фірму на бажані результати. Стратегія як субстанція стратегічного управління орієнтована перш за все на забезпечення готовності фірми до зовнішніх умов, що змінюються, а саме: оцінці потреб ринку, підготовці до майбутньої ефективною діяльності, здійсненню необхідних інвестицій і т. д. [60].

І. Ансофф трактує стратегію як набір правил для ухвалення рішень, якими керується фірма в своїй діяльності.

    1. Правила, використані при оцінці результатів діяльності фірми в сьогоденні і в перспективі. Якісною стороною виступають орієнтири -- цілі, до яких прагне фірма, а стратегія -- засіб для досягнення цих цілей. На думку І. Ансоффа, стратегія і орієнтири взаємозамінні як в відділ моменти часу, так і на різних рівнях організаційних структур. Деякі параметри ефективності (частка ринку) воднораз часу можуть служити орієнтирами, в інший момент -- стануть стратегічними цілями. Оскільки орієнтири і стратегія виробляються усередині фірми, виникає наступна ієрархія: на вищих рівнях управління формуються елементи стратегії, на нижчих -- перетворюються на орієнтири. 2. Правила, по яких здійснюються відносини фірми із зовнішнім середовищем. 3. Правила, по яких встановлюються відносини і процедури усередині фірми. 4. Правила, по яких фірма здійснює свою поточну діяльність [47].

Важливу роль в практиці формування стратегії грає її декомпонуванні по різних ознаках і функціях. Воно дозволяє розглядати стратегію фірми з різних позицій як усередині фірми, так і за її межами. Проте головною при такому декомпонуванні є необхідність сприйняття цілісної системи в діалектичних зв'язках її окремих частин. Традиційно в літературі виділяють дві групи приватних субстратегій:

    * зовнішні стратегії, які реалізуються безпосередньо в зовнішньому середовищі фірми. До них відносяться конкурентна стратегія, стратегія маркетингу, стратегія поведінки фірми на ринках грошей і цінних паперів, ресурсна стратегія і т. д. * внутрішні (функціональні) стратегії, які реалізуються усередині фірми і пов'язані із зовнішнім середовищем опосередковано. Це стратегія виробничої програми, стратегія зниження виробничих витрат, кадрова стратегія і ін. [39].

Формування стратегії фірми -- логічний і аналітичний процес _е фінансовим майбутнього положення фірми залежно від зовнішніх умов. При цьому використовуються наступні принципи:

    1. Облік змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі, і підтримка тісного взаємозв'язку між фірмою і зовнішнім середовищем. 2. Альтернативність або багатоваріантність. 3. Специфічність. Стратегічна поведінка фірм різна. 4. Наявність архітектоніки організації (стратегічної і оперативної).

На додаток до потенціалу, який забезпечує майбутнє функціонування фірми, іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є його структура і зміни, що забезпечують чутливість до змін в зовнішніх умовах [14].

У підприємницькому середовищі це вимагає наявність управлінської здатності помічати і пояснювати зовнішні зміни, яка повинна поєднуватися із здатністю керувати у відповідь стратегічними діями, а також з матеріальної можливістю розробити і упровадити нові товари і послуги. Відносні можливості визначаються архітектонікою організації.

Таблиця 1.2 Зіставлення орхитектоніки організації з різноманітною організацією управління

Характеристика

Орієнтація системи управління

Стратегічна

Оперативна

Культура виробництва

Стратегія/Гнучкість; Успіх = винахідливість + передбачення

Виробництво / маркетинг; Успіх = ефективне виробництво + конкуренція

Система управління

Стратегічне планування; стратегічне управління; стратегічний контроль

Довгострокове планування; контроль діяльності яка склалася

Інформація

Нові проблеми та можливості

Тенденції попиту та пропозиції

Відносно до фірми маються на увазі:

    * виробничі потужності, технічний розвиток, основний но живив, рівень вживаних технологій; * організаційні завдання; * динаміка і структура управління; * система матеріального стимулювання; * організаційна культура, норми, цінності і моделі дійсності, які лежать в основі організаційної поведінки.

Як стратегічне, так і оперативне управління вимагає створення і підтримки певної організаційної архітектоніки, підбору кадрів з відносною підготовкою. Проте ці аспекти для двох типів управління різноманітні.

Процес розробки стратегії включає наступні елементи:

    1. Плановий горизонт або вибір періоду планування. Оскільки розробка стратегії фірми припускає планування на тривалий термін, то більшість фірм складають стратегічні плани на період не менше 3 роки, в деяких випадках від 3 до 5, 10 років. Вибір планового горизонту залежить від ряду факторів. До них відносяться тип організації, рівень, на якому в організації виконується планування, наявність або відсутність досвіду розробки. Але у будь-якому випадку період стратегічного планування повинен бути не більше періоду, на який можна отримати дані про тенденції розвитку всіх чинників, які впливають на виконання плану. 2. Визначення цілей діяльності. Вибір мети припускає напрям на її досягнення певної сукупності ресурсів, які має в своєму розпорядженні фірма. Оскільки ресурси завжди обмежені, підприємець повинен визначити, досягнення яких цілей забезпечить найбільшу продуктивність використання цих ресурсів. Вибір стратегічної мети завжди пов'язаний з визначенням її альтернативної вартості, тобто оцінкою того, чим потрібно пожертвувати, щоб досягти мети. Це означає, що стратегія розвитку фірми повинна виробляти такі правила і прийоми вибору цілей, щоб напрям ресурсів на реалізацію однієї мети не робив би негативного впливу на процес досягнення іншої стратегічної мети. Іншими словами, необхідно підтримувати фірму в змозі, відповідному критерію Парето-ефективності. Цілі повинні бути взаємопов'язані в довгостроковій перспективі. Взаємна ув'язка стратегічних цілей за часом і ресурсам дозволяє досягти глобальної мети стратегії -- створення і підтримки конкурентної переваги фірми. 3. Довгострокова політика фірми є програмою стратегічних дій, розробленою для досягнення довгострокових цілей. У практиці розрізняють активну і пасивну політику фірми [52].

Активна політика характеризується:

    * диверсифікацією; * технологічною орієнтацією (фірма розробляє нову продукцію, а потім оцінює можливості ринку); * наступатільністью (прагнення до випередження конкурентів в створенні і продажі нових товарів і послуг).

Пасивна політика базується на:

    * концентрації фірми в певній сфері діяльності; * ринковій орієнтації (фірма спочатку вивчає ринок, а потім визначає технологічні можливості для розробки товару, здатного задовольнити потреби ринку); * обороні (фірма прагне захистити свій ринок шляхом освоєння нової продукції у відповідь на дії конкурентів) [47].

Активну політику проводять фірми, що освоюють нові ринки з новими товарами, що здатні захистити свої положення на ринку за допомогою патентів, мають значні фінансові кошти, кадри, що значно випереджають конкурентів. Фірми, що не відповідають цим умовам, ведуть пасивну політику розвитку.

Формувати стратегію фірми можна і з погляду послідовного інтеграційного процесу з'єднання, зміни і приведення у відповідність окремих субстратегій. В цьому випадку розробка стратегії передбачає послідовне приведення у відповідність наступних процесів [24].

стратегічні процеси

Рис. 1.6. Стратегічні процеси

Аналіз і оцінка нестабільності зовнішнього середовища (включаючи дії конкурентів, споживачів, держави, постачальників, банків і ін.), - аналіз їх взаємозв'язків, напрямків розвитку все це дає можливість фірмі виявити загальноекономічні тенденції, які в майбутньому можуть впливати на розробку стратегії.

    1. Аналіз прогнозів і визначення можливих напрямів розвитку фірми з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх можливостей. 2. Визначення, класифікація і ранжирування завдань, що стоять перед фірмою, які відображають інтереси і ринку, і фірми. 3. Цільове розділення сфери дії загальної стратегії фірми на сфери, що охоплюються приватними субстратегіями, їх розробка і попереднє взаємне узгодження з урахуванням потреб ринку. 4. Аналіз прогнозів і передумов ресурсного забезпечення реалізації приватних субстратегій (виділення зони стратегічних ресурсів). 5. Синтез приватних субстратегій і формування загальної стратегії фірми або її варіантів. Тут основоположними елементами повинні бути:
      * обгрунтування вибору стратегічної позиції; * вироблення стратегічної поведінки.
    6. Організуючий початок, тобто створення організаційних структур в системі стратегічного менеджменту. 7. Ув'язка стратегії фірми з системою планування, яка повинна забезпечити реалізацію основних стратегічних установок. 8. Визначення ходу реалізації і системи поетапного уточнення і внесення необхідних коректувань в здійснення стратегії на практиці [49].

Похожие статьи




Принципи та елементи розробки та впровадження стратегії - Впровадження системи збалансованих показників на підприємстві (на прикладі ТОВ ДП "ДЗ "ДНЦЛЗ")

Предыдущая | Следующая