Методика проведення штучної вентиляції легень методом "рот в рот" та "рот в ніс" - Кровотечі: визначення, основні ознаки кровотеч

Кровотеча артеріальний кров вентиляція

Штучну вентиляцію легень (ШВЛ) на місці пригоди можна здійснити такими засобами: "Із рота в рот" та "Із рота в ніс"

Проведення штучного дихання методом "Із рота в рот"

Найбільш ефективним методом штучного дихання в екстремальних ситуаціях є вдихання повітря постраждалому через ніс або рот. Це можна зробити, використовуючи повітря, яке ми видихаємо із власних легень. У ньому міститься достатня кількість кисню і воно повністю здатне підтримати життя потерпілого.

Проведення штучного дихання методом "З рота в рот":

    * покласти потерпілого на рівну тверду поверхню обличчям угору; * покласти під лопатки валик (згорнуте пальто, плащ, піджак і т. ін.); * стати на коліно біля голови потерпілого; * перевірити пальцями, чи не має в дихальних шляхах і ротовій порожнині сторонніх тіл (піску, землі, згустків крові, блювотних мас і т. ін.); * вилучити сторонні тіла з ротової порожнини, зняти зйомні протези; * розстібнути комірець потерпілого й одежу, яка стискає грудну клітку; * максимально закинути назад голову потерпілого, а нижню щелепу висунути уперед. При відведенні голови назад у більшості потерпілих, які знаходяться в непритомному стані, корінь язика відходить від задньої стінки глотки і звільняє вхід у глотку і трахею. Щоб закинути голову назад, той, хто надає допомогу, одну руку підкладає під задню поверхню шиї, другою натискає на чоло. При цьому відкривається рот потерпілого. Якщо проведена маніпуляція не сприяє повному відновленню прохідності дихальних шляхів (видихуване повітря не проходить у легені і грудна клітина не піднімається), необхідно висунути нижню щелепу уперед. Для цього треба стати біля голови потерпілого, чотирма пальцями обох рук захопити кути нижньої щелепи і, спираючись великими пальцями в скроневі кістки, висунути нижню щелепу так, щоб зуби нижньої щелепи опинились попереду верхніх. При відведенні голови і висуванні нижньої щелепи, зазвичай западання язика не відбувається й утворюються сприятливі умови для розкриття дихальних шляхів. При спазмі щелепи буває дуже важко очистити ротову порожнину і провести штучне дихання. У такому випадку для розкриття рота вказівні пальці вводять за обидві щоки і, просуваючи кінці пальців за кореневі зуби, поступальними рухами намагаються пройти між шелепами і розсунути їх. В ослаблених хворих (потерпілих) рот розкривають шляхом натискання пальцями на підборіддя; * двома пальцями, які знаходяться на чолі потерпілого, затиснути його ніздрі; * зробити глибокий вдих; * щільно притиснути свій рот до рота потерпілого і зробити видих в його легені (при цьому грудна клітина повинна припіднятись). Проходить "вдих". У немовлят і маленьких дітей одночасно охоплюють губами рот і ніс; * видих відбувається пасивно, за рахунок еластичних сил грудної клітини (розслаблення м'язів грудної клітини, діафрагми). При цьому трохи відкривається рот і ніс потерпілого. За цей час людина, яка надає допомогу, робить повторно глибокий вдих і повторює маніпуляцію в тій самій послідовності. Частота дихання має бути не менш 20 у хвилину, у маленьких дітей - 30 у хвилину, у немовлят - 35 у хвилину. Вдування слід проводити швидко і різко (у дітей менш різко), щоб продовжуваність вдиху була у два рази менша видиху. Необхідно слідкувати щоб видихуване повітря не призвело до перерозтяжіння шлунку. У цьому випадку з'являється небезпека виділення харчових мас із шлунку і попадання їх у бронхи. Зрозуміло, що дихання "із рота в рот" створює значні гігієнічні незручності. Уникнути цього можна, використовуючи марлеву серветку, носову хустинку і т. ін. Штучне дихання проводиться до відновлення самостійного дихання або ж появи ознак біологічної смерті.

Методика проведення штучного дихання "із рота в ніс"

Необхідність використання цього методу штучного дихання виникає в тих випадках, коли щелепи потерпілого міцно стиснені і розтулити їх важко, а потрібного розширення грудної клітини при вдуванні повітря "із рота в рот" не відбувається, а також при травматичному ушкодженні нижньої щелепи.

Послідовність проведення штучного дихання методом "із рота в ніс"

    * покласти потерпілого на рівну тверду поверхню обличчям угору; * підкласти під лопатки валик; * стати на коліна біля голови потерпілого; * перевірити пальцями, чи не має сторонніх тіл у верхніх дихальних шляхах і ротовій порожнині, при їх наявності вилучити; * розстебнути комір потерпілого та одяг, що заважає диханню; * максимально закинути голову, підтримуючи її у такому положенні рукою, що лежить на тімені. Другою рукою притискають нижню шелепу, закриваючи таким чином рот; * зробити глибокий вдих; * щільно охопити своїми губами ніс потерпілого зробити в нього із силою вдування повітря; * після закінчення вдування відпустити ніс потерпілого і злегка привідкрити його рот. У такому положенні проходить пасивний видих. Кількість вдувань повітря 16-20 за хвилину.

При проведенні штучної вентиляції дитини реаніматор охоплює рот і ніс дитини по контуру, позначеному пунктиром

Похожие статьи




Методика проведення штучної вентиляції легень методом "рот в рот" та "рот в ніс" - Кровотечі: визначення, основні ознаки кровотеч

Предыдущая | Следующая