ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОМПОЗИТОРА, МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТВОРУ - Анотація на хоровий твір "Вийди, вийди, Іванку"

Василь Андрійович Уманець - український музикант, педагог, диригент, культурний діяч, доцент Національного Педагогічного Університет ім. М.П. Драгоманова.

В його творчій спадщині особливе місце займали обробки українскьких народних пісень. Адже доторкнутись до тонкої душі власного народу мріє кожний творець, в цьому відчувається глибока єдність людини і землі, яка її випестувала. Серед творів, над якими працював Василь Уманець, є обробки для жіночого та дитячого хорів, одну з яких ми розглядаємо в цій роботі.

Майстерність заключається в тому, що, зберігаючи колорит і настрій твору, автор привносить в нього свіже дихання. Він не руйнує ані форму, ані стиль, твір звучить щиро і написаний зручно для виконавців.

МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТВОРУ

1. Жанр.

Твір "Вийди, вийди, Іванку" належить до обробок українських народних пісень. За основу взята календарно-обрядова пісня-веснянка з однойменною назвою.

2. Тип та вид хору.

Твір написаний для жіночого (або дитячого) колективу триголосного складу, має три самостійні партії, протягом звучання партії один раз сходяться в унісон і один раз - в октаву.

3. Форма твору.

Форма двочастинна зі скороченою репризою. Перша частина складається з двох речень (куплетів) з загальною репризою, друга - також з двох речень, закінчується сороченою репризою (експозиція теми - 8 тактів, реприза - 4 такти і 2 такти коди).

4. Фактура.

Фактура змішана. Присуні елементи гомофонно-гармонічного складу (починаєжться темою на фоні вітриманого басу), підголосковості (початок другого періоду) та поліфонії (11-15 такти).

5. Ладо-тональний план.

Ладо-тональний план простий, без відхилень. Є співставлення споріднених тональностей: основна тональність соль мінор, середня частина звучить в до мінорі.

6. Метро-ритм та розмір.

Метро-ритм твору також на відрізняється складностями. Відсутні синкопи, змінні розміри, протягом всього твору зберігається розмір 6 /4. Це не є характерним для українського фольклору загалом, але в жвавих обрядових піснях зустрічається часто.

7. Характер голосоведіння.

Голосоведіння переважно плавне. Стрибки у перших сопрано на початку кожного мотиву згладжуються терцією других сопрано:

(Такти 1, 3 сопрано)

Стрибки в інших партіях з'являються в другому періоді. У других альтів стрибок на квінту на початку мотиву повторює такий самий хід, як у перших сопрано, тільки в іншій тональності:

(Такти 9, 12 альти)

Той же стрибок з'являється у перших альтів в 13-му такті. Всередині самої фрази голосоведіння відбувається досить рівно.

8. Гармонія.

Гармонія твору підкорюється мелодичному мінору. Весь матеріал побудований в двох споріднених тональностях: соль мінор та до мінор.

Функціонально твір простий. Постійне чергування тоніки та субдомінанти. На третю долю такту у альтів з'являється в басу п'ята ступінь, але протягом звучання відсутній головний признак - фа-дієз, тому важко сказати, чи на третю долю припадає домінанта, чи тонічний квартсекстакорд.

(Такти 2, 4 партитури)

Те саме можна сказати про гармонію другого періоду. Домінанта на останню долю такту відчувається, але не відверто, а приховано. Якщо звернутись до гармоній фольклору, то ми побачимо, що рідко в українській музиці використовується функція домінанти. Більш часто ми чуємо автентичні каданси або з домінантою без терції.

Хроматизми з'являються в партитурі лише один раз, і це - художній прийом, власне, актора. Він призваний підкреслити тяжіння мелодичного мінору:

    (такт 15 альти) 9. Темп та його відхилення.

Оскільки твір виконується буз супроводу, темп є важливим засобом виразності. Агогіка має підкреслювати художній зміст, але не нав'язувати власний характер.

В тексті немає ремарок щодо темпу, але відхилення можуть бути використані диригентом за змістом. Наприклад, перехід від соль мінору до до мінору можливо відокремити ферматою і підвести до неї невеличким ritenuto:

(Такти 7-8)

Такий прийом допоможе слухачеві налаштуватись на зміну тональності і підготує до сприйняття нового матеріалу. Окрім того цей прийом збере увагу хору.

Таким самим за змістом може бути уповільнення в 15-му такті - для підкреслення і більш яскравого проведення хроматичного ходу в альтовій партії:

(Такти 15-16)

З позиції художньої виразності слід зробити уповільнення і в кінці (такт 21-22), але потрібно пам'ятати, що попередні агогічні відхлення мають бути меншими, ніж заключне. Витримати "золоту середину" в цьому питанні дуже важливо, бо зайві і надто широкі ritenuto розіб'ють твір на фрагменти.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОМПОЗИТОРА, МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТВОРУ - Анотація на хоровий твір "Вийди, вийди, Іванку"

Предыдущая | Следующая