Кіносценарій як засіб вербальної візуалізації літературного твору
Кіносценарій як засіб вербальної візуалізації літературного твору
У статті шляхом компаративістично-семіотичного аналізу встановлюються принципи інтерсеміотичної інтерпретації літературного твору в межах кіносценарію; з'ясовано специфіку природи кіносценарію й основні підходи до його класифікації.
Будь-який письменник, а особливо той, який працює на масовий ринок, мріє про те, щоб його твір екранізували. У добу панування "культури видовища" (М. Рахімова) таке прагнення автора книги збільшити й урізноманітнити свою читацьку аудиторію ще й симпатиками кінематографу не виглядає дивним, а навіть закономірним. Варто також зазначити, що в сучасному динамічному світі кінематограф уже давно перебрав на себе функції домінантного мистецтва, завдяки якому часто сучасний житель планети приходить до книги, а не навпаки.
Уможливлює появу міждисциплінарних розвідок широке трактування семіотикою поняття "тексту", де останній ототожнюється вже не лише з низкою графічних знаків, а й з окремими продуктами культури або й із нею загалом. Про актуальність здійснення компаративістами міжмистецьких зіставлень ідеться, зокрема, у працях Ст. Тотосі де Зепетніка, Г Ремака, Д. Наливайка. Утім ці праці лише спорадично згадують або взагалі оминають поняття екранізації як одного з прикладів інтерсеміо - тичного перекладу. Грунтовніше над цим застановляються Тереса Томашкєвіч, перу якої належить не одна грунтовна наукова праця, посвячена проблемам семіотики перекладу, Х. Сінтас, Пілар Ореро, Лінда Кахір, Д. Пауер. На українських теренах, незважаючи на появу окремих розвідок у цьому аспекті, як-от: дисертація Віри Савченко "Візуальний переклад літературного тексту" - проблема міжмистецьких перемовин усе ще залишається відкритою для дискусії.
Метою статті є встановлення особливостей вербальної ві - зуалізації літературного твору засобами кіносценарію шляхом застосування принципів семіотичної теорії.
Першим і надзвичайно важливим етапом у процесі екранізації є написання кіносценарію, своєрідного "протоколу фільму" [1, с. 165], його "словесного прообразу" [2, с. 248], який, на нашу думку, слугує містком поміж двома на перший погляд взаємонеперекладни - ми культурними семіосферами - літературою та кіно. Останні, окремо проаналізовані нами раніше, є самостійними знаковими системами, яким властиво комунікувати, взаємозбагачуючи одна одну. "Зв'язок між літературою та кіно збережеться, - зауважує П. Тороп, - до тих пір, поки існує необхідність у сценаріях" [3, с. 178]. Особливо плідно й, на переконання Ю. Лотмана, "гаряче" це робити їм удається на "межі", що пролягає поміж цими семіотичними просторами, водночас розмежовуючи й об'єднуючи їх. Про міжсеміосферну межу російський се - міотик говорив: "Вона завжди межа між чимось і, відповідно, водночас належить обидвом пограничним культурам, обидвом взаємодотичним семіосферам. Межа бі - й полілтгвкттш" (виділення наше - О. Д.) [4, с. 183]. Саме на цьому міжпро - сторовому кордоні з-під пера семіотичного кінодраматурга-бі - лінгва з'являється кіносценарій, т. зв. "кінематограф у літературі чи література на шляху до екрану" [5, с. 115].
Природа кіносценарію - дуальна, де слово слугує візуальному образові. З огляду на те, що сценарій фільму переважно потрактовують як "самостійний мистецький твір, хоча він і не становить собою нового роду мистецтва, а тільки нову літературну форму" [6, 15], яка слугує "творчою основою художнього фільму" [7, с. 7], створюється він передусім "із настановою на звукозорову форму цього [екранного - О. Д.] втілення, із використанням специфічних особливостей і можливостей кіно" [2, с. 248], у результаті чого постають "близькі до літературних, але нові за структурою самостійні екранні образи" [5, с. 114]. Кінодраматургові, який візьметься за вербальну ві - зуалізацію літературного першоджерела, варто досконало володіти обидвома семіотичними мовами й не забувати про підпорядкованість законам кіно. Дотримання останніх "вимагає від сценариста ока художника, оповідального майстерства романіста й сили драматичного образу драматурга. (...) Мислити, жити, бачити, сприймати, почувати, творити рухливими картинами - це завдання сценариста. Девіз його: "Я бачу" [6, с. 31].
Робота сценариста - важлива й потрібна, однак часто модифікована та перелицьована в ході зйомок головним інтерсе - міотичним тлумачем - режисером кінострічки. Власне бачення фільму можуть ще повідати оператор, художник, композитор, звукорежисер і, звісна річ, актори. Важливо, щоб між усіма цими інтерпретаторами існувало порозуміння і єдине бачення кінцевого результату. Об'єднавчим елементом для них усіх має стати кіносценарій, що задасть тонусу всій кінобесіді загалом.
П. Тороп у межах архітектонічного підходу виокремлює три типи екранізацій: "Адаптація як фільм на основі роману або оповідання, контамінація як фільм на основі кількох романів чи оповідань, наративізація як розповідний фільм на основі нерозповідного тексту" (підкреслення наші - О. Д.) [3, с. 164]. Подібно до естонського вченого, адаптацією, що передбачає "пристосування літературного твору до вимог або потреб іншого мистецтва" [2, с. 15], називає фільм і його італійський колега У Еко, який, однак, на відміну від П. Торопа, не погоджується з наданням цій формі інтерпретації звання ін - терсеміотичного перекладу. "Багато трансмутацій, - зазначає У. Еко, - це переклади, у тому сенсі, що вони виокремлюють лише один із рівнів тексту-джерела й тим самим роблять ставку на те, що саме цей рівень єдино важливий для того, щоб передати смисл оригінального твору" [8, с. 401]. А це означає ні що інше як "нав'язати власну інтерпретацію тексту-джерела" [8, с. 402] реципієнтові, що для власне перекладу (міжмовного) неприпустимо.
Адаптацією кінострічку вважає й більшість американських практиків сценарного мистецтва, із працями яких нам довелось зустрічатись. Це, зокрема, Крістофер Кін, Дуайт Свейн, Сід Філд. Для них кіносценарій - це цілковито новий самостійний твір, "який не зобов'язаний залишатись вірним оригінальному матеріалові" [9, с. 324] і падати ниць "перед вівтарем книги" [10, с. 154]. Аналогічні міркування зустрічаємо й на сторінках української розвідки "Література і кіно: проблеми взаємин", авторство якої належить Ларисі Брюховецькій, де багато мовиться про своєрідність кожного з двох досліджуваних нами мистецтв і неможливість "перенесення літературного твору на екран без відчутних змін, так би мовити без втрат" [11, с. 31].
Достосовувати літературне надбання до вимог кіно, на думку Дуайта Свейна, можна трояко. Кіносценарій може повністю наслідувати оригінал, відображати окремі його "ключові сцени" або ж узагалі використовувати белетристичний твір лише як мотив [12, с. 187]. У П. Торопа ці типи інтерсеміотичного перекодування ще більше деталізуються й отримують термінологічне визначення. Естонський науковець класифікує їх так: "макростилістична екранізація", яка "має домінанту в тексті і його формальних ознаках"; "точна екранізація", де за основу береться "інформація і зміст"; "мікростилістична екранізація", яка "виходить із персонажа"; "цитатна екранізація", у якій домінує "мотив"; "тематична екранізація", що базується на тематиці вихідного твору; "описова екранізація", яка "виходить із конфлікту"; "експресивна екранізація", у якій домінантним є "жанр"; "вільна екранізація", яка "виходить із інтерпретації й версій". [3, с. 183-189]. Кожен із цих типів екранізацій, переконаний П. Тороп, слугує окремим методом загального "екстратекстового" перекладу [3, с. 189]. Керуючись тезою У Еко, що перекладати означає "сказати Майже те саме" іншою мовою [8, с. 8], доходимо висновку, що говорити про цілісний інтерсеміотичний переклад можна лише в перших двох випадках вище запропонованої класифікації, тоді як решта є частковими відповідниками літературного оригіналу. Отже, варто зауважити, що надалі прикладами міжсеміотичного перекладу нами вважатимуться такі кінострічки, які змогли "знайти в кіномовленні аналогії принципам" [3, с. 178] літератури.
Кіносценарій - це наче чернетка майбутньої екранізації, своєрідний "вербальний монтаж" (П. Тороп), початкова стадія інтерсеміотичного перекладу. Він, на нашу думку, є Ще літературою й водночас Уже належить кіно. Кінодраматург повинен ураховувати те, що фільм, на відміну від книги, володіє конкретними образами - візуальними, і саме "цією конкретністю суттєво зменшується інтерпретаційна свобода глядача порівняно з читачем" [3, с. 174]. Літературний адресат уявляє, реципієнт фільму цього позбавлений. Частково чи повністю - це залежатиме від установки авторів екранізації й кіносценариста зокрема. "Читач сторінки вигадує образ, читач фільму - ні, але й той, й інший повинні працювати, щоб проінтерпретувати знаки, які вони сприймають для завершення процесу пізнання" [13, с. 159]. Аналізуючи твори масової літератури та їхні кінематографічні "репродукції", спостерігаємо одну спільну для них і інших видів масової продукції закономірність - твір масового формату повинен захоплювати свого реципієнта, звертатись до його почуттів. Викликати у свого адресата позитивні переживання ці два види мистецтва намагаються за рахунок вторинних смислових надбудов, по-різному реалізованих кожним із них на практиці. інтерсеміотичний кіносценарій літературний твір
Для фільму закласти основу його риторики повинен саме сценарій, уміло пристосувавши синтаксис і семантику майбутньої кінострічки консумпційним вимогам масового ринку. Відчути смислові домінанти літературного першоджерела й уміло перенести їх на іншу семіотичну канву дано, мабуть, не кожному сценаристові, який візьметься за інтракультурне перекодування. Дещо легшим завданням це може виявитись для самого автора книги, за умови, якщо зуміє "побачити" свій вихідний твір. В історії межового жанру спостерігаються випадки, коли від початку автор літературного твору пише його запрограмованим "кінематографічним стилем" з метою полегшення його подальшого перекладу на великий екран.
На переконання більшості теоретиків і практиків сценарного мистецтва, під час перекладу книги мовою кіно потрібно пам'ятати, що в кіносценарії "неприпустимий (...) докладний стиль роману" [6, с. 19], його розлогість думки, любов до інтроспекцій. Саме тому першоінтерпретаторів у царині кінематографу закликають вибирати з літературного першоджерела лише найважливіші місця, які неважко передати через дію, що, на думку Сіда Філда, є головним Характером фільму [9, с. 329]. Для основоположників кінострічок, орієнтованих на масового глядача, існує ще одне неписане, варте врахування, правило - не перевантажувати фільм символікою, зробити його сприйняття максимально простим. На перший погляд це завдання є не надто складним для виконання для іншосеміотичних перекрійників популярної літератури, адже остання також намагається уникати надмірної смислової закодованості, щоб зацікавити якомога більшу кількість реципієнтів.
Перше, на що звертає увагу майбутній режисер кінокартини, до рук якого потрапив її сценарій, є часові межі стрічки, подібно як у театрі, де межі ще більш ригористичні, оскільки не дають змоги робити серії. Для зачинателя кінопостановки це часто стає неабиякою перешкодою в інтерпретації першоджерела. На відміну від літературного твору, тривалість фільму лімітована часом. Як зазначає відомий американський кінодраматург Крістофер Кін, ідеальний сценарій повинен мати від ста до ста двадцяти сторінок, де одна сторінка відповідає одній хвилині фільму. Усе, що не вкладається в ці зовнішні параметри, переконаний він, свідчить про некомпетентність автора кіносценарію й не може бути втіленим на екрані [10, с. 71]. Така чітка структурованість словесної схеми фільму, на нашу думку, зумовлена способом його сприйняття. Процес рецепції літературного твору жодним часовим обмеженням не підлягає, особливо це стосується зразків масової белетристики, які читають де завгодно та коли завгодно, тоді як кінострічку переважно переглядають цілісно, від початку й до кінця, хоча сьогодні технічно це можна зробити дискретно, із перервами.
Отже, проаналізувавши низку теоретичних праць, можемо констатувати, що природа кіносценарію - дуальна, із чіткою субординацією слова візуальному образові. Кінодраматургові, який візьметься за словесну візуалізацію літературного першоджерела, варто досконало володіти обома семіотичними мовами й не забувати про підпорядкованість законам кіно. Кіносценарій - це лише відправна точка майбутньої екранізації, початок інтерсеміотичного перекладу. Саме кіносценарій, на нашу думку, визначає риторику фільму, пристосовує смислові домінанти літературного першоджерела та вміло переносить їх на семіотичну канву кіно.
Література
- 1. Фрейлих С. И. Теория кино: От Эйзенштейна до Тарковского / С. И. Фрейлих. - М. : Искусство, 1982. - 251 с. 2. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / за ред. А. Волкова. - Чернівці : Золоті литаври, 2001. - 636 с. 3. Тороп П. Экстратекстовый перевод / П. Тороп // Тотальный перевод. - Тарту : Изд-во Тартуского университета, 1995. - С. 164 189. 4. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров. Человек - текст - семиосфера - история / Ю. М. Лотман. - М. : Языки русской культуры, 1996. - 464 с. 5. Нечай О. Ф. Основы киноискусства : [учебное пособие для некинематографических вузов] / О. Ф. Нечай, ГВ. Ратников ; под ред. И. В. Вайсфельда. - 2-е изд., перераб. и доп. - Минск : Вышэйшая школа, 1985. - 368 с. : ил. 6. Дюпон Е. А. Кіно й сценарій / Е. А. Дюпон ; пер. з нім. та передмова А. Басехеса та В. Хмурого. - К. : ВУФКУ, 1928. - 62 с. 7. Бжеський І. Ю. Як створюється художній кінофільм / І. Ю. Бжесь - кий. - К. : Державне вид-во образотв. мист-ва і музичної літ-ри УРСР, 1960. - 45 с. 8. Эко У. Сказать почти то же самое. Опыты о переводе / У. Эко ; пер. с итал. А. Н. Коваля. - СПб. : Симпозиум, 2006. - 574 с. 9. Field S. The Definitive Guide to Screen Writing / S. Field. - London : Ebury Press, 1998. - 387 p. 10. Keane Ch. How to write a selling screenplay : a step-by-step approach to developing your story and writing your screenplay by one of today's most successful screenwriters and teachers / Ch. Keane. - New York, 1998. - 308 p. 11. Брюховецька Л. І. Література і кіно : проблеми взаємин : [літературно - критичний нарис] / Л. І. Брюховецька. - К. : Радянський письменник, 1988. - 183 с. 12. Swain V. Dwight Film Scriptwriting. A Practical Manual / Dwight М.
Swain. - London and Boston : Focal Press, 1982. - 375 p.
13. Monaco J. How to Read a Film. The World of Movies, Media, and Multimedia. Language, History, Theory / J. Monaco. - New York, Oxford : Oxford University Press, 2000. - 672 p.
Похожие статьи
-
Вплив вербального тексту на інтерпретацію вокального твору
Вплив вербального тексту на інтерпретацію вокального твору Аналіз останніх досліджень і публікацій. Специфіка вербального тексту пісень є предметом...
-
Очевидно, що жоден з видів народної творчості не має такого багатства нашарувань, як казка. На ній позначився вплив різних історичних епох, починаючи від...
-
Хореографія як засіб формування культури здоров'язбереження дітей та молоді
У статті хореографія визначена як ефективний засіб формування культури здоров'язбереження дітей та молоді, який дозволяє одночасно вирішувати завдання...
-
Ритмічна складова композиції кінокадру в теорії Л. Скрипника
РИТМІЧНА СКЛАДОВА КОМПОЗИЦІЇ КІНОКАДРУ В ТЕОРІЇ Л. СКРИПНИКА У 20-х роках ХХ століття паралельно зі становленням українського національного кінематографа...
-
У статті розкрито особливості "культурного коду" як комунікаційно-знакової системи, пов'язаної з накопиченням, збереженням і трансляцією інформації. За...
-
Вербальна трансмутація (міжкодовий переклад) витвору живопису
Вербальна трансмутація (міжкодовий переклад) витвору живопису "Без дихання слова не може бути збережене нічого у світі" Томас Манн "Те, чим наповнені моя...
-
Авангард: естетична радикалізація
Авангард: естетична радикалізація У статті розглянуто один із найрадикальніших авангардистських напрямів -- дадаїзм і реалізація його ідей у...
-
Містерії друїдів Британії та Галлії
Містерії друїдів Британії та Галлії Навколо походження слова "друїди" точиться багато суперечок. Макс Мюллер вважає, що ірландське слово "друї" в...
-
Художній текст як віддзеркалення тексту культури
Розглядаються проблемні питання, пов'язані із зіставленням понять "художній текст" і "текст культури". Аналізуються деякі підходи щодо визначення...
-
Пролегомени до екстремального документального фільму
Для сьогодення стало звичним, що людське життя, в усій розмаїтості його проявів, дедалі частіше набуває екстремального характеру -- в шаленому темпі...
-
Огляд підходів до вивчення міжкультурного діалогу і процесів взаємодії культур
Культура є багатогранним феноменом і поєднує у собі сукупність надбань і цінностей духовної та матеріальної сфер людської діяльності. З еволюцією людства...
-
ЗАНЯТТЯ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА - Слово у творчості актора
Пам'ятаю досі, як, приступаючи до перших занять по художньому слову в Студії, організованої Станіславським, я гарячково намагалася усвідомити все те, що...
-
ПРИЗ ОТРИМУЄ ПРОДЮСЕР У статті йдеться про історію однієї з найпрестижніший премій у світовому кінематографі -- "Оскар", систему й порядок її...
-
БАЧЕННЯ - Слово у творчості актора
Поза образного мислення немає мистецтва. Але шлях до не му далеко не так простий, як нам іноді здається. Неред ко актор зупиняється на первинному процесі...
-
АНАЛІЗ ДІЄЮ - Слово у творчості актора
Вчення Станіславського про надзавдання і наскрізному дії є основоположним у процесі перевтілення актора в драматичний образ. "Від надзавдання народилося...
-
Дифузний стан образів, символів, культурних кодів
ДИФУЗНИЙ СТАН ОБРАЗІВ, СИМВОЛІВ, КУЛЬТУРНИХ КОДІВ Образи роблять історію видимою, констатує російський дослідник З. Чеканцева. Але як це відбувається? Що...
-
ТЕХНІКА І ЛОГІКА МОВЛЕННЯ - Слово у творчості актора
Говорячи про роботу Станіславського над словом, не можна забувати, яке значення він надавав питанню техніки мови, питання підготовки свого фізичного...
-
Джованні Казаретто: листи про наукову експедицію до Криму й Південного Подністров'я (1836 р.)
Стаття присвячена дослідженню маловідомої сторінки біографії італійського природодослідника Джованні Казаретто -- його подорожі до Криму та Південного...
-
Культурна традиція та ментальність: від "духу народу" до психоаналітичних концепцій ідентичності
КУЛЬТУРНАЯ ТРАДИЦИЯ И МЕНТАЛЬНОСТЬ: ОТ "ДУХА НАРОДА" К ПСИХОАНАЛИТИЧЕСКИМ КОНЦЕПЦИЯМ ИДЕНТИЧНОСТИ В статье проанализировано влияние ментальности на...
-
ВНУТРІШНІЙ МИНУЛОГО - Слово у творчості актора
Прийом створення бачення був одним з найважливіших практичних прийомів Станіславського в роботі над словом. Не менш важливим прийомом Станіславського і...
-
Стаття присвячена аналізу композиторської творчості М. К. Чюрльоніса та І. В. Тилика в контексті принципу феноменологічної подібності. Висвітлені...
-
Творчість відомого українського художника Миколи Корниловича Пимоненка посідає одне з провідних місць у побутовому живописі України кінця XIX -- початку...
-
З історії українсько-німецьких музичних зв'язків у ХІХ ст
Взаємозв'язок і взаємозбагачення української і німецької культур у галузі освіти, науки і мистецтва відбувається на основі культурних надбань і кращих...
-
Хаос як естетичний та художній формотворчий принцип у музиці XX-ХХІ ст
Розглядаються погляди на природу музичних течій ХХ-ХХІ ст. Саме погляд на Хаос як на естетичний художній принцип формування музичного твору та метод...
-
Диригентська інтерпретація концерту №2 для віолончелі з оркестром Геннадія Ляшенка
Диригентська інтерпретація концерту № 2 для віолончелі з оркестром Геннадія Ляшенка В статті, на прикладі різних виконавських версій концерту № 2 для...
-
Любов Ліницька у ролі Гандзі з однойменної п'єси І. К. Тобілевича
ЛЮБОВ ЛІНИЦЬКА У РОЛІ ГАНДЗІ З ОДНОЙМЕННОЇ П'ЄСИ І. К. ТОБІЛЕВИЧА У статті вперше досліджується сценічне втілення поетичної драми з часів Руїни "Гандзя"...
-
Осмислення язичницького міфу в танцювальному мистецтві: на прикладі балету
Осмислення язичницького міфу в танцювальному мистецтві: на прикладі балету Аналізується сакральна природа танцювального мистецтва. В архаїчну епоху...
-
Наю, культура Стародавнього Єгипту
Наю, Культура Стародавнього Єгипту Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється, як зазначалося раніше, на кілька періодів. Раннє...
-
Авторський фільм можуть створити лише однодумці в мистецтві, які разом вирішують поставлене автором-режисером завдання"1. Суголосне цій думці й...
-
Особливості розвитку документального кіно України у контексті жанрової специфіки мистецтва
Проблема жанрово-тематичної еволюції документального кіно являє собою одну з найважливіших та найменш вивчених проблем сучасного мистецтвознавства. З...
-
Мукачевська Ратуша - Пам'ятки архітектури Закарпатської області
Рис Готична Каплиця Св. Мартіна , XIV ст. Рис УмЖГОРОД -- місто на ріці Уж, адміністративний центр Закарпатської області та Ужгородського району. Сучасна...
-
Висновок - Регіональні традиції в народній педагогіці як засоби виховання дітей
Правильне й усебічне уявлення про традиційну народну культуру можна набути, глибоко ознайомившись з широким колом фольклорних явищ, які протягом століть...
-
Етнічна батьківщина поляків - Поляки
За даними археології, на території Польщі льодовиковий період закінчився 15 тис. років тому. Середній кам'яний вік ХV-V тис. до н. ч., а неоліт у Польщі...
-
"Енеїда" І. Котляревського та її значення в літературі - Періодизація української культури
Бурлескно-травестійну поему "Енеїда" можна вважати твором усього життя автора, оскільки писав її близько ЗО років. У листі до М. Гнєдича від 27 грудня...
-
ТЕМПО-РИТМ - Слово у творчості актора
Важливим розділом системи, ще дуже мало разрабо танним, є розділ "темпо-ритм". Костянтин Сергійович в останні роки свого життя приділяв цій сценічній...
-
Зарубіжна каталогізація: пов'язані дані та BIBFRAME
ЗАРУБІЖНА КАТАЛОГІЗАЦІЯ: ПОВ'ЯЗАНІ ДАНІ ТА BIBFRAME Надія Стрішенець, д-р іст. наук, зав. відділу Національної бібліотеки України імені В. І....
-
Звукове кіно - Історія театру та кіно
У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Дзиги Вертова "Симфонія Донбасу", а наступного року глядачі почули голоси...
-
ПСИХОЛОГІЧНА ПАУЗА - Слово у творчості актора
Пояснюючи на одному з уроків природу психологічний ської паузи, Костянтин Сергійович навів такий приклад. - Припустимо, - сказав він, - що я завтра,...
-
Реалізм та імпресіонізм: від зображення до враження
Мета. Ознайомити учнів із найкращими досягненнями реалізму та імпресіонізму. Розкрити основні принципи розвитку цих напрямів мистецтва. Познайомити з...
-
Архіви виникли з появою писемності й утворення держав. Археологічні дослідження свідчать про існування архівів у рабовласницьких державах - в Китаї,...
Кіносценарій як засіб вербальної візуалізації літературного твору