Особливості сприйняття і презентації модифікацій тілесності студентською молоддю (на прикладі студентів ДНУ ім. О. Гончара) - Метафізика тілесності

В останні роки модифікації тіла привертають до себе підвищений інтерес суспільства як нові екстравагантні тенденції сучасної моди. Феномен модифікацій тіла займає особливе місце у сфері соціальних досліджень: з одного боку, залишаючись маловивченим і, відповідно, теоретично і методологічно непроясненим, з іншого боку вимагає пильної наукової уваги.

Звернення до проблематики тілесності - характерна ознака онтологічного повороту філософського дискурсу ХХ століття, що виявився принциповим спростуванням властивого модерну принципу десоматизації людини. Утім, цей постійний мотив західної метафізики, як і самий "образ тіла", естетичне ставлення до власного тіла і форм його руху протягом історії людства й історії розвитку спорту формували ту сутнісну вісь, що визначала становлення людини культури взагалі й поступ спеціальної цілеспрямованої діяльності - фізичного виховання зокрема, метою якого було перетворення себе, отримання повноти відчуттів ("насолоди зусиль") сильного тіла. Власне, розвиток естетичного ставлення до світу зумовлював становлення тієї чистої форми доцільності у фізичній культурі, що можлива саме як вихідна з уявлень, "образів" досконалості, ідеалу, цінності [33].

Як вже було відмічено раніше, в найбільш узагальненому виді під модифікаціями тіла розумують різні форми і способи видозміни тіла через ушкодження шкіри (нанесення порізів, шрамування, таврування, проколювання, татуювання, ампутації і інші хірургічні втручання), здійснювані добровільно, самостійно або за допомогою фахівців з модифікацій тіла заради досягнення психологічних, естетичних, духовних, ідеологічних цілей.

Деякі учені вважають, що модифікації тіла є, по-перше, одна з новітніх практик екстремальної, "пограничної" поведінки, по-друге результат "культурної патології", по-третє, результат кризи ідентичності, пошуків себе і референтного соціального оточення [34].

У зв'язку з цим збагатилися соціально-знакові функції і мотиви застосування модифікацій. Недавнє порівняльне дослідження (Wohlrab et al., 2007) перераховує десять мотивів: 1) бажання прикрасити тіло, зробити його модним аксесуаром і предметом мистецтва; 2) індивідуалізація, потреба виразити свою несхожість на інших; 3) особистий нарратив, вираження своїх особистих цінностей і життєвого досвіду; 4) прояв фізичного терпіння, здібності перенести біль; 5) позначення групової приналежності і залученості; 6) протест і опір, наприклад, батькам; 7) вираження якихось духовних цінностей і культурних традицій; 8) аддиктивність, психічна залежність від ендорфінів, що виділяються при хворобливих процедурах, або потреба постійно поповнювати свою колекцію татуювань; 9) сексуальних мотивів, особливо характерних для пірсингу статевих органів; 10) відсутність чіткого мотивування, коли рішення приймається імпульсивно. У будь-якому випадку модифікації тіла складають невід'ємну частину сучасного тілесного канону і стають предметом напруженої рефлексії і саморефлексії.

Для того, щоб зрозуміти причини, що штовхають людей на тілесні модифікації, розглянемо, які мотиви є присутніми при фактах модифікації, як її сприймають носії модифікацій і прості люди.

Об'єктом дослідження виступали молоді люди (18-23 року), що мають різні тілесні модифікації (татуювання, пірсинг, шрамування і тому подібне).

Дослідження проводилося у рамках якісного підходу методом глибинного напівструктурованного інтерв'ю. Виходячи з цього, було вирішено не формувати велику вибірку, а детально описати декілька випадків. Об'єктом дослідження були студенти ДНУ ім. О. Гончаря, з двох умовно виділених в роботі для проведення дослідження груп: ті, які мають тілесні модифікації, і ті, хто їх не має. Первинна гіпотеза дослідження полягала в тому, що має бути присутньою різниця між особливостями сприйняття тілесних модифікацій у представників двох виділених груп. Це дослідження стало добрим приводом відпрацювати і власні професійні навички, і на конкретних прикладах проілюструвати виявлені раніше тенденції.

Виходячи з гіпотези про те, що молоді люди, що мають різні тілесні модифікації, мають загальні особливості, був вибраний метод, що дозволяє скласти найбільш поширений образ сучасної людини, практикуючої модифікації зі своїм тілом, а також для якіснішого порівняння і аналізу у пошуках загальних особливостей.

В ході інтерв'ю були поставлені питання, що дозволили з'ясувати ставлення респондента до своїх тілесних модифікацій, причини, що штовхнули його на ці зміни, ставлення до нього оточення і тому подібне.

Для опису соціальних портретів було вибрано шість чоловік тих, що мають різні тілесні модифікації (пірсинг, татуювання, тунелі, спліт язику і тому подібне). Не дивлячись на те, що феномен тілесних модифікацій поступово набуває масового поширення, нам не вдалося зібрати велику групу респондентів. На нашу думку, на те є наступні причини: окрім демонстративності, таким людям властива підвищена тривожність, або навіть драівливість пов'язана з темами, що стосуються тіла, і багато з наших потенційних клієнтів, тих, хто спочатку погодився працювати з нами, пізніше відмовилися, дізнавшись, що від них вимагалося. Підбір респондентів здійснювався через соціальні мережі, в яких було розміщено повідомлення про дослідження, що проводилося, з проханням для усіх охочих, хто підходив під вимоги вибірки (наявність тілесних модифікацій) відгукнутися і надати допомогу в проведенні дослідження. Надалі слідували особисті зустрічі із заздалегідь відібраними респондентами для безпосереднього проведення інтерв'ю.

Інтерв'ю проводилось неодноразово, зміст і характер питань варіювався залежно від ситуації. Відповіді на питання фіксувалися письмово в ході бесіди. Результати спостереження і інтерв'ю були оброблені і узагальнені.

Розпочнемо аналіз із представників тієї групи респондентів, що має тілесні модифікації. Головною особливістю, що об'єднує усіх цих представників є виражена демонстративність. Проявляється вона, насправді, по різному, проте є присутньою в усіх відповідях в той чи іншій формі, відкрито чи завуальовано.

Демонстративність, як схильність виставляти напоказ свої особові якості, акцентувати увагу на переживаннях і почуттях, може проявлятися в поведінці людей по-різному. Може набувати, скажімо так, "м'якої форми", а може виглядати як загострена риса. В деяких випадках ми фіксували її як прагнення клієнта показати свої особливі знання з таких специфічних питань, як техніка та теорія тілесних модифікацій, що і є проявом демонстративності.

Частіше за все ми спостерігали яскравий прояв демонстративності і в зовнішньому вигляді, і в багатослівності, а також в прагненні демонструвати свої почуття, викликаною підвищеною потребою в увазі.

"Захотелось быть не таким как остальные, стало интересно поэкспериментировать над своим телом".(Ілля, 23 роки, інтерв'ю № 8, стр.29-30).

Знову ми помічаємо прояв демонстративності - "не таким как все". Ми спостерігаємо також високу потребу демонструвати себе: "люблю быть разной", "люблю быть заметной", потреба в увазі з боку інших людей.

Інколи респонденти відмічали, що роблять це в першу чергу для себе і не треба демонструвати шрам, тату кожному зустрічному.

Тут ми помітили невідповідність слів з поведінкою: більшість респондентів продовжували носити відкритими місця пірсингу, тату, шрамів, сидіти із загорненим рукавом, і всі люди, що проходять мимо, могли безперешкодно розглянути їх модифікації.

Це підтверджує наше припущення про демонстративну поведінку, яка навіть не усвідомлюється і не відстежується деякими респондентами.

Навіть більше - вона може відкрито заперечуватися та зневажатися респондентом:

"И: Не боишься, что общество с такой внешностью будет воспринимать тебя несерьезно и негативно?

"Р: Меня это абсолютно не волнует, мне плевать на общество, я делаю это для себя, а не для кого-то!" (Наталля, 22 роки, інтерв'ю № 11, стр. 12-15).

У цих словах чутний виклик, заперечення соціальних цінностей, демонстративність і прихована агресія.

Проте детальніші питання, які торкаються того, чи не заважають модифікації в повсякденному житті, а також прагнення співпрацювати з нами, дозволяє припустити, що соціальні зв'язки, нехай навіть і формальні, значущі для респондента. Тобто соціальний протест, виклик цінностям суспільства не керують поведінкою респондентів, не роблять її асоціальною.

"Понимаешь, я работаю продавцом, и мне положено выглядеть определенным образом, иначе всех клиентов распугаю..."(Ілля, 23 роки, інтерв'ю № 8, стр.16-18).

Знову ж таки невідповідність з нинішнім станом (усі їх бажання, мабуть, тільки на словах, зараз вони нічим не виділяється з натовпу) підтверджує невиражену потребу демонструвати себе, йти проти суспільства.

Демонстративність супроводжує зовнішній образ респондентів, наприклад яскравий макіяж, багато дерев'яних і металевих оздоб, рвані джинси. Ми спостерігаємо демонстративність в зовнішньому вигляді і в багатослівності, що може говорити про підвищену потребу в увазі.

Первинною причиною тілесних змін називають інтерес:

"Хотелось попробовать, что-то новое, захотелось как-то измениться, ну, и друзья тоже себе прокалывали уши, языки, и я решил" (Валєра, 20 років, інтерв'ю № 7, стр. 12-13).

"Когда делала пирсинг, мне было просто интересно, увидела, у кого-то и тоже захотелось. А когда шрамирование, то было любопытно, как это будет смотреться на мне и хотелось, что бы на мне была эта тату".(Анна, 22 роки, Інтерв'ю № 9, стр.1-2).

Мотивом вибору модифікацій спочатку також називають моду на пірсинг серед однолітків: "В школе все девчонки прокалывали себе пупки, языки, это было так модно и мне захотелось попробовать, тем более мама была не против".

Практики модифікацій здебільшого супроводжуються напруженою рефлексією та саморефлексією:

"Кто идет на это, обладают более тонкой душевной организацией, они более других направлены на познание своего внутреннего мира через эксперименты над телом" (Анна, 12 рік, Інтерв'ю № 10, стр.20-21).

"В нашей жизни человек может распоряжаться только своим телом, только его может контролировать, подчинять, и пирсинг и различные порезы - один из способов почувствовать власть над своим телом". (Анна, 12 рік, Інтерв'ю № 10, стр.10-11).

Ми відмічаємо, також, що більшість тілесних модифікацій глибоко вмотивовані в свідомості респондентів.

Що стосується самосприйняття респондентами свого нового образу, то всі позиціонують його як щось незвичне, своєрідне, унікальне, що дає їм змогу відчувати себе набагато краще та повноцінніше, ніж до нанесення модифікацій. У більшості випадків модифікація тіла - реальний можливий спосіб самовираження та самопозиціонування.

"Я с появлением модификаций стала более уверенной, стала больше себе нравиться. Я стала по-другому ощущать свое тело" ". (Анна, 12 рік, Інтерв'ю № 10, стр.25-26).

"Я считаю, что именно через тату я могу выражать свой внутренний мир. К тому же все эскизы для них я рисую сама, мне важно, что таким образом я буду отличаться от других" (Наталля, 22 роки, інтерв'ю № 11, стр. 23-24).

"Когда я начала меняться внешне, я стала не такой серой, как раньше, стала заметной. Люди на улице внимание обращают, пальцем показывают, мне это даже удовольствие доставляет. Я стала уверенной в себе, общительной, легко иду на новые знакомства, ко мне иногда подходят, интересуются про татуировки, знакомятся, это здорово" (Наталля, 22 роки, інтерв'ю № 11, стр. 6-10).

Нерідко звучить мотив влади над своїм тілом, його пізнання, управління своїми страхами перед фізичним болем, зміни образу:

"В нашей жизни человек может распоряжаться только своим телом, только его может контролировать, подчинять, и пирсинг и различные порезы - один из способов почувствовать власть над своим телом" (Анна, 12 рік, Інтерв'ю № 10, стр.10-11)..

"Хотя считаю, что одних телесных изменений не достаточно, я хочу Самосовершенствоваться и внутренне, стремится к самопознанию, через различные духовные практики, стать вегетарианкой, так как считаю это еще одним способом познания тела" (Наталля, 22 роки, інтерв'ю № 11, стр. 13-18).

В опитуванні також ставилося питання стосовно того, як оточуючі сприймають тілесні модифікації респондентів. Отримані результати свідчать про те, що батьки більшості респондентів не схвалюють такі вчинки своїх дітей, так як вважають ці практики безглуздими, не привабливими, необдуманими, навіть відразливими.

"Родители к пирсингу относятся негативно. Они считают, что я выгляжу как подросток, что это некрасиво" (Анна, 12 рік, Інтерв'ю № 10, стр.16-17).

Проте все ж таки, батьки готові миритися з цими особливостями своїх дітей, а деякі навіть самі вдаються до деяких подібних модифікацій, щоб не втратити контакт з дитиною.

"Родители были не очень рады, но я уже взрослый человек и сам могу решать, что мне делать, а что - нет. К тому же это мое тело. И деньги для тату я зарабатывал сам" (Валєра, 20 років, інтерв'ю № 7, стр. 15-17).

"...причем даже когда я вторую дополнительную дырку делала, делали это вместе с мамой. Она до сих пор носит, а я давно сняла, поднадоело возиться с серьгами, подбирать там что-то, снимать-надевать... лень стало" (Анастасія, 29 років, інтерв'ю № 7, стр. 30-2).

Більшість же друзів та знайомих наших респондентів або зберігає нейтральне ставлення до практик тілесних модифікацій своїх друзів, або навіть схвалює ці вчинки та всіляко підтримує респондентів - допомагає знайти майстрів з нанесення модифікацій, необхідні малюнки для тату, шрамування, та навіть самі їх інколи й наносять.

"на груди шрам в виде сердца и кошачьей лапки (появился в возрасте 21-го года), который сделала мне моя девушка в честь помолвки".

Таку поведінку друзів можна пояснити тим, що вони також в основному практикують тілесні модифікації. Взагалі, в ході дослідження були виявлена цікава закономірність: не дивлячись на те, що при здійсненні пошуку необхідних для інтерв'ю респондентів ми зіткнулися з проблемою наявності необхідних по вибірці респондентів (з наявністю декількох видів тілесних модифікацій), проте майже всі респонденти (і ті, які мають тілесні модифікації у кількості більше як 2 штуки, і ті, які не мають тілесних модифікацій), відмітили, що мають у своєму оточенні друзів чи знайомих з тілесними модифікаціями. Це дає нам змогу говорити про поширеність даних практик серед студентської молоді.

Якщо говорити про види (типи) тілесних модифікацій, то сучасна студентська молодь дотримується більш поміркованих стандартів модифікацій, не зловживаючи у цьому напрямі і не роблячи своє тілом суцільним полем для експериментування. Найбільш поширені практики - пірсинг, проколювання вуха, тату, рідше - шрамування і тунелі. Це може бути пояснене вже зазначеними раніше причинами, такими як необхідність адекватного сприйняття оточуючими для того, щоб мати можливість нормально навчатись, влаштуватися на роботу. Адже, як зазначають респонденти, ставлення до їх особливого способу самовираження та презентації не завжди отримує толерантну оцінку та ставлення оточуючих.

"а незнакомые люди чаще реагирую негативно. За проколотое ухо и губу на улице приходилось выслушивать немало негативных эпитетов".

Якщо звертатися до гендерного виміру проблематики, то необхідно зазначити, що дівчата більш схильні до практик тілесних модифікацій, ніж хлопці. Це можна пояснити традиційним ставленням до особливості жіночих аксесуарів, таких як сережки, що вимагають проколювання вух. Більшості дівчаток ще в дитинстві батьки одягають сережки, тому й сприйняття цих модифікацій і наступних проколювань вух сприймається досить позитивно. Чого не можна сказати про чоловіків. В ході нашого дослідження ми дійшли висновку, що чоловічі модифікації з проколюванням вух сприймаються неоднозначно у суспільстві.

"Хотел ухо проколоть, но моя девушка сказала, то я буду похож на человека с нетрадиционной сексуальной ориентации и я забросил эту идею". (Антон, 20 років, інтерв'ю № 2, стр. 6-8).

Якщо жінки практикують більш безпечні та менш болючі модифікації - пірсинг, тату, які виглядають більш привабливо і, нерідко, в якості прикраси, то чоловіки більш схильні до менш привабливих практик модифікацій (тунелі), які до того ж є більш фізично болючими (шрамування). При цьому підкреслюється те, що при нанесенні тату чи шрамування чоловіки намагаються не користуватися знеболювальними засобами.

"И: Шрамирование сейчас набирает популярность. Как думаешь, почему люди соглашаются на эту болезненную процедуру?

"Р: Его и с обезболивающим можно делать, так что не так и больно. Но я делал без него (в словах слышна гордость и вызов), чтобы все по - настоящему было" (Олександр, 22 роки, інтерв'ю № 1, стр. 27-30).

Цим же підтверджується наше припущення про демонстративність: відчути себе особливим, не таким, як усі, без знеболюючого.

Тобто, як показують дані нашого дослідження, у сучасному суспільстві тілесні модифікації втратили свої первинні функції (сакральні, ідентифікаційні, субкультурні); ми спостерігаємо достатню кількість татуйованих і пірсингованних людей, які керуються іншим бажанням, ніж підкреслити або позначити свій субкультурний статус, захиститися від містичних сил і так далі. Головними мотивами тілесних модифікацій сьогодні стають бажання виділятися серед оточуючих, унікальність презентації, реалізація нового способу самовираження.

Тепер необхідно проаналізувати, чи сприймають оточуючі запропоновані модифіковані образи і як саме. З огляду на результати дослідження, ми можемо говорити, що більшість тих студентів, які не мають тілесних модифікацій сприймають їх у інших негативно або нейтрально.

"Не хватает ума для внутреннего самовыражения - приходится выражаться внешне" (Олександр, 22 роки, інтерв'ю № 1, стр. 6-7).

"Не вижу пользы не от этой темы, ни от самих модификаций, но это мое мнение, уж простите...." ((Олександр, 22 роки, інтерв'ю № 1, стр. 11).

Вони визнають за іншими право на самореалізацію і самопрезентацію таким своєрідним чином, проте відмічають, що самі не сприймають цих самопрезентаційних практик як таких, що відображають внутрішній світ індивіда, особливості його моральної самоорганізації, унікальність життєвого досвіду, зразок для наслідування соціального схвалення. Їх ставлення можна назвати умовно толерантне. Умовність полягає в тому, що при усій видимій згоді на право індивіда робити з власним тілом, що йому завгодно і презентувати себе за допомогою тілесних маніпуляції в раках дозволеного ("Кто что там делает со своим телом, не мое дело"), при наявності друзів з таким модифікаціями, вказують на абсурдність та безглуздість таких практик, соціальну ізоляцію шляхом недопущення таких людей на високі посади та пристойну роботу, категоричну неприйнятність для себе і своїх дітей.

"На практике у меня все же возникает немой вопрос - и зачем это тебе....?)) Я просто в этом смысла не вижу. А так каждый творит что хочет. Его же тело)"(Катерина, 18 років, інтерв'ю № 5, стр., 13-15).

"Лично мне нет дела до подобных простите извращенцев, но страшно представить какого их родителям? ! Да и думаю работы им приличной не видать. Я тоже очень надеюсь, что не столкнусь с таким у своих детей"

"самовыражаться и по-другому можно" (Катерина, 18 років, інтерв'ю № 5, стр., 18-19).

"Я не думаю, что от этого жизнь ярче становится. Зато внимания куча, восхищения и недоумения, непонимания...." (Антон, 20 років, інтерв'ю № 2, стр 18-19).

Не дивлячись на це, деякі респонденти даної категорії не виключають можливості у майбутньому здійснити тілесну модифікацію, що може завуальовано говорити про позитивне сприйняття ними даних тенденцій і бажання слідувати тенденціям моди. Цікава особливість, яка проявляється у ставленні цієї категорії респондентів до тілесних модифікацій інших, полягає в тому, що вони наполягають проводити дослідження та розвивати дану проблематику у науці, чого не спостерігається у попередній групі. Зазначаючи своє нейтральне ставлення, респонденти все ж наполягають на необхідності прояснення інших, більш прийнятних на їх погляд, способів самореалізації та самопрезентації.

"И: Стоит ли, по Вашему мнению, уделять теме модификаций тела большое внимание?

Р: стоит, чтоб всякая дурь в голову не лезла)))" ((Антон, 20 років, інтерв'ю № 2, стр. 21-23).

"Стоит, чтоб люди понимали, что это не просто баловство, а способ самовыражения, но пономали, что самовыражаться и по-другому можно" (Марина, 21 рік, інтерв'ю № 3, стр. 3-4).

"Мелочи, детали они помогают нам высказать свои вкусы, порой отношения к миру, людям, или чему-то более конкретному. Поэтому, наверное, стоит" (Дарина, 18 років, інтерв'ю № 4, стр. 11-12).

В цілому, увага до тілесних модифікацій і розбіжності в її оцінках більш характерні для тих, хто їх не має, що є свідченням наявності своєрідного соціального контролю над тими, хто якимось чином намагається виділятися серед загальної кількості. В цьому плані дуже доречним є цитата із інтерв'ю:

"Татуированным людям, в отличие от нетатуированных - совершенно все равно, что у кого-то нет тату" (Катерина, 18 років, інтерв'ю № 5, стр. 26-27).

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що тілесні модифікації у студентському середовищі серед тих, хто їх має сприймаються як зосередження індивідуальності, особистих досягнення, емоційної презентації і приналежності до групи. Дещо іншими є погляди тих, хто не має тілесних модифікацій - вони не вказують на їх позитивну роль, а більшою мірою схильні до оцінки в нейтральних, рідше - негативних контекстах. При усій видимій згоді на право індивіда модифікувати власне тіло, вказують на категоричну неприйнятність таких тілесних практик.

Головними мотивами тілесних модифікацій сьогодні стають бажання виділятися серед оточуючих, унікальність презентації, реалізація нового способу самовираження.

Найбільш поширені практики - пірсинг, проколювання вуха, тату, рідше - шрамування і тунелі. Майже всі респонденти відмітили, що мають у своєму оточенні друзів чи знайомих з тілесними модифікаціями. Робимо висновок про поширеність даних практик серед студентської молоді.

Тобто, підбиваючи підсумки, можемо зазначити, що тілесні модифікації є досить поширеним явищем серед студентської молоді ДНУ ім. О. Гончара та мають актуальну суспільну природу, що підтверджується даними дослідження.

Похожие статьи




Особливості сприйняття і презентації модифікацій тілесності студентською молоддю (на прикладі студентів ДНУ ім. О. Гончара) - Метафізика тілесності

Предыдущая | Следующая