Сучасне становище Дубровиці - Історія м. Дубровиця

30 липня 1997 року Дубровицька міська рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Дубровиці (автори проектів - Ю. Терлецький і А. Гречило). Герб: у синьому полі щита - золотий якір, у срібній главі - сім зелених дубових листків і два золоті жолуді з чорними шапочками; щит увінчує срібна міська корона. Прапор: квадратне полотнище, на синьому тлі якого жовтий якір, на білій верхній горизонтальній смузі (шириною в 3/10 сторони прапора) - сім зелених дубових листків і два жовті жолуді з коричневими шапочками. У гербі використано елемент міського знака XVIII ст. (якір), дубове листя та жолуді є номінальними символами й підкреслюють назву міста. У ХХ ст. у створення літопису міста немалий вклад внесли літератори, журналісти, краєзнавці Сергій Мельничук, Петро Красюк, Василь Попенко, Іван Артемович, Степан Костюк, Олександр Бордаков, Володимир Ящук, Олександр Стрижак, Дмитро Тарасюк, Іван Жук та інші.

Дубровичани пишаються тим, що наша земля викохала і виростила лауреата Нобелівської премії Георгія Харпака, народного артиста України Євгена Кухарця, видатного скульптора Теодозію Бриж, заслуженого майстра народної творчості Уляну Кот, відомих поетес Галину Гордасевич, Лідію Шевело та Наталку Позняк, художника Михайла Конончука і фольклориста-музиканта Петра Степанюка. Тут засяяв і розквітнув талант відомого гумориста і байкаря Петра Красюка, багатьох інших письменників.

На території району встановлено 30 пам'ятників героям Великої Вітчизняної війни. Цікавим для істориків, археологів є те, що на території району є поселення доби бронзи (м. Дубровиця, с. Бережниця, с. Залужжя, с. Рудня), стоянки фінального палеоліту (с. Рудня). На території Дубровицького району знаходяться два музеї: Народний музей історії села Висоцьк та краєзнавчий музей м. Дубровиця.

Величавими свідками минулого Дубровиці є два храми - костел Іоана Хрестителя (1695-1702) і церква Різдва Богородиці (1861). Із проголошенням незалежності України обидва храми були відреставровані. Дубровиця за цей час помітно розквітла, погарнішала. У місті розвиваються традиційні для цієї місцевості лісопереробна та комбікормова галузі. На найсучаснішому обладнанні працює потужний лісопереробний комплекс Дубровицького держлісгоспу, відкрито лінії з виробництва макаронних виробів та розливу води, монтується нова технологічна лінія м'ясопереробки ТОВ "Полісся-продукт", налагоджено виробництво з випуску зварювальних металів за найсучаснішою технологією відомого Київського інституту електрозварювання ім. Є. Патона на ДП "Іскра". Випускає пряжу ДП "Поліссятекстиль", здійснюється видобуток поліського бурштину, який за якісними характеристиками високо цінується не тільки в Україні, а й за кордоном.

Люблять своє місто дубровичани, дбають про його красу й благоустрій. З дня на день райцентр росте й впорядковується. Недаремно кажуть, що Дубровиччина - край зелених дібров, голубих озер і річок, сонячно-золотавого бурштину, працьовитих і щедрих людей, співучого пісенного Полісся і барвистого фольклору. Це земля вишивальниць, гончарів і різьбярів.

Похожие статьи




Сучасне становище Дубровиці - Історія м. Дубровиця

Предыдущая | Следующая