КНЯЗІ ГОЛЬШАНСЬКІ - ЕПОХА В ІСТОРІЇ ДУБРОВИЦІ - Історія м. Дубровиця

Династія князів Гольшанських бере свій початок з давнього роду Довспрунгів. За однією з древніх литовських легенд, такий собі Палемон зі своїм оточенням приблизно в першій чверті X ст. приплив до усті Німана, а потім до річок Дубіса і Юра. Тут вони поселилися і назвали цю землю Жемантією (низька земля). Серед цього оточення названо кілька родів, але нам цікавий серед них лише рід Довспрунгів. Саме ці два роди, Палемони і Довспрунги, є найдревнішими литовськими родами.

Представники правлячих династій були, як правило, вихідцями з них. Міндовг (1203-1263), який почав об'єднання литовських племен, і є однією з яскравих персоналій історії Литовської держави, був із роду Палемонів. А перед тим титули князів Литовських і Жемалтійських мали представники роду Довспрунгів. На кінець XIII ст. вони знов утримують титул князів Литовських і Жемантійських. У вінок України окремою яскравою барвою вплетена історична Волинь і, зокрема, місто Дубровиця. Історичний літопис увічнює славетну князівську родину Гольшанських-Дубровицьких, нащадків литовських удільних князів. Посеред мужніх чоловічих постатей цього іменитого роду ще ясніше виділяються дві жіночі персоналії, що залишили по собі добру згадку. Це княгиня Анастасія Юріївна Заславська, уроджена Гольшанська, та Юліанія Юріївна.

З іменем першої тісно пов'язане здійснення перекладу і переписування "Пересопницького Євангелія". Друга персоналія - юна дубровицька князівна Іуліанія (Юліанія) Юріївна Гольшанська, що була упокоєна на території Києво-Печерської лаври. Загалом, Ближні і Дальні печери стали усипальницею для 118 печерських угодників. Оглядаючи ікону "Собору святих преподобних Печерських", помічаємо, що переважна більшість зображених - це ікони монастиря до монгольської й після монгольської доби. Але серед цієї когорти зустрічаємо декілька представниць жіноцтва. В тому числі й святу діву Юліанію.

Діва Юліанія жила в першій половині XVI ст. Її батько, Юрій (Георгій) Гольшанський (Ольшанський) із Дубровиці, був одним із благодійників Києво-Печерської лаври і відомим войовником проти татар. Юліанії судилося недовге життя: вона померла в 16-літньому віці. Але за час свого земного життя молода дівчина виявила високі християнські якості, дотримуючись Божих заповідей, осягнула вершину духовної досконалості. Православна традиція приписує святій Юліанії чесноти, які відповідають її віку, статі й званню: цнотливість, послух батькам, прихильне ставлення до нижчих, особливо - справи християнської доброчинності. За всі добрі справи її удостоїли небесного прославлення в нетлінні мощей і дарі чудотворення.

На початку XVII ст. (за архімандрита Єлисея Плетенецького) в Києві, поблизу великої соборної Печерської церкви, копали могилу для померлої молодої дівчини і натрапили на труну. До неї була прикріплена срібна дощечка з написами: "Іуліанія, княжна Ольшанськая, дочь князя Георгія Ольшанського, преставившаяся девою, в лето от рожденія 16-ое". Коли труну відкрили, то побачили князівну, начебто сплячою. Вбрана вона була в дорогі шати, а на руках і голові було багато дорогоцінних прикрас. Труну одразу ж перенесли в церкву, але без належного шанування. За часів архімандрита Петра Могили була підготовлена нова рака для молей святої та було занесено княжну до сану святих.

Мощі Юліанії чекала лиха доля: вони частково згоріли 1718р. під час пожежі в лаврі. Рештки їх були покладені в раку і поставлені в Антонієвих печерах. Частка святих молей знаходиться нині у Свято-Миколаївському храмі м. Дубровиця, де мешкала свята.

Похожие статьи




КНЯЗІ ГОЛЬШАНСЬКІ - ЕПОХА В ІСТОРІЇ ДУБРОВИЦІ - Історія м. Дубровиця

Предыдущая | Следующая