Поняття охорони праці та її правове забезпечення - Метафізика тілесності

Право на безпечні та нешкідливі умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових соціально-економічних організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних лікувально-профілактичних заходів та засобів.

У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці - це правила стандарти, норми, положення, інструкції, та ніші документи, яким надано чинність правових норм обов'язкових для виконання. У науковій літературі охорону праці як правову категорію розглядають у широкому, та вузькому значенні.

Легальне визначення охорони праці подається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці".

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Враховуючи основні міжнародні стандарти у сфері охорони праці, національне законодавство встановлює пріоритетність життя та здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності.

Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці займає Закон України "Про охорону праці від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ він містить дев'ять розділів, що встановлюють загальні положення з охорони праці.

Особливістю законодавства України про охорону праці, є те, що значна частина питань з охорони праці регулюється нормативно-правовими актами прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством. За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються працевлаштувальником самостійно або за згодою працівників підприємства та їх представниками, і такі, що приймаються загальними зборами найманих працівників.

Прийняті локальні нормативно-правові акти з охорони праці мають відповідати чинному законодавству України.

До розробки проекту локального нормативно-правового акту залучаються представники працівників - уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників. На працевлаштувальника покладається обов'язок розповсюдження інструкцій шляхом їх видання, тиражування, придбання у вигляді брошур, плакатів, тощо. Таким чином, важливе значення у правовому забезпеченні охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях належить колективному договору.

Зобов'язання сторін колективного договору з питань охорони праці передбачають систему інженерно-технічних заходів спрямованих на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, запобігання виникненню виробничого травматизму і професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці, зростання культури виробництва. Такі заходи можуть бути викладені у вигляді додатка до колективного договору.

У колективному договорі також можуть передбачатися механізми економічного стимулювання за активну участь та ініціативу у проведенні заходів з підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Сторони колективного договору можуть передбачити й інші пільги та гарантії у сфері охорони праці, але на рівні, що є не нижчим за передбачений законодавством, хоча можливе передбачення на вищому рівні, або ж додаткових гарантій.

Підсумовуючи все вище сказане, відмічаємо, що джерелами по забезпеченню охорони праці в Україні виступають Конституція, Закони України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Комітетів по нагляду за охороною праці України та угоди.

Похожие статьи




Поняття охорони праці та її правове забезпечення - Метафізика тілесності

Предыдущая | Следующая