Поняття та функції колективного договору - Метафізика тілесності

В умовах ринкової системи господарювання колективний договір без перебільшення слід вважати основним інструментом регулювання соціально-трудових відносин. Як локальний правовий акт, колективний договір конкретизує та доповнює права працюючих, що закріплені в Конституції країни, законодавчих актах про працю, генеральній, галузевих і регіональних угодах, і на практиці регулює більшість питань соціально-трудових відносин між працевлаштувальником і найманими працівниками.

Колективні договори в більшості країн світу є переважним засобом регулювання трудових відносин. При цьому досить часто колективний договір залежить від політики уряду і одержує законодавче обгрунтування. В колективному договорі закріплюються поняття, широко вживані в житті, тому він став основним засобом реалізації соціальної справедливості і гуманного ставлення до праці.

Поняття колективного договору в наш час є досить відоме і поширене. Та вперше воно було застосоване подружжям Беатрисою та Сіднеєм Вебб в 1891 році, в науковій праці "Кооперативний рух у Великобританії" [37, c. 59].

Колективні договори не становлять єдиний метод врегулювання умов праці чи трудових відносин. Навіть там, де колективно-договірний метод має переважне застосування, існують і ряд інших методів, таких як індивідуальні переговори між працівниками і підприємцями, нормативне регулювання з боку держави або третьою сторони, встановлення розміру заробітної плати та умов праці в односторонньому порядку підприємцем тощо.

На сучасному етапі розвитку трудове законодавство багатьох країн передбачає боротьбу працівників (страйки) з метою покращання умов праці в ході колективних переговорів і укладення колективних договорів. Потенційно можлива або реально здійснювана боротьба працівників і профспілок становить характерну рису сучасних колективних договорів. Відповідно, можна визначити колективний договір як конкретний результат боротьби працівників з підприємцями, що фіксується в залежності від співвідношення сил при колективних переговорах, у вигляді загальних положень про умови праці та соціальні права [38, c. 18]. Необхідними умовами укладання колективного договору мають бути:

    - вільні, без державного втручання, колективні переговори, незалежних від монополій представників працюючих; - вільне, без державного регулювання, закріплення в колективній угоді умов праці і соціальних прав, що досягнуті внаслідок співвідношення сил, які склалися між працівниками і підприємцями [39, c. 20].

Основною метою колективного договору є покращення умов праці, розширення соціальних прав працівників. Ведучи боротьбу для досягнення основної мети, працівники і профспілки виступають ініціаторами укладення нових і переукладення старих колективних договорів. До цього їх примушує погіршення умов праці і життя, безробіття, посилення експлуатації, постійна інфляція і зростання вартості життя [40, c. 57].

У розвитку колективно-договірних методів регулювання соціально-трудових відносин на рівні підприємств (організацій), в однаковій мірі зацікавлені як працевлаштувальник, так і наймані працівники, оскільки колективний договір має виконувати важливі функції:

    - захист інтересів обох сторін соціально-трудових відносин; - організація (упорядкування) соціально-трудових відносин; - стабілізація соціально-трудових відносин.

Правомірним є твердження, що відсутність на підприємстві колективного договору, означає відсутність на ньому основного акта, що має регулювати соціально-трудові відносини між працевлаштувальником і найманими працівниками.

Похожие статьи




Поняття та функції колективного договору - Метафізика тілесності

Предыдущая | Следующая