"Збірка про народи, що мешкали в Середній Азії в стародавні часи" - Микита Бічурін. Праці останніх років та їх оцінка російськими і зарубіжними синологами

Останньою великою синологічною працею Іакінфа стала "Збірка про народи, що мешкали в Середній Азії в стародавні часи". Вона є і найбільшою за обсягом його роботою, причому як за кількістю використаних документальних джерел, так і за масштабом висвітлення історичних проблем і повноті перекладів китайських текстів. У вступі до своєї праці автор писав, що протягом 25 років після повернення з Пекіна постійно займався дослідженнями "древніх відносин Китаю з суміжними державами". У листі академіку М. П. Погодіну дослідник стверджував, що зайнявся написанням великої праці з 1 січня 1846 року. Відразу ж він став займатися фінансуванням майбутнього видання, звернувшись до секретаря Академії наук П. Н. Фусса і представив на розгляд історико-філологічного відділення Академії пробний переклад китайських звісток про Коканде. Переклад удостоївся позитивного відгуку М. І. Броссе. Судячи з епістолярної спадщини Іакінфа, до грудня 1847 рукопис в основному було закінчено.

    7 січня 1848 року конференція Академії наук доручила дати відгук про рукописи професору Казанського університету О. М. Ковалевському. За визначенням Ковалевського, публікація праці Іакінфа стала "придбанням для сходознавчі науки". Разом з тим рецензент зазначав некритичний підхід синолога до матеріалів китайських дінастійних історій, а також необхідність залучення грецьких і арабо-перських джерел для порівняльного дослідження. Сам Іакінф високо цінував ерудицію Ковалевського і в листі 25 лютого 1849 року спеціально просив його висловити зауваження щодо недоліків роботи. Ряд зауважень був виправлений, але відносно головного побажання науковця Іакінф опублікував в 1851 році в "Москвитянині" спеціальну статтю-реферат, в якій заявляв, що не бачить в античних джерелах ніякої цінності, більш того, вважає, що їхні повідомлення самі вимагають грунтовного дослідження. Приблизно те ж він писав і в передмові до своєї праці. 17 квітня 1849 року Академія наук присудила Іакінфу повну Демидівську премію і додатково 1000 рублів сріблом на друкування праці. Підготовка тексту до друку затягнулася через те, що вчений захворів у червні холерою, проте зумів вилікуватися, про що писав П. Н. Фусс 27 липня 1849. Цензура схвалила рукопис у жовтні 1849, але друкарня військово-навчальних закладів дуже повільно вела набір і літографування карт. Тільки в березні 1851 року тритомник було опубліковано під назвою "Збірка про народи, що мешкали в Середній Азії в стародавні часи".

Думки рецензентів знову розділилися. Так, Н. С. Щукін в "Журналі міністерства народної освіти" не шкодував похвал і говорив про "знаменну подію у вітчизняній науці". Йому вторили анонімні автори у виданнях "Москвитянин" та "Современник". Професор Петербурзького університету А. К. Казем-Бек підійшов до праці Іакінфа з позицій суворої критики. У його рецензії, що була опублікована у журналі "Вітчизняні записки" в 1852 році, дана досить негативна оцінка достовірності і якості китайських джерел про народи, що живуть за межами Китаю. Казем-Бек докоряв синолога за відсутність критичної оцінки китайських джерел, а також за те, що Іакінф бездоказово відкидає судження західних китаєзнавців.

Похожие статьи




"Збірка про народи, що мешкали в Середній Азії в стародавні часи" - Микита Бічурін. Праці останніх років та їх оцінка російськими і зарубіжними синологами

Предыдущая | Следующая